вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2022 р. Справа№ 910/9055/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/9055/21 (суддя Павленко Є.В.,
м. Київ, повний текст рішення складено 26.08.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" , м. Київ,
до акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 14 820,87 грн,
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач/ТОВ "Грейнсвард") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач /АТ Українська залізниця") штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 14 820,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 6 березня 2020 року № 43-41564379/2020-001.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №910/9055/21 позов задоволено.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" 14 820,87 грн штрафу, а також 2 270,00 судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав доставити вантаж згідно накладною №40589624 - 26.11.2020, а доставив лише 01.12.2020, чим допустив прострочення доставки на 4 доби, вантаж за накладними №40589483, №40589459, №40589541, №40589517, №40589434, №40589301, №40589467, №40589335 та №40589327- 28.11.2020, а доставив - 02.12.2020, чим допустив прострочення доставки на 3 доби, вантаж за накладними № 41905886 та № 41905936- 30.12.2020, а доставив -05.01.2021, чим допустив прострочення доставки на 5 діб, вантаж за накладною №42961185 - 31.01.2021, а доставив - 03.02.2021, чим допустив прострочення доставки на 2 доби, вантаж за накладною №42798983 -28.01.2021, а доставив -04.02.2021, чим допустив прострочення доставки на 6 діб. Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 14 820,87 грн.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення штрафу до 10%, оскільки АТ Українська залізниця" не довело належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №910/9055/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги доводи залізниці про те, що:
- згідно графи 49 накладної, одержувача про прибуття вагону №58544107 за накладною №40589624 повідомлено 02.12.2020 о 18:25 год. вагон вивезено зі станції о 13:00 год. 04.12.20, тобто після спливу однієї доби. Даний факт підтверджується актами загальної форми ГУ-23 №№3172, 3201. Відповідно до даних актів загальної форми причиною їх складання стала затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Акт №3201 підписано представником вантажоодержувача Дікал С.В;
- згідно графи 49 накладної, одержувача про прибуття вагону №95197554 за накладною №42961185 повідомлено 03.02.21 о 03:55 год., вагон вивезено 04.02.2021 о 18:15 год., тобто після спливу однієї доби. Даний факт підтверджується актами загальної форми ГУ-23 №№167, 173. Відповідно до даних актів загальної форми причиною їх складання стала затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Дані акти підписано представником вантажоодержувача Романчук М.А;
- за накладною №41905936 від 23.12.2020 та накладною №41905886 від 23.12.2020 неправильно визначено кількість діб прострочення позивачем, оскільки позивачем не враховано затримку вагонів № 95800660, №95793188 (власності ООО «ТЕТРА ЛОДЖИСТИКС») на станції Тернопіль. 01.01.2021 у зв'язку з виявленням та усуненням технічної несправності, що підтверджується актами загальної форми ГУ- 23 від№ 5007, 5012.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про недоведеність відповідачем обставин щодо зменшення штрафу до 10%.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
18.10.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповдіача, у якому останній просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/9055/21 - без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/9055/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №910/9055/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/9055/21 залишено без руху.
05.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про усунення недоліків, а саме: докази сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9055/21; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/9055/21 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як убачається із матеріалів справи,06.03.2020 між ТОВ "Грейнсвард", як замовником та АТ "Українська залізниця", як перевізником було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (далі - Договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Товариства, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 8.1. Договору сторони домовилися про використання електронного документообігу.
За умовами п. 8.7. Договору у випадку судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
У п. 12.1. цього Договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення даного правочину.
20.11.2020 відповідачем згідно перевізних документів (накладних): №40589624, №40589483, №40589459, № 40589541, №40589517, №40589434, №40589301, №40589467, №40589335 та №40589327 прийнято до перевезення по станції Чорноморськ-Порт Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Іваничі (Здолбунів) Львівської залізниці, відстань перевезення за видатковою накладною №40589624 - 758 км, відстань перевезення іншими накладними - 1054 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено позивача.
23.12.2020 відповідачем відповідно до перевізних документів (накладних) № 41905886 та № 41905936 прийнято до перевезення по станції Чорноморська (для ОПЗ) Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Красне (Ходоров) Львівської залізниці, відстань перевезення - 880 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено позивача.
26.01.2021 відповідачем згідно накладної №42961185 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Збараж Львівської залізниці, відстань перевезення - 636 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено позивача.
Крім того, 22.01.2021 відповідачем згідно перевізного документа (накладна) №42798983 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Гніздичів (Дубно) Львівської залізниці, відстань перевезення - 780 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсфард'у позовній заяві зазначає, що відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 у №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №644 (далі - Правила), граничний термін доставки вантажу по перевізному документу №40589624 - 26.11.2020, по перевізних документах №40589483, №40589459, №40589541, №40589517, №40589434, №40589301, №40589467, №40589335 та №40589327 - 28.11.2020, по перевізних документах №41905886 та №41905936 - 30.12.2020, по перевізному документу №42961185 - 31.01.2021, по перевізному документу №42798983 - 28.01.2021.
Позивач зазначає, що вантаж за накладною №40589624 було доставлено ЗАТ «Укрзалізниця» за призначенням лише 01.12.2020, вантаж за накладними № 40589483, №40589459, №40589541, №40589517, №40589434, № 40589301, №40589467, №40589335 та №40589327 - 023.12.2020, вантаж за накладними №41905886 та №41905936 - 05.01.2021, вантаж за накладною №42961185 - 03.02.2021, вантаж за накладною №42798983 - 04.02.2021.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами позивач звертався до відповідача з претензіями від 04.12.2020 №800, №801 та № 802, від 06.01.2021 №7, від 04.02.2021 №67 та від 08.02.2021 №77 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вищенаведених вантажів.
Листами від 29.12.2020 №59-МЮЗ, від 26.01.2021 №2-МЮЗ, від 16.04.2021 року №М-1/860 відповідач повідомив позивача про те, що його претензії прийняті до розгляду та просили останнього відкликати вищезазначені претензії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем термінів доставки вантажу за вищевказаними накладними, визначених статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут) та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим просив суд на підставі статті 116 Статуту стягнути з відповідача 14 820,87 грн штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також статтею 23 Статуту на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Згідно зі ст.ст. 44, 45 Статуту залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу. В усіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу підприємство, організація, громадяни, за заявою яких здійснено таку зміну, є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами.
Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що вантаж за накладною №40589624 - 26.11.2020, а доставив лише 01.12.2020 (із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, та простроченням на 4 доби), вантаж за накладними №40589483, №40589459, №40589541, №40589517, №40589434, №40589301, №40589467, №40589335 та №40589327 - 28.11.2020, а доставив - 02.12.2020 (із порушенням терміну доставки на 3 доби), вантаж за накладними № 41905886 та № 41905936- 30.12.2020, а доставив -05.01.2021( із порушенням терміну доставки на 5 діб), вантаж за накладною №42961185 - 31.01.2021, а доставив - 03.02.2021 (із порушенням терміну доставки на 2 доби чим допустив прострочення доставки на 2 доби), вантаж за накладною №42798983 - 28.01.2021, а доставив - 04.02.2021 (із порушенням терміну доставки на 6 діб).
Одразу після доставки вантажу (впродовж доби) позивачем було здійснено розкредитування відповідних перевізних документів, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Згідно з пп. 1.1.1 п. 1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км, 200 км, та 150 км.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п. 2.1 Правил).
Відповідно до п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів.
Згідно з п. 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про порушення відповідачем терміну доставки вантажу та правомірне нарахування позивачем штрафу у розмірі 14 820,87 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Грейнсвард».
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі
Оцінюючи доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 3 ст. 551 ЦК України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення зазначеної статті кореспондують змісту ст. 233 ГК України. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Зважаючи на обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні клопотання про зменшення штрафу до 100%, місцевий господарський суд обґрунтовано та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення штрафу, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно відмовлено у зменшенні розміру штрафу.
Стосовно твердження скаржника про відсутність підстав для нарахування штрафу за видатковими накладними № 41905886 та № 41905936 у зв'язку зі збільшенням терміну доставки вантажу через перебування вагонів за вказаними перевізними документами на ремонті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 313 ГК України передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.
За умовами пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Згідно з пунктом 116 Статуту залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Пунктом 2.9 Правил встановлено у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, Залізниця звільняється від відповідальності за порушення терміну доставки вантажу, якщо таке порушення сталося не з її вини.
Водночас посилання відповідача на подані ним повідомлення форми ВУ-23М від 25.12.2020 та акти загальної форми ГУ23 від 01.01.2021 №5007 та №501 є необґрунтованими, оскільки такі документи не підтверджують того, що порушення строків доставки цих вагонів сталося з незалежних від нього обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 .
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі №910/9055/21, та, відповідно, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 26.08.2021 у справі №910/9055/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/9055/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова