13 січня 2022 року Справа № 915/1513/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Берко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код 40075815) в особі: Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний код 40081237)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, селище міського типу Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4; ідентифікаційний код 01033255)
про: стягнення 149 490,00 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Хлабистін Д.М., адвокат за довіреністю,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
18.10.2021 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 12.10.2021 (вх. № 15452/21) (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (реквізити для сплати штрафу: п/р НОМЕР_1 , в АТ «Ощадбанк, МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач: філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця») штраф за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній у сумі 149 490,00 грн;
- витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн покласти на Відповідача (реквізити для сплати судового збору: п/р НОМЕР_2 , Філія Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237, отримувач: регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»);
- всю поштову кореспонденцію (ухвали, рішення, накази та інш.) надсилати виключно на адресу регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108).
Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: транспортної накладної № 40578957 від 14.05.2021; акту загальної форми № 262 від 18.05.2021; телеграми НР725 від 18.05.2021; листа Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» № 1 від 18.05.2021; застосування приписів ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 23, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 5.5 Правил оформлення первинних документів; та мотивовані тим, що по прибуттю вигонів на станцію призначення Кам'янське Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не відповідає адресі ТОВ «ДОМІНАНТА-ЮСБ». Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 262 від 18.05.2021.
Ухвалою суду від 22.10.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1513/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 16 листопада 2021 року о 09:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
23.10.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява б/н та без дати (вх. № 15797/21) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 28.10.2021.
01.11.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 16273/21) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 03.11.2021.
Ухвалою суду від 16.11.2021 розгляд справи по суті було відкладено на 21 грудня 2021 року о 09:30.
22.11.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява б/н та без дати (вх. № 17464/21) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 22.11.2021.
10.12.2021 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:
- клопотання № 07/1-12/2021 від 07.12.2021 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву;
- відзив на позовну заяву № 07-12/2021 від 07.12.2021, у якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до однієї проїзної плати, а саме до 29980,00 грн, оскільки внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення, позивачу не було завдано значних збитків, неправильно зазначена адреса в накладній була своєчасно виправлена відповідачем, також враховуючи майновий стан боржника, відповідач вважає, що нарахований позивачем штраф є надмірно великим.
За результатами судового засідання, проведеного 21.12.2021 за участю представника позивача, суд за усним клопотанням останнього, відклав розгляд справи по суті на 13 січня 2022 року о 14:40.
23.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н та без дати (вх. № 19354/21), у якій заявник, посилаючись на норми чинного законодавства та судову практику, заперечує проти зменшення пені та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
В судове засідання 13.01.2022 з'явився лише представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 13.01.2022 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, суд -
14.05.2021 зі станції Вознесенськ Одеської залізниці відповідачем було здійснено групове відправлення вагонів згідно залізничної накладної № 40578957 на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці.
На вказане відправлення вагонів, відправник надав станції Вознесенськ Одеської залізниці заповнену накладну, в якій представником відправник в графі 4 «Одержувач» було вказано найменування одержувача (графа 4) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМІНАНТА-ЮСБ», адреса одержувача (графа 4) - м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, буд. 66Л.
По прибуттю вигонів на станцію призначення Кам'янське Придніпровської залізниці-було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не відповідає адресі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМІНАНТА-ЮСБ».
Згідно телеграми станції Вознесенськ № НР 725 від 18.05.2021, відправленої на підставі листа Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» № 1 від 18.05.2021, по станції призначення Кам'янське, у накладній № 40578957, зроблено виправлення адреси одержувача на вірну: з м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, буд. 66 Л на 01042, місто Київ, вул. Ігоря Брановицького, буд. 3, офіс 12.
Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 262 від 18.05.2021.
Саме на підставі акту загальної форми № 262 від 18.05.2021, п. 5.5 Правил та статей 24, 118, 122 Статуту Залізниць України позивач нарахував відповідачу до стягнення штраф за неправильно зазначену адресу одержувача у накладній, який складає 149 490,00 грн, виходячи з розрахунку 29 898,00 * 5 (де 29 898,00 грн - провізна плата по накладній від ст. Вознесенськ Одеської залізниці до ст. Кам'янське Придніпровської залізниці; 5 - кількість провізних плат).
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- накладна № 40578957 від 14.05.2021;
- Акт загальної форми № 262 від 18.05.2021;
- телеграма НР725 від 18.05.2021;
- лист Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» № 1 від 18.05.2021.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2021;
- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2021 р.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом взято до уваги, що відповідач у відзиві не заперечує вищенаведені факти та не спростовує обставини, які призвели до відповідної матеріальної відповідальності.
Отже, дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Відповідно до ст. 6 Статуту, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних : документів).
Приписами п.1.1 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до них Правил.
Згідно п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем па станцію призначення.
Положеннями п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графи №№4, 5 та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адреса та його код.
У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі, (п.2.3 Правил оформлення перевізних документів).
З матеріалів справи вбачається, що у вказаній накладній, правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника Сахно Сергій Іванович.
Згідно ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За змістом ст.ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Таким чином, виходячи з досліджених обставин справи та аналізу вищенаведених норм права, суд вважає правомірним покладення на відправника матеріальної відповідальності у вигляді штрафу за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача.
При цьому, щодо заявленого у відзиві клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.
Згідно з ч 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» передбачено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року №273 (зі змінами) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.
При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену адресу вантажоотримувача, а не про стягнення збитків.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2018 у справі № 906/434/17.
Отже, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр» (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, селище міського типу Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; ідентифікаційний код 01033255) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі: Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) (реквізити для сплати штрафу: п/р НОМЕР_1 , в АТ «Ощадбанк, МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач: філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця») штраф за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній у сумі 149 490,00 грн, а також 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі: Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237).
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Микитівський гранітний кар'єр» (56530, Миколаївська обл., Вознесенський район, селище міського типу Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1; ідентифікаційний код 01033255).
Повний текст рішення складено та підписано судом 18.01.2022.
Суддя О.Г. Смородінова