ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.01.2022Справа № 910/15232/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/15232/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес»
до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»
про стягнення 2203205,48 грн
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - відповідач) про стягнення 2203205,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №11/02-16 про надання послуг від 11.02.2016 у встановлений строк не здійснив повної оплати наданих позивачем послуг за рахунком №SFS00000091 від 29.02.2020, у зв'язку з чим позивач просить стягнути основний борг в розмірі 2203205,48 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15232/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
18.10.2021 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з підстав того, що позивач просить стягнути борг за виставленим рахунком №SFS00000091 від 29.02.2020 на загальну суму 6735182,78 грн в частині, яка залишилася після виділу зі складу позивача ТОВ «Юсджі-Консалтинг», ТОВ «Фудсерв» та ТОВ «Скай Дей», які є правонаступниками позивача, втім наданий до позовної заяви розподільчий баланс станом на 19.05.2021 не містить інформації про передачу дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг №11/02-16 від 11.02.2016 за окремими рахунками та визначених сум між правонаступниками. При цьому зауважує на тому, що додатки до позовної заяви не містять бухгалтерські та/або фінансові документи ТОВ «Скай Фуд Сервісес» про наявну заборгованість за договором станом на дату подання позову за рахунком №SFS00000091 від 29.02.2020.
01.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про те, що матеріали справи містять належні докази, які підтверджують об'єм прав та обов'язків, які були передані новоствореним юридичним особам та які залишилися у позивача, зокрема, щодо його права вимоги, як кредитора за договором №11/02-16 у заявленій по рахунку №SFS00000091 від 29.02.2020 сумі.
У судовому засіданні 16.11.2021 суд, у відповідності до ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 30.11.2021.
У судовому засіданні 30.11.2021 виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 14.12.2021.
У судовому засіданні 14.12.2021 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.01.2022.
У судове засідання 11.01.2022 сторони явку своїх повноважних представників не забезпечили, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, про причини не явки суду не повідомили.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що учасники справи, які не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про наявність поважних причин неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 11.01.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У нарадчій кімнаті 11.01.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг №11/02-16 за умовами пункту 2.1 якого виконавець на умовах, передбачених цим договором надає замовнику наступні послуги відповідно до замовлень: виготовлення та поставка харчування, доставка.
Так, додатком №2 до договору про надання послуг сторони погодили Технологію поставки бортового харчування та надання супутніх послуг при наземному обслуговуванні пасажирів Авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України».
Умовами пункту 3.1.6 договору визначено, що замовник зобов'язується здійснювати прийом послуг по накладним виконавця відповідно до умов цього договору та технології. Факт отримання послуг (по кількості) підтверджується підписанням накладної уповноваженою особою замовника або бортпровідником, якщо послуга надана на борту повітряного судна, із наступним складанням підсумкового акту приймання-передачі, в порядку передбаченому пунктом 5.6 договору. Факт отримання послуг, що надаються не на борту повітряного судна (по кількості), підтверджується підписанням відповідного акту приймання-передачі уповноваженою особою замовника, із наступним складанням підсумкового акту приймання-передачі, в порядку передбаченому пунктом 5.6 договору. Право власності на харчування, що виготовлене виконавцем, переходить до замовника в момент передання та підписання відповідної накладної на відвантаження замовнику.
За умовами договору замовник взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунки з виконавцем у порядку і терміни, встановлені цим договором та приймати рахунки, оформлені належним чином та відповідно до пункту 5.6 договору, від виконавця на оплату послуг, або забезпечити можливість отримання рахунків за допомогою поштового зв'язку або кур'єрською доставкою (пункт 3.1.8 та 3.1.11 договору).
В свою чергу, виконавець зобов'язується надавати послуги, в тому числі на користь третьої сторони, у відповідності до умов цього договору із усіма додатками, змінами та доповненнями до нього, замовленням, погодженими раціонами харчування, технології (пункт 3.2.1 договору).
Загальна ціна цього договору складає вартість всіх послуг, що будуть надаватися замовнику за цим договором протягом терміну його дії. Протягом першого року договору сторони не можуть змінювати вартість послуг за цим договором. Вартість послуг замовника за цим договором складається з вартості харчування та вартості доставки, при цьому, еквівалент вартості доставки в доларах США може змінюватися щороку на річний індекс інфляції, про що сторони підписують додаткову угоду до цього договору, вартість харчування може змінюватися тільки при наявності об'єктивних факторів (пункти 5.1 та 5.2 договору).
Вартість послуг за цим договором, розраховуються за цінами, що становлять гривневий еквівалент сум, зазначених в додатку №3 до цього договору в доларах США, відповідно до курсу Національного Банку України щоразу на дату виставлення відповідного рахунку, без врахування податку на додану вартість (пункту 5.3 договору).
Умовами пункту 5.5 договору, в редакції додаткової угоди від 01.07.2018, визначено, що розрахунки за послуги здійснюються замовником не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання замовником рахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця з корегуванням суми оплати відповідно до пункту 5.3 договору.
Виконавець направляє рахунки замовнику двічі на місяць за період з 1 по 15, та з 16 по останнє число кожного місяця разом з підсумковим актом приймання-передачі послуг за відповідний період (пункт 5.6 договору).
Протягом 3 робочих днів з моменту отримання примірника рахунку та підсумкового акту приймання-передачі послуг за відповідний період замовник повинен або повернути виконавцю підписаний екземпляр підсумкового акту, що є підтвердженням того, що послуги за відповідний період надані належним чином та в повному обсязі, їх вартість відповідає договору, та підлягає оплаті замовником, або направити виконавцю письмові заперечення в електронному вигляді щодо правильності даних, викладених в рахунку та підсумковому акті приймання-передачі послуг (5.6.3 договору).
Пунктом 5.7 договору визначено, що раз в квартал, виконавець направляє замовнику акт звірки розрахунків, який замовник повинен або підписати, або направити свій варіант акту звірки розрахунків не пізніше десяти календарних днів з дати отримання акту звірки.
Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Термін дії договору становить 3 роки з моменту набрання чинності (пункт 9.1 договору).
Умовами пункту 9.2 договору визначено, що при відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення дії договору або його зміни за 1 місяць до закінчення терміну його дії, договір автоматично продовжує свою дію на тих же умовах щоразу на такий самий термін.
Доказів недійсності чи припинення дії даного договору на час розгляду справи суду не надано, а отже він є діючим та обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору, позивачем надані відповідачу послуги з бортового харчування та супутніх послуг, зокрема, у лютому 2020 року у розмірі 6735182,78 грн, що підтверджується підсумковим актом приймання-передачі послуг №91 від 29.02.2020, який підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо порядку надання послуг з бортового харчування та супутніх послуг. Доказів того, що відповідач подав позивачу у встановлений строк письмові заперечення щодо факту отриманих послуг суду не надано, а отже в силу приписів п. 5.6.3 договору послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті.
На підставі підсумкового акту приймання-передачі послуг, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №SFS00000091 від 29.02.2020 на оплату 6735182,78 грн.
Однак, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг з бортового харчування та супутніх послуг не виконав, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим виник борг за надані послуги.
При цьому, позивач зазначає, що право вимоги за рахунком №SFS00000091 від 29.02.2020 після виділу зі складу позивача ТОВ «Юсджі-Консалтинг», ТОВ «Фудсерв» та ТОВ «Скай Дей» у нього залишилось в сумі 2203205,48 грн, на підтвердження чого надає перелік рахунків, що формують заборгованість відповідача та розподіл заборгованості між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» та трьома правонаступниками.
За вказаним переліком та актом прийому-передачі дебіторської заборгованості ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» від 19.05.2021 право вимоги за рахунком №SFS00000091 від 29.02.2020 у розмірі 4531977,30 грн перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Дей», а в частині 2203205,48 грн залишилось за Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес», які і заявлені до стягнення у даному спорі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Укладений між сторонами договір №11/02-16 від 11.02.2016 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору надання послуг.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В свою чергу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пункту 5.5 договору, в редакції додаткової угоди від 01.07.2018, сторонами погоджено, що розрахунки за послуги здійснюються замовником не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання замовником рахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця з корегуванням суми оплати відповідно до пункту 5.3 договору.
Відповідач під час розгляду справи не заперечував факт отримання рахунку №SFS00000091 від 29.02.2020, а отже строк його оплати на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати не здійснив.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг за договором підтверджений наявними в матеріалах справи доказами і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 2203205,48 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
При цьому, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги за договором про надання послуг №11/02-16 від 11.02.2016 в частині окремих рахунків у зв'язку із відсутністю такої інформації в розподільчому балансі активів та зобов'язань ТОВ «Скай Фуд Сервісес», що передаються до ТОВ «Фуд Сервіс», ТОВ «Юсджі-консалтинг», ТОВ «Скай Дей», складеного станом на 19.05.2021, судом до уваги не приймаються, оскільки наявність права вимоги позивача вбачається з інших доказів у справі, зокрема, акту прийому-передачі дебіторської заборгованості ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» від 19.05.2021, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.
Відповідно до статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.
Аналогічна норма міститься в статті 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
При цьому, ані нормами Цивільного кодексу України, ані нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не встановлено конкретизованих вимог щодо форми та змісту розподільчого балансу, в тому числі і вимоги щодо включення до нього переліку прав та обов'язків за конкретними договорами, рахунками тощо.
Згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Абзацом 1 пункту 12 частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлюються загальні вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації, зокрема, передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) та розподільчий баланс (у разі поділу або виділу) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом. Справжність підписів на передавальному акті та розподільчому балансі юридичної особи нотаріально засвідчується з обов'язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім випадків, передбачених законом.
Поданий позивачем розподільчий баланс відповідає вимогам законодавства, а отже є дійсним та чинним.
Водночас неможливість встановлення за розподільчим балансом після виділу прав та обов'язків особи за окремим зобов'язанням, яке існувало у юридичної особи до виділу, створює наслідки тільки стосовно обов'язків юридичної особи з якої здійснено виділ, та юридичних осіб, що були створені внаслідок виділу, у формі солідарної відповідальності перед кредитором за таким зобов'язанням (частина 4 статті 109 Цивільного кодексу України).
В даному випадку, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» (ідентифікаційний код 39939183), з яким відповідачем укладався договір №11/02-16 від 11.02.2016, не перебуває в стані припинення, а зі змісту поданого позивачем акту прийому-передачі дебіторської заборгованості ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» від 19.05.2021 не вбачається, що зобов'язаною особою за договором №11/02-16 від 11.02.2016 щодо рахунку №SFS00000091 від 29.02.2020 за всією сумою (6735182,78 грн) стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Дей» чи інша особа внаслідок виділу із Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес». З акту прийому-передачі дебіторської заборгованості ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» від 19.05.2021 вбачається, що позивачем передано право вимоги за рахунком №SFS00000091 від 29.02.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай Дей» у конкретному розмірі - 4531977,30 грн, а тому дане зобов'язання не може вважатися таким щодо якого неможливо точно встановити обов'язки осіб після виділу.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення 2203205,48 грн задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» (08307, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 39939183) основний борг у розмірі 2203205 (два мільйона двісті три тисячі двісті п'ять) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 33048 (тридцять три тисячі сорок вісім) грн 07 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2022.
Суддя Т.В. Васильченко