вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" січня 2022 р. Справа№ 920/798/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Разіної Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп"
на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 (повний текст складено 08.09.2021)
у справі №920/798/21 (суддя Заєць С.В.)
за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області
до Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1. Сумська обласна рада
2. Кириківська селищна об'єднана територіальна громада
про стягнення 110 471,71 грн,
Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" про стягнення шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в сумі 110 471,71 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок проведеної державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області позапланової перевірки, встановлено факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства України, у зв'язку з чим на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" від 23.07.2008 №665, позивачем було нараховано шкоду, яку відповідачем не сплачено.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/798/21 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" шкоду, завдану внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в сумі 110471,71 грн, з зарахуванням стягуваної суми на рахунок Кириківської селищної ОТГ, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), номер рахунку (IBAN) UA538999980333169331000018474, код ЄДРПОУ - 37970404, Державне казначейство України. Присуджено до стягнення з Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області 2 270,00 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в сумі 110 471,71 грн в судовому порядку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Великописарівське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Великописарівський агролісгосп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/798/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не прийнято до уваги порушення позивачем порядку проведення перевірки, а також невірно застосовано норми матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевий господарський суд не звернув увагу на той факт, що позивачем окрім порушення порядку проведення позапланового заходу контролю, за його результатами не було винесено припису про усунення порушень природоохоронного законодавства, а сам по собі акт позапланової перевірки, не міг бути оскаржений відповідачем в зв'язку з тим, вказаний акт не є ані актом індивідуальної дії, ані розпорядчим документом.
За таких обставин відповідач вважає, що суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про те, що саме в зв'язку з винними неправомірними діями відповідача була заподіяна шкода, внаслідок порушення вимог останнім природоохоронного законодавства України
Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
При цьому позивач наголошує на тому, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснювали самовільну вирубку дерев у лісі, а й постійний лісокористувач (відповідач), вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому ділянці із земель лісового фонду, що має наслідком самовільна рубка (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Короткий зміст відзиву третьої особи-1 на апеляційну скарги та узагальнення його доводів
Третя особа-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства, за наявності законно встановлених підстав повинна частково відшкодовуватися в дохід державного бюджету, обласного та селищного бюджетів, оскільки відповідачем здійснювалась господарська діяльність на території Кириківської селищної об'єднаної територіальної громади (третьої особи-2).
Узагальнений виклад позиції третьої особи-2
Третя особа-2 не скористалась правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 апеляційну скаргу Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/798/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Разіної Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/798/21. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/798/21.
18.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/798/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/798/21. Зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/798/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Держекоінспекцією у Сумській області в період з 13.05.2021 по 26.05.2021, на підставі наказу про проведення позапланової перевірки № 260-П та направлення на проведення позапланової перевірки № 244/06, в присутності директора Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" Данілова А.В. та головного лісничого Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" Швидича І.А., проведено позапланову перевірку по дотриманню вимог природоохоронного законодавства відповідачем.
По закінченню перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області складено акт від 26.03.2021 № 235/06, яким встановлено, що на землях лісового фонду Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" в кв. 62 вид. 9 зрубано 34 дерева відповідно до польової-перелікової відомості пнів за відсутності спеціального дозволу на право використання лісових ресурсів (лісорубного квитка), в кв. 62 вид. 19 зрубано 10 дерев відповідно до польової-перелікової відомості пнів, в кв 62 вид 14 зрубано 7 дерев не взятих до польової переліскової відомості дерев відведених у санітарну вибіркову рубку 2021 року відповідно до польової-перелікової відомості без виписки лісорубного квитка на ці всі дерева.
В подальшому державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області розраховано шкоду, заподіяну лісу внаслідок незаконної рубки дерев на території Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп", які в загальній сумі становлять 110471,71 грн.
Вказані розрахунки проведені позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" від 23.07.2008 № 665.
08.06.2021 позивачем направлено відповідачеві претензію за вих. № 40/13-21/Пр про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного порубу лісу на загальну суму 110470,71 грн. Однак, відповідачем вказана претензія залишена без розгляду, заявлені до відшкодування грошові кошти останнім не сплачено.
Враховуючи, що відповідачем шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу в наслідок незаконного порубу лісу позивачу не була відшкодована, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/798/21 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" шкоду, завдану внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в сумі 110471,71 грн, з зарахуванням стягуваної суми на рахунок Кириківської селищної ОТГ, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), номер рахунку (IBAN) UA538999980333169331000018474, код ЄДРПОУ - 37970404, Державне казначейство України. Присуджено до стягнення з Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області 2 270,00 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:
- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
- вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
В силу вимог ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
З огляду на вищевикладене, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
У вказаному висновку судова колегія звертається до правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, відповідач, як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 110 471,71 грн.
Твердження відповідача про те, що акт позапланової перевірки не міг бути оскаржений відповідачем, судовою колегією відхиляється з огляду на те, що вищезгаданий акт був підписаний представником відповідача без зауважень. Доказів скасування чи оспорювання відповідачем зазначеного акта матеріали справи не містять.
Таким чином акт позапланової перевірки щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства від 26.05.2021 є належним та допустимим доказом у даній справі.
Порядок визначення розмірів відшкодування шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" від 23.07.2008 №665.
Розрахунок шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в сумі 110 471,71 грн, здійснений позивачем на підставі вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665.
Таким чином, загальний розмір відшкодування шкоди в сумі 110 471,71 грн є обґрунтованим та правомірним.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції встановлено наявність елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась унаслідок незаконного порубу лісу; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком встановленим судом першої інстанції стосовно того, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим було заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.
Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 177 839, 84 грн.
Доводи відповідача з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Великописарівський агролісгосп" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2021 у справі №920/798/21 - без змін.
Матеріали справи №920/798/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Т.І. Разіна