номер провадження справи 28/169/21
20.01.2022 Справа № 908/3173/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом фізичної особи-підприємця Безматерних Антона Павловича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА АВК" (69014, місто Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 10)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернувся фізична особа-підприємець Безматерних Антон Павлович з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВК» про стягнення 367.573,95 грн, які складаються з: 316.129,50 грн основного боргу, 21.392,91 грн пені, 23.710,00 грн інфляційних втрат та 6.341,54 грн 3% річних.
В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати виконаних підрядних робіт в рамках договору підряду №02112020 від 02.11.2020, внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, приймаючи до уваги умови договору та положення чинного законодавства, позивач нарахував та просить стягнути пеню за період прострочення з 06.01.2021 по 06.07.2021 у розмірі 21.392,91 грн., 3% річних за період прострочення з 06.01.2021 по 06.09.2021 у розмірі 6.341,54 грн. та інфляційні втрати за період прострочення з січня 2021 по вересень 2021 (включно) у розмірі 23.710,00 грн.
Також позивач зазначав про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20.000,00 грн.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 03.11.2021 позовну заяву ФОП Безматерних А.П. залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
15.11.2021 (в установлений законом строк) суду надані докази усунення позивачем недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3173/21, присвоєно справі номер провадження 28/169/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 23.12.2021.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
23.12.2021 в установлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «СІГМА АВК» зазначив, що визнає заборгованість у розмірі 125.914,50 грн. Зауважував, що після підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт були виявлені приховані недоліки. Зазначені недоліки є наслідком неякісного виконаних підрядних робіт при недотриманні діючих у будівництві норм та стандартів. Для виправлення недоліків, у зв'язку з відмовою позивача їх усунути, відповідач звернувся до третьої особи - ТОВ «ДАВ ДІВЕЛОПМЕНТ». Вартість виконаних третьою особою робіт склала 190.215,00 грн. Також відповідач зазначив, що у сторін виникли зустрічні однорідні грошові зобов'язання, а саме замовник зобов'язаний погасити борг по оплаті підрядних робіт на суму 316.129,50 грн, а підрядник має відшкодувати збитки (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) в сумі 190.215,00 грн. Таким чином, на думку відповідача, після зарахування однорідних (грошових) зустрічних вимог сума боргу відповідач, що підлягає сплаті на користь позивача за виконані підрядні роботи складатиме 125.914,50 грн. Також зазначив, що в силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, зауважив про причини затримки платежів: фінансування робіт, які виконував позивач, здійснювалося за рахунок бюджетних коштів. 15.09.2020 між ТОВ «Будівельник» (генпідрядник) та ТОВ «СІГМА АВК» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №15/09-01 на виконання будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт на об'єкті будівництва: «Реконструкція частини приміщень, розташованих на першому поверсі головного корпусу КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР під відділення екстреної медичної допомоги. Замовником цих робіт виступало Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації. Незважаючи на те, що відповідачем виконані всі підрядні роботи без заперечень та прийняті генпідрядником, оплата у розмірі 771.989,04 грн досі не здійснена, у зв'язку з чим у відповідача виник тяжкий фінансовий стан.
29.01.2021 на адресу суду від позивача надійшли пояснення та витребувані судом документи.
У відповіді на відзив, який отримано судом 05.01.2022, позивач заперечив проти доводів відповідача, що викладені у відзиві. Зазначив, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням від 14.12.2021 містить недостовірні дані щодо неякісного виконання робіт по договору з боку позивача та направлення позивачу претензії №01-0321 від 23.03.2021 з вимогою усунути виявлені недоліки. Звертав у вагу суду, що офіційних вимог щодо наявності недоліків в робах від відповідача не отримував. Вперше претензію було отримано одночасно з відзивом на позов. Крім того, зазначив, що викладені у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням від 14.12.2021 та відзиві не визнає, вважає, що дії відповідача направлені на ухилення від виконання договірних зобов'язань та вважає неможливим припинення зобов'язання відповідача зарахуванням на суму 190.215,00 грн. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 21.01.2022.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.01.2022, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВК» (замовник, відповідач у справі) та фізична особа-підприємець Безматерних Антон Павлович (підрядник, позивач у справі) 02.11.2020 уклали договір підряду №02112020 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що підрядник зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати ремонтні роботи об'єкту з влаштуванням внутрішніх мереж електропостачання у встановлений строк відповідно до кошторисної документації у будівлі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10 надалі - «Об'єкт». Реконструкція частини приміщень, розташованих на першому поверсі головного корпусу КНП (Запорізька обласна клінічна лікарня) ЗОР під відділення екстреної медичної допомоги.
Датою початку робіт вважається другий календарний день, після отримання авансового платежу згідно п. 8.1 договору, підрядник зобов'язується закінчити роботи, протягом 2020 року, але в будь-якому разі до 31.12.2020 року (п. п. 2.1-2.2 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість робіт, що виконуються підрядником відповідно до даного договору, визначається сторонами орієнтовно в розмірі 500.00,00 грн без ПДВ. Ціна договору складається з суми вартості робіт узгоджених сторонами Актами виконаних робіт у відповідності до п. 7.1 договору.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що приймання-передача виконаних робіт замовнику здійснюється після закінчення всього обсягу робіт за договором.
У випадку відсутності зауважень замовник підписує акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 7.3 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 20% від загальної вартості робіт, визначеної згідно п. 4.1 договору, що становить 100.000,00 грн без ПДВ протягом 3 календарних днів від дати укладання договору. Остаточний розрахунок замовника за виконані підрядником роботи здійснюється замовником протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Пунктом 14.1 договору встановлено, що цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавствам України.
На виконання умов договору позивачем виконані підрядні роботи в повному обсязі на загальну суму 896.129,50 грн, про що суду надані підписані обома сторонами акти:
- акт № 1 від ЗО. 11.2020 року за листопад 2020 року на 59 051 грн. 50 коп.;
- акт № 2 від 30.11.2020 року за листопад 2020 року на 296 676 грн. 00 коп.;
- акт № 3 від 30.11.2020 року за листопад 2020 року на 42 540 грн. 00 коп.;
- акт № 4 від 30.11.2020 року за листопад 2020 року на 18 539 грн. 00 коп.;
- акт № 5 від 31.12.2020 року за грудень 2020 року на 85 393 грн. 00 коп.;
- акт № 6 від 31.12.2020 року за грудень 2020 року на 98 400 грн. 00 коп.;
- акт № 7 від 31.12.2020 року за грудень 2020 року на 234 895 грн. 00 коп.;
- акт № 8 від 31.12.2020 року за грудень 2020 року на 60 635 грн. 00 коп.
Відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт. Станом на 25.10.2021 заборгованість склала 316.129,50 грн.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія вих. №07-09 від 07.09.2021 з проханням протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії погасити виниклу заборгованість, штрафні та компенсаційні санкції.
Претензія залишена без реагування, борг в добровільному порядку не погашений.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №02112020 від 02.11.2020 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
Згідно з ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо виконання ремонтних робіт об'єкту з влаштування внутрішніх мереж електропостачання (реконструкція частини приміщень, розташованих на першому поверсі головного корпусу КНП Запорізька обласна клінічна лікарня ЗОР під відділення екстреної медичної допомоги.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Щодо посилання ТОВ «Сігма АВК» на відсутність обов'язку боржника в частині боргу у розмірі 190.215,00 грн у зв'язку з його припиненням на підставі ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем направлено стягувачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні приписи містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
За змістом статті 601 ЦК України, частини 3 статті 202 ГК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Такі висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 23.10.2018 у справі №910/18256/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17.
Матеріали справи свідчать, що позивач взагалі не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати заборгованості за зустрічними однорідними вимогами, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.
Суд зазначає, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.
Водночас, припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними до допустимими доказами (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі 910/18256/17).
Враховуючи приписи чинного законодавства та аналізуючи обставини справи в їх сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність доводів відповідача щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних підрядних робіт, не надав, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 316.129,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
За порушення відповідачем строків сплати виконаних робіт позивач, враховуючи положення п. 11.6 договору, просив стягнути суму пеню в розмірі 21.392,91 грн. за період прострочення з 06.01.2021 по 06.07.2021.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 11.6 договору встановлено, що замовник за затримку у перерахуванні остаточних платежів (розрахунків), передбачених даним договором, зобов'язаний сплатити підряднику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до наданих сторонами доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт доведений.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що розрахунок пені за вказаний період здійснений не правильно, фактично в цій частині підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені в сумі 21.392,86 грн. Решта вимог про стягнення пені у розмірі 0,05 грн (п'ять копійок) заявлена позивачем безпідставно, внаслідок чого суд відмовляє в їх задоволенні.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ 6.005.01.202104.03.202158316129,56028.11
2*Ставка НБУ 6,504.03.202116.04.202143316129,54841.54
2* Ставка НБУ 7,5%16.04.202106.07.202181316129,510523.21
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6341,56 грн за період з 06.01.2021 по 06.09.2021 (244 дні) та інфляційні втрати у розмірі 23.710,00 грн за період січня 2021 - жовтень 2021 (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним неправильно, через наявні математичні посилки щодо округлення сум. Згідно з перерахунком суми 3% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», 3% річних за вказаний у позові період складає 6339,91 грн.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%05.01.202106.09.2021244316129,56339.91
Таким чином, задоволенню підлягає вимога про стягнення 3% річних за період прострочення з 06.01.2021 по 06.09.2021 в розмірі 6339,91 грн, в решті вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1,65 грн суд відмовляє.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнав також виконаним неправильно, у зв'язку з невірним визначенням сукупного індексу інфляції за вказаний у позові період, а саме замість 102,72046, позивач помилково при розрахунку застосував 107,5.
Згідно з перерахунком суми інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», інфляційні втрати за вказаний у позові період складають 8600,18 грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 15109,82 грн суд відмовляє.
316.129,50 грн (сума боргу) х 102.72046 (сукупний індекс інфляції за період з січня 2021 по жовтень 2021) = 324.729,68 грн.
324.729,68 грн - 316.129,50 грн = 8600,18 грн.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних підрядних робіт в рамках договору №02112020 від 02.11.2021 суду не надав. Викладені у позові обставини не спростовував.
Надані заперечення спростовані вищевикладеними обставинами.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що він, у разі наявності належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором не позбавлений права захистити свої права та законні інтереси шляхом звернення з позовом до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5286,94 грн. Решта судових витрат у розмірі 226,67 грн. залишається за позивачем.
Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося у зв'язку з відсутністю доказів понесення позивачем зазначених у позові витрат.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця Безматерних Антона Павловича до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВК» про стягнення 367.573,95 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВК» (69014, місто Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 10, ідентифікаційний код 40691906) на користь фізичної особи-підприємця Безматерних Антона Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 316.129,50 грн (триста шістнадцять тисяч сто двадцять дев'ять грн 50 коп.) основного боргу, 21.392,86 грн (двадцять одну тисячу триста дев'яносто дві грн. 86 коп.) пені, 6339,91 грн (шість тисяч триста тридцять дев'ять грн 91 коп.) 3% річних, 8600,18 грн (вісім тисяч шістсот грн. 18 коп.) інфляційних втрат, 5.286,94 грн (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість грн. 94 коп.) судового збору). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 0,05 грн пені, 1,65 грн 3% річних та 15.109,86 грн інфляційних втрат.
4. Судовий збір у розмірі 226,67 грн покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 20 січня 2022 року.
Суддя О.В. Федорова