"12" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2668/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" (Французький бульвар, буд. 10, Одеса, 65044) до відповідача: Фізична особа-підприємець Коломієць Олександр Олександрович ( АДРЕСА_1 ) про визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача: Михайленко М.М. - по довіреності
від відповідача: не з'явився
Державне багатопрофільне підприємство "Урожай" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи- підприємця Коломійця Олександра Олександровича, в якому просить господарський суд: про визнання недійсним договору
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2021р. було закрито підготовче провадження та справу призначено по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі .
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом що підтверджується поштовими повідомленнями.
Представник неодноразово звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв'язку з взяттям участі у інших судових засіданнях.
19.10.2021р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов відповідно якому проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Віфдповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою суду від 07.09.2021р. запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву оформлений відповідно до вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України
Ухвалу суду від 07.09.2021р. відповідачем отримано 14.09.2021р. , що підтверджується поштовим повідомленням від 17.09.2021р. за вх. 23570/21.
Приписами ч. 5 ст. 165 ГПК України встановлено, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
В якості доказів направлення відзиву до суду та позивачу по справі надані накладні №5126250 та №5126819 (служба кур'єрської доставки ODS 048).
Статтею 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 ГПК України).
Діяльність кур'єрських служб з надання послуг доставки поштових відправлень регулюється Законом України "Про поштовий зв'язок" та здійснюється у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Статтею 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" визначено, що поштовий зв'язок це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій.
У відповідності до ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Пунктом 1 Правил визначено, що просте поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки; реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 передбачено, що надання послуг поштового зв'язку (кур'єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту.
Отже, надання накладної служби кур'єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання відзиву у день, зазначений на відповідній накладній.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.12.2019 по справі №910/6447/18.
Однак, представником відповідача не надано відповідного розрахункового документа (касового чеку, розрахункової квитанції тощо), який би свідчив про надання послуг поштового зв'язку, зокрема із пересилання поштового відправлення в якому знаходився відзив на позов до Господарського суду Одеської області саме 27.09.2021.
Також, у відповідності до п. 8 Правил оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать: поштові картки - прості, рекомендовані; листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; бандеролі - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; відправлення для сліпих - прості, рекомендовані; посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю; прямі контейнери - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №173/24950 від 28.01.2014 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України №449 від 19.09.2014), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
У відповідності до наданих відповідачем накладних №5126250 та №5126819 (служба кур'єрської доставки ODS 048) відправлення було передано - 27.09.2021 та було спрямовано на адресу Господарського суду Одеської області за адресою м. Одеса, проспект Шевченка, 29.
Відтак, у відповідності до вищевказаних нормативів, поштове відправлення, яке було прийнято кур'єрською службою доставки у м. Одесі 27.09.2021, мало б бути доставлено на адресу суду, який також знаходиться у м. Одесі - 29.09.2021.
Однак, як свідчать наявні матеріали справи, відзив надійшов до Господарського суду Одеської області лише 19.10.2021, тобто через 22 дня після її направлення.
Відтак, суд приходить до висновку, що накладні №5126250 та №5126819 (служба кур'єрської доставки ODS 048) не є належними доказами направлення відзиву на позов до суду та позивачу.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було пропущено строк на подання відзиву на позов.
Оскільки відзив на позовну заяву не відповідає вимогам ч.ч. 5, 8 ст. 165 ГПК України тому судом відзив та додані до нього документи не приймаються до уваги.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 12.01.2022р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
03.08.2020 між Фізичною особою-підприємцем Танурковою Іриною Павлівною (Сторона1) та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" (Сторона 2) укладено Договір аутсорсингу з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг № 10 (далі - Договір аутсорсингу від 03.08.2020).
Предмет договору аутсорсингу №17 від 03.08.2020 р., визначений у п. 1.1., яким встановлено, що для підвищення ефективності роботи компаній за рахунок передачі (організації, стороні по договору) не тільки деяких функцій, але і бізнес-процесів з метою оптимізації всіх видів ресурсів і концентрації зусиль на основному виді діяльності; сторони уклали даний договір про господарську діяльність, без створення юридичної особи, з метою ведення господарської діяльності у м. Одеса, та зобов'язуються погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Перелік переданих функцій та бізнес-процесів (надалі Перелік функцій) викладено в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Сторони договору зобов'язалися прийняти на себе обов'язки робити необхідні дії, в інтересах Сторони - партнера по договору, переданні по цьому договору непрофільні функції, згідно Переліку функцій, для досягнення поставленої мети протягом року (або, за згодою сторін, на більший чи менший термін) /п. 1.2 договору/.
Пункт 1.3 Договору визначає, що за надання таких послуг по цьому Договору Сторони- партнери проводять фінансові розрахунки по винагороді за виконаний об'єм робіт в розмірі, в порядку і строки, які обумовлені в Додатках до цього Договору.
Пунктом 3.5 договору визначено, що доходи, отримані за рахунок або в результаті діяльності, надходять на рахунок Сторони 1, за підсумками розподіляються пропорційна внеску між сторонами.
Згідно п. 4.1 договору, сторона 1 виготовляє та реалізує продукцію, що є результатом діяльності.
Всі доходи, що отримуються за даним договором у результаті діяльності, надходять на рахунок сторони 1 з яких Сторона 1 виділяє грошові кошти на відшкодування матеріальних затрат/п. 4.2 договору/.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір укладений на строк один рік, але може бути продовжено за взаємною згодою Сторін. Дострокове припинення договору можливе тільки на підставі чинного законодавства України.
Сторонами був укладений додаток №1 (від 03 серпня 2020 р.), додаток №2 (без зазначення дати укладення), додаток №2/1 (без зазначення дати укладення), додаткова угода №2/2 (від 01 грудня 2020 року)
У відповідності з положеннями п. 1.3.2. та 1.3.3. додатку № 1 договору аутсорсингу №17 від 03.08.2020 р. ДБП "Урожай" прийняло на себе зобов'язання з забезпечення безперебійного постачання електроенергії та забезпечення безперебійного постачання водо забезпечення та водовідведення в приміщення, а також забезпечення функціювання цих систем в належному стані.
Перелік та характеристики державного нерухомого майна, переданого стороні 1 за договором аутсорсингу №17 від 03.08.2020 р. визначено у додатку №2.
Додатком №2 до Договору, а саме п.1.1 визначено, що Сторона 2 передає, а Сторона 1 приймає в строкове користування державне нерухоме Приміщення: (далі - Приміщення), за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності Площею 300,0 кв. м., розміщене за адресою: м. Одеса, Площа Старосінна 1, Інв. № 1009 літ. И, «Будівля нового посудного цеху», на 1 поверсі будівлі (додаток 2/1), що перебувають на балансі ДЕРЖАВНОГО БАГАПРОФІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УРОЖАЙ».
Приміщення передаються в користування з метою ведення господарської діяльності, з оптової торгівлі комп'ютерами, та периферійним устаткуванням, пакування її, транспортування замовникам та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцями продукції, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству. / п. 1.2. додатку №2 до Договору/
Пунктом 3.1 додатку №2 до Договору передбачена плата за користування визначається на підставі калькуляції.
Відповідно до пункту 3.3. додатку №2 до Договору передбачено перерахування плати здійснюються Сторона 1 самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Також, сторонами складено та підписано Додаток № 2/1 до Додатку № 2 до Договору аутсорсингу від 03.08.2020, в якому визначено приміщення загальною площею 198 кв.м надане в користування ФОП Коломійцю О.О. розташоване за адресою: м. Одеса, Площа Старосінна, 1.
Відповідно до додаткової угоди 2/2 до договору аутсорсингу №17 від 03.08.2020 року (додаткова угодо 2/2 від 01.12.2020 р.) було викладено:
п.1.1 Додатку №2 до Договору в наступній редакції: Сторона 2 передає, а Сторона 1 приймає в строкове користування державне нерухоме Приміщення: (далі - Приміщення), за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності площею 636,5 кв. м., розміщене за адресою: м. Одеса, Площа Старосінна 1, Інв. № 1009 літ. И, «Будівля нового посудного цеху», на 1 поверсі будівлі (додаток 2/1), що перебувають на балансі ДБП «УРОЖАЙ» код ЄДРПОУ 13908422;.
п.3.1. Додатку №2 до Договору в наступній редакції: плата за користування визначається на підставі калькуляції та складає 50 000 грн. щомісячно.
Пунктом 10.1. додатку №2 до Договору визначено, що його укладено строком на 1(один) рік, що діє з 03 серпня 2020 року до 03 серпня 2021 року включно.
Пунктом 3.9. Сторона 1 інформує учасників договору про хід його реалізації.
Пунктом 3.10. Сторони мають право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення справ учасників.
Пунктом 7.2. Підведення підсумків діяльності здійснюється Стороною, якій доручено
ведення справ, з наступним обговоренням і схваленням всіма учасниками договору.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Наведені вище умови Договору аутсорсингу від 03.08.2020 і Додатків № 1, № 2, № 2/1 до нього, дозволяють дійти висновку про те, що він містить ознаки договорів про спільну діяльність, про надання послуг та про оренду нерухомого майна, що належить до державної форми власності.
Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Суд погоджується з доводом Позивача про те, що Договір аутсорсингу від 03.08.2020 є неукладеним як договір про спільну діяльність, оскільки він не містить усіх істотних умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Зокрема, цей договір не містить умов щодо об'єднання вкладів, визначення їх обсягу, виду та грошової оцінки, переліку майна, що залучається для такої діяльності, його правовий статус, а також щодо координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій, а саме, розподілу отриманого прибутку від спільної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на наведений вище зміст Додатку № 1 до Договору аутсорсингу від 03.08.2020 щодо делегування Стороною 1 (Відповідачем) непрофільних функцій Стороні2 (Позивачу), суд дійшов висновку про відсутність домовленості сторін про надання Позивачем певних послуг за обумовленою ціною. А відтак, Договір аутсорсингу від 03.08.2020 є неукладеним й як договір про надання послуг внаслідок відсутності усіх суттєвих умов, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Наведені вище умови Додатків № 2 і № 2/1 та Додаткової угоди №2/2 до Договору аутсорсингу від 03.08.2020 дозволяють дійти висновку про те, що його сторонами насправді вчинено правочин щодо найму (оренди) нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, який діяв на момент укладення спірного договору, оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, встановлено, що оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об'єктів державної та комунальної форм власності; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного, достовірного інформування про об'єкти оренди та порядок передачі їх в оренду; забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС (електронної торгової системи); прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Частиною другою статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, встановлено, що Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.
Порядок передачі в оренду державного та комунального майна затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" від 03.06.2020 № 483.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дотримання сторонами Договору аутсорсингу від 03.08.2020 норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX та положень Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, зокрема щодо етапності передачі в оренду державного та комунального майна, а саме: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС (електронної торгової системи); прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Сторони не заперечують обставини недотримання ними наведених вимог законодавства щодо укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Отже, зміст Договору аутсорсингу від 03.08.2020, який передбачає передання в користування (оренду) нерухомого майна, що належить до державної власності, з порушенням законодавчо встановленої процедури, суперечить нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX. А відтак, наявні підстави для визнання цього правочину недійсними відповідно до норм частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір аутсорсингу від 01.06.2021 № 02/06/21 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг з додатками № 1, № 2, № 2/1, додатковою угодою № 2/2 укладеними між Фізичною особою- підприємцем Коломійцем Олександром Олександровичем та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай".
3. Стягнути Коломійця Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 10, код ЄДРПОУ 13908422) витрати на сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24 січня 2022 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов