Справа №461/10196/21
Провадження №3/461/131/22
13 січня 2022 року м.Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., з участю адвоката Антонюк І.Б., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого адміністратором закладу «Ерос», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №794086 від 18.11.2021року, ОСОБА_1 , 13.11.2021 року близько 02:00 год. за адресою: м.Львів, площа Ринок,11 в закладі «Ерос» допустив роботу закладу після 23:00 год., чим порушив вимоги ст. 44-3 КУпАП та рішення ТАП НС
В судовому засіданні захисник Антонюк І.Б. надав аналогічні пояснення викладеним в письмових запереченнях. Просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутність складу правопорушення.
Відповідно до ст. 44-3 КУпАП, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу не було дотримано вимог КУпАП та не зібрано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Зокрема, до протоколу не долучено фотокопій, відеозапису тощо.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є достатнім доказом того, що ОСОБА_1 порушив умови карантину.
Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи адміністратором закладу «Epoc» ТОВ «Шоу Бар», 13.11.2021 року запустив роботу закладу після 23:00 год., чим порушив вимоги ст.44-3 КУпАП.
Водночас з матеріалів адміністративної справи вбачається, що господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 здійснює ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до ст.10 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-III від 06.04.2000 р. серед основних принципів профілактики інфекційних хвороб є дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності.
Згідно ст. 29 цього Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до змісту Постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 № 1236 від 9 грудня 2020 року у редакції від 26.10.2021 року передбачені карантинні обмеження та додаткові обов'язки покладаються на суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність.
Згідно з ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами. Таким чином, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року обмеження стосується суб'єктів господарювання, відповідальності підлягають посадові особи, які правомочні діяти від імені таких суб'єктів господарювання. Зазначені положення стосуються і діяльності фізичних осіб підприємців, які безпосередньо здійснюють свою діяльність, у зв'язку з чим, саме на підприємців покладаються відповідні обов'язки та відповідальність за їх невиконання.
Тобто постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року адресується суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення.
Спеціальним суб'єктом правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП у цьому конкретному випадку є суб'єкт господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, по мають цінову визначеність.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 являється адміністратором закладу «Epoc» ТОВ «Шоу Бар», та протокол складено як на працівника ТОВ «Шоу Бар». Поряд з тим, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 здійснює ФОП ОСОБА_2 .
При цьому до протоколу не долучено письмових доказів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та є безпосереднім суб'єктом
З огляду на викладене, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.44-3 КУпАП, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.
Враховуючи вищенаведене, провадження по справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 44-3, 247, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Є.Радченко