ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2022Справа № 910/17616/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Спільного українсько-китайського товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайські технології", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Префаб Хоумс", м. Київ
про стягнення 256 612,80 грн, -
02.11.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Спільне українсько-китайське товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайські технології" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Префаб Хоумс" (відповідач) суми збитків в розмірі 256 612,80 грн, посилаючи на неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду №22/12/19 від 09.12.2019 року в частині якісного монтажу даху (покрівлі).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 року у справі №910/17616/21 залишено позовну заяву б/н від 27.10.2021 без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
16.11.2021 року до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі №910/17616/21 за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105480252035 отримав ухвалу суду від 22.11.2021 про відкриття провадження у справі 26.11.2021.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 13.12.2021 року (включно).
10.12.2021 року відповідачем надіслано до суду засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву (відзив отримано судом 14.12.2021 року), в якому зазначено, що наданий позивачем до матеріалів справи акт не скріплений печатками юридичних осіб та особи, які його підписали не уповноважувались на його підписання. Окрім того, вказаним актом обов'язок із заміни покрівлі покладено на виробника та постачальника металочерепиці ТОВ «КИЙГІБ-Постачання», а не на відповідача.
Позивач правом на подачу до суду відповіді на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
09.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Префаб Хоумс» (підрядник) та Спільним Україно-Китайським Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Китайські технології» (замовник) було укладено Договір підряду №22/12/19 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується виконати роботи виготовлення та монтажу будинку відповідно до затвердженого замовником ескізу будинку (Додаток №1 до Договору) (далі - роботи) власними і залученими силами, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти закінчені роботи та оплатити їх.
Згідно п.п. 1.3. та 1.4. Договору об'єкт будівництва: будинок 250 м.кв., згідно узгодженого ескізу. Кількість робіт (тобто - їх склад та обсяг), що доручаються до виконання підряднику, передбачено в ескізі будинку (Додаток №1 до Договору). В ескізі будівлі (Додаток №1 до Договору) містить креслення, дані про об'єм будівельних і монтажних робіт.
Положеннями п. 2.1. Договору встановлено, що якість виконаних робіт має відповідати вимогам ДБН, СНиП та умова цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору визначено опис робіт, так, зокрема: роботи по зовнішньому оздобленню будинку відповідно до ескізу будинку (Додаток №1 до Договору) та Специфікації №3 (Додаток №4 до Договору).
Замовник зобов'язується провести власний контроль строків та якості робіт та прийняти роботи згідно умов п. 6.3. цього Договору, та зобов'язується своєчасно сплатити проведені та прийняті роботи згідно умов розділу 5 цього Договору та графіку оплати робіт (Додаток №5 до Договору). (п. 3.3. Договору).
Підрядник гарантує надійність і якість виготовленого конструктивного домокоплекта згідно з технічною документацією протягом 120 місяців від дати підписання акту здачі-приймання об'єкта. (п. 9.1. Договору).
На роботи, виконані на умовах субпідряду, на придбане обладнання, комплектуючі підрядник надає гарантії субпідрядників, або виробників обладнання та комплектуючих, при умові, якщо вони не гірше ніж аналоги, які є на ринку України, за умови погодження з замовником. (п. 9.3. Договору).
Відповідно до п. 9.4. Договору підрядник зобов'язаний усунути за письмовою вимогою і за свій рахунок недоробки, що виникли протягом строку гарантії і зумовлені виконанням робіт з порушенням умов цього Договору. Перелік недоробок визначається дефектним актом, що складається сторонами. В акті обов'язково фіксується дата виявлення недоробок і строки їх усунення. Включенню до дефектного акту підлягають недоробки, що зумовлені діяльністю підрядника. Якщо дефекти у виконаних роботах зумовлені неправильною експлуатацією об'єкта вважається: використання будівлі не за призначенням та з порушенням умов користування запроектованим інженерно-технічним обладнанням (опаленням, електромережею, водопостачанням) відповідно до затвердженого замовником ескізу будинку (Додаток №1 до Договору), порушенням правил пожежної безпеки та санітарних норм згідно з законодавством України.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Дія цього Договору в часі не обмежена, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених цим Договором. (пункти 13.1., 13.2. Договору).
Додатком №4 до Договору сторони оформили Специфікацію №3 Робіт по зовнішньому оздобленню, відповідно до якої відповідач, зокрема, виконує роботи із встановлення покрівлі металочерепиці.
Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 28.12.2020 року до Договору позивач прийняв виконані відповідачем роботи із влаштування фундаменту будинку, влаштування домокомплекту з монтажем, зовнішнього оздоблення будинку та влаштування інженерних мереж. В акті зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, з відповідним стандартом якості та сторони претензій одна до одної не мають.
В подальшому, листом №6 від 28.04.2021 року, адресованому відповідачу, позивач повідомив останнього про необхідність складання дефектного акту у зв'язку з тим, що станом на кінець лютого 2021 року покрівля даху будинку, виконана з металочерепиці, стала втрачати фарбу, яка просто почала відлущуватися та утворилися великі оголені ділянки металу на металочерепиці, кількість та розмір яких постійно зростає.
Актом огляду житлового будинку по вул. Перемоги, 8 від 12.05.2021 року, який підписано представником ТОВ «КИЙГІБ-постачання» Загрейдух І.В., представником ТОВ «Префаб Хоумс» Нартовим І.А. та представником СУК ТОВ «Українсько-Китайські технології» Виногродською Т.Г., в результаті огляду встановлено наступне:
1) на момент огляду покрівлі житлового будинку було виявлено облущення фарби (захисного покриття) 30%;
2) над гаражними воротами потрібно закрити отвір;
3) на другому і першому поверхах потрібно усунути тріщини і пофарбувати;
4) замінити плитку (10 шт) в санузлі на другому поверсі;
- По першому питанню вирішити, що необхідна заміна покрівлі. Представник ТОВ «КИЙГІБ-постачання» Загрейдух І.В. зобов'язався замінити покрівлю до 12.06.2021 року;
- По другому, третьому і четвертому питаннях представник ТОВ «Префаб Хоумс» Нартов І.А. гарантує усунення зауважень до 30.05.2021 року.
Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на жовтень 2021 року, покриття житлового будинку відповідачем не замінене.
Задля визнання вартості демонтажу і монтажу покрівлі житлового будинку площею 395 кв.м. позивач листом №7 від 07.06.2021 року звернувся до ТОВ «Інжбуд-Консалтинг».
У відповідь листом №33-21 від 15.07.2021 року директор ТОВ «Інжбуд-Консалтинг» Недоступ П.О. повідомив позивача, що вартість робіт складає 256 612,80 грн, з урахування додаткових витрат, податків та ПДВ.
Складеним між позивачем та Всеукраїнською громадською організацією «Гільдія проектувальників у будівництві» локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1 від 15.07.2021 року визначено, що вартість робіт складає 207 981,49 грн.
Складеною між позивачем та ТОВ «Інжбуд-Консалтинг» договірною ціною на будівництво житлового будинку в с. Яцьки Київської області, що здійснюється в 2021 році від 15.07.2021 року визначено, що вартість робіт складає 256 612,80 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Договором, із гарантійного усунення недоробок у вигляді заміни металочерепиці на даху житлового будинку, не виконав, у зв'язку з чим спричинив позивачу збитки на суму в розмірі 256 612,80 грн.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що наданим позивачем до матеріалів справи актом обов'язок із заміни покрівлі покладено на виробника та постачальника металочерепиці ТОВ «КИЙГІБ-Постачання», а не на відповідача. Окрім того, позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку із заподіяними позивачу збитками, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, в силу вищенаведених норм позивач має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 2 та ст. 5 ГПК України, спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.
З аналізу ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Суд відзначає, що на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести наявність у нього певного суб'єктивного права (інтересу), а також, що таке його право (інтерес) дійсно порушується, оспорюється чи не визнається, а тому потребує захисту.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом вище, між сторонами укладений Договір підряду №22/12/19 від 09.12.2019 року, відповідно до умов якого відповідач, зокрема, зобов'язався встановити на даху житлового будинку в 250 кв.м. покрівлю металочерепиці.
При цьому, Суд зауважує, що умовами Договору адресу за якою здійснюється будівництво сторонами не визначено.
В подальшому, після виконання відповідачем всіх монтаж та будівельних робіт за Договором, що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 28.12.2020 року, підписаним обома сторонами, через два місяці позивачем виявлено, що покрівля даху будинку, виконана з металочерепиці, стала втрачати фарбу і почала відлущуватися та утворилися великі оголені ділянки металу на металочерепиці, кількість та розмір яких постійно зростає.
У зв'язку із тим, що позивачем виявлено зазначені недоліки в покрівлі даху, між представником ТОВ «КИЙГІБ-постачання» Загрейдух І.В., представником ТОВ «Префаб Хоумс» Нартовим І.А. та представником СУК ТОВ «Українсько-Китайські технології» Виногродською Т.Г. було складено та підписано акт огляду житлового будинку по вул. Перемоги, 8 від 12.05.2021 року.
Так, вказаним актом, зокрема встановлено, що на момент огляду покрівлі житлового будинку виявлено облущення фарби (захисного покриття) 30% та необхідна заміна покрівлі.
Окрім того, вказаним актом огляду житлового будинку по вул. Перемоги, 8 від 12.05.2021 року сторонами, що його підписали, визначено, що представник ТОВ «КИЙГІБ-постачання» Загрейдух І.В. зобов'язався замінити покрівлю до 12.06.2021 року.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 9.3. Договору на роботи, виконані на умовах субпідряду, на придбане обладнання, комплектуючі підрядник надає гарантії субпідрядників, або виробників обладнання та комплектуючих, при умові, якщо вони не гірше ніж аналоги, які є на ринку України, за умови погодження з замовником. (п. 9.3. Договору).
Окрім того, відповідно до п. 9.4. Договору підрядник зобов'язаний усунути за письмовою вимогою і за свій рахунок недоробки, що виникли протягом строку гарантії і зумовлені виконанням робіт з порушенням умов цього Договору. Перелік недоробок визначається дефектним актом, що складається сторонами. В акті обов'язково фіксується дата виявлення недоробок і строки їх усунення. Включенню до дефектного акту підлягають недоробки, що зумовлені діяльністю підрядника.
Таким чином, сторонами в Договорі погоджено, що відповідач, як підрядник, несе відповідальність та усуває недоробки, що зумовлені виконанням робіт з порушенням умов цього Договору.
При цьому, на придбані товари та комплектуючі надається гарантія субпідрядника, в даному випадку виробника.
В обґрунтування підстав звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що станом на жовтень 2021 року, покриття житлового будинку відповідачем не замінене.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. (частини 1 та 2 ст. 857 Цивільного кодексу України).
Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. (частина 1 та 2 ст. 858 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 858 Цивільного кодексу України, підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.
Враховуючи, що виробником встановленої позивачу на дах житлового будинку металочерепиці є не відповідач, а ТОВ «КИЙГІБ-постачання», що не заперечено жодною із сторін, саме представника зазначеного підприємства було запрошено до складання акту огляду житлового будинку по вул. Перемоги, 8 від 12.05.2021 року та покладено на нього обов'язок із заміни покрівлі до 12.06.2021 року.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України (де наведено нормативне визначення поняття договору будівельного підряду) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника.
Отже, відповідач несе відповідальність за виконані ним роботи, а гарантію якості використаних матеріалів дає виробник, що передбачено п. 9.3. Договору.
Таким чином, у відповідності до вищезазначеного, сторонами актом огляду житлового будинку по вул. Перемоги, 8 від 12.05.2021 року на виробника металочерепиці ТОВ «КИЙГІБ-постачання» покладено обов'язок із заміни покрівлі до 12.06.2021 року, чим підтверджено, що облущення фарби (захисного покриття) на даху не спричинена роботами, виконаними відповідачем, а спричинена якістю металочерепиці.
Суд зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
У відповідності до п. п. 1- 3 ч. 1 ст. 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд звертається загалом до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом встановлено, що зазначеним вище актом, складеним за умовами Договору, сторонами погоджено обов'язок виробника металочерепиці усунути недоліки її якості, при цьому, такого обов'язку не покладено на відповідача.
Частиною першою статті 858 ЦК України передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Згідно з частинами другою та третьою статті 858 ЦК України підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовнику збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.
Отже, правовою підставою для стягнення збитків, є порушення відповідачем умов Договору, що, в даному випадку позивачем не доведено, оскільки матеріали справи не містять доказів саме допущення відповідачем порушень умов Договору в частині монтажу даху та металочерепиці на нього.
Таким чином обставини невідповідності виконаних відповідачем робіт умовам Договору не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Як зазначалось, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини 1 - 6 вказаної статті).
Оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав (інтересів) щодо неякісності виконаних відповідачем робіт, то таке унеможливлює задоволення позову позивача.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Спільного українсько-китайського товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайські технології" належить відмовити повністю.
Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір в розмірі 3 849,19 грн, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Спільним українсько-китайським товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайські технології" судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 3 849,19 грн.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ