79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.2022 справа № 914/2755/21
м.Львів
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м.Львів
до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м.Львів
про: стягнення заборгованості. Ціна позову 1 396 182,42 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Зарицької О.Р.
За участю представників:
від заявника: Кухар Н.В.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” про стягнення заборгованості в сумі 1396182,42 грн.
Ухвалою суду від 15.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 06.10.2021.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2021 відкладено розгляд справи на 10.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 відкладено розгляд справи на 15.11.2021.
Ухвалою суду від 15.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.12.2021.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2021 відкладено розгляд справи на 12.01.2022.
В судове засідання 12.01.2022 представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задоволити.
В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив. Судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень, надісланням ухвал поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901414126840, №7901414174194, №7901414241380. Згідно до відстеження поштових відправлень на офіційному сайті АТ “Укрпошта” поштова кореспонденція за №7901414126840, №7901414174194, №7901414241380 отримана адресатом (відповідачем).
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно із ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно із ч. 2 ст. 9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно із ч. 1 ст. 10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі "Інтернет").
Відтак, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу надіслано ухвали Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адреси зазначені у позовній заяві та у витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов'язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №034 від 26.12.2018р., відповідно до умов якого, позивач оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам відповідача постачальника електричної енергії.
Позивач зазначає, що він виконав в повному обсязі свої зобов'язання за укладеним договором, а відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуги з розподілу електричної енергії. Так, зокрема, у квітні 2021р. за актом приймання-передачі від 30.04.2021р., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за квітень 2021р. у розмірі 826982,16 грн.; у травні 2021р. за актом приймання-передачі від 31.05.2021р., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за травні 2021р. у розмірі 188347,31 грн.; у червні 2021р. за актом приймання-передачі від 30.06.2021р., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за червні 2021р. у розмірі 135547,24 грн.
Окрім того, позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних з простроченої суми за надані послуги з розподілу електроенергії в розмірі 30178,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 62985,10 грн., а також згідно п.6.6 договору №034 нараховано відповідачу пеню з простроченої суми за надані послуги з розподілу електроенергії у розмірі 152142,46 грн. Крім цього, позивач в позовній заяві зазначає, що у зв'язку із відсутністю електричних мереж оператора системи поза адміністративними межами Львівської області, виконання ПрАТ «Львівобленерго» договорів з розподілу електричної енергії за межами Львівської області фізично неможливе, а лише на території ліцензійної діяльності, а тому розгляд даного позову за вибором позивача, належить за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Львівської області.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, щодо позовних вимог належним чином не заперечив.
Обставини, встановлені судом.
26.12.2018р. між Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (позивачем) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (відповідачем) укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом підписання останнім заяви-приєднання до публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018р., розміщеного на веб-сайті оператора системи.
За умовами заяви-приєднання підписаної та скріпленої печаткою ДПЗД «Укрінтеренерго», цією заявою відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії”, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 312, умов договору Електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», електропостачальник: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» приєднується до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з метою реалізації електропостачальннком своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії щодо споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точок вимірювання. Погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її) електропостачальник засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, цей договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам постачальника як послуги оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 2 до цього договору.
Згідно з положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» позивач є оператором системи розподілу, тобто юридичною особою, що відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу. Постановою НКРЕКП №1479 від 23.11.2018р. ПрАТ «Львівобленерго» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
Відповідач є постачальником електричної енергії, тобто, суб'єктом господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Постановою НКРЕКП №1344 від 06.11.2018р. ДПЗД «Укрінтеренерго» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
За умовами ч.3 п.2.1., п.2.2. договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання, а постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.
Пунктами 4, 5 додатку № 1 «Порядок розрахунків» до договору передбачено, що обсяг наданої послуги з розподілу електричної енергії визначається за сумарним фактичним обсягом спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді споживачами постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника і по яких за вибором споживачів згідно з договорами про постачання електричної енергії, укладеними між цими споживачами та постачальником, оплату послуг з розподілу електричної енергії забезпечує постачальник. Оплата усіх інших рахунків, виставлених оператором системи за цим договором, здійснюється постачальником впродовж 5 операційних днів з моменту отримання такого рахунку.
За умовами п.п.3.6, 3.7 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, факт надання послуг Оператором системи та їх одержання Постачальником оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Акт приймання-передачі наданих послуг). Акт приймання-передачі наданих послуг направляється Постачальнику до 10 числа місяця, наступного за звітним в електронному вигляді електронною поштою з накладенням електронного цифрового підпису керівника (уповноваженої особи) Оператора. Постачальник не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати одержання Акту приймання-передачі наданих послуг зобов'язаний направити Оператору системи підписаний примірник Акту приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до 4.2 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, постачальник зобов'язується підписувати надані оператором системи акти приймання-передачі наданих послуг та повертати один примірник оператору системи.
Згідно акту приймання-передачі до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №034 від 26.12.2018р. за квітень 2021р. від 30.04.2021р. позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії по другому класу напруги в обсязі 721353 кВт.год. на суму 826982,16грн. (з ПДВ), підписаний стороною позивача. Позивач листом № 151-07-2325 від 12.05.2021р. надіслав 12.05.2021р. відповідачу, зокрема акт приймання-передачі за квітень 2021р. від 30.04.2021р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень ПрАТ «Львівобленерго», описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 12.05.2021р.
Згідно акту приймання-передачі до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №034 від 26.12.2018р. за травень 2021р. від 31.05.2021р. позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії по другому класу напруги в обсязі 164290 кВт.год. на суму 188347,31грн. (з ПДВ), підписаний стороною позивача. Позивач листом № 151-07-2794 від 09.06.2021р. надіслав 09.06.2021р. відповідачу, зокрема акт приймання-передачі за травень 2021р. від 31.05.2021р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень ПрАТ «Львівобленерго», описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 09.06.2021р.
Згідно акту приймання-передачі до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №034 від 26.12.2018р. за червень 2021р. від 30.06.2021р. позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії по другому класу напруги в обсязі 118234 кВт.год. на суму 135547,24грн. (з ПДВ), підписаний стороною позивача. Позивач листом № 151-07-3284 від 12.07.2021р. надіслав 12.07.2021р. відповідачу, зокрема акт приймання-передачі за червень 2021р. від 12.07.2021р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень ПрАТ «Львівобленерго», описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 12.07.2021р.
Таким чином позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії згідно актів приймання-передачі до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №034 за квітень-червень 2021р. на загальну суму 1150876,71 грн., що не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 4 додатку № 3 «Порядок інформаційного обміну» до договору, по закінченні розрахункового місяця до 16:00год. 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим оператор системи надає постачальнику дані про фактичний обсяг розподіленої електричної енергії; покази, за якими визначено фактичний обсяг розподіленої електричної енергії в розрізі особових рахунків та ЕІС кодів точок обліку споживачів в електронному вигляді, у файлі формату XML відповідно до форми № 3 до цього додатку.
Листом №151-07-2325 від 12.05.2021р. Постачальнику надіслано звіт щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку та рахунок №315504/108130-1 за надані у квітні 2021р. послуги з розподілу електричної енергії, який мав бути сплачений до 25.05.2021р.
Листом №151-07-2794 від 09.06.2021р. Постачальнику надіслано звіт щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку та рахунок №315505/108199-1 за надані у травні 2021р. послуги з розподілу електричної енергії, який мав бути сплачений до 23.06.2021р.
Листом №151-07-3234 від 12.07.2021р. Постачальнику надіслано звіт щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку та рахунок №315506/108259-1 за надані у червні 2021р. послуги з розподілу електричної енергії, який мав бути сплачений до 23.07.2021р.
Згідно з п. 5 Додатку № 1 до договору оплата усіх інших рахунків, виставлених оператором системи за цим договором, здійснюється постачальником впродовж 5 операційних днів з моменту отримання такого рахунку.
Зазначені обставини відповідачем не заперечено та доказів в спростування вищенаведених обставин суду не надано.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання, щодо оплати на виконання умов укладеного між сторонами договору за послуги з розподілу електричної енергії у квітні-червні 2021р., не виконав, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 1150876,71рн.
За прострочення виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача: 152142,46 грн. пені, 62985,10 грн. інфляційних втрат та 30178,15 грн. 3% річних.
Оцінка суду.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.630 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з розподілу електричної енергії становить 1150876,71 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.6. договору про надання послуг з розподілу електричної енергії сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів оплати, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний прострочений день оплати, враховуючи день фактичної оплати, та за весь період прострочення. Згідно із п.10 додатку №1 до договору, у разі прострочення оплати обумовлених договором коштів, постачальник зобов'язаний сплатити оператору систем борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день оплати, враховуючи день фактичної оплати, та за весь період прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, згідно із п.6.6. договору, п.10 додатку 31 до договору, позивач за прострочення оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії в квітні-червні 2021р., а також за прострочення оплати за послуги надані в березні-червні 2019р., в серпні 2019р., жовтні 2019р., листопаді 2019р., січні-травні 2020р. обставини щодо надання вказаних послуг та оплати встановлені рішеннями суду від 10.10.2019р. у справі №914/1347/19, від 03.03.2020р. у справі №914/2229/19 і відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України не підлягають доведенню, та судовими наказами від 12.05.2020р. у справі №914/1094/20, від 26.08.2020р. у справі №914/2161/20, від 05.08.2020р. у справі №914/1932/20, від 04.08.2020р. у справі №914/1935/20, від 13.07.2021р. у справі №914/952/21, від 13.10.2021р. у справі №914/1491/21 із розрахунками заборгованості у вказаних справах, нарахував відповідачу пеню за період з 16.05.2020р. по 31.07.2021р. у розмірі 152142,46 грн. та на підставі ст.625 ЦК України 3% річних за період з 16.05.2021р. по 31.07.2021р. в розмірі 30178,15 грн., інфляційні втрати за період з 01.05.2021р. по 30.06.2021р. в розмірі 62985,10 грн. Розрахунки проведених нарахувань долучено до матеріалів справи.
Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.
Так, у вищевказаному листі Верховного Суду України зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).
Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні інфляційних втрат, відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить 47591,61грн. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення. Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем 3% річних пораховано вірно і вимога позивача про стягнення пені у розмірі 30178,15 грн. підлягає до задоволення.
Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що позивачем пеня пораховано вірно і вимога позивача про стягнення пені у розмірі 152142,46 грн. підлягає до задоволення.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат суду не надано, доказів в спростування наведених обставин суду не подано.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо основного боргу в розмірі 1150876,71 грн., пені в розмірі 152142,46 грн., 3% річних у розмірі 30178,15 грн., інфляційних втрат в розмірі 47591,61 грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.
Судові витрати.
Представником позивача у позовній заяві визначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн., та вказану суму позивач просить стягнути за результатами розгляду справи з відповідача. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. представник позивача надав: договір №21/8-2 від 12.08.2021р. про надання правничої допомоги згідно до умов якого вартість правничої допомоги становить 8000,00грн., рахунок на оплату №21/103 від 18.08.2021р. на суму 8000,00грн. із переліком виконаних робіт, платіжне доручення №17513 від 19.08.2021р. на суму 8000,00грн. про оплату послуг згідно рах.№21/103 від 18.08.21 за надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ №000461 від 29.09.2016р. та ордер серія ВС №1069230 від 12.08.2021р. на надання правничої допомоги на підставі договору №21/8-2 від 12.08.2021р. Адвокатом Кухар Н.В. забезпечено явку в судові засідання 06.10.2021р., 10.11.2021р., 15.11.2021р., 12.01.2022.
Частинами 1-3 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не поступало.
Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Водночас, суд враховує, що судові витрати, у тому числі і на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладаються судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7911,80 грн.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.85; ідентифікаційний код: 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.3; ідентифікаційний код: 00131587) 1150876,71 грн. суми основного боргу, 152142,46 грн. пені, 30178,15 грн. 3% річних, 47591,61 грн. інфляційних втрат, 20711,84 грн. судового збору та 7911,80 грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
3. В решті в позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 21.01.2022.
Суддя Кітаєва С.Б.