ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 грудня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/880/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до: Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго", м. Каховка Херсонської області,
про стягнення 4853523,26грн,
за участю секретаря судового засідання Рудченко І.О.,
представників сторін:
від позивача: адвокат Піун С.П., довіреність № 14-336 від 22.12.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 609 видане 10.02.2012,
від відповідача: уповн. особа Кушнеренко М.Г., довіреність б/н від 01.06.2021, посвідчення б/н видане 01.10.2018,
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" вимогами про стягнення 4853523,26грн, з яких 4265972,18грн основного боргу, 100846,63грн пені, 135191,12грн річних (3%) та 351513,33грн інфляційних втрат вказано ст.ст.509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного та ст.ст.173-175, 193, 216, 230-232 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань за договором № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу з додатковими угодами до нього, а саме, про нездійснення відповідачем повної оплати природного газу за листопад та грудень 2019 року, січень, лютий та березень 2020 року у встановлені договором строки, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування заявлених до стягнення сум пені, річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: 1) договір № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу, з додатковими угодами до нього; 2) акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020; 3)довідку "Сальдо, "Каховтеплокомуненерго" та виписку за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 щодо операцій по договору №3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019; 4) розрахунок заявлених до стягнення грошових сум (а.с.9-18,171-180).
06.12.2021 до суду за вх.№ 3690/21 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, з 4853523,26грн до 4082141,34грн, з яких 3494590,26грн основного боргу, 100846,63грн пені, 135191,12грн річних (3%) та 351513,33грн інфляційних втрат, з клопотанням про поновлення строку на подання цієї заяви та повернення судового збору, у зв'язку з зменшенням позовних вимог.
Згідно з відповіддю на відзив позивач просить задовольнити позов повністю, стверджуючи про необґрунтованість доводів відзиву, з огляду на наступне.
1) Відповідач не звертався до позивача з письмовою заявою про проведення звірки розрахунків, й тому позивач, не проводив таки звірки та не має актів звіряння розрахунків. Заява відповідача з проханням до позивача надати акти звірки, копію якої відповідач надав до суду, на адресу позивача не надходила, а на копії не зазначено реквізитів цієї заяви.
2) Відповідач порушив строки оплати за поставлений природний газ за зобов'язаннями листопада-грудня 2019 року та січня-березня 2020 року. Жодним нормативним актом та жодним пунктом договору №3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 на позивача не покладено обов'язку щодо досудового врегулювання спору.
3) Відповідно до пункту 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Вказаний Закон був опублікований у газеті “Голос України” від 17.04.2020 №68 та набрав чинності 18.04.2020. З урахуванням норм, вищезазначеного Закону, позивачем нарахована пеня за неналежне виконання умов договору постачання природного газу з боку відповідача за зобов'язаннями з 27.12.2019 по 17.04.2020 року.
4) Відповідач є комунальним підприємством та в розумінні ст.1 Закону України №1639-ІХ від 14.07.2021 не є учасником процедури врегулювання заборгованості та на нього не розповсюджується дія вказаного Закону.
5) Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань перед сторонами договору третіми особами (зокрема, кінцевими споживачами теплової енергії).
6) Зазначені у відзиві відповідача обставини, з якими відповідачем пов'язується наявність підстав для зменшення пені, не є винятковими обставинами, за наявності яких закон надає право суду зменшити розмір заявленої до стягнення пені: зокрема, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу. Відповідач не надав до матеріалів справи жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати власні зобов'язання за договором № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу.
7) Господарська діяльність позивача за 2020 рік також є збитковою.
8) Метою господарської діяльності позивача є забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом. Тобто, позивач, як підприємство державного сектору економіки та об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, й як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Разом з відповіддю на відзив позивач надав до суду матеріали власної фінансової звітності (консолідований звіт про прибутки або збитки) з даними про збитковість діяльності позивача.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позов відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне.
1. Всупереч умов договору № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 позивач не виконав свої договірні зобов'язання стосовно надсилання відповідачеві актів звіряння взаєморозрахунків за цим договором (підпункт 5.5. пункту 5) та стосовно проведення досудового врегулювання спорів з цього договору (підпункт 9.1 та 9.2 пункту 9), що зокрема, перешкоджає відповідачеві у проведенні перевірки розміру суми власної заборгованості за вказаним договором, а також унеможливило вирішення спору в позасудовому порядку.
2. Період дій договору № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 частково (у березні та квітні 2020 року) співпав з періодом дії карантину запровадженого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню в Україні коронавірусної хвороби (COVID-19), проте, всупереч положень Закону України № 553-ІХ від 13.04.2020, за яким підприємства теплопостачання звільнені від нарахування пені постачальниками природного газу на період дії зазначеного карантину, позивач нарахував відповідачеві пеню за період часу після запровадження карантину;
3. Відповідача внесено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії на умовах Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Поряд з цим, за відзивом відповідач просить суд, у разі задоволення позову, вирішити питання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, з огляду на скрутне фінансове становище відповідача.
Разом з відзивом до суду надано копію листа з доказами направлення позивачу актів звірок, копію листа Міністерства регіонального розвитку, Будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.05.2017 № 8/10-943-17 та копію звіту відповідача про фінансові результати за 2019 рік.
Позиція відповідача за його запереченнями на відповідь на відзив узгоджується з позицією відповідача за відзивом на позовну заяву, та, окрім цього відповідач просить суд, у разі задоволення позову, зменшити пеню, що підлягає стягненню з відповідача на 90% (тобто, до 10084,66грн).
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 30.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено на 08.09.2021 підготовче засідання у справі, а також встановлено строки 20.07.2021 відповідачу для надання відзиву на позов та 30.07.2021 позивачу для надання відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 23.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву (вх.№ 2104/21 від 21.07.2021 та вх.№5905/21 від 23.07.2021).
Протокольною ухвалою суду від 08.09.2021 поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (за протоколом засідання а.с.116-117). Після чого судом прийнято до справи відповідь на відзив та заперечення на цю відповідь.
Підготовче провадження у справі проведене в судових засіданнях 08.09.2021 та 06.10.2021. Ухвалою суду від 08.09.2021 постановлено провести підготовче провадження у даній справі протягом розумного строку. Ухвалою суду від 06.10.2021 закрите підготовче провадження, а розгляд справи по суті призначено на 14.12.2021.
Розгляд справи по суті проведено у судовому засіданні 14.12.2021.
Протокольною ухвалою суду від 14.12.2021 поновлено позивачеві строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 3690/21 06.12.2021) та прийнята судом до справи дана заява позивача (за протоколом засідання а.с.188-189), за відсутності заперечень відповідача щодо неї та оскільки зменшення позовних вимог, за цією заявою об'єктивно не може призвести до порушення прав відповідача. Після чого новою ціною позову є 4082141,34грн, з складовими позовних вимог - 3494590,26грн основного боргу, 100846,63грн пені, 135191,12грн річних (3%) та 351513,33грн інфляційних втрат. Розгляд справи здійснюється виходячи з вказаної нової ціни позову.
Сторонами дотримано вимоги ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з заявами сторін по суті справи, а тому письмові докази сторін прийнято судом до розгляду.
В судовому засіданні 14.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Обставини, які встановлено судом
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальник (надалі - позивач), та Комунальне підприємство теплових мереж "Каховтеплокомуненерго", як споживач (надалі - відповідач), уклали 27.09.2019 між собою договір постачання природного газу № 3135/1920-ТЕ-33.
В подальшому, до даного договору було укладено додаткових угод: № 1 від 25.10.2019, № 2 від 31.10.2019, № 3 від 12.11.2019, № 4 від 09.12.2019, № 5 від 18.12.2019, №6 від 28.01.2020, № 7 від 24.02.2020, № 8 від 23.03.2020.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язується поставити споживачу протягом жовтня-грудня 2019 року та січня-квітня 2020 року природний газ, а споживач зобов'язується оплати його на умовах даного договору (за пунктами 1.1, 2.1.);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі (за п.3.8);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100%-ої (стовідсоткової) поточної оплати протягом розрахункового періоду, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1);
- платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію, та, в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору (п.5.3);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та цим договором (за п.7.1);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пункту 5.1. договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), зокрема, щодо стягнення пені становить п'ять років (п.9.3);
- усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до даного договору та підписуються уповноваженими представниками сторін (п.10.3).
На виконання умов цього договору позивач передав відповідачу, який, в свою чергу, прийняв від позивача за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 5485916,72грн (з урахуванням податку на додану вартість): 30.11.2019 на суму 1181340,37грн, 31.12.2019 на суму 1263928,80грн, 31.01.2020 на суму 1609376,98грн, 29.02.2020 на суму 1228357,28грн, 31.03.2020 на суму 202913,29грн.
Розрахунки за зазначені в даних актах приймання-передачі обсяги природного газу здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, через що, за зобов'язаннями щодо оплати природного газу за листопад та грудень 2019 року, січень, лютий та березень 2020 року, позивачем нараховані відповідачу: 1) за листопад 2019 року 18477,53грн пені, 3807,44грн 3% річних, 354,56грн інфляційних втрат; 2) за грудень 2019 року 38938,90грн пені, 28082,45грн 3% річних, 57638,70грн інфляційних втрат; 3) за січень 2020 року 32468,96грн пені, 56767,31грн 3% річних, 162908,65грн інфляційних втрат; 4) за лютий 2020 року 10961,24грн пені, 40407,79грн 3% річних, 113604,38грн інфляційних втрат; 5) за березень 2020 року 6126,13грн 3% річних, 17007,04грн інфляційних втрат.
За обліком позивача станом на 30.04.2021 заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу, становить 3494590,26грн.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього 3494590,26грн основного боргу, 100846,63грн пені, 135191,12грн річних (3%) та 351513,33грн інфляційних втрат.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та порядку виконання господарських зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно ж до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору №3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач виконав встановлені для нього договором № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу (за пунктами 1.1, 2.1. договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 5485916,72грн, у зумовлені цим договором строки та в узгоджених сторонами договору відповідних щомісячних обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні.
Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору (за пунктами 1.1, 5.1, 5.3 договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача на умовах даного договору.
Невиконання відповідачем вказаних положень договору № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 та наведених приписів норм закону, є порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли з зазначеного договору.
Поряд з цим, суд констатує про те, що виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу за договором № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 не поставлене у залежність ані від строків або ступеню здійснення сплати населенням м. Каховка заборгованості за спожиту теплоенергію виробництва відповідача, ані від строків проведення звіряння взаєморозрахунків за договором.
Підписавши договір № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання проводити розрахунки за послуги, саме на умовах даного договору, що передбачено положеннями п.5.1. та п.5.3 даного договору: "остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) наступного за місяцем поставки газу" та "в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору".
Внесення ж змін до зазначених п.5.1 та п.5.3 даного договору, в частині зміни (збільшення) строку проведення остаточних розрахунків, зокрема, через участь відповідача у проведенні будь-яких процедур реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.
Зокрема, внесення таких змін до договору відповідач не ініціював. Докази іншого у справі відсутні.
Розмір основної заборгованості (з оплати вартості спожитого природного газу) відповідача перед позивачем за договором № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу становить 3494590,26грн., що представником відповідача не заперечувалося в судовому засіданні 14.12.2021.
2. Щодо нарахування та стягнення пені
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідач не надав контррозрахунку заявлених до стягнення з нього 100846,63грн пені. Розрахунок заявленої до стягнення з відповідача пені в розмірі 100846,63грн судом перевірено, цей розрахунок відповідає положенням п.7.1 та п.7.2. договору № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019, приписам ст.ст.230, 231 Господарського та ст.549 Цивільного кодексів України. Суд, також, констатує про встановлення п.9.3 укладеного між сторонами договору №3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 строку позовної давності за вимогами про стягнення пені тривалістю п'ять років.
Позивачем нарахована пеня за неналежне виконання умов договору постачання природного газу з боку відповідача за зобов'язаннями з 27.12.2019 по 17.04.2020 року. Тобто, за період до дати набрання чинності Законом України № 553-ІХ.
3. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 135191,12грн процентів річних (3%) та 351513,33грн інфляційних втрат
Розрахунки заявлених до стягнення 135191,12грн процентів річних (3%) та 351513,33грн інфляційних втрат судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, й окрім цього, розрахунок інфляційних втрат відповідає позиції щодо методології виконання такого розрахунку, яку містить постанова Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Висновки суду
1. По суті спору
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання власних договірних зобов'язань за договором № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу перед позивачем, в частині оплати природного газу (товару) позивача на умовах даного договору, 135191,12грн процентів річних (3%), 351513,33грн інфляційних втрат та 100846,63грн. пені, які заявлені до стягнення з відповідача, нараховані правомірно та мають бути стягнуті з відповідача, поряд з 3494590,26грн. основного боргу.
2. Щодо зменшення пені
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення з нього суми пені на 90% (тобто, до 10084,66грн), з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача, а також низку інших обставин, які відповідач вказав у цьому клопотанні, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені до 43032,30грн. (з урахуванням, у тому числі й додаткових підстав для зменшення окремих складових загальної суми заявленої до стягнення пені).
1) Щодо підстав для зменшення пені в сумі 18477,53грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за листопад 2019 року.
Заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях листопада 2019 року, згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивача, існувала з 27.12.2019 по 24.03.2020 (близько трьох місяців) та була повністю сплачена 25.03.2020 (тобто, за один рік та три місяці до складання позовної заяви й звернення до суду).
Беручи до уваги нетривалий, за оцінкою суду, період існування вказаної заборгованості (прострочення виконання грошового зобов'язання за листопад 2019 року), ступінь виконання на даний час грошового зобов'язання (повне погашення заборгованості) та період часу, який минув після дати повного погашення заборгованості до звернення до суду з позовом про стягнення пені, яка нарахована за порушення зобов'язань за листопад 2019 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вказаної пені на 90% (дев'яносто відсотків), тобто, до 10% (десяти відсотків) від суми 18477,53грн, що складає 1847,75грн.
1847,75грн = (18477,53грн /100%) х 10%
2) В якості підстав для зменшення саме, на 50% пені в сумі 38938,90грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за грудень 2019 року, пені в сумі 32468,96грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за січень 2020 року, та пені в сумі 10961,24грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за лютий 2020 року суд враховує наступне:
- заборгованість відповідача по зобов'язаннях грудня 2019 року існує з 28.01.2020, ступінь виконання цих зобов'язань становить близько 64% (вартість газу, що підлягала оплаті за січень 2020 року - 1263928,80грн, а сплачено 809981,09грн.;
- заборгованість відповідача по зобов'язаннях січня 2020 року існує з 26.02.2020, ступінь виконання цих зобов'язань становить 0%;
- заборгованість відповідача по зобов'язаннях лютого 2020 року існує з 26.03.2020, ступінь виконання цих зобов'язань становить 0%;
- за пунктом 1.2. договору № 3135/1920-ТЕ-33 від 27.09.2019 постачання природного газу природний газ, що постачається за цим договором використовується відповідачем, виключно, з метою виробництва теплоенергії для надання послуг теплопостачання населенню;
- заборгованість населення за надані відповідачем послуги теплопостачання складала 10,363,8млн.грн. станом на 31.12.2020, 10,828млн.грн. за станом на 01.06.2021, що підтверджено даними статистичної звітності відповідача про сплату населенням житлово-комунальних послуг (а.с.139-141);
- збитковість господарської діяльності відповідача протягом останніх років, з значним, за оцінкою суду, розміром збитків, а саме, 985тис.грн. - за 2018 рік, 1,233млн.грн. - за 2019 рік, 7,107млн.грн. - за 2020 рік, 5,961млн.грн. - за перше півріччя 2021 року, а також, суттєве зниження розміру доходів відповідача у 2020 році порівняно з 201 роком, а саме, 14,965млн. грн. проти 26,650млн.грн., що підтверджено даними фінансової звітності відповідача (а.с.100-102);
- зростання розміру доходів позивача у 2020 році порівняно з 2019 роком на 10млрд.грн., поряд з збитковістю господарської діяльності позивача, з розміром чистих збитків 19млрд.грн. та сукупних збитків 33млрд.грн. за 2020 рік, проти прибутковості господарської діяльності позивача попереднього, 2019 року, з розміром прибутку 63,294млрд.грн.;
- об'єктивно наявну значну різницю у масштабах господарської діяльності позивача та відповідача: по обсягах надання послуг та видах послуг, території здійснення господарської діяльності та категоріях споживачів.
41184,55грн = ((38938,90грн. + 32468,96грн. + 10961,24грн.) / 100%) х 50%
Загальний розмір пені до стягнення з відповідача, що згідно з вказаними висновками суду становить 43032,30грн
43032,30грн = 1847,75грн + 41184,55грн
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 16.06.2021 № 0000019095 у сумі 72802,85грн., які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, за висновку суду про правомірність нарахування та заявлення до стягнення зазначених у позовній заяві сум основного боргу за природний газ, річних (3%), інфляційних втрат та пені. Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містять положення п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог з 4853523,26грн. до 4082141,34грн. стягненню з відповідача підлягає 61232,12грн судового збору, що складає 1,5% від 4082141,34грн. - нової (зменшеної) ціни позову.
Решта ж у сумі 11570,73грн з сплачених позивачем 72802,85грн. судового збору за подання позовної заяви підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету з урахуванням клопотання позивача про повернення судового збору, що містить заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 3690 від 06.12.2021) та положень ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", за яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплоенерго" (місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Соборності,20А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05449897) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) 3494590,26грн основного боргу, 43032,30грн пені, 135191,12грн річних, 351513,33грн інфляційних втрат та 61232,12грн компенсації по сплаті судового збору.
3. Відмовити у стягненні 57814,33 грн. пені.
4. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) з державного бюджету України 11570,73грн судового збору сплаченого за платіжним дорученням № 0000019095 від 16.06.2021 за подання позовної заяви.
Оригінал платіжного доручення № 0000019095 від 16.06.2021 знаходиться у матеріалах справи № 923/880/21 Господарського суду Херсонської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.01.2022.
Суддя К.В. Соловйов