Іменем України
10 січня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1180/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Акціонерного товариства «Укртелеком»,
бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601;
в особі: Чернігівської філії Акціонерного товариства «Укртелеком»,
проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000;
e-mail: kpolegenko@ukrtelecom.ua;
до відповідача: фізичної особи-підприємця Кандиляна Отара Львовича,
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 47577,51грн
за участю представників сторін:
від позивача: Ісмаїлова Т.А. - представник, довіреність №6862 від 14.07.2021;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 10.01.2022, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
19.11.2021, Акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі - АТ "Укртелеком"), в особі Чернігівської філії, подано позов до фізичної особи-підприємця Кандиляна Отара Львовича (надалі - ФОП Кандилян О.Л.) про стягнення 47577,51грн, з них: 42633,45грн основного боргу за послуги з оренди нерухомого майна за період з березня 2021 року по вересень 2021 року на підставі договору оренди нерухомого майна №74Е000-242/20 (надалі - Договір); 3069,58грн пені за період з 13.11.2020 по 12.11.2021; 645,44грн трьох відсотків річних за період з 21.10.2020 по 12.11.2021 та 1229,04грн інфляційних нарахувань за період з листопада 2020 по жовтень 2021 років. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати вартості послуг з орендного користування спірним нежитловим приміщенням.
Ухвалою суду від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №927/1180/21, ухвалено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.12.2021, в судове засідання викликано повноважного представника позивача. Даним процесуальним документом сторонам установлено процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті спору, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду, для подачі відзиву на позов; позивачу - 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов, для подачі відповіді на відзив; відповідачу - 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив, для подачі заперечення на відповідь на відзив (за наявності).
10.12.2021, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
Ухвала суду від 23.11.2021 про відкриття провадження в справі направлена 23.11.2021 відповідачу за адресою його державної реєстрації згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДРПОУ), а саме: вул. Незалежності, буд. 3, корпус А, с. Сивухи, Козелецький район, Чернігівська область, 17015, за даними офіційного сайту АТ «Укрпошта» «Відстеження трекінгу» адресату не вручена (витяг з якого залучено до матеріалів справи).
Судом, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), відкладено розгляд справи по суті на 10.01.2022, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.
10.01.2022, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду повторно не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
Ухвала суду від 10.12.2021 направлена відповідачу за адресою його державної реєстрації згідно з відомостями ЄДРПОУ (витяг з якого залучено до матеріалів справи), повернута за зворотною адресою без вручення адресату, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.
Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 частини 3 статті 202 ГПК України).
За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи при розгляді справи, з огляду на зміст статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 07.07.1989).
За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином за адресою його реєстрації повідомлявся про дату, час та місце судових засідань у справі, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив (без пояснення причин), правом на подання відзиву на позов в установлений строк не скористались, враховуючи зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити наявний спір за відсутності відповідача, в межах граничних строків, визначених статтею 248 ГПК України, оскільки неприбуття його представника в судові засідання 10.12.2021 та 10.01.2022 не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
10.01.2022, судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано повноважного представника позивача, який заявлений позов підтримав у повному обсязі. До початку слухання спору по суті, позивачем, через канцелярію суду, подано (24.12.2021) додаткові пояснення №04-11/354 від 23.12.2021, до яких додано деталізований розрахунок витрат на електроенергію та експлуатацію систем електроживлення, сума яких включена до складу основного боргу. Дані пояснення завчасно направлені на адресу іншої сторони, залучені судом до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
Акціонерне товариство «Укртелеком» засноване за наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27.12.1999 №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємства «Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», що згідно з протоколом загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» №8 від 14.06.2011 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Укртелеком» №20 від 22.04.2021 Товариство перейменовано на Акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі - АТ «Укртелеком») (п.1.1. Статуту).
01.10.2020, між ПАТ «Укртелеком», найменування якого змінено на АТ «Укртелеком» (позивач, Орендодавець) та ФОП Кандиляном Отаром Львовичем (відповідач, Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №74Е000-242/20 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Соборності, 10, загальною площею 285м.кв., для використання в якості складу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на плані-схемі в додатку №1 до Договору.
За умовами п.2.1. Договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі якщо Договором передбачено обов'язок Орендаря щодо внесення грошової застави, Орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення Орендарем Орендодавцю усієї суми грошової застави.
Сторони, в п.3.11. Договору погодили, що будь-які грошові зобов'язання Орендаря перед Орендодавцем за цим Договором забезпечуються грошовою заставою в розмірі 6368,04грн (тобто, в розмірі орендної плати за місяць). Сума вказаної застави має бути перерахована Орендарем на банківський рахунок Орендодавця (на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем) протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору, але не пізніше ніж до моменту передачі орендованого майна в користування. При закінченні строку дії Договору сума застави за рішенням Орендодавця може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з Орендаря на дату повернення орендованого майна з користування (як правило, на оплату послуг з утримання орендованого майна). Після цього сума застави, що залишається не використаною Орендодавцем, має бути повернута Орендарю не пізніше 20 календарних днів від дати повернення орендованого майна з користування за відповідним актом.
За довідкою позивача б/н та б/д (наявна в матеріалах справи), відповідачем не виконано умов пунктів 2.1. та 3.11. Договору в частині внесення грошової застави в рахунок забезпечення виконання договірних зобов'язань.
На виконання умов Договору, 01.10.2020, сторонами підписано акт приймання-передачі майна, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування відповідно до умов Договору нерухоме майно, розташоване за адресою: Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Соборності, 10, загальною площею 285м.кв. Технічний та санітарний стан орендованого майна задовільний.
Сторони, в п.3.1. Договору погодили, що за користування орендованим майном Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою в розмірі 18,62грн за 1м.кв. за місяць, що з урахуванням ПДВ становить 6368,04грн за 285м.кв. за місяць (1); а також плати за надання Орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено в додатку №2 до Договору (2).
Деталізація послуг з утримання майна наведена в додатку №2 до Договору. При цьому, Орендодавець в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін чи доповнень до цього Договору змінює плату за послуги з утримання орендованого майна в разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальних послуг (п.3.3., п.3.4. Договору).
Згідно з додатком №2 до Договору, до переліку послуг з утримання орендованого майна належать: послуги з електропостачання, вартість яких визначається за показами лічильника згідно з обсягом фактичного споживання та діючими тарифами; витрати на експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання, що розраховуються за показами лічильника згідно з обсягом фактичного споживання, із розрахунку 0,32грн за кожний спожитий кВт. ПДВ нараховується за ставкою, діючою згідно з нормами ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань, на вартість поставлених (оплачених) послуг, з урахуванням вартості електроенергії.
За умовами п.3.5. Договору, відшкодування Орендарем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника відповідно до державних тарифів. Орендар зобов'язався за власний рахунок установити лічильник електричної енергії протягом 10 днів з дати підписання цього Договору.
За п.3.6. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна в користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до пунктів 3.7.-.3.9. Договору щомісячно, не пізніше 10 числа розрахункового місяця, Орендодавець надає Орендарю рахунок-акт, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди та послуг з утримання орендованого майна за розрахунковий місяць. Орендна плата та плата за надання Орендодавцем послуг з утримання орендованого майна сплачується Орендарем щомісяця шляхом її перерахування в безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа розрахункового місяця. Орендна плата та плата за утримання майна сплачується на підставі рахунка-акту, що надається /надсилається/ передається Орендодавцем Орендарю. Вразі неотримання Орендарем від Орендодавця рахунку-акту Орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати та плати за утримання майна не пізніше 20 числа місяця, в якому має бути здійснена така оплата відповідно до п.3.1.1. та п.3.1.2. Договору.
За умовами п.11.1. цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 30.09.2021 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За доводами позивача, протягом дії Договору, в період з березня по вересень 2021 року, в відповідача утворилась прострочена заборгованість по орендним платежам та плати з утримання орендованого приміщення, що не погашена останнім після закінчення терміну оренди (30.09.2021) та повернення позивачу з орендного користування нежитлового приміщення, що стало підставою для пред'явлення цього позову до суду.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.10.2020 по 30.09.2021, між сторонами мали місце правовідносини з оренди нерухомого майна, що врегульовані положеннями §5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), §1 та §4 глави 58 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
За п.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено частинами 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
За частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.10.2020 по 30.09.2021, в оплатному користуванні відповідача знаходилось нерухоме майно загальною площею 285м.кв., розташоване за адресою: вул. Соборності, буд. 10, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, що використовувалось під склад, на підставі договору №74Е000-242/20 (діючого в указаному періоді).
Виходячи зі змісту наведених норм та положень Договору, в орендаря, в період з 01.10.2020 по 30.09.2021 наявний обов'язок сплачувати оренду плату та плату з утримання орендованого майна за весь час користування об'єктом оренди.
Відповідно до п.3.7. Договору позивачем виставлено до сплати відповідачу наступні рахунки-акти:
- №74ГТВ-20-868 від 31.10.2020 (за жовтень 2020 року) на суму 6368,04грн;
- №74ГТВ-20-954 від 30.11.2020 (за листопад 2020 року) на суму 6680,36грн, з них: 312,32грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74ГТВ-20-1050 від 31.12.2020 (за грудень 2020 року) на суму 6786,92грн, з них: 418,88грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74ГТВ-21-65 від 31.01.2021 (за січень 2021 року) на суму 6437,86грн, з них: 69,82грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74ГТВ-21-153 від 28.02.2021 (за лютий 2021 року) на суму 6939,98грн, з них: 571,94грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74ГТВ-21-240 від 31.03.2021 (за березень 2021 року) на суму 6818,38грн, з них: 450,34грн за послуги з утримання орендованого майна;
- №74ГТВ-21-360 від 30.04.2021 (за квітень 2021 року) на суму 6860,30грн, з них: 492,26грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74ГТВ-21-462 від 31.05.2021 (за травень 2021 року) на суму 6677,38грн, з них: 309,34грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74-ЧІМ21-75 від 30.06.2021 (за червень 2021 року) на суму 6617,76грн, з них: 249,72грн за послуги з утримання орендованого майна;
- №74-ЧІМ21-156 від 31.07.2021 (за липень 2021 року) на суму 6593,77грн, з них: 225,73грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74-ЧІМ21-269 від 31.08.2021 (за серпень 2021 року) на суму 6549,10грн, з них: 181,06грн за послуги з утримання орендованого майна;
-№74-ЧІМ21-373 від 30.09.2021 (за вересень 2021 року) на суму 6403,60грн, з них: 35,56грн за послуги з утримання орендованого майна.
Згідно з переліченими рахунками-актами, відповідачем, у період з 01.10.2020 по 30.09.2021 (термін оренди за Договором), отримано послуги з оренди нерухомого майна на загальну суму 79733,45грн, з них: 3316,97грн послуги з утримання орендованого майна, до складу яких увійшла вартість спожитої електроенергії та витрати на експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання по орендованій будівлі.
Сторони в п.3.9. Договору погодили, що відповідач має розрахуватись за отримані послуги за Договором не пізніше 20 числа розрахункового місяця, незалежно від отримання ним рахунку-акту на оплату відповідних послуг. Таким чином, виходячи з умов погоджених сторонами в пунктах 3.8. та 3.9. Договору, відповідач мав розрахуватися за отримані послуги в наступні строки:
- за жовтень 2020 року в строк по 20.10.2020, оплату прострочено з 21.10.2020;
- за листопад 2020 року - 20.11.2020, оплату прострочено з 21.11.2020;
- за грудень 2020 року - 21.12.2020, оплату прострочено з 22.12.2020 (20.12.2020 - неділя, вихідний день), з огляду на приписи частини 5 статті 254 ЦК України, за правилами якої, в разі коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день;
- за січень 2021 року - 20.01.2021, оплату прострочено з 21.01.2021;
- за лютий 2021 року - 22.02.2021, оплату прострочено з 23.02.2021 (20 - 21.02.2021 - субота, неділя, вихідні дні), з огляду на приписи частини 5 статті 254 ЦК України;
- за березень 2021 року - 22.03.2021, оплату прострочено з 23.03.2021 (20-21.03.2021 - субота, неділя, вихідні дні), з огляду на приписи частини 5 статті 254 ЦК України;
- за квітень 2021 року - 20.04.2021, оплату прострочено з 21.04.2021;
- за травень 2021 року - 20.05.2021, оплату прострочено з 21.05.2021;
- за червень 2021 року - 21.06.2021, оплату прострочено з 22.06.2021 (20.06.2021 - неділя, вихідний день), з огляду на приписи частини 5 статті 254 ЦК України;
- за липень 2021 року - 20.07.2021, оплату прострочено з 21.07.2021;
- за серпень 2021 року - 20.08.2021, оплату прострочено з 21.08.2021;
- за вересень 2021 року - 20.09.2021, оплату прострочено з 21.09.2021.
Відповідач, з порушенням погоджених строків, у рахунок оплати вартості послуг з оренди спірної будівлі сплатив 37100грн згідно з наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, а саме: 24.11.2020 ним перераховано 13100грн та 14.04.2021 - 24000грн, призначення платежів: «за оренду комерційної нерухомості, смт. Козелець, вул. Соборності, 10». В іншій частині, за отримані послуги не розрахувався, що ним не спростовується.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок заявлених до стягнення сум, судом установлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 39316,48грн (6368,04грн х 12 - 37100грн) вартість послуг з оренди нерухомого майна в спірному періоді, оплата яких прострочена. В іншій частині, вимоги по відшкодуванню вартості послуг з енергопостачання та витрат з експлуатації та обслуговування мереж електромереж та електрообладнання по орендованій будівлі в період з листопада 2020 року по вересень 2021 року, в загальній сумі 3316,97грн, документально не обґрунтовані.
Відповідно до п.3.5. Договору відшкодування орендарем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника відповідно до державних тарифів, при цьому, обов'язок по встановленню лічильника покладено саме на орендаря. Розмір витрат на експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання визначається виходячи з обсягу фактичного споживання за показами лічильника згідно з додатком №2 до Договору.
За висновком суду, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження заявленого обсягу споживання електроенергії в спірному періоді; зафіксовані в належний спосіб покази лічильника по орендованій будівлі до матеріалів справи не надано; витяги з журналу зняття показань лічильників по орендованій будівлі в матеріалах справи відсутні; рахунки-акти до Договору, де вказано обсяг електропостачання в розрахунковому періоді, складено позивачем в односторонньому порядку; доказів того, що відповідні рахунку-акти отримано відповідачем, матеріали даної справи також не містять, відтак доводи позивача про відсутність заперечень відповідача відносно заявлених обсягів споживання, залишено судом поза увагою.
Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по орендній платі в сумі 39316,48грн у період з березня по вересень 2021 року, суд дійшов висновку, що заявлений позов у цій частині вимог є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Судом відмовлено в частині стягнення 3316,97грн вартості послуг з електропостачання та витрат на експлуатацію та обслуговування електромереж та електрообладнання, нарахованих у період з листопада 2020 року по вересень 2021 року, за недоведеністю правомірності вимог у цій частині (зокрема в частині обсягу споживання).
У межах позову також заявлено вимогу про стягнення з відповідача: 3069,58грн пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, розрахованої в період з 13.11.2020 по 12.11.2021 на підставі п.6.2. Договору; 645,44грн трьох відсотків річних за період з 21.10.2020 по 12.11.2021 та 1229,04грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті орендної плати за Договором у період з 21.10.2020 по 12.11.2021, суд, перевіривши розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 582,71грн та інфляційних втрат у межах заявлених вимог у сумі 1229,04грн за заявлені періоди.
Судом відмовлено в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 62,73грн (як похідної вимоги), з огляду на перерахунок основного боргу в частині виключення витрат на відшкодування вартості послуг з електропостачання, експлуатації та обслуговування електромереж та електрообладнання (за не доведеністю їх розміру).
Наведені обставини не вплинули на правомірність розрахунку інфляційних втрат у спірному періоді (з огляду на допущені позивачем помилки при визначенні сукупного індексу інфляції в заявлених періодах), вимоги щодо стягнення яких підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.
Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За умовами п.6.2. Договору в разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, суд, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій (пені), дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені частково в сумі 2801,86грн за період з 13.11.2020 по 12.11.2021.
Судом відмовлено в частині стягнення 267,72грн пені (як похідної вимоги), з огляду на проведений перерахунок основного боргу в частині виключення витрат на відшкодування вартості послуг з електропостачання, експлуатації та обслуговування електромереж та електрообладнання (за не доведеністю їх розміру).
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Проаналізувавши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, які мають значення в ході вирішення наявного спору, заслухавши повноважного представника позивача, суд дійшов висновку, що позивачем доведено на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів як орендодавця за договором в частині своєчасного отримання плати за весь час фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням.
При ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких, у тому числі, належить судовий збір.
Таким чином, беручи до уваги вимоги частини 1 статті 129 ГПК України, суд вирішив покласти судові витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2095,89грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 01189425) до фізичної особи - підприємця Кандиляна Отара Львовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 47577,51грн, задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Кандиляна Отара Львовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) 39316,48грн основного боргу, 2801,86грн пені, 582,71грн трьох відсотків річних, 1229,04грн інфляційних втрат та 2095,89грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено 17.01.2022
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко