вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 925/369/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022,
розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Час»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 (повний текст складено 06.09.2021)
у справі №925/369/21 (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовом керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави
до 1) Селянського (фермерського) господарства «Час»
2) Маньківської селищної ради Черкаської області
про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсною додаткової угоди,
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Уманської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства «Час» (далі, відповідач-1 або СФГ «Час») та Маньківської селищної ради (далі, відповідач-2 або Рада) про визнання незаконним та скасування рішення Маньківської селищної ради Черкаської області від 11.02.2021 №5-102/VIII про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 11,8260 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маньківської селищної ради Селянського (фермерського) господарства «Час» та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 06.10.2008, укладеної 23.02.2021 між Маньківською селищною радою та Селянським (фермерським) господарством «Час».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішеннями судів у справах №925/1285/18, №925/513/19, які набрали законної сили, спірний Договір оренди від 06.10.2008 не поновлено. Однак, Маньківська селищна рада, ігноруючи наявні судові рішення, прийняла спірне рішення від 11.02.2021 №5-102/VIII, яким поновила шляхом укладення додаткової угоди Договір оренди від 06.10.2008. Отже, спірне рішення Ради підлягає скасуванню, а додаткова угода, укладена на його підставі, визнанню недійсною, оскільки укладання договору оренди земель державної та комунальної власності є похідним від правового акту, на підставі якого він укладається.
Звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Черкаської області обґрунтоване посиланням на частину 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому прокурор зазначає, що оскільки порушення земельного законодавства допущене саме Радою, до повноважень якої віднесено розпорядження землями територіальної громади, здійснення контролю за використанням та охороною земель, тому наявні підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту порушених інтересів держави, відсутній. Таким чином, наявні підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в якості самостійного позивача без визначення органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 у справі №925/369/21 позов задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано рішення Маньківської селищної ради Черкаської області від 11.02.2021 №5-102/VIII «Про поновлення договору оренди земельної ділянки, площею 11,8260 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Маньківської селищної ради, с. Вікторівка Маньківського району, Черкаської області, СФГ «Час».
Визнано недійсною додаткову угоду від 23.02.2021 до договору оренди землі від 06.10.2008 (зареєстровано 07.10.2008 за №040879000022), укладену між Маньківською селищною радою та Селянським (фермерським) господарством «Час».
Присуджено до стягнення з Маньківської селищної ради об'єднаної територіальної громади на користь Прокуратури Черкаської області судові витрати у сумі 3405,00 грн.
Присуджено до стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Час» на користь Прокуратури Черкаської області судові витрати у сумі 1 135,00 грн.
Приймаючи вказане рішення, суд встановив, що у справах №925/1285/18 і №925/513/19 суди дійшли висновку про втрату Селянським (фермерським) господарством «Час» переважного права на поновлення договору оренди землі від 06.10.2008. За таких обставин Селянське (фермерське) господарство «Час» могло отримати (а Маньківська селищна рада Черкаської області своїм рішенням могла надати) земельну ділянку площею 11,8260 га з кадастровим номером 7123181000:02:001:0818 виключно з підстав, передбачених статтею 124 Земельного кодексу України, а саме за результатами проведеного земельного аукціону, але не шляхом поновлення Договору оренди землі від 06.10.2008. Отже, рішення Маньківської селищної ради Черкаської області від 11.02.2021 №5-102/VIII є протиправним (суперечить статті 124 Земельного кодексу України), у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а позов у цій частині підлягає задоволенню. Додаткова угода до договору оренди землі від 06.10.2008, яка підписана 23.02.2021 між Маньківською селищною радою (Орендодавець) в особі селищного голови Івасюка В.А. та Селянським (фермерським) господарством «Час» (Орендар) в особі його голови Череватої Г.С. підлягає визнанню недійсною як така, що суперечить актам цивільного законодавства, а саме частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 124 Земельного кодексу України.
Також суд зазначив, що у даному випадку суб'єкт владних повноважень (Маньківська селищна рада Черкаської області) не лише не здійснює захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а й самостійно порушує ці інтереси, тому прокурором обґрунтовані підстави для представництва ним інтересів держави в спірних правовідносинах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 21.09.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Селянське (фермерське) господарство «Час» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 у справі №925/369/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з огляду на те, що ухвалене з порушення вимог статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а саме суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:
- посилання суду першої інстанції на рішення господарських судів у справах №925/1285/18, №925/513/19 на даному етапі уже не мають ніякого значення, адже вони втратили свою актуальність у зв'язку з прийняттям рішення про поновлення договору оренди та укладення додаткової угоди Вікторівською сільською радою 30.06.2020, яким господарський суд не надав оцінки. Прийняття рішення Маньківської селищної ради Черкаської області від 11.02.2021 №5-102/VIII лише укріпило дану позицію;
- господарський суд визнав недійсною додаткову угоду, яка у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України та статті 210 Цивільного кодексу України не набрала чинності, що свідчить про порушення норм матеріального права;
- господарський суд при ухваленні рішення залишив поза увагою рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №701/757/20;
- прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
До апеляційної скарги додано також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу проти апеляційної скарги
15.11.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:
- рішення судів у справах №925/1285/18, №925/513/19 встановлюють преюдиційні обставини. Так, у межах справи №925/1285/18 встановлено, що Вікторівська сільська рада не порушила право СФГ «Час» на поновлення договору оренди, оскільки останнє втратило його, звернувшись із відповідною заявою про поновлення договору оренди із порушенням визначеного договором строку. Предметом розгляду у справі №925/513/19 було питання поновлення спірного договору оренди, за результатами розгляду якої у позові було відмовлено. Отже, судовими рішеннями у названих справах, які набрали законної сили, спірний договір оренди не поновлено, орендні відносини між СФГ «Час» та Вікторівською сільською радою припинені. Таким чином, на даний час у СФГ «Час» відсутні будь-які правові підстави для користування спірною земельною ділянкою, що залишилось поза увагою Маньківської селищної ради, яка прийняла спірне рішення та уклала спірну додаткову угоду про поновлення договору оренди;
- із приводу доводів СФГ «Час» про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах прокурор зазначає, що конкретних причин такого висновку в апеляційній скарзі не наведено, а лише перераховано загальні вимоги законодавства до повноважень прокурора. У свою чергу, прокурор наголошує на наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, оскільки порушення земельного законодавства при поновленні договору оренди земельної ділянки із СФГ «Час» допущено саме Маньківською селищною радою, тобто розпорядником спірної земельної ділянки.
Відповідач-2 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У заяві від 04.11.2021 про розгляд справи без участі представника відповідача-2 зазначив, що повністю підтримує позицію та доводи, викладені в апеляційній скарзі СФГ «Час», та просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.09.2021 справу №925/369/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді Станік С.Р., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Час» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 у справі №925/369/21 залишено без руху.
20.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію №0.02306122304.1 від 18.10.2021 на підтвердження доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 702,50 грн.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/588/21 від 25.10.2021 у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/369/21.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 25.10.2021 справу №925/369/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 прийнято апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Час» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 у справі №925/369/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Час» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 у справі №925/369/21, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 30.11.2021. Клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції не розглядалось, оскільки апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Час» подана протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту рішення, тобто у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
04.11.2021 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача-2 про розгляд справи без участі його представника.
30.11.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав клопотання про перенесення розгляду справи №925/369/21 на інший день та час у зв'язку із зайнятістю представника скаржника в іншому судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 30.11.2021, з'явився прокурор, який поклався на розсуд суду при вирішенні питання щодо задоволення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 клопотання Селянського (фермерського) господарства «Час» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №925/369/21 відкладено на 18.01.2022.
У судовому засіданні 18.01.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 18.01.2022 з'явився представник прокуратури.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися.
Представник відповідача-2 у клопотанні від 04.11.2021 просив здійснювати розгляд справи у його відсутності.
Голова СФГ «Час» Черевата Г.С. у день судового засідання 18.01.2022 подала через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача-1 адвоката Мельника О.Ф. у розгляді кримінальної справи №705/3860/21 в Уманському міськрайонному суді.
Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).
Колегія суддів зазначає, що причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, не є поважними, оскільки, по-перше, відповідачем-1 у відповідності до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів на підтвердження наведених у ньому обставин, а по-друге, не доведено суду неможливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні 18.01.2022 іншого представника.
При цьому, явка представника СФГ «Час» у судове засідання, призначене на 18.01.2022, обов'язковою не визнавалась, а в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 судом було доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Відповідач-1 у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи не наголошує на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, перешкоджали б суду здійснити її розгляд у відсутності представника відповідача-1.
Також колегія суддів враховує, що це вже друга неявка представника відповідача-1 у судове засідання з мотивів зайнятості його представника в інших судових процесах.
За вищенаведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Судом, при цьому, застосовано згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Представник прокуратури у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
06.10.2008 між Вікторівською сільською радою в особі сільського голови Прокопенко Н.С. (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Час» в особі його директора Череватого А.П. (орендар) підписано Договір оренди землі (далі, Договір оренди), який зареєстровано у державному реєстрі земель 07.10.2008 за №040879000022, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку 13,8 га земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в селі Вікторівка.
Згідно пункту 2 Договору в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 13,8 га, у тому числі 13,8 га ріллі.
У пункті 8 Договору сторонами було погоджено, що договір укладено на 10 років, а після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно пункту 15 Договору земельна ділянка передавалася орендарю для вирощування сільськогосподарської продукції.
Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення (пункт 16 Договору).
Згідно пункту 20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється безпосередньо після державної реєстрації цього договору за актом її (строк) приймання-передачі.
За змістом пункту 21 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Дія Договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 37 Договору).
Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 Договору).
Договір зареєстрований у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.10.2008 №040879000022.
22.06.2010 сторонами Договору оренди підписано додаткову угоду №1 до нього, якою врегульовано питання розміру орендної плати.
У зв'язку з закінченням строку дії Договору 09.08.2018 голова Селянського (фермерського) господарства «Час» Черевата Г.С. звернулася до Вікторівської сільської ради із заявою (яка згідно з штемпелем реєстрації вхідної кореспонденції отримана 09.08.2018 за вх.№47/09-07) про поновлення договору оренди землі (земельної ділянки) від 06.10.2008, розташованої у межах населеного пункту с.Вікторівка, площею 13,8043 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123181000:02:001:0818, терміном на 10 років (том 1, а.с. 47).
05.11.2018 згідно з Витягом з протоколу 25 позачергової сесії сільської ради 7 скликання, рішення за зверненням Селянського (фермерського) господарства «Час» від 09.08.2018 про поновлення договору оренди земельної ділянки прийнято не було (том 1, а.с. 22).
05.11.2018 Вікторівська сільська рада Маньківського району Черкаської області направила на адресу Селянського (фермерського) господарства «Час» лист-повідомлення за №833 про те, що рішенням Вікторівської сільської ради від 05.11.2018 підписаний з Селянським (фермерським) господарством «Час» Договір оренди землі від 06.10.2008 не поновлено, а тому згідно з умовами цього Договору оренди та статті 34 Закону України «Про оренду землі» необхідно повернути орендодавцеві ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду за актом приймання-передачі, що акт приймання-передачі повинен бути підписаний та переданий до Вікторівської сільської ради в десятиденний термін з дня отримання листа (том 1, а.с. 44).
05.11.2018 рішенням Вікторівської сільської ради №25-1/VII затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Вікторівка Маньківського району Черкаської області».
19.11.2018 за №29-23-0.300-561/108-18 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (у особі відділу у Маньківському районі) листом у відповідь на адвокатський запит адвоката Мельника О.В. від 14.11.2018 повідомило про те, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) стосовно земельної ділянки площею 13,8043 га, кадастровий номер 7123181001:01:003:0018, розташованої у с. Вікторівка Маньківського району Черкаської області, було помилково включено у загальну площу земельні ділянки громадян (паїв), тому фактична площа земельної ділянки, яка використовується Селянським (фермерським) господарством «Час», становить 11,8260 га (том 1, а.с. 138).
Селянське фермерське господарство «Час» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Вікторівської сільської ради (справа №925/1285/18), в якому просило суд: визнати недійсним та скасувати рішення 25 позачергової сесії Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 скликання від 05.11.2018; зобов'язати Вікторівську сільську раду Маньківського району Черкаської області поновити договір оренди землі, укладений 06.10.2008 між Селянським фермерським господарством «Час» в особі голови СФГ та Вікторівською сільською радою в особі сільського голови с. Вікторівка Маньківського району Черкаської області б/н, який був зареєстрований в Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель вчинено запис 07.10.2008 за №040879000022; зобов'язати Вікторівську сільську раду Маньківського району Черкаської області укласти додаткову угоду з СФГ «Час».
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №925/1285/18, у задоволенні позову відмовлено.
Також Селянське фермерське господарство «Час» зверталось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Вікторівської сільської ради (справа №925/513/19) про визнання поновленим договору оренди землі від 06.10.2008, укладеного між Селянським фермерським господарством «Час» та Вікторівською сільською радою та зареєстрованого у Манківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі вчинено запис 07.10.2008 за №040879000022.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі №925/513/19, у позові Селянського (фермерського) господарства «Час» до Вікторівської сільської ради про визнання договору оренди землі від 06.10.2008 поновленим відмовлено повністю.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №925/513/19 касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Час» не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.
За твердженнями Селянського (фермерського) господарства «Час» 30.06.2020 Вікторівською сільською радою Маньківського району Черкаської області було прийнято рішення за №36-9/VII поновити договір оренди земельної ділянки від 07.10.2008 з Селянським (фермерським) господарством «Час» шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 07.10.2008 загальною площею 13,8 га, кадастровий номер 712318000:02:001:0818 у межах населеного пункту с.Вікторівка; доручити сільському голові Нечеснюку В.В. укласти в установленому порядку з Селянським (фермерським) господарством «Час» додаткову угоду до договору оренди землі від 07.10.2008, встановивши орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі на земельну ділянку площею 11,8260 га, кадастровий номер 7123181000:02:001:0818 (том 1, а.с. 133).
20.07.2020 голова Селянського (фермерського) господарства «Час» Черевата Г.С. звернулась до Вікторівської сільської ради з листом про відсутність підстав для повернення орендованої земельної ділянки у зв'язку з тим, що 36 сесія VII скликання Вікторівської сільської ради, яка відбулася 30.06.2020, прийняла рішення про поновлення спірного договору оренди землі площею 11,8260 га, кадастровий номер 7123181000:02:001:0818 (том 1, а.с. 67).
13.10.2020 за №37-18/VII рішенням Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області (підписано секретарем сільської ради Мовчан О.П.) достроково припинено повноваження сільського голови с.Вікторівка Нечеснюка В.В., тимчасове виконання повноважень сільського голови с.Вікторівка з дня прийняття рішення і до початку повноважень новообраного сільського голови покладено на секретаря сільської ради Мовчан О.П. (том 1, а.с. 134).
Рішенням Маньківської селищної ради Черкаської області від 26.11.2020 за №1-34/VIII Вікторівську сільську раду та її виконавчий комітет реорганізовано шляхом приєднання до Маньківської селищної ради, у зв'язку з чим остання стала правонаступником активів та пасивів, усіх майнових прав та обов'язків Вікторівської сільської ради та її виконавчого комітету (том 1, а.с. 75).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Маньківську селищну раду зареєстровано як юридичну особу 21.05.1997 та присвоєно ідентифікаційний код 25659958; керівником останньої з 26.11.2020 є Івасюк Валерій Аксентійович, який наділений, зокрема, повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (том 2, а.с. 98).
03.02.2021 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12021255360000094 за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (стосовно можливої підробки рішень Вікторівської сільської ради від 26.05.2020 «Про надання дозволу СФГ «Час» на обробіток земельної ділянки» та від 30.06.2020 «Про розгляд заяви керівника СФГ «Час» Череватої Г.С. про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 13,8 га, які не опубліковані у встановленому законом порядку та не підписані головою Вікторівської сільської ради Нечеснюком В.В.) (том 1, а.с. 101).
11.02.2021 Маньківською селищною радою Черкаської області прийнято рішення за №5-102/VIII «Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 11,8260 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Маньківської селищної ради, с. Вікторівка Маньківського району, Черкаської області, СФГ «Час», згідно з яким поновлено договір оренди від 06.10.2008 шляхом укладення додаткової угоди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7123181000:02:001:0818 площею 11,8260 га, розташовану на території Маньківської селищної ради с. Вікторівка (Поминик) Маньківського району Черкаської області з новим головою Селянського (фермерського) господарства «Час» Череватою Г.С.; доручено селищному голові В. Івасюку поновити вказаний вище договір на 10 років (том 1, а.с. 70).
23.02.2021 між Маньківською селищною радою (Орендодавець) в особі селищного голови Івасюка В.А. та Селянським (фермерським) господарством «Час» (Орендар) в особі його голови Череватої Г.С. підписано додаткову угоду до договору оренди землі від 06.10.2008 (том 1, а.с. 74), згідно з якою викладено у новій редакції договір оренди землі від 06.10.2008:
вступну частину вказаного Договору оренди: «Маньківська селищна рада (Орендодавець), в особі селищного голови Івасюка Валерія Аксентійовича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони та селянське (фермерське) господарство «Час» в особі голови СФГ «Час» Череватої Ганни Степанівни, що діє на підставі статуту, з другої сторони (надалі разом поіменовані як Сторони), уклали цей договір оренди землі про нижченаведене»;
пункти 1, 2, 5, 8 і 9 Договору оренди:
« 1. Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 11,8260 га землі комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в селі Поминик (Вікторівка) Маньківського району Черкаської області;
2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,8260 га, кадастровий номер - 712318000:02:001:0818;
5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 455 869,00 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень 00 коп.);
8. Договір укладено терміном на 10 (десять) років, та розпоширює свою дію на період з 07.10.2018 і діє до 07.10.2028 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий термін шляхом укладення нового договору оренди землі. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;
9. Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок селищної ради р/р №UA298999980334109812000023743, банк: Казначейство України (ел.адм.подат.) ГУК у Черкаській області/тг смт.Маньківка/ 18010600, ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, помісячно рівними частинами в сумі 4 558,69 гривень, що становить у рік 54 704,28 гривень, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор зазначає, що Маньківська селищна рада всупереч вимогам земельного законодавства та ігноруючи наявні судові рішення, які набрали законної сили, прийняла спірне рішення від 11.02.2021 №5-102/VIII, яким поновила шляхом укладення додаткової угоди договір оренди від 06.10.2008.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Предметом спору в даній справі є правомірність прийняття рішення від 11.02.2021 №5-102/VIII, яким Рада поновила відповідачу-1 шляхом укладення додаткової угоди від 23.02.2021 договір оренди землі від 06.10.2008 на строк з 07.10.2018 по 07.10.2028.
Колегія суддів зазначає, що порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».
За змістом статті 116 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття спірного рішення Ради, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній станом на дату укладення Договору оренди (06.10.2008), договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Матеріалами справи підтверджується, що укладений 06.10.2008 Вікторівською сільською радою та Селянським (фермерським) господарством «Час» Договір оренди було зареєстровано у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.10.2008 №040879000022.
Отже, Договір від 06.10.2008 набрав чинності 07.10.2008 та, враховуючи, що його було укладено на 10 років, строк його дії закінчувався 07.10.2018.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені у статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, згідно з частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній станом на дату закінчення строку дії Договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 12 Закону України «Про оренду землі»).
Матеріалами справи підтверджується, що питання щодо поновлення Договору оренди від 06.10.2008 на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» було предметом спорів у господарських справах №925/1285/18 та №925/513/19.
Так, як уже зазначалося вище, у межах господарської справи №925/1285/18 розглядався позов Селянського фермерського господарства «Час» до Вікторівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення 25 позачергової сесії Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 скликання від 05.11.2018, зобов'язання Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області поновити договір оренди землі, укладений 06.10.2008 між Селянським фермерським господарством «Час» та Вікторівською сільською радою, зобов'язання Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області укласти додаткову угоду з СФГ «Час».
Позовні вимоги у справі №925/1285/18 були мотивовані тим, що Вікторівська сільська рада при прийнятті спірного рішення порушила земельне законодавство та законодавство про місцеве самоврядування в Україні. Позивач вважав, що рішення Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 скликання від 05.11.2018 було прийнято з порушенням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», де передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №925/1285/18, у задоволенні позову відмовлено.
Вказаними судовими рішеннями у справі №925/1285/18 встановлено, зокрема, що відповідачем право позивача на поновлення договору на новий строк не порушено з огляду на те, що позивач втратив таке право, оскільки звернувся із заявою від 09.08.2018 про поновлення договору від 06.10.2008 з порушенням визначеного ним строку та оскільки відповідачем у листі від 05.11.2018 висловлено заперечення щодо його поновлення. Також суди встановили, що 27.11.2017 у зв'язку з помилковим включенням у дану земельну ділянку земельного паю громадян під час виготовлення технічної документації, дана земельна ділянка визначена новою площею 11,8260 га та їй присвоєно новий кадастровий номер 7123181000:02:001:0818. Вказане свідчить про те, що земельна ділянка, яка використовується позивачем, зменшилась по площі та має інший кадастровий номер, не є тотожною та ідентичною земельній ділянці, яка передавалась в оренду і в подальшому в оренду для цілей сільськогосподарського виробництва не буде використовуватись, а тому, з урахуванням частини 12 статті 33 Закону України «Про оренду землі», поновлення договору оренди землі має здійснюватись у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Також суд у межах справи №925/1285/18 встановив, що рішення Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 05.11.2018 також не підлягає визнанню недійсним та скасуванню з визначених позивачем підстав, оскільки витяг з протоколу від 05.11.2018 не свідчить про прийняття рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки, оскільки містить висновок, що за результатами голосування «рішення не прийнято».
У межах господарської справи №925/513/19 також розглядався позов Селянського фермерського господарства «Час» до Вікторівської сільської ради про визнання поновленим договору оренди землі від 06.10.2008, укладеного між Селянським фермерським господарством «Час» та Вікторівською сільською радою. В обґрунтування своїх позовних вимог у справі №925/513/19 СФГ «Час» зазначало про наявність у позивача переважного права на поновлення Договору оренди землі та ненадання відповідачем протягом місяця заперечень на листа-повідомлення фермерського господарства щодо поновлення договору оренди землі з дотриманням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та урахуванням переважного права орендаря на укладення договору оренди землі.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі №925/513/19, у позові Селянського (фермерського) господарства «Час» до Вікторівської сільської ради про визнання договору оренди землі від 06.10.2008 поновленим відмовлено повністю.
Суди у справі №925/513/19, у тому числі і з посиланням на обставини, встановлені у межах господарської справи №925/1285/18, встановили, що відповідач не порушив права позивача на поновлення договору на новий строк, адже останній втратив таке право, звернувшись до відповідача із заявою про поновлення Договору оренди із порушенням визначеного строку, а також відповідач листом від 05.11.2018 висловив заперечення щодо його поновлення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №925/513/19 касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Час» не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов'язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).
Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).
З огляду на викладене, обставини, встановлені рішеннями господарських судів у справах №925/1285/18 та №925/513/19, які набрали законної сили, щодо відсутності підстав для поновлення Договору оренди землі від 06.10.2008, укладеного між СФГ «Час» та Вікторівською сільською радою на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» у зв'язку з пропуском строку на звернення до орендодавця із заявою про поновлення Договору оренди, а також висловлених орендодавцем заперечень щодо його поновлення, є преюдиційними, не можуть ставитись під сумнів, а інші рішення, в тому числі у справі №925/369/21, не можуть їм суперечити.
Враховуючи зазначене, оскільки суди у межах названих господарських справ дійшли висновку про втрату Селянським (фермерським) господарством «Час» переважного права на поновлення договору оренди землі від 06.10.2008 на новий строк, орендні відносини згідно Договору оренди землі від 06.10.2008, укладеного між СФГ «Час» та Вікторівською сільською радою, припинені з 07.10.2018.
За таких обставин, як вірно встановив суд першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство «Час» могло отримати (а Маньківська селищна рада Черкаської області, як розпорядник земель комунальної власності, своїм рішенням могла надати) земельну ділянку з кадастровим номером 7123181001:01:003:0818 виключно з підстав, передбачених статтею 124 Земельного кодексу України, а саме за результатами проведення земельних торгів, а не шляхом поновлення на період з 07.10.2018 по 07.10.2028 вже припиненого Договору оренди землі від 06.10.2008.
Доводи скаржника із приводу того, що на даному етапі рішення господарських судів у справах №925/1285/18, №925/513/19 вже втратили свою актуальність у зв'язку з прийняттям 30.06.2020 рішення Вікторівської сільської ради №36-9/VII про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 13,8 га шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 07.10.2008, оцінюються судом критично, оскільки надане відповідачем-1 до матеріалів справи рішення Ради не підписане у відповідності до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільським головою Нечеснюком В.В., про що зазначає і сам відповідач-1 у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, а тому не може бути взяте судом до уваги як таке, що породило для сторін будь-які правові наслідки. При цьому, доказів укладення на його виконання договору про поновлення Договору оренди матеріали справи також не містять.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, як вірно зазначив прокурор у позовній заяві, Маньківська селищна рада, ігноруючи наявні судові рішення у справах №925/1285/18 та №925/513/19, які набрали законної сили та якими констатовано факт втрати СФГ «Час» права на поновлення договору у відповідності до статті 33 Закону України «Про оренду землі», прийняла спірне рішення від 11.02.2021 №5-102/VIII всупереч положень земельного законодавства, а саме статей 124, 134 Земельного кодексу України, а тому останнє було правомірно визнано незаконним та скасовано судом першої інстанції, а позов у цій частині, відповідно, задоволено.
Щодо посилання скаржника на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №701/757/20, колегією суддів дійсно встановлено, що останньою визнано протиправною та скасовано постанову державного інспектора в сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру в Черкаській області Чорного Руслана Михайловича №379-ДК/0133По/08/01/-20 від 12.08.2020 про притягнення Череватої Г.С. до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне, без правовстановлюючих документів, зайняття земельної ділянки площею 11,826 га з кадастровим номером 7123181001:01:003:0818) та накладення штрафу у розмірі 340 гривень, однак зазначене не спростовує обставин, встановлених господарськими судами у справах №925/1285/18, №925/513/19 щодо відсутності підстав для поновлення договору оренди від 06.10.2008 у відповідності до статті 33 Закону України «Про оренду землі», та жодним чином не свідчить про правомірність прийнятого оспорюваного рішення від 11.02.2021 №5-102/VIII.
Щодо позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 23.02.2021 до Договору оренди землі від 06.10.2008 колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав на земельні ділянки, крім іншого, здійснюється шляхом визнання недійсними угод.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Отже, укладення договорів оренди державних та комунальних земель є похідним від правового акту, на підставі якого він укладається.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що рішення Маньківської селищної ради від 11.02.2021 №5-102/VIII є незаконним та підлягає скасуванню, наявні підстави для визнання спірної додаткової угоди від 23.02.2021 до договору оренди землі від 06.10.2008 між Маньківською селищною радою та Селянським (фермерським) господарством «Час» недійсною, як такої, що суперечить актам цивільного законодавства.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що господарський суд визнав недійсною додаткову угоду, яка у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України та статті 210 Цивільного кодексу України не набрала чинності, що свідчить про порушення норм матеріального права, колегією суддів відхиляються, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Колегія суддів зазначає, що набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №917/67/18.
Отже, факт здійснення державної реєстрації правочину оренди землі впливає на обрахування строку його дії, який починається саме після набрання ним чинності (державної реєстрації), а не з моменту його укладення.
У свою чергу, оскільки моментом укладення договору слід вважати момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами, колегія суддів зазначає, що може бути визнано недійсним укладений, однак такий, що ще не набрав чинності (не пройшов державну реєстрацію) договір, а тому доводи скаржника в цій частині щодо порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Щодо представництва прокурором у даній справі інтересів держави колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку суб'єкт владних повноважень (Маньківська селищна рада Черкаської області, яка згідно норм статей 12, 90, 116, 122, 124 Земельного кодексу України станом на момент укладення спірної додаткової угоди про поновлення Договору оренди є розпорядником спірної земельної ділянки) не лише не здійснює захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а й самостійно порушує ці інтереси, оскільки розпорядився земельною ділянкою комунальної форми власності із порушенням вимог земельного законодавства.
При цьому, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення про передачу у власність чи користування особі земельної ділянки фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом власності, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). У даному випадку прийняття рішення Маньківською селищною радою Черкаської області про поновлення договору оренди за відсутності правових підстав для цього фактично порушує право на землю Українського народу.
За наведених обставин у прокурора в даній справі були наявні підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави в якості самостійного позивача.
Відповідачем-1, натомість, в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів » про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, а лише перераховано загальні вимоги законодавства до повноважень прокурора.
За таких обставин, виходячи з усього вищевикладеного у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог прокурора у даній справі в повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги відповідача-1 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Час» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Час» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 у справі №925/369/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2021 у справі №925/369/21 залишити без змін.
Матеріали справи №925/369/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2022.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко