"10" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3190/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Невструєв Л.Б.,
від відповідача - Негода Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про стягнення заборгованості в загальній сумі 705570,45 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про стягнення заборгованості в загальній сумі 705570,45 грн., у т.ч.: пені - 351807,41 грн., інфляційних втрат - 217663,03 грн. та 3% річних - 136100,01 грн., посилаючись на наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси 03.06.2020 року було укладено договір № 41 на постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язувався оплатити її на умовах цього договору.
При цьому позивач зазначає, що він добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору в частині постачанню відповідачу електричної енергії, натомість відповідачем було допущено порушення умов договору в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії.
Так, за ствердженнями позивача, за спожиту електричну енергію в лютому та березні 2021 року відповідач допустив заборгованість перед позивачем на суму 9296321,44 грн., а саме: в лютому 2021р. - 1236244,22 грн., в березні 2021 р. - 8060077,22 грн.
Як вказує позивач, вказана заборгованість підтверджується рішенням господарського суду Одеської області № 916/1179/21 від 08.07.2021 р., яке набрало законної сили. Крім того, як зазначає позивач, зазначена заборгованість підтверджувалась актом приймання-передачі електричної енергії № УГР00000308 від 28.02.2021р., Актом приймання-передачі електричної енергії № УГР0000069б від 28.02.2021р., актом приймання-передачі електричної енергії № УГР00000697 від 28.02.2021 р., актом приймання-передачі електричної енергії № УГР00000990 від 31.03.2021р., актом звірки взаємних розрахунків.
Разом з тим позивач повідомляє суд про те, що відповідач виконав рішення господарського суду Одеської області № 916/1179/21 від 08.07.2021 р. та сплатив повну суму заборгованості в розмірі 9296321,44 грн. лише 05.10.2021р., про що свідчить платіжне доручення відповідача № 1 від 04.10.2021 р.
Відповідно до п. 5.7 договору та п.п. 3, 4 Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги електричної енергії здійснюються протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунків.
Як вказує позивач, акти приймання-передачі електричної енергії в лютому 2021 р. складені сторонами 28.02.2021 р., з огляду на що відповідач повинен був оплатити спожиту електричну енергію в лютому в строк до 15.03.2021 р.; акти приймання-передачі електричної енергії в березні 2021 р. складені сторонами 31.03.2021 р., з огляду на що відповідач повинен був оплатити спожиту електричну енергію в лютому в строк де 15.04.2021 р.
Таким чином, як стверджує позивач, у період з 15.03.2021 р. по 05.10.2021 р. у відповідача існувала прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 1236244,22 грн., а за період з 15.04.2021 р. по 05.10.2021 р. прострочена заборгованість у розмірі 8060077,22 грн.
При цьому, як вказує позивач, додатковою угодою № 6 від 11.12.2020 р. до договору, позивач та відповідач продовжили строк дії договору до 30.03.2021 р., а в частині розрахунків до їх повного виконання.
Відповідно до п. 9.1 договору та п. 6 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору, у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором, позивачем нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в сумі 351807,41 грн., що заявлена до стягнення.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманої електричної енергії, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 136100,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 217663,03 грн., що заявлені до стягнення.
При цьому у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3190/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 15 листопада 2021 р.
12.11.2021 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса є державною установою, яка створена Міністерством оборони України з метою забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, керівництва їх квартирно-експлуатаційними службами у зоні його відповідальності з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ (сил) у стані бойової готовності. При цьому відповідач вказує, що згідно ст.ст. 8, 13 Закону України “Про оборону України”, ст.ст. 1,3, 12, 15 Закону України “Про Збройні Сили України”, наказу Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013 “Про затвердження Положення про організацію кваартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України”, КЕВ м. Одеса є військовою державною структурою (установою), призначеною для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Міністерства оборони України. Разом з тим відповідач додає, що згідно ст. 1 Закону України “Про правовий режим майна в Збройних Силах України” майно, матеріальні та грошові засоби ЗС України є державною власністю, за ст. 19 Закону України “Про Збройні Сили України” фінансування ЗС України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, зокрема КЕВ м. Одеси фінансується виключно з державного бюджету України, в залежності від асигнувань з якого здійснюються виплати за цільовим призначенням через Державну казначейську службу України.
Як вказує відповідач, між КЕВ м. Одеса та ТОВ “Укр Газ Ресурс” 03.06.2020 року було укладено договір № 41 на постачання електричної енергії споживачу.
При цьому відповідач зауважує, що на виконання рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/1179/21 від 08.07.2021 р. КЕВ м. Одеса сплатив повну суму заборгованості в розмірі 9296321,44 грн., з метою сплати якої КЕВ м. Одеса неодноразово направляв запити до Командування Сил логістики Збройних Сил України (м. Київ) з вимогою виділити кошторисні призначення та кошти за загальним фондом для оплати рішення суду (заявки №№ 3364, 3400, 3505). Враховуючи зазначене, як стверджує відповідач, КЕВ м. Одеса вживав усіх належних заходів для вчасного виконання зобов'язань, при цьому прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини відповідача, так як КЕВ м. Одеса є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Разом з тим, як вказує відповідач, оскільки саме Міністерства є розпорядниками коштів першого рівня, а КЕВ м. Одеса вказані кошти доводяться у встановленому законом порядку, відповідно від кількості бюджетних асигнувань та дати їх надходження на рахунки відповідача формується пряма залежність та платоспроможність виконання КЕВ м. Одеса своїх зобов'язань за договором з ТОВ “Укр Газ Ресурс”. Таким чином, за ствердженнями відповідача, здійснення оплати за послуги з електропостачання залежить виключно від наявності бюджетних асигнувань, строків та повноти їх надходження. Між тим, як зазначає відповідач, КЕВ м. Одеса є неприбутковою організацією та основним завданням створення КЕВ м. Одеса є забезпечення комунальними послугами військових частин, з'єднань, військово-навчальних закладів та установ, дислокованих на території гарнізонів, перебуваючих на квартирному постачанні КЕВ м. Одеса. Між тим відповідач додає, що не є спеціально створеною Міністерством оборони організацією, яка закуповує послуги з електропостачання для потреб всіх військових частин, яка використовується останніми для потреб Збройних Сил України, які в умовах Антитерористичної операції, що оголошена в нашій державі, виконують стратегічно важливі функції щодо підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та відсічі збройної агресії. Отже, за ствердженнями відповідача, КЕВ м. Одеса є стратегічно важливим та соціально значущим об'єктом, неприбутковою організацією і стягнення з КЕВ м. Одеса 351807,41 грн. пені, 217663,03 грн. інфляційних витрат, 136100,01 грн. трьох відсотків річних не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Крім того відповідач вказує, що докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати заборгованості не надано.
Стосовно стягнення з КЕВ м. Одеса на користь ТОВ “Укр Газ Ресурс” витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн. відповідач зазначає, що вказана сума витрат на оплату послуг адвоката не є реальною, обґрунтованою та співмірною порівняно з ринковими цінами та предметом спору. Поряд з цим відповідач наголошує, що позов зі стягнення штрафних санкцій є типовим, тож не потребує багато часу для його складання, міститься на 5-ти аркушах, три з яких містять обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу і не відносяться до предмету спору. Разом з тим, як вказує відповідач, факт оплати за надані послуги не підтверджено рахунком, платіжним дорученням, в договорі від 20.05.2019 р. № 13/5 про надання правничої допомоги відсутній конкретний розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру).
Крім того, 12.11.2021 р. від позивача через систему “Електронний суд” надійшла заява про проведення засідання у відсутності позивача, оскільки останній не може направити свого представника для участі у судовому засіданні, призначеному на 15.11.2021 р. о 16 год. 00 хв.
15.11.2021 р. від позивача надійшла поштою аналогічна заява про проведення підготовчого засідання без участі представника.
В підготовче засідання, призначене на 15.11.2021 р., представник позивача не з'явився.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2021 р. у справі № 916/3190/21 підготовче засідання відкладено на 07 грудня 2021 р. об 11 год. 00 хв.
25.11.2021 р. від представника позивача надійшло до господарського суду клопотання про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 07.12.2021 р. об 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2021 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/3190/21, яке призначене на 07 грудня 2021 р. об 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON задоволено.
29.11.2021 р. від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що договір № 41 від 03.06.2020 р. на постачання електричної енергії споживачу не містить жодних виключень, при настанні яких сторони не мають права застосовувати одна до іншої штрафні санкції, а також жодних виключень щодо не застосування до бюджетної установи штрафних санкцій не містять ст. 625 ЦК України. Поряд з цим позивач звертає увагу, що ним на підтвердження витрат на надання правничої допомоги надані суду всі документи та матеріали, що вимагаються ст.126 ГПК України. Щодо розміру оплати години роботи адвоката позивач із посланнями на ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” узгоджено розмір гонорару адвоката в договорі про надання правничої допомоги, зокрема в додатковій угоді № 6 від 07.10.2021 р. до договору № 13/5 від 20.05.2019 р.
07.12.2021 р. представником відповідача було подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2021 р. у справі № 916/3190/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20.12.2021 р., при цьому явку учасників справи судом визнано обов'язковою.
В засідання суду, призначене на 20.12.2021 р., представник позивача не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2021 р. розгляд справи № 916/3190/21 відкладено 10 січня 2022 р. о 12 год. 00 хв. При цьому вказаною ухвалою зобов'язано позивача надати суду докази направлення та отримання відповідачем рахунків на оплату відповідно до договору на постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р., а також зобов'язано відповідача надати суду інформацію стосовно того, коли саме останнім були отримані рахунки на оплату від позивача.
04.01.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла до клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 10.01.2022 р. о 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2022 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” про участь у судовому засіданні по справі № 916/3190/21, яке призначене на 10 січня 2022 р. о 12:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON задоволено.
05.01.2022 р. від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до господарського суду надійшли пояснення, в яких відповідач на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 21.12.2021 р. вказує, що у нього відсутня інформація стосовно дати отримання рахунків, так як в діловодстві КЕВ м. Одеса та в економістів відділу інформація щодо даної вхідної кореспонденції відсутня.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 10.01.2022 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
03 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (споживач) було укладено договір № 41 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 1.1 якого вказаний договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію (активну), за кодом CGV за ДК 021:2015 - 09310000-5 електрична енергія (електрична енергія), споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку (додаток 3), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору,
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору строк постачання електричної енергії з 01 05.2020 року до 31.12.2020 року. Місце постачання електричної енергії м. Одеса та Одеська область.
Положеннями п. 5.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до наступного механізму: на момент підписання договору ціна (тариф) на постачання електричної енергії дорівнює ціні, з якою постачальник переміг на торгах. В подальшому ціна (тариф) на постачання електричної енергії може змінюватися виключно за згодою сторін. Сторона, яка має бажання змінити ціну (тариф) постачання електричної енергії, зобов'язана направити другій стороні мотивовану письмову пропозицію. Сторона не має права відмовитись від виконання договору через незгоду другої сторони зі зміною ціни (тарифу), якщо їй не направлялась мотивована пропозиція або мотивація була безпідставною.
Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 36000000,00 грн. (тридцять шість мільйонів гривень 00 коп.) з ПДВ, у тому числі ПДВ 6000000,00 грн.
В п. 5.5 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п. 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - слецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Відповідно до п. 5.8 договору розрахунок здійснюється в безготівковому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по мірі надходження бюджетних коштів на рахунок споживача та по факту наданої електричної енергії з можливою відстрочкою платежу до 90 календарних днів. Розрахунки згідно з договором проводяться виключно через рахунки, відкриті в ДКСУ м Київ та зазначені в цьому договорі. Затримка платежів при умові відсутності коштів на рахунку споживача згідно з бюджетною класифікацією у разі затримки фінансування з Державного бюджету України не може розцінюватись як несплата і не може бути підставою дія нарахування штрафних санкцій та притягнення споживача до відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Підпунктом 1 п. 6.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Положеннями п. 9.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно п. 13.1 договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Розділом 14 договору передбачені додатки до договору про постачання електричної енергії споживачу: 1. Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; 2. Комерційна пропозиція; 3. Перелік точок комерційного обліку за об'єктами споживача.
Так, 03.06.2020 р. Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р.), за якою ініціювалося приєднання споживача до умов договору на умовах обраної комерційної пропозиції постачальника.
Пунктами 3, 4 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р.) визначено спосіб оплати: по факту на підставі рахунку та акту приймання-передачі. Термін надання рахунку та спожиту електричну енергію та строк його оплати: термін надання рахунку та спожиту електричну енергію протягом 10 календарних днів після завершення місяця споживання: строк оплати 10 робочих днів з дня отримання рахунків.
При цьому в п. 6 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р.) передбачено розмір пені за порушення строку оплати або штраф: 1 облікова ставка НБУ за кожний день прострочення.
При цьому господарським судом встановлено, що з огляду на неналежне невиконання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса зобов'язань за вказаним договором № 41 про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2020 р., ТОВ “Укр Газ Ресурс” у квітні 2021 року звернулось до господарського суду із позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про стягнення заборгованості за договором № 41 про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2020 р. в сумі 9296321,44 грн.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2021 р. у справі № 916/1179/21 позов ТОВ “Укр Газ Ресурс” задоволено повністю, а саме стягнуто з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса на користь ТОВ “Укр Газ Ресурс” 9296321,44 грн. заборгованості, а також витрати по сплати судового збору у сумі 139444,82 грн.
Як вбачається зі змісту судового рішення у справі № 916/1179/21, господарський суд встановив, що на підставі фактичних даних комерційного обліку спожитої відповідачем електричної енергії та за ціною, що встановлена по договору, протягом лютого-березня 2021 року відповідачем спожито електричної енергії на суму 15985541,72 грн., з них протягом лютого 2021 року на суму 7925464,50 грн., протягом березня 2021 року на суму 8060077,22 грн., що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії та рахунками на оплату, які направлялися відповідачу 20.03.2021 р., 14.04.2021 р. та повторно 17.04.2021 р., а саме: 1) актом № УГР00000308 та рахунком на оплату № 350 на суму 960270,42 грн. з ПДВ (споживання у лютому місяці 2021 року); 2) актом № УТР00000697 та рахунком на оплату № 750 на суму 725464,50 грн. з ПДВ (споживання у лютому місяці 2021 року); 3) актом № УГР00000696 та рахунком на оплату № 749 на суму 6239729,58 грн. з ПДВ (споживання у лютому місяці 2021 року); 4) актом № УГР00000990 та рахунком на оплату № 1075 на суму 8060077,22 грн. з ПДВ (споживання у березні місяці 2021 року); 5) актом звірки взаєморозрахунків за період з 03.06.2020 по 01.04.2021 по договору № 41 від 03.06.2020. Відтак, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів погашення з боку відповідача заявленої в позові суми боргу суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості на суму 9296321,44 грн. є доведеним.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 41 про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2020 р. та існування невиконаного зобов'язання з оплати вартості поставленої електричної енергії у належній сумі, встановлені судовим рішенням у справі № 916/1179/21, не підлягають доведенню у даній справі.
Як з'ясовано судом, вказане рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2021 р. по справі № 916/1179/21 було виконано 05.10.2021 р., що підтверджується деталями трансакції, наявними в матеріалах справи (а.с. 15). Між тим, з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання КЕВ м. Одеса зі сплати вартості поставленої електричної енергії тривало до 05.10.2021 р., ТОВ “Укр Газ Ресурс” здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення строків оплати вартості поставленої електричної енергії, про стягнення яких заявлено у даному позові.
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на існування у відповідача заборгованості в розмірі 9296321,44 грн. за поставлену електричну енергію по вищевказаному договору № 41 про постачання електричної енергії споживачу до 05.10.2021 р., що не спростовано відповідачем, та факт оплати заборгованості підтверджено сторонами по справі та деталями трансакції, а саме платіжним дорученням № 1 від 04.10.2021 р. (оплата 05.10.2021 р.), відповідно відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 6 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р.) розмір пені за порушення строку оплати або штраф: 1 облікова ставка НБУ за кожний день прострочення.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р. щодо оплати поставленої електричної енергії, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем невірно з огляду на невірно визначений позивачем початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії. Так, пунктом 5.7 договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Разом з цим, пунктами 3, 4 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р.) визначено спосіб оплати: по факту на підставі рахунку та акту приймання-передачі. Термін надання рахунку та спожиту електричну енергію та строк його оплати: термін надання рахунку та спожиту електричну енергію протягом 10 календарних днів після завершення місяця споживання: строк оплати 10 робочих днів з дня отримання рахунків. Таким чином, сплата вартості поставленої електричної енергії здійснюється відповідачем на підставі виставленого рахунка та акта приймання-передачі протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунку. При цьому господарський суд зауважує, що матеріали даної господарської справи не містять доказів, які би підтверджували дату отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату. Разом з тим господарський суд зауважує, що в рішенні господарського суду Одеської області від 08.07.2021 р. у справі № 916/1179/21 судом встановлено, що акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки на оплату направлялися відповідачу 20.03.2021 р., 14.04.2021 р. та повторно 17.04.2021 р., з огляду на що господарський суд вважає, що відповідне прострочення сплати відповідачем вартості поставленої електричної енергії відбулося після здійснення позивачем останнього направлення на адресу відповідача відповідних рахунків та актів (17.04.2021 р.), з урахуванням часу на поштовий перебіг (5 робочих днів) та відповідно зі спливом передбачених договором та комерційною пропозицією 10 робочих днів, наданих для оплати таких рахунків, а відтак з 12.05.2021 р. Крім того відповідачем при здійсненні розрахунку пені помилково здійснено її нарахування на день фактичної сплати заборгованості, а саме на 05.10.2021 р., оскільки день фактичної сплати боржником заборгованості не включається в період такого нарахування. За таких обставин, судом самостійно здійснений перерахунок пені, а саме:
Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
9296321.4412.05.2021 - 17.06.2021377.5000 %70677.51
9296321.4418.06.2021 - 22.07.2021357.5000 %66857.11
9296321.4423.07.2021 - 09.09.2021498.0000 %99839.95
9296321.4410.09.2021 - 04.10.2021258.5000 %54122.42
Відтак, розмір пені за невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р. щодо оплати поставленої електричної енергії складає 291496,99 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу чинного законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому застосування вказаних положень Кодексу не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини 1 цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що спірним договором не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наразі відповідачем не спростовано факт того, що при виконанні спірного договору постачання електричної енергії споживачу з боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов'язань з оплати вартості поставленої електричної енергії, що в свою чергу є порушенням зобов'язання. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Тим більш чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.
Також в роз'ясненнях, наведених в п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, наразі встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних було здійснено позивачем невірно з огляду на невірно визначений позивачем початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії та кінцевої дати такого нарахування, що було встановлено судом вище, з огляду на що судом самостійно здійснений перерахунок 3% річних, який за розрахунком суду становить 111555,86 грн. (9296321,44грн./100%х3%/365дн.х146дн.), які підлягають стягненню з відповідача.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем невірно з огляду на невірно визначений позивачем початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії та кінцевої дати такого нарахування, що було встановлено судом вище, а також невірного сукупного індексу інфляції, з огляду на що судом самостійно здійснений перерахунок інфляційних втрат, які за розрахунком суду становлять 241704,36 грн. (9296321,44 грн. * 1,026 - 9296321,44 грн.). В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 217663,03 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як передбачено в ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума інфляційні втрати в розмірі 217663,03 грн.
При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на п. 5.8 договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 р. як на відсутність підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на наступне. Так, відповідно до вказаного пункту 5.8 договору - затримка платежів при умові відсутності коштів на рахунку споживача згідно з бюджетною класифікацією у разі затримки фінансування з Державного бюджету України не може розцінюватись як несплата і не може бути підставою дія нарахування штрафних санкцій та притягнення споживача до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Разом з тим господарський суд зауважує, що матеріали даної господарської справи не містять належних та допустимих доказів відсутності коштів на рахунку споживача згідно з бюджетною класифікацією, а також доказів відповідної затримки фінансування з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 9310,74 грн. (620715,88 грн. х 10583,56 грн./ 705570,45 грн.).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи (а.с. 4). У вказаному розрахунку зазначені 10583,57 грн. судового збору та 22500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги № 13/5, укладеного 20 травня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту. Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1.4 договору від 20.05.2019 р. клієнт погоджується, що позиція адвоката в справі визначається лише самим адвокатом залежно від обставин справи, з урахуванням думки клієнта та відповідно до вимог законодавства і правил адвокатської етики. Клієнт не вправі вимагати від адвоката засобів, способів і методів представництва, які заборонені законом, не відповідають вимогам адвокатської етики, можуть зашкодити інтересам клієнта.
Згідно п. 4.1 договору від 20.05.2019 р. гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 4.2 договору від 20.05.2019 р. гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами.
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 4.3 договору від 20.05.2019 р.).
В п. 4.6 договору від 20.05.2019 р. сторони погодили, що факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору від 20.05.2019 р. передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців. Після закінчення строку дії договору, сторони мають право на автоматичну пролонгацію його умов у випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення умов договору.
Також із матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат) було укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 р., відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 якої сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2500,00 грн. за 1 (одну) годину. Вартість представництва інтересів клієнта адвокатом в суді - 2500,00 грн. за одне судове засідання, в незалежності від фактичного часу його проведення.
Згідно п.п. 2.3, 2.4, 2.6 додаткової угоди № 6 гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 р., додаткова угода № 6 від 07.10.2021 р. до договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 р., детальний опис наданої професійної правничої допомоги, акт № 1/6 про прийняття-передачі наданих послуг від 12.10.2021 р., а також встановлений в ньому погодинний розмір адвокатських послуг у розмірі 2500,00 грн. за 1 годину не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наразі з доданого позивачем детального опису наданої професійної правничої допомоги вбачається, що для представництва інтересів позивача в господарському суді Одеської області по даній справі адвокатом Невструєвим Л.Б. враховано час на: 1) ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами, на підставі яких Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса нараховуються штрафні санкції по заборгованості за поставлену електричну енергію а саме: рішення господарського суду Одеської області № 916/1179/21 від 08.07.2021 р., платіжне доручення № 1 від 04.10.2021 р., договір на постачання електричної енергії № 41 від 03.06.2020 р., акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000308 від 28.02.2021 р., акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000696 від 28.02.2021 р., акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000697 від 28.02.2021 р., акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000990 від 31.03.2021 р., акт звірки взаємних розрахунків. Кількість годин - 03:00; вартість за одну годину - 2500,00 грн.; загальна сума - 7500,00 грн.; 2) підготовка позовної заяви до господарського суду Одеської області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) - кількість годин - 06:00; вартість за одну годину - 2500,00 грн.; загальна сума - 15000,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 9:00 годин, вартістю 22500,00 грн.
При цьому із доданого позивачем акту про прийняття-передачі наданих послуг № 1/6 від 12.10.2021 р. вбачається, що в ньому міститься аналогічний детальний опис виконаних адвокатом робіт, вказаний в детальному описі наданої професійної правничої допомоги.
Між тим, дослідивши та проаналізувавши подані заявником детальний опис виконаних адвокатом робіт та акт про прийняття-передачі наданих послуг № 1/6 від 12.10.2021 р. до договору про надання правової допомоги, суд вважає, що зазначені в пункті 1 послуги щодо ознайомлення із документами, на підставі яких КЕВ м. Одеса нараховуються штрафні санкції по заборгованості за поставлену електричну енергію, а саме: рішенням господарського суду Одеської області № 916/1179/21 від 08.07.2021 р., платіжним доручення № 1 від 04.10.2021 р., договором на постачання електричної енергії № 41 від 03.06.2020 р. та актами приймання-передачі електричної енергії у кількості 5 штук охоплюються послугами та діями, зазначеними в п. 2 вказаних опису та акту щодо підготовки позовної заяви. Вказані послуги є одним безперервним процесом під час надання правової допомоги. При цьому господарський суд зазначає, що частково позиція та аргументи, викладені у позові, формувалися на позовній заяві по справі № 916/1179/21 та по суті зводилися лише до розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, що робиться за допомогою спеціальних програм-калькуляторів та не вимагає значного часу. Крім того спірні правовідносини не є тяжкими та не потребують поглибленого вивчення та відповідно витрачання значної кількості часу.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Так, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса у відзиві на позов заперечення стосовно заявленого позивачем розміру витрату на правову допомогу. Так, відповідач наголосив, що сума витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 22500,00 грн. не є реальною, обґрунтованою та співмірною порівняно з ринковими цінами та предметом спору. При цьому відповідач вказав, що позов зі стягнення штрафних санкцій є типовим, тож не потребує багато часу для його складання, міститься на 5-ти аркушах, три з яких містять обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу і не відносяться до предмету спору.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України, заява № 19336/04, п. 269; рішення у справі “Гімайдуліна і інші проти України” від 10.12.2009 р., рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому господарський суд зазначає, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних адвокатським бюро послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в акті наданих послуг витрат позивача.
Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 22500,00 грн., співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що витрати на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, складають 10000,00 грн. саме за підготовку позовної заяви, що може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі.
За таких обставин та огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 8797,36 грн., що є пропорційним від розміру заявлених вимог (620715,88 грн. х 10000,00 грн./ 705570,45 грн.) згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про стягнення заборгованості в загальній сумі 705570,45 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18; код ЄДРПОУ 08038284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201; код ЄДРПОУ 41427817; р/р НОМЕР_1 в АБ “Південний”, МФО 328209) пеню в сумі 291496/двісті дев'яносто одна тисяча чотириста дев'яносто шість/грн. 99 коп., 3% річних в сумі 111555/сто одинадцять тисяч п'ятсот п?ятдесят п'ять/грн. 86 коп., інфляційні втрати в сумі 217663/двісті сімнадцять тисяч шістсот шістдесят три/грн. 03 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9310/дев?ять тисяч триста десять/грн. 74 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8797/вісім тисяч сімсот дев'яносто сім/грн. 36 коп.
3. В задоволені решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2022 р.
Суддя В.С. Петров