Іменем України
11 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1070/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»,
пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160;
до відповідачів: 1. ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
2. Приватного підприємства «Агрохімічна компанія»,
вул. Дорошенка Петра,2, м. Полтава, 36014
про стягнення 1255115,52 грн.
За участю представників:
від позивача: Ференць Н.О., в порядку самопредставництва.
від відповідачів: не прибули.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" подано позовну заяву в якій просить стягнути солідарно з відповідача 1 - ОСОБА_1 та відповідача 2 - Приватного підприємства "Агрохімічна компанія" на його користь 1255115,52 грн, з яких 1091404,80 грн основного боргу та 163710,72 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 2 договору поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020, за яким в забезпечення виконання зобов'язань укладено договір поруки №ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020 з відповідачем 1.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
25.10.2021 до суду надійшла відповідь Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області вих. № 02-25/4057 від 21.10.2021 на запит Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2021 з приводу надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача -1, в якій повідомлено, що згідно картотеки реєстраційного обліку Варвинської селищної ради гр. ОСОБА_1 1992 р.н. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Після усунення позивачем у встановлений строк недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 20.10.2021, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2021 вказану позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/1070/21, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.2021. Також вказаною ухвалою зобов'язано відповідачів на підставі ст. 165 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї позиції не пізніше 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, надіславши одночасно копію відзиву з доказами позивачу, а докази направлення надати суду.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" надійшла заява про забезпечення позову від 29.10.2021 Вих.№271 в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 - Приватного підприємства "Агрохімічна компанія" на банківські рахунки в банківських установах про які позивачу невідомо, проте, які будуть виявленні в процесі виконання ухвали про забезпечення позову у розмірі 1091404,80 грн та на грошові кошти.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" про забезпечення позову від 29.10.2021 Вих.№271.
03.12.2021 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у якій він просить стягнути солідарно з відповідачів 1091404,80 грн боргу, 29991,21 грн пені, 204638,40 грн штрафу та 70567,54 грн процентів річних.
Згідно довідки керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2021, у зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати відправка поштової кореспонденції тимчасово припиняється. У зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати ухвала про відкриття провадження у справі № 927/1070/21 від 03.11.2021 направлена судом на адресу відповідачів 11.11.2021 та отримана відповідачем - 1 ОСОБА_1 12.11.2021 згідно поштового повідомлення №1400053298020, а відповідачем 2 - Приватним підприємством «Агрохімічна компанія» 22.11.2021 згідно поштового повідомлення № 1400052651885.
У судове засідання 07.12.2021 прибула повноважний представник позивача Ференець Н.О., яку суд повідомив про те, що відповідачі повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи але в судове засідання не прибули; про надходження до суду заяви ТОВ «Хімагромаркетинг» про збільшення розміру позовних вимог до 1396601,95 грн. Суд постановив протокольну ухвалу від 07.12.2021 про відкладення підготовчого судового засідання на 14.12.2021 з врахуванням того, що не скінчився строк на подання відзиву на позовну заяву відповідача 2 - ПП "Агрохімічна компанія" та зазначив, що питання про прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог буде вирішено в наступному судовому засіданні.
У судове засідання 14.12.2021 прибула повноважний представник позивача Ференець Н.О., представники відповідачів не прибули. Суд визнав за можливе провести підготовче засідання, оскільки відповідачам відомо про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд постановив протокольну ухвалу від 14.12.2021 про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог оскільки її подано з додержанням вимог п.2 ч.2 ст.46 ГПК України; продовжив строк підготовчого провадження до 11.01.2022, закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 11.01.2022.
У судове засідання 11.01.2022 прибула повноважний представник позивача Ференець Н.О., представники відповідачів не прибули. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, а саме: Порядинському В.П. - 1400053802615 та 1400053802607; ПП «Агрохімічна компанія» 1400053802623. Заяв, клопотань від відповідачів не надходило. Відповідно відсутні підстави для відкладення розгляду справи, встановлені ч.2 ст.202 ГПК України. Суд постановив протокольну ухвалу, якою залучив до матеріалів справи надану представником позивача належним чином засвідчену копію договору поруки № ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020 та оголосив перерву в судовому засіданні до 14-00 годин 11.01.2022. У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання для проголошення рішення, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом у нарадчій кімнаті без його проголошення.
Позиції учасників справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення.
Позивачем подано позовну заяву в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 на його користь 1255115,52 грн, з яких 1091404,80 грн основного боргу та 163710,72 грн штрафу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 2 договору поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020, за яким в забезпечення виконання зобов'язань укладено договір поруки №ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020 з відповідачем 1.
Від позивача надійшла заява №322 від 30.11.2021 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 на його користь заборгованість в розмірі 1396601,95 грн, що складається з основного боргу в розмірі 1091404,80 грн та штрафних санкцій - 305197,15 грн, що складається з 29991,21 грн пені, 204638,40 грн штрафу та 70567,54 грн процентів річних.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право до закінчення підготовчого засідання, якщо справа розглядається в порядку загального позовного провадження, збільшити розмір позовних вимог. Враховуючи, що заява подана у до закінчення підготовчого засідання у відповідності до норм чинного законодавства, вказана заява прийнята судом до розгляду і спір вирішується з врахуванням вказаної заяви. Предметом спору після збільшення позовних вимог є стягнення з відповідачів 1 та 2 солідарно заборгованості в розмірі 1396601,95 грн.
Відповідачі повідомлені належним чином про відкриття провадження у справі та встановлення судом строків на подання відзиву на позов, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 97, 103), які містяться в матеріалах справи але в судові засідання не прибули; відзивів на позов, заяв та клопотань від відповідачів 1 та 2 до суду по справі не надходило.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачі 1 та 2 своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористались, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
Заслухавши у судовому засідання пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
12.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (постачальник) та Приватним підприємством "Агрохімічна компанія" (покупець) був укладений договір поставки № АП-19-0994 (далі - Договір, а.с. 7-17).
У відповідності до п. 1.1-1.2 Договору постачальник зобов'язується у порядку та на умовах визначених цим Договором, та у відповідності з узгодженими Специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал (надалі-товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти товари і оплатити їх вартість за цінами, зазначеними в Специфікації. Для зручності викладу товари, що поставляються постачальником, далі по тексту іменуються «товар».
За цим Договором найменування товару, його асортимент, кількість, умови, строки поставки та ціна визначається специфікаціями (Додаток № 1 до цього Договору), які є невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно п. 2.1-2.2 Договору після підписання цього Договору, сторонами оформляються і підписуються Специфікації на поставку товару в яких відображається асортимент, кількість, ціна товару, умови і терміни поставки товару, постачання товару покупцю здійснюється партіями на умовах погоджених сторонами відповідно до укладених сторонами Специфікацій.
Сторони домовились про те, що «партією товару» буде вважатися поставлена постачальником і прийнята покупцем кількість товару згідно однієї накладної (видаткової та/або товарно-транспортної), якщо інше не погоджено сторонами в Специфікації цього Договору.
У відповідності до п. 3.1 Договору ціна товару, що поставляється за Договором, визначається та вказується сторонами на підставі Специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при виготовленні та поставці товару. Постачальник має право приймати рішення про зміну цін на товар, що поставляється, на свій розсуд з обов'язковим письмовим обгрунтуванням причини зміни ціни на товар.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі -кредитор) та Фізичною особою ОСОБА_1 (далі - поручитель), Приватним підприємством «Агрохімічна компанія» (далі- боржник) було укладено Договір поруки №ПР-АП-19-0094 від 12.11.2020 (далі - Договір поруки).
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником усіх своїх зобов'язань перед кредитором за Договором поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020 та усіма додатками та додатковими угодами до нього, укладеного між кредитором і боржником (надалі іменується «зобов'язання») в повному обсязі.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи відшкодування вартості втраченої, зіпсованої продукції (засобів захисту рослин або насіннєвого матеріалу, тари) кредитора, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків кредитора та відшкодування судових витрат.
У разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога Кредитора вважатиметься достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.
Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому кредитором вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору сторонами складена та підписана Специфікація №АП-19-0994Сп7 від 12.11.2020 до Договору (надалі - Специфікація, а.с. 18) на загальну суму 1364256,00 грн.
Відповідно до пунктів 1, 4 Специфікації позивач зобов'язувався поставити товар у строк до 26.03.2021, а відповідач 2 зобов'язувався оплатити його: не пізніше 12.11.2020 - у розмірі 272851,20 грн; не пізніше 01.10.2021 - у розмірі 1091404,80 грн.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу 2 товар по видатковій накладній № АП-19-1159 від 25.03.2021 на загальну суму 1364256,00 грн (а.с. 19).
Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку, що відповідач 2 повинен був оплатити отриманий товар в сумі 1364256,00 грн згідно видаткової накладної № АП-19-1159 від 25.03.2021 до 01.10.2021 включно.
01.10.2021 позивачем було надіслано відповідачу 1 письмову вимогу від 01.10.2021 № 215 в якій вимагав сплатити суму боргу в розмірі 1091404,80 грн та штраф у розмірі 163710,72 грн в зв'язку з порушенням зобов'язань відповідачем 2 графіку оплати, що встановлений у Специфікації за Договором, що підтверджується копіями: накладної № 0216014765851 від 01.10.2021, опису вкладення на ім'я ОСОБА_1 та фіскального чеку від 01.10.2021 (а.с. 24-26). У зв'язку з несплатою відповідачами 1 та 2 заборгованості у відповідності до умов Договору та Договору поруки позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 546, 547, 553, 554 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
За приписами частин 1 та 2 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, виходячи з приписів частини 1 статті 543 ЦК України суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся з вимогою виконати зобов'язання до обох солідарних боржників (відповідачів 1 та 2 у справі).
Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №АП-19-0994 від 12.11.2020 виконав належним чином, відповідач 2 та відповідач 1, як поручитель за договором поруки №ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020, заборгованість в розмірі 1091404,80 грн станом на день розгляду справи не сплатили.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №910/9362/19).
Відповідачі доказів оплати за отриманий товар в розмірі 1091404,80 грн, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, в ході розгляду даної справи до суду не надали. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1091404,80 грн заборгованості за Договором є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
У заяві про збільшення позовних вимог Вих. № 322 від 30.11.2021 позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів крім суми основної заборгованості 29991,21 грн пені, 204638,40 грн штрафу та 70567,54 грн процентів річних період прострочення оплати поставленого товару за Договором з 02.10.2021 по 25.11.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2021 уточнила дату, на яку прораховано збільшення розміру позовних вимог та зазначила, що в розрахунку було помилково зазначено суму штрафних санкцій станом на 25.11.2021, просить вважати правильною датою саме 29.11.2021.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 8.5-8.7 Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного Договору та умов Специфікацій до Договору) й оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.
У випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 3 даного Договору та відповідними Специфікаціями до Договору, більше ніж 10 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни відповідної Специфікації, по якій відбулось порушення строків оплати.
Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній Специфікації, вважається, що постачальником пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу постачальник має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 банківських днів.
Здійснивши перевірку розрахунків штрафу, пені та відсотків річних, заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначені суми останнім нараховані правомірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства.
При вирішенні питання про солідарне стягнення з відповідачів неустойки та відсотків річних суд враховує, що порядок виконання зобов'язання поручителем встановлено розділом 3 договору поруки №ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020. Так, у відповідності до п.3.1 та 3.2 вказаного договору поруки у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Вимога кредитора вважатиметься достатньою для поручителя підставою виконання зобов'язання на суму, вказану у такій вимогі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому кредитором вимогу в повному обсязі у строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
Судом встановлено, що позивачем 01.10.2021 на адресу поручителя - ОСОБА_1 направлено вимогу про сплату боргу у розмірі 1091404,80 грн та штрафу у розмірі 163710,72 грн (а.с.24-26). Будь-яких пояснень щодо не отримання вказаної вимоги поручителем суду не надано як не надано і доказів на підтвердження виконання вимоги у відповідності до договору поруки.
Враховуючи невиконання поручителем вказаної вимоги у відповідно до договору поруки №ПР-АП-19-0994 від 12.11.2020 суми боргу у розмірі 1091404,80 грн та штрафу у розмірі 163710,72 грн підлягають стягненню солідарно з відповідачів.
З вимогою про сплату поручителем 29991,21 грн пені, 70 567,54 грн відсотків річних, 40 927,68 грн штрафу позивач не звертався і у поручителя не виникло зобов'язання по сплаті вказаних сум з урахуванням п.3.1, 3.2 Договору поруки. Враховуючи вказане вище 29991,21 грн пені, 70 567,54 грн відсотків річних, 40 927,68 грн штрафу підлягають стягненню з відповідача 2, а позов частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з останніх підлягає солідарному стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 18826,73 грн, а з відповідача 2 - 2122,30 грн (з розрахунку 29991,21 грн пені+ 70567,54 грн відсотків річних+ 40927,68 грн штрафу х 1,5%).
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 та Приватного підприємства «Агрохімічна компанія», вул. Дорошенка Петра,2, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40086633, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667, 1 091 404,80 грн боргу, 163 710,72 грн штрафу, 18 826,73 грн. судового збору.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Агрохімічна компанія», вул. Дорошенка Петра,2, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40086633, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667, 29 991,21 грн пені, 70 567,54 грн відсотків річних, 40 927,68 грн штрафу та 2122,30 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 19.01.2022.
Суддя Ю.В. Федоренко