17 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4023/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління та експлуатація нерухомості"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021
за позовом акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління та експлуатація нерухомості"
про стягнення 266 555,01 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління та експлуатація нерухомості" (далі - ТОВ "Поряд.Ок. Управління та експлуатація нерухомості", скаржник) 23.12.2021 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду (повний текст постанови виготовлено 13.12.2021) від 12.10.2021 зі справи № 910/4023/21, ухвалити нове рішення суду, яким у задоволені позову відмовити повністю. Крім того, скаржник звернувся із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено й у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за яким учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у зазначеній справі подано у 2021 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову є вимога про стягнення 266 555,01 грн за порушення відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 03.10.2018 № 2523/18-ТЕ-41. ТОВ "Поряд.Ок. Управління та експлуатація нерухомості" оскаржуються судові акти в повному обсязі. Отже, сума позовних вимог не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідач обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки спірні судові акти прийняті без урахування правових позицій та висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що, в свою чергу, сприяє формуванню хибної правозастосовчої практики.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак, наведені ТОВ "Поряд.Ок. Управління та експлуатація нерухомості" доводи у контексті оскаржуваних судових рішень в цій справі, не дають Верховному Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі. При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на спірні судові акти зі справи № 910/4023/21, оскільки вона подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зважаючи на відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядаються.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління та експлуатація нерухомості" на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 зі справи № 910/4023/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова