25.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1392/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Дарміна М.О., Подобєда І.М.
секретар судового засідання Абадей М.О.
за участю представників сторін:
від Акціонерного товариства "Укрексімбанк": Сергач А.В., довіреність №0024701/16950-21 від 25.05.2021, адвокат;
від ОСОБА_1 : Бичков В.В., ордер АЕ №1098998 від 25.10.2021, адвокат;
від інших учасників судового процесу: представники не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 (повний текст оформлений 27.08.2021, суддя Ліпинський О.В.) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 (повний текст оформлений 10.09.2021, суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/1392/21
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ
до
відповідача-1: ОСОБА_2 , м. Синельникове, Дніпропетровська область
відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Синельникове, Дніпропетровська область
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Перша Синельниківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, м. Синельникове, Дніпропетровська область
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове, Дніпропетровська область
про звернення стягнення на предмет іпотеки
та
за зустрічним позовом
позивача-1: ОСОБА_1 , м. Синельникове, Дніпропетровська область
позивача-2: ОСОБА_2 , м. Синельникове, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ
про визнання недійсним іпотечного договору
У лютому 2021 року Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за змістом якого просило суд в рахунок погашення заборгованості за укладеним в рамках генеральної кредитної угоди №50216N7 від 15.04.2016 кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016, яка станом на 18.06.2020 року становить 1 937 972,91 грн (складається з: простроченої заборгованості за основним боргом за період з 01.08.2017 по 18.06.2020 в сумі 944 221,00 грн; пені за основним боргом за період з 01.08.2017 по 01.02.2018 - 78 601,54 грн; прострочених процентів за кредитом за період з 08.10.2017 по 31.05.2020 - 530 096,05 грн; пені за процентами за період з 08.11.2017 по 10.06.2020 - 38 419,36 грн; 3% річних за період з 01.08.2017 по 18.06.2020 - 104 766,83 грн; інфляційних втрат за період з 01.08.2017 року по 18.06.2020 року - 241 868,13 грн), звернути стягнення, встановивши спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України, на:
1) нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між Акціонерним товариством “Укрексімбанк” та ОСОБА_2 іпотечним договором №50216Z18 від 15.04.2016 (посвідчений державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 311):
- нежитлові будівлі промбази, загальною площею 1 684,9 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: А-2 нежитлова будівля адміністративного корпусу, Б-1 нежитлова будівля матеріального складу, В-1 - нежитлова будівля матеріального складу, Б-1 нежитлова будівля матеріального складу, Д-2 нежитлова будівля ремонтно - механічної майстерні, Е-1 будівля гаражу, Г-1 вбиральня, З-1 приміщення для охорони, №1-4 огорожа, 1 замощення, ІІ склад кисню, ІІІ трансформатор;
- земельну ділянку площею 0, 6724 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1213000000:01:596:0013, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови;
2) на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між Акціонерним товариством “Укрексімбанк” та ОСОБА_1 іпотечним договором №50216Z19 від 15.04.2016 (посвідчений державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 314):
- нежитлову будівлю, магазин АДРЕСА_2 та складається з: М-1 нежитлова будівля, магазин № НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані правом іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки за іпотечними договорами №50216Z18 та №№50216Z19 від 15.04.2016 задовольнити вимоги, які виникли з кредитного договору №50216К15 від 15.04.2016 та не були погашені боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція").
У березні 2021 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якій вони просили визнати недійсним іпотечний договір №50216Z19 від 15.04.2016, посвідчений державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 314.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки спірним іпотечним договором №50216Z19 забезпечені зобов'язання, які випливають саме з генеральної кредитної угоди №50216N4 від 15.04.2016 року, що не є кредитним договором та жодний кредитний договір на її виконання не укладався, то такий іпотечний договір не відповідає вимогам Закону України “Про іпотеку” та має бути визнаний судом недійсним як такий, що забезпечує виконання зобов'язання, якого не існувало на момент укладення іпотечного договору, та який не стосується майбутніх вимог за основним зобов'язанням у розумінні цього Закону.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі № 904/1392/21 в задоволенні первісного та зустрічного позовах відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом пропущений трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявлено відповідачами, та матеріали справи не містять доказів, які можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку для визнання порушеного права таким, що підлягає захисту відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України. Вимоги за зустрічним позовом залишені судом без задоволення з огляду на те, що позивачами за зустрічним позовом не доведено існування обставин, з якими Закон України «Про іпотеку» пов'язує недійсність оспорюваного правочину.
25.08.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо здійснення розподілу судових витрат відповідача-1 та відповідача-2 на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 клопотання про винесення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ОСОБА_2 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ОСОБА_1 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в решті клопотання відмовлено.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Укрексімбанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушені норми матеріального права;
- умовами кредитного договору №50216К15 від 15.04.2016 з урахуванням змін та доповнень, узгоджених додатковими угодами до нього, сторонами погоджено порядок та строк нарахування процентів, а саме: протягом усього строку користування кредитом;
- згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з 30.03.2020 строки, визначені ст. ст. 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії карантину, тому банк звернувся із позовом до господарського суду в момент зупинення строків позовної давності, висновок суду про пропуск позивачем за первісним позовом строків позовної давності є необґрунтованим та протиправним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №904/1392/21 від 15.09.2021 для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Дарміна М.О., Подобєда І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Дарміна М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21; розгляд скарги призначений у судове засідання на 26.10.2021.
Не погодившись із додатковим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Укрексімбанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про винесення додаткового рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- договором про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2021 не були передбачені послуги, які містяться в акті прийому - передачі послуг за цим договором;
- відповідачами не подано доказів фактичного понесення відповідачами витрат на правову допомогу (їх оплату), у зв'язку з чим клопотання щодо розподілу витрат на правову допомогу є безпідставним.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Дарміна М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрексімбанк" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 26.10.2021.
Не погодившись із додатковим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просять додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 скасувати в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права;
- судом надана помилкова оцінка сукупному часу всіх судових засідань та необґрунтовано зменшені витрати на професійну правничу допомогу;
- правовий аналіз та підготовка процесуальних документів є взаємопов'язаними, але різними діями адвоката;
- суд першої інстанції з власної ініціативи, всупереч нормам процесуального права та з підстав, на які не посилався позивач за первісним позовом, зменшив суму судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідачів за первісним позовом, тим саме знецінивши працю адвоката у складній справі, розгляд якої тривав протягом понад півроку.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Дарміна М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21; об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 для спільного розгляду; розгляд справи призначений на 26.10.2021.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просять рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити зустрічний позов. Також просили стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції в сумі 3 000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи та порушені норми процесуального права;
- суд першої інстанції не з'ясував наявність/відсутність суттєвої та обов'язкової умови іпотечного договору (іпотечного зобов'язання на дату укладення іпотечного договору) та помилково пов'язав предмет іпотечного зобов'язання тільки з фактом існування інших правочинів;
- генеральна кредитна угода та кредитний договір не утворюють зміст умов іпотечного договору в розумінні ст. 18 Закону України «Про іпотеку», що свідчить про неправильне застосування судом цієї норми матеріального права;
- державна реєстрація іпотеки відбулася з порушенням вимог законодавства, що унеможливлює ідентифікувати основне зобов'язання як за іпотечним договором, так і за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- суд першої інстанції не з'ясував, яке основне зобов'язання забезпечено іпотекою за спірним договором терміном виконання до 14.04.2021;
- генеральна кредитна угода №50216N4 існує та будь-яких змін до неї не вносилося;
- первісний позов був підписаний представником банку, в якого відсутні повноваження схвалювати правочини;
- змін до генеральної кредитної угоди щодо терміну виконання основного зобов'язання не вносилося;
- судом неправильно застосовані норми ст. ст. 1, 3 та 18 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 залишено без руху, ОСОБА_2 наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання до апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в розмірі 3 405,00 грн.
06.10.2021 від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційні скарги позивача за первісним позовом, в яких вони просили залишити їх без задоволення. Відповідачі за первісним позовом зазначили, що банк помилково тлумачить положення ст. 1048 Цивільного кодексу України щодо періоду нарахування процентів, термін користування кредитом визначений кінцевою календарною датою - до 31.07.2017 та сторонами кредитного договору не змінювався, що також було враховано Верховним Судом у справі №904/1299/18; на проценти, які нараховані безпідставно, пеня та проценти за правилами ст. 625 Цивільного кодексу України не нараховуються та стягненню не підлягають; дія карантину не була перешкодою звернення банку до суду із позовом, він не поширювався на банківську діяльність, яка охоплює діяльність з забезпечення вимог банку, тому строк позовної давності не зупинявся та на момент звернення із первісним позовом у цій справі сплив; звернення позивача за первісним позовом з аналогічним позовом до Синельниківського міськрайонного суду також не свідчить про зупинення строків позовної давності чи їх переривання; висновки Верховного Суду, викладені в справах №826/856/18 та №910/8682/18, на які посилається позивач за первісним позовом, стосуються інших обставин справи, ніж у справі №904/1392/21, тому застосуванню не підлягають; витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
11.10.2021 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Подобєда І.М. для вирішення питання відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2021 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21; об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 для спільного розгляду.
25.10.2021 від представника відповідача-2 ОСОБА_3 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення, в яких він просив звернути увагу на наступне: змін до іпотечних договорів в частині терміну користування кредитом внесено не було; з 15.03.2017 ліміт заборгованості позичальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" становить 700 000,00 грн, тоді як основний борг складає 944 221,00 грн, тобто є більшим за ліміт та право звернення з позовом до іпотекодателя вперше виникло 15.03.2017 на суму 244 221,00 грн; первісний позов заявлений після спливу трирічного строку позовної давності та до набрання чинності законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» №3275 від 29.03.2020; кінцевий термін повернення кредиту на 31.07.2017 був змінений без внесення змін до іпотечних договорів.
26.10.2021 у зв'язку з виходом з відпустки судді Подобєда І.М. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Дарміна М.О. та прийнято до свого провадження ухвалою суду від 26.10.2021.
У судовому засіданні 26.10.2021 розгляд апеляційних скарг був відкладений в судове засідання на 23.11.2021.
У судовому засіданні 23.11.2021 по справі оголошено перерву до 21.12.2021.
У судовому засіданні 21.12.2021 по справі оголошено перерву до 18.01.2022.
У судовому засіданні 18.01.2022 по справі оголошено перерву до 25.01.2022.
У судовому засіданні 25.01.2022 представники сторін підтримали вимоги заявлених ними апеляційних скарг.
Треті особи -1,2 явку представників в судове засідання 25.01.2022 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» причин неявки не повідомило, від Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 15.11.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 та апеляційна скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно - імпортний банк України» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» (позичальник) укладена генеральна кредитна угода №50216№7, за умовами якої банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених пунктом 2.2 генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до її положень (п. 2.1 генеральної кредитної угоди).
Ліміт генеральної кредитної угоди становить 2 000 000,00 грн, ліміт заборгованості за кредитним договором визначається у відповідному кредитному договорі в межах ліміту генеральної кредитної угоди (п. п. 2.2.1, 2.2.2 генеральної кредитної угоди).
Строк користування кредитом за генеральною кредитною угодою визначений до 14.04.2021. При цьому, умовами кредитного договору може встановлюватись інший (менший) строк погашення кредиту, що надається згідно з відповідним кредитним договором, який є обов'язковим до дотримання. Процента ставка за кредитним договором визначається у відповідному кредитному договорі. Надання кредиту здійснюється у порядку, визначеному у відповідному кредитному договорі (п. п. 2.3-2.5 генеральної кредитної угоди).
Відповідно до статті 1 генеральної кредитної угоди (терміни та їх визначення) кредитним договором є будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в межах генеральної угоди і є додатком до нього.
15.04.2016 у межах генеральної кредитної угоди між банком і позичальником укладений кредитний договір №50216К15, до якого в процесі виконання вносилися зміни згідно додаткових угод №50216К15-1 від 14.02.2017, №50216К15-2 від 17.03.2017, №50216К15-3 від 14.04.2017.
За умовами цього кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за кредитним договором. Кредит надається позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 000 000,00 грн. Ліміт кредитної лінії протягом строку дії кредитного договору може бути змінений у порядку, передбаченому пунктом 4.1 кредитного договору (п. п. 2.1, 2.2, 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору).
Кінцевий термін погашення кредиту встановлений 31.07.2017 (п. 2.4 кредитного договору з урахуванням додаткової угоди №50216К15-3 від 14.04.2017).
Кредит надається відповідно до графіку зміни ліміту заборгованості в межах ліміту генеральної кредитної угоди, визначеного у ній. Надання кредиту здійснюється без підписання відповідних додаткових угод до кредитного договору (п. 5.2 кредитного договору).
Надання кредиту здійснюється на підставі наданих позичальником реєстрів платежів та/або листів позичальника та/або отриманих від позичальника засобами програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" заяв на перерахування кредитних коштів з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичковому рахунку позичальника, відкритому згідно з підпунктом (а) пункту 5.11 кредитного договору (п. 5.5 кредитного договору).
У межах кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за кредитним договором у розмірах та на умовах кредитного договору (п. 2.6. кредитного договору).
Тип процентної ставки за кредитом: фіксована. Розмір процентної ставки за кредитом - 22% річних. Розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та порядку, що передбачені пунктом 4.1. кредитного договору. Проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року (п. 3.1 кредитного договору).
Сплата процентів за кредитом (крім процентів за останній календарний місяць користування кредитом) здійснюється позичальником щомісячно з 1 по 7 число кожного місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - по 15 число) у валюті кредиту. Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць. Проценти за кредитом за останній календарний місяць користування кредитом мають бути сплачені позичальником не пізніше наступного банківського дня за днем повного погашення основного боргу (п. 6.6 Кредитного договору).
Відповідно до п. 10.2. договору у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов'язань, визначених цим договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань з розрахунку фактичної кількості днів у розмірі: до 31.12.2016 - 5% річних (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня); з 01.01.2017 - облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань.
Кредитний договір діє до банківського дня, наступного за терміном, зазначеним у пункті 2.4 договору. У разі, якщо у вищезазначений банківський день, зобов'язання за договором не будуть виконані, кредитний договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 14.1.2. кредитного договору).
На виконання умов кредитного договору від 15.04.2016 №50216К15, укладеного в рамках генеральної угоди, згідно з графіком зміни ліміту заборгованості банк здійснив кредитування позичальника шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом 2 000 000,00 грн та кінцевим терміном погашення кредиту 31.07.2018. Позичальник у визначений кредитним договором термін зобов'язання з погашення кредиту не виконав, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед банком в сумі 944 221,00 грн за період: з 01.08.2017 по 12.06.2018.
Зазначені обставини були встановлені судовими актами у справі №904/1299/18, предметом розгляду в якій було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» заборгованості за кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016 в сумі 1 348 300,84 грн, що складалася з:
- 994 221,00 грн простроченої заборгованості за основним боргом за період з 01.08.2017 до 12.06.2018;
- 136 277,71 грн пені за основним боргом за період з 01.08.2017 до 12.06.2018;
- 108 291,57 грн прострочених процентів за кредитом за період з 08.11.2017 до 12.06.2018;
- 4 753,94 грн пені за процентами за період з 08.11.2017 до 12.06.2018;
- 1,30 грн пені за комісією за управління за період з 08.11.2017 до 12.06.2018;
- 30 443,74 грн 3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України за неправомірне користування коштами за основним боргом за період з 01.08.2017 до 12.06.2018;
- 171,26 грн 3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України за неправомірне користування коштами за процентами за період з 08.12.2017 до 12.06.2018;
- 91 208,86 грн інфляційних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання зобов'язань за основним боргом за період з 01.08.2017 до 12.06.2018;
- 2 331,46 грн інфляційних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання зобов'язань за процентами за період з 08.12.2017 до 12.06.2018,
- 30 600,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (штраф).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 у справі №904/1229/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2018, позов задоволений частково, стягнуто з позичальника на користь банку 944 221,00 грн основного боргу, 78 601,54 грн пені за основним боргом, 30 443,74 грн 3% річних за основним боргом, 91 208,86 грн інфляційних за основним боргом, 108 291,57 грн процентів за користування кредитом, 4 718,53 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 171,26 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 2 331,46 грн інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 1,30 грн пені за несвоєчасну оплату комісії за управління; в решті позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №904/1299/18 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №904/1299/18 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 108 291,57 грн процентів за користування кредитом, 4 718,53 пені за несвоєчасну сплату процентів, 171,26 грн 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 2 331,46 грн індексу інфляції за несвоєчасну сплату процентів та 1 732,69 грн витрат зі сплати судового збору; у зазначеній частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №904/1299/18 залишено без змін.
При цьому, Верховним Судом звернуто увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 відносно того, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, Верховний Суд у справі №904/1299/18 дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення процентів за кредитом, нарахованих за період з 08.11.2017 до 12.06.2018, тобто після спливу визначеного кредитним договором терміну кредитування - 31.07.2017; відповідно, безпідставним є також стягнення з позичальника пені, інфляційних і 3% річних за несвоєчасну сплату зазначених процентів.
07.12.2018 Господарським судом Дніпропетровської області був виданий наказ у справі №904/1299/18.
Постановою Головного державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Банк А.А. від 30.01.2019 відкрито виконавче провадження № 58245361 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2018 у справі №904/1299/18.
Постановою Головного державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Банк А.А. від 27.05.2020 зазначений виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаючись на те, що рішення суду у справі №904/1299/18 позичальником виконано не було, заборгованість не сплачена, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось із позовом у справі №904/1392/21 про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним з Прядком Юрієм Юрійовичем (№50216Z18 від 15.04.2016) та з ОСОБА_1 (№50216Z19 від 15.04.2016).
Згідно заявлених первісних позовних вимог банком визначено, що станом на 18.06.2020 загальна заборгованість за кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016 становить 1 937 972,91 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом за період з 01.08.2017 по 18.06.2020 в сумі 944 221,00 грн; пені за основним боргом за період з 01.08.2017 по 01.02.2018 - 78 601,54 грн; прострочених процентів за кредитом за період з 08.10.2017 по 31.05.2020 - 530 096,05 грн; пені за процентами за період з 08.11.2017 по 10.06.2020 - 38 419,36 грн; 3% річних за період з 01.08.2017 по 18.06.2020 - 104 766,83 грн; інфляційних втрат за період з 01.08.2017 року по 18.06.2020 року - 241 868,13 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши наданий банком розрахунок первісних позовних вимог, дійшов висновку про доведеність розміру зобов'язання за кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016 в сумі 1 316 800,97 грн, яка включає в себе прострочену заборгованість за кредитом в сумі 944 221,00 грн; пеню на прострочену заборгованість за кредитом з 01.08.2017 по 01.02.2018 в сумі 78 601,54 грн; три проценти річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання з погашення кредиту з 01.08.2017 по 18.06.2020 в сумі 84 938,99 грн; інфляційні втрати від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання з погашення кредиту з 01.08.2017 по 31.05.2020 в сумі 209 039,44 грн. В іншій частині первісного позову вимоги визнані безпідставними з огляду на те, що нарахування процентів, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат на них після спливу терміну кредитування (31.07.2017) є неправомірним.
Банк у поданій апеляційній скарзі посилався на помилковість висновку суду щодо відмови у задоволенні первісного позову, посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18.
В постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» про стягнення процентів за кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування на підставі частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про те, що сторонами у кредитному договорі з урахуванням принципу свободи договору передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого статтею 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.
Відтак за висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, ураховуючи умови договору, суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин сторін цього спору правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, та відмовив у частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитом, трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за кредитом та інфляційних втрат за таке прострочення. Таким чином, за подібних правовідносин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов протилежних висновків щодо можливості нарахування процентів за частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відзначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов'язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Таким чином, нарахування банком процентів, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат на них після дати спливу строку кредитування - 31.07.2017 є неправомірним.
Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статей 572, 575 Цивільного кодексу України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов'язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (частини перша і друга статті 7 Закону України "Про іпотеку").
Положеннями статті 11 цього Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (частина друга).
Згідно зі статтею 17 наведеного Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2016 між позивачем за первісним позовом (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 50216Z18, відповідно до п. 1.1. якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із генеральної кредитної угоди № 50216№4 від 15.04.2016, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладений між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Южспецконструкція”, відповідно до якого іпотекодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі 2 000 000,00 грн, терміном користування до 14.04.2021 року, з урахуванням процентів, комісії та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.
Згідно до п. 1.3. іпотечного договору № 50216Z18 предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно: (нежитлові будівлі промбази, загальною площею 1 684,9 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: А-2 нежитлова будівля адміністративного корпусу, Б-1 нежитлова будівля матеріального складу, В-1 - нежитлова будівля матеріального складу, Б-1 нежитлова будівля матеріального складу, Д-2 нежитлова будівля ремонтно - механічної майстерні, Е-1 будівля гаражу, Г-1 вбиральня, З-1 приміщення для охорони, №1-4 огорожа, 1 замощення, ІІ склад кисню, ІІІ трансформатор) та земельна ділянка площею 0, 6724 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1213000000:01:596:0013, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
15.04.2016 між позивачем за первісним позовом (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 50216Z19, пунктом 1.1. якого сторони визначили умови, аналогічні п. 1.1. договору № 50216Z18.
Умовами п. 1.3. договору № 50216Z19 предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно іпотекодавця - нежитлова будівля, магазин №37, загальною площею 152,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та складається з: М-1 нежитлова будівля, магазин № 37.
Відповідно до умов п. 2.1.4, 2.1.5 договору № 50216Z18 та договору №50216Z19 у разі невиконання боржником умов кредитного договору іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. За рахунок предмета іпотеки задовольняються в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку пеню, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання, збереження, страхування предмету іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Згідно п. 7.3 іпотечних договорів вони набирають чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишаються чинними до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
15.04.2016 ці договори посвідчені державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д.
У поданому до місцевого господарського суду зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилалися на наявність підстав для визнання недійсним іпотечного договору від 15.04.2016 №50216Z19 з огляду на те, що за зазначеним іпотечним договором забезпечується виконання зобов'язання за іншою генеральною кредитною угодою №50216№4 від 15.04.2016, основне зобов'язання (номер та дата кредитного договору) не зазначені, термін користування кредиту, визначений в іпотечному договорі та кредитному договорі №50216К15 від 15.04.2016, різні, спірний іпотечний договір забезпечує виконання зобов'язання, яке на момент його укладення не існувало, тому він не відповідає положенням ст. ст. 1, 7 п. 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку».
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на викладені вище норми матеріального закону, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про іпотеку” в редакції, яка була чинна на час укладення спірного договору, іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:
для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:
для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, зміст іпотечних договорів свідчить про те, що сторони даних правочинів визначили, що їх укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника, що випливають з генеральної кредитної угоди № 50216N4 від 15.04.2016 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в її межах, їй підпорядковуються та є додатками. При цьому, надана відповідачами за первісним позовом у справу копія генеральної кредитної угоди № 50216N4 від 15.04.2016 року з додатками свідчить про те, що кредитним договором, укладеним банком та позичальником в рамках цієї генеральної кредитної угоди, є саме кредитний договір № 50216К15 від 15.04.2016, усі надані відповідачами за первісним позовом додатки до генеральної кредитної угоди № 50216N4 визначені саме як додатки до генеральної кредитної угоди № 50216N7, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обізнаність іпотекодавців зі змістом та умовами зазначеного кредитного договору.
Надані на вимогу суду першої інстанції копії матеріалів, на підставі яких посвідчено іпотечні договори №50216Z18 та №50216Z19 від 15.04.2016 (а.с. 140-253, том 2, а.с. 1-35, том 3), свідчать, що під час укладення вказаних забезпечувальних правочинів, нотаріусу було подано саме генеральну кредитну угоду № 50216N7.
У поясненнях по суті спору №229/02-14 від 05.05.2021 державним нотаріусом Монич Н.Д. повідомлено Господарський суд Дніпропетровської області, що посвідчення іпотечних договорів №50216Z18, №50216Z19 від 15.04.2016 було здійснено нею відповідно до норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296 від 22.02.2012; позивач за первісним позовом 14.06.2018 звернувся із листом про виправлення описки у зазначених договорах іпотеки на правильний номер генеральної кредитної угоди - 50216N7; державним нотаріусом 03.07.2018 сторонам надісланий лист, що виправлення здійснюється на всіх примірниках договорів за згодою та в присутності сторін; сторони до Першої Синельниківської державної нотаріальної контори не прибули, у матеріалах справи знаходиться кредитна угода №50216N7.
Відмінність змісту редакції генеральної угоди № 50216N4 та № 50216N7 полягає лише в останній цифрі їх номеру на титульному аркуші, а всі надані відповідачами за первісним позовом додатки до генеральної кредитної угоди № 50216N4 визначені саме як додатки до генеральної кредитної угоди № 50216N7.
Відповідачами за первісним позовом відповідно до приписів ст. ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не спростовані твердження позивача за первісним позовом про те, що зазначення в договорі іпотеки в якості основного зобов'язання генеральної кредитної угоди №50216N4 від 15.04.2016 є технічною помилкою.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що в сукупності зазначені вище докази з більшою вірогідністю підтверджують, що під час укладення іпотечних договорів №50216Z18 та №50216Z19 наміри його сторін були спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором № 50216К від 15.04.2016, укладення якого відбулося в рамках генеральної кредитної угоди № 50216N7.
Доводи відповідачів за первісним позовом з посиланням на відсутність в іпотечних договорах розміру дійсного грошового зобов'язання третьої особи, посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов'язання, суд першої інстанції ґрунтовно не прийняв до уваги з огляду на те, що іпотечними договорами забезпечено виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в її межах, при цьому додатком 1 до вказаної угоди визначено кредитний договір № 50216К15, який містить необхідні умови, передбачені ст. 18 Закону України “Про іпотеку”; термін погашення кредиту на 31.07.2017 був змінений додатковою угодою від 14.04.2017 №50216К15-3, підписаною між банком та позичальником, та така зміна не вимагала посвідчення іпотекодавцями.
Щодо посилання представника позивачів за зустрічним позовом на перевищення повноважень керівником філії банку під час укладення іпотечних договорів, місцевий господарський суд вірно зазначив, що в силу вимог ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Зважаючи на обставину пред'явлення Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» позову, яким визнається та фактично схвалюється укладення представником банку іпотечних договорів №50216Z18 та №50216Z19 від 15.04.2016, зазначені правочини створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки для сторони, представник якої діяв з перевищенням повноважень.
Щодо відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обов'язкової інформації, передбаченої п.п. 2, 3 п. 23, 24 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1144 (в редакції, яка діяла на момент нотаріального посвідчення іпотечного договору), та щодо відсутності у ньому відомостей про правочин, з якого виникає основне зобов'язання строком виконання 14.04.2021 на суму 2 000 000, 00 грн, слід зазначити, що з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що в них наявна вся необхідна інформація, передбачена пунктами 23, 24 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, таким чином колегія суддів не приймає до уваги зазначені заперечення апелянтів (відповідачів за первісним позовом).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачами за зустрічним позовом не доведено існування обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору іпотеки №50216Z19 від 15.04.2016, у зв'язку з чим у задоволенні зустрічного позову правомірно відмовив.
Статтею 33 Закону України “Про іпотеку” передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною першою цієї статті визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Як вище встановлено судом, умовами п. 2.4 кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди №50216К15-3 від 14.04.2017, кінцевий термін погашення кредиту встановлений 31.07.2017.
У зв'язку з невиконанням боржником вимог щодо погашення кредиту до 31.07.2017, з наступного дня банк набув право задоволення забезпечених іпотекою вимог, у тому числі шляхом пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся 19.02.2021, тобто зі спливом встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку, про застосування якого заявлено відповідачами за первісним позовом у заяві від 22.06.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Таким чином, з огляду на приписи статей 257 Цивільного кодексу України, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлені судами обставини, а саме, дату звернення позивача за первісним позовом із даним позовом до суду - 19.02.2021, та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, трирічний строк позовної давності щодо цих вимог у справі № 904/1392/21 не пропущений.
Судом першої інстанції зазначеного враховано не було, внаслідок чого порушені норми матеріального права та безпідставно відмовлено в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на іпотечне майно за іпотечними договорами №50216Z18 від 15.04.2016 та №50216Z19 від 15.04.2016 в межах визначеної судом першої інстанції загальної суми боргу за кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016 в сумі 1 316 800,97 грн, тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову, в іншій частині рішення є правомірним.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
25.08.2021 до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо здійснення розподілу судових витрат відповідачів на професійну правничу допомогу, в якій вони просили стягнути з позивача за первісним позов на користь кожного з відповідачів за первісним позовом по 4 500,00 грн.
З урахуванням додатків цього клопотання та доказів, які містяться в матеріалах справи №904/1392/21, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наступними документами:
- копією договору на надання професійної правничої допомоги від 15.03.2021, укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням “Статус”;
- копією договору на надання професійної правничої допомоги від 15.03.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням “Статус”;
- актом приймання-передачі адвокатських послуг за договором від 15.03.2021 про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_2 від 19.08.2021 на суму 4 500,00 грн (9 годин по 500,00 грн за кожну) за наступні послуги: підготовку відзиву на позовну заяву (витрачено - 4 години), здійснено: правовий аналіз заяв по суті позивача за первісним позовом, додатків до заяв по суті, клопотань позивача за первісним позовом, представництво інтересів клієнта в підготовчому провадженні та під час розгляду справи по суті та надані консультації з питань стану розгляду справи, процесуальних прав та обов'язків клієнта, правової позиції сторін у справі з огляду на заяви по суті та клопотання позивача за первісним позовом, ймовірного результату справи (01.04.2021, 22.04.2021, 20.05.2021, 24.06.2021, 27.07.2021, 17.08.2021 - витрачено 5 годин за вирахуванням часу, витраченого в інтересах іншого співвідповідача у справі);
- актом приймання-передачі адвокатських послуг за договором від 15.03.2021 про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 від 19.08.2021 на суму 4 500,00 грн (9 годин по 500,00 грн за кожну) за наступні послуги: підготовка відзиву на первісний позов, заперечень за первісним позовом, проекту заяви про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності (всього витрачено - 4 години); правовий аналіз заяв по суті позивача за первісним позовом, додатків до заяв по суті, клопотань позивача за первісним позовом, представництво інтересів клієнта в підготовчому провадженні та під час розгляду справи по суті та надані консультації з питань стану розгляду справи, процесуальних прав та обов'язків клієнта, правової позиції сторін у справі з огляду на заяви по суті та клопотання позивача за первісним позовом, ймовірного результату справи (01.04.2021, 22.04.2021, 20.05.2021, 24.06.2021, 27.07.2021, 17.08.2021 - витрачено 5 годин за вирахуванням часу, витраченого в інтересах іншого співвідповідача у справі);
- копією свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 0482 від 11.11.2003 адвоката Бичкова В.В.;
- копією ордеру серії ДП №626/005 від 15.03.2021;
- копією ордеру серії ДП №626/006 від 15.03.2021.
01.09.2021 позивач за первісним позовом подав письмові заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, за змістом яких зазначив, що надані відповідачами договори про надання професійної правничої допомоги не передбачають надання послуг, які містяться в актах приймання-передачі, а отже, вказані послуги не підлягають відшкодуванню. Крім того, відповідачами не надано доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу (їх оплати), у зв'язку із чим клопотання щодо розподілу таких витрат є безпідставним.
Відповідно до умов договорів про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2021, які окремо укладені між ОСОБА_2 , Прядко Лілією Володимирівною (клієнти) та Адвокатським об'єднанням “СТАТУС”, виконавець за дорученням клієнта в особі обраного ним адвоката бере на себе зобов'язання надати професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) та здійснити представництво інтересів клієнта в Господарському суду Дніпропетровської області у справі №904/1392/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до клієнта про звернення стягнення на предмет іпотеки, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцю гонорар за таку професійну правничу допомогу відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договорів).
До укладання договору клієнт серед запропонованих йому адвокатів адвокатського об'єднання обрав кандидатуру адвоката Бичкова Володимира В'ячеславовича (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №1763 від 19.11.2007 видане КДКА у Дніпропетровській області). (пункт 1.2 договору).
Враховуючи стадію, на якій залучається адвокат (після відкриття провадження у справі), розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги з представництва його інтересів та надання іншої правничої допомоги, пов'язаної з розглядом справи в суді, становить 500 грн без ПДВ за одну годину роботи адвоката (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору погоджено, що форма оплати адвокатських послуг - безготівкова, на поточний банківський рахунок виконавця, протягом 3 банківських днів після дня проголошення судом відповідного судового рішення у справі.
Строк оплати гонорару - протягом 3 календарних днів після отримання акту приймання-передачі адвокатських послуг (послуг 3.3 договору).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у додатковій постанові від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, в постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови).
Дослідивши надані відповідачами за первісним позовом акти прийому - передачі послуг про надання професійної правничої допомоги від 19.08.2021, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно підтвердженості наданих адвокатом послуг по 4 години на кожного відповідача з підготовки процесуальних документів, а також, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, по 1 500,00 грн на кожного за дії, визначені в цих актах як «здійснені». При цьому, судом першої інстанції правильно зазначено про безпідставність включення окремо до складу витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги витрат, пов'язаних зі здійсненням правового аналізу заяв позивача по суті спору, додатків до заяв по суті, клопотань позивача, адже відповідний аналіз фактично здійснюється адвокатом під час підготовки відзиву на позовну заяву (ст. 165 Господарського процесуального кодексу України) та заперечень (ст. 167 Господарського процесуального кодексу України) і, відповідно, охоплюється наданням послуги з підготовки заяв по суті справи.
Щодо неналежної оцінки судом, на думку відповідачів за первісним позовом, загального часу тривалості судових засідань, в яких приймав участь адвокат Бичков В.В., апеляційний суд зазначає, що ним надавались послуги як за первісним, так і за зустрічним позовом; розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснювався судом першої інстанції за наслідками розгляду первісного позову з огляду на те, що у задоволенні зустрічного позову відмовлено та згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивачів за зустрічним позовом, водночас, судові засідання тривали за розглядом обох позовів, тому адвокатом у них здійснювався захист клієнтів як в їх інтересах за заявленим позовом, так і проти позову банку, що спростовує твердження відповідачів про обґрунтованість покладення витрат за професійну правничу допомогу в судових засіданнях на банк.
Таким чином, доводи, викладені відповідачами за первісним позовом в апеляційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021, є безпідставними.
Апеляційна скарга позивача за первісним позовом на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у цій справі також є необґрунтованою з огляду на те, що обсяг наданих адвокатом послуг конкретизований в актах приймання - передачі від 19.08.2021, предмет договорів про надання професійної правничої допомоги 15.03.2021 містить зобов'язання надати професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) та здійснити представництво інтересів клієнта в Господарському суду Дніпропетровської області у справі №904/1392/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до клієнта про звернення стягнення на предмет іпотеки, що охоплює послуги, визначені цими актами; а витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною.
Разом з тим, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, визнані оґрунтованими судом витрати відповідачів за первісним позовом на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн на кожного будуть зменшені за рахунок проценту, на який у задоволенні первісного позову відмовлено (32,05%), та становитимуть 1 121,75 грн на кожного з відповідачів, у зв'язку з чим додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 підлягає зміні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову та апеляційної скарги банку на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог; судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідачів за первісним позовом на це рішення - на відповідачів за первісним позовом.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову, виклавши абзац 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості перед Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за укладеним в межах генеральної кредитної угоди №50216N7 від 15.04.2016 кредитним договором №50216К15 від 15.04.2016, яка становить 1 316 800,97 грн та включає в себе прострочену заборгованість за кредитом в сумі 944 221,00 грн; пеню на прострочену заборгованість за кредитом з 01.08.2017 по 01.02.2018 в сумі 78 601,54 грн; три проценти річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання з погашення кредиту з 01.08.2017 по 18.06.2020 в сумі 84 938,99 грн; інфляційні втрати від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання з погашення кредиту з 01.08.2017 по 31.05.2020 в сумі 209 039,44 грн, звернути стягнення, встановивши спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України, на:
1) нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між Акціонерним товариством “Укрексімбанк” та ОСОБА_2 іпотечним договором №50216Z18 від 15.04.2016 (посвідчений державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 311):
- нежитлові будівлі промбази, загальною площею 1 684,9 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: А-2 нежитлова будівля адміністративного корпусу, Б-1 нежитлова будівля матеріального складу, В-1 - нежитлова будівля матеріального складу, Б-1 нежитлова будівля матеріального складу, Д-2 нежитлова будівля ремонтно - механічної майстерні, Е-1 будівля гаражу, Г-1 вбиральня, З-1 приміщення для охорони, №1-4 огорожа, 1 замощення, ІІ склад кисню, ІІІ трансформатор;
- земельну ділянку площею 0, 6724 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1213000000:01:596:0013, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
2) нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між Акціонерним товариством “Укрексімбанк” та ОСОБА_1 іпотечним договором №50216Z19 від 15.04.2016 (посвідчений державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Монич Н.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 314):
- нежитлову будівлю, магазин АДРЕСА_2 та складається з: М-1 нежитлова будівля, магазин №37.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 9 876, 39 грн судового збору за розгляд первісного позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 9 876, 39 грн судового збору за розгляд первісного позову».
В іншій частині Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 14 814, 59 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 14 814, 59 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 у справі №904/1392/21.
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 залишити без задоволення.
Змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/1392/21 в частині сум витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зазначивши, що підлягають стягненню по 1 121,75 грн на кожного.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.01.2022.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Подобєд