ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2022Справа № 910/17777/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДС ДЕЛІВЕРІ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-ЮА»
про стягнення 22 907, 79 грн
Без виклику (повідомлення) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУДС ДЕЛІВЕРІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-ЮА» про стягнення 22 907, 79 грн, з яких 17 237, 57 грн основного боргу, 671, 08 грн інфляційних втрат, 327, 09 грн 3% річних, 3 070, 52 грн штрафу та 1 601, 53 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2070 від 09.10.2020 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
11.11.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 2/1 Б.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
09.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДС ДЕЛІВЕРІ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-ЮА» (покупець) було укладено договір поставки № 2070 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього Договору, які є невід'ємними частинами Договору.
У пункті 1.2 Договору визначено, що під додатками до цього Договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного Договору становлять його невід'ємну частину Договору.
Згідно пункту 2.1 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.
Фактична кількість (асортимент) товару, що підлягає поставці покупцеві, вважається узгодженим сторонами в момент підписання відповідних додатків (п. 2.2 Договору).
Вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, яка поставляється за цим Договором, визначається сторонами відповідно до специфікації до Договору та вказується у видаткових накладних (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 4.6 Договору, право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.
За умовами пунктів 6.1, 6.4 Договору, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язується здійснити оплату товару не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов Договору протягом 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції (п. 9.3 Договору).
У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору протягом більше, ніж 20 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 9.4 Договору).
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, він відвантажив на користь відповідача товар на загальну суму 30 705, 58 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 17 237, 57 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За встановленими обставинами, позивачем у березні 2021 року було поставлено відповідачеві товар (продукти харчування) на виконання умов Договору. Загальна вартість поставленої продукції склала 30 705, 58 грн.
Відвантаження товару підтверджується видатковими накладними № 4198 від 01.03.2021 на суму 4 383, 02 грн, № 4504 від 04.03.2021 на суму 3 374, 99 грн, № 4842 від 06.03.2021 на суму 706, 42 грн, № 4980 від 09.03.2021 на суму 8 190, 26 грн, № 5417 від 13.03.2021 на суму 5 003, 58 грн, № 5505 від 16.03.2021 на суму 3 952, 36 грн, № 5705 від 17.03.2021 на суму 5 094, 95 грн, підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою печатками.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
З урахуванням погодженого сторонами у пункті 6.4 Договору, порядку розрахунків, граничним строком оплати за поставлений товар є 14 календарний день від дня отримання товару.
З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що відповідач оплатив товар поставлений за видатковою накладною № 4198 від 01.03.2021 - 16.03.2021, за видатковою накладною № 4504 від 04.03.2021 - 19.03.2021, за видатковою накладною № 4842 від 06.03.2021 - 24.03.2021, за видатковою накладною № 5417 від 13.03.2021 - 25.05.2021.
Докази погашення решти грошових зобов'язань в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 17 237, 57 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 237, 57 грн є цілком обґрунтованими.
Керуючись пунктом 9.4 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 601, 53 грн.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать закону.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем здійснено розрахунок без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі 1 329, 31 грн.
Також, у зв'язку з простроченням терміну оплати за товар більше ніж на 10 календарних днів, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 070, 52 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 9.3 Договору у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару.
Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов'язання, за якими застосовується неустойка тощо.
Таким чином, уклавши Договір, сторони погодились із запропонованими умовами.
Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Так, керуючись пунктом 9.3 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 3 070, 52 грн за прострочення платежу на 10 календарних днів, що відповідає умовам договору та не суперечить Закону, у зв'язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 327, 09 грн та 671, 08 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок відсотків річних за користування грошовими коштами та втрат від інфляції по кожній накладній, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 303, 23 грн 3% річних та 575, 05 грн інфляційних втрат.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 22 515, 68 грн, з яких 17 237, 57 грн основного боргу, 1 329, 31 грн пені, 3 070, 52 грн штрафу, 303, 23 грн 3% річних, та 575, 05 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 231, 14 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ-ЮА» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 2/1 Б; ідентифікаційний код 41596149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДС ДЕЛІВЕРІ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 124, кв. 55; ідентифікаційний код 39819673) 17 237, 57 грн (сімнадцять тисяч двісті тридцять сім гривень 57 коп) основного боргу, 1 329, 31 грн (одна тисяча триста двадцять дев'ять гривень 31 коп) пені, 3 070, 52 грн (три тисячі сімдесят гривень 52 коп) штрафу, 303, 23 грн (триста три гривні 23 коп) 3% річних, 575, 05 грн (п'ятсот сімдесят п'ять гривень 05 коп) інфляційних втрат та 2 231, 14 грн (дві тисячі двісті тридцять одна гривня 14 коп) судового збору.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення в повному обсязі складено 14.01.2022.
Суддя О.С. Комарова