Справа № 369/8250/21
Провадження № 2/369/1489/22
Іменем України
19.01.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Безкровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
У червні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Зазначає, що 16 червня 2018 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від зареєстрованого шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин син проживає з нею. Для дитини створені належні житлово - побутові умови. Просить місце проживання сина визначити з нею з наступних підстав: відповідач участі у вихованні дитини не приймає: не цікавиться життям, захопленнями сина, фінансово не допомагає, не бере участі у вирішенні питань, що стосуються його здоров'я, розвитку особистих вмінь та навичок, не був присутнім на заходах (новий рік, день народження тощо) і взагалі не приймав участі в житті дитини в дитячому садочку та не знає в якому закладі дошкільної освіти знаходиться дитина.
Крім того, позивачка самостійно, без матеріальної допомоги відповідача виховує сина, забезпечує та створює йому комфортні умови для проживання, навчання та розвитку. Син, свю матір любить, у них склалися довірливі стосунки, відсутні чинники, які негативно впливають на психо-емоційний стан сина.
За місцем спільного проживання позивачки з сином, створені всі умови для комфортного проживання, стан житла дозволяє комфортно та без обмежень розміщувати його особисті речі, одяг, іграшки та книжки, відсутня проблема нестачі житлової площі та перенаселення житла.
Одночасно позивачка самостійно несе усі додаткові витрати, пов'язані з розвитком здібностей сина, разом з сином відвідує медичні установи і сплачує за надані медичні послуги.
Більше того, на початку вересня 2020 року, відповідач разом з сторонніми особами прибув до помешкання позивачки з наявними ознаками сп'яніння (запах спиртних напоїв та млява мова) та забрав сина з собою. Через два дні, сторонні особи без присутності відповідача повернули сина в мокрому та брудному одязі. Де був сам відповідач, останні не пояснили.
Позивачка зазначає, що такі дії відповідача суперечать нормам моралі та сімейного законодавства тому вважає за необхідне визначити місце прожиання сина з останньою у судовому порядку, адже серед двох батьків тільки позивачка дійсно виконує свої батьківські обов'язки, привозить та забирає сина з закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Теремок» Броварської міської ради Київської області, займається лікуванням, спілкується з вихователями, син її дуже любить та стосунки між ними є довірливими.
Крім того, позивачка не заперечує проти участі відповідача у житті, вихованні та утриманні спільної дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та не створює перешкод у їхньому спілкуванні, тому, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Однак батько свої права не реалізовує, а обов'язки не виконує з грудня 2019 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 29.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 23.11.2021 року.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась. Надала письмову заяву, вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом 31 березня 2017 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
З 2019 року сімейні відносини сторін фактично припинилися.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року, шлюб між сторонами - розірвано.
Відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків, щодо утримання своєї малолітньої дитини, а тому займається вихованням останньої, а також несе всі матеріальні витрати на її утримання - позивачка.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону № 2402).
Згідно зі статтею 12 Закону № 2402 на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Позивач заявила позовну вимогу про визначення місця проживання сина з нею, відповідач відповідної вимоги не заявляв.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку Такий правовий висновок, вкладений у Постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року по справі № 377/128/18
Судом зобов'язано органи опіки та піклування надати висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом з одним із батьків.
На вимогу суду надано висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого встановлено що малолітній син ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою позивачка проживає однією родиною без укладання шлюбних відносин з гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та його матір'ю ОСОБА_5 .
Будинок з усіма комунальними зручностями. Для дитини виділена окрема кімната та є все необхідне для її повноцінного розвитку та відпочинку. Малолітній син забезпечений продуктами харчування, одягом, речами індивідуального користування, іграшками. Для проживання та індивідуального розвитку дитини створені належні умови.
Позивачка має позитивні характеристики і постійне місце роботи, яке знаходиться в м. Бровари та здатна задовольняти потреби дитини в повному обсязі.
Відомостей про офіційне працевлаштування, а також характеризуючих даних відповідач не надав.
Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина разом з матір'ю.
Суд погоджується з висновком органів опіки та піклування, оскільки згідно із дослідженими доказами саме мати приділяє більшої уваги вихованню малолітнього сина, турбується про його розвиток і безпеку, на відміну від відповідача поставила дане питання на вирішення суду, що буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Враховуючи розвиток дитини, її малолітній вік (4 роки), позицію сторін та обставини справи, суд знаходить, що без з'ясування її думки можливо прийняти рішення, яке б відповідало її найкращим інтересам.
При визначенні місця проживання дитини із позивачем відповідач не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із сином, і у випадку наявності перешкод в цьому вирішивши питання про встановлення порядку участі батька у вихованні.
Виходячи з вищевикладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 105, 110, 111, 112, 114, 160, 161 СК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК україни, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача щодо предмету спору: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повернення 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 коп. судового збору.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Інформація про третю особу: Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, Код ЄДРПОУ - 26376375, адреса: вулиця Гагаріна, 18, місто Бровари, Київська область.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено: 26.01.2022 року.
Суддя А.В. Янченко