номер провадження справи 22/23/21
10.01.2022 Справа № 908/2750/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Сідельникова О.Л., ордер АР № 1008976 від 22.09.2021;
від відповідача - не з'явився
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2750/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Ваганова Пилипа Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Демиденка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_2 )
про визнання договору удаваним, зобов'язання повернути майно, стягнення 111550,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Фізична особа-підприємець Ваганов Пилип Сергійович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 22.09.2021) до Фізичної особи-підприємця Демиденка Олександра Олександровича про: визнання договору безоплатного користування обладнанням № 05/1220, укладеного 05.12.2020 між ФОП Вагановим Пилипом Сергійовичем та ФОП Демиденком Олександром Олександровичем, удаваним правочином; зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом прийому-передачі майна по договору № 05/1220 від 05.12.2020 кавомашину WMF Bistro, серійний номер 03993, у кількості 1 шт., охолоджувач, серійний номер 06836, у кількості 1 шт., загальна сума вартості яких становить 97000,00 грн.; стягнення з відповідача штрафу за неповернення обладнання за договором безоплатного користування обладнання за період з 31.12.2020 до 18.08.2021 за 230 днів, у наступних розмірах: 100050,00 грн. від вартості кавомашини, 11500,00 грн. від вартості охолоджувача.
05.12.2020 між сторонами у справі укладено договір безоплатного користування обладнанням № 05/1220. За актом № 1 прийому-передачі майна по даному договору, позивачем передано відповідачу майно. 18.08.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення обладнання, отриманого за договором. Однак майно не повернуто. Враховуючи, що між сторонами узгоджена орендна плата за користування майном, що виражена у натуральній формі, за своєю правовою природою спірний договір не є договором відповідального зберігання, а підпадає під ознаки договору оренди обладнання. Також до видів діяльності ФОП Демиденка О.О. не належить такий як «відповідальне зберігання обладнання». Враховуючи зміст укладеного договору вбачається, що укладаючи один договір, сторони передбачили в ньому умови, притаманні іншому договору. Вважає, що наявні підстави стверджувати, що спірний договір безоплатного користування обладнанням є удаваним, оскільки, як вбачається зі змісту самого договору, сторони домовлялися про надання обладнання в оренду на термін строком від 6 місяців, за що передбачена орендна плата, виражена в натуральній формі. У зв'язку з удаваністю договору, підлягає поверненню отримане за ним майно. За умовами п. 4.2 договору, позивач нарахував відповідачу штраф за період з 31.12.2020 до 18.08.2021 у сумі 100050,00 грн. від вартості кавомашини, та 11500,00 грн. від вартості охолоджувача.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався. Останнім днем строку для подання відзиву на позовну заяву було 05.11.2021.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2750/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 29.09.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху.
11.10.2021 до суду від позивача надійшла заява вих. № б/н від 06.10.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.11.2021 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2750/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.11.2021.
Ухвалою суду від 16.11.2021 підготовче засідання відкладено на 09.12.2021.
Ухвалою суду від 09.12.2021закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.01.2022.
У судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився. 10.01.2022 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без присутності відповідача та його представника, яке судом задоволено.
Також у даному клопотанні викладено заперечення проти позову, тобто, фактично у клопотанні міститься відзив. Зокрема, зазначено про не удаваність правочину. Відповідач звертався до позивача з проханням забрати своє обладнання, проте позивач відмовився від цього та того ж дня обладнання було викрадено. Від отримання аналогічного обладнання позивач відмовлявся. Проти повернення «рівної кількості аналогічного обладнання в належному стані» не заперечив.
Суд зазначає, що за приписами ч.ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 даної статті, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Будь-яких доказів щодо надіслання (надання) позивачу клопотання, в якому викладені заперечення проти позову, до нього не додано.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Встановлений ухвалою суду від 18.10.2021 строк для подання відповідачем відзиву сплив 05.11.2021. Відповідач не звертався до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву та суд не вбачає підстав для продовження цього строку з власної ініціативи.
Крім того, у судовому засіданні 10.01.2022 суд розпочав розгляд справи по суті, завданням якого є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 ГПК України).
Оскільки клопотання надійшло до суду 10.01.2022, тобто після закриття підготовчого провадження у справі, суд не приймає до розгляду викладені у клопотанні заперечення проти позову, які є по суті відзивом, у зв'язку зі спливом строку для подання таких заперечень.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача та його представника.
У судовому засіданні 10.01.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
05.12.2020 між Фізичною особою-підприємцем Вагановим Пилипом Сергійовичем
(позивач, депонент за договором) та Фізичною особою-підприємцем Демиденком Олександром Олександровичем (відповідач, виконавець за договором) був укладений договір № 05/1220 безоплатного користування обладнанням, за умовами якого (пункт 1.1) депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання обладнання (кавомашину), згідно актів прийому-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору, для спільного використання.
Найменування обладнання, серійний номер, вартість і місце зберігання обладнання, переданого на зберігання, вказується в акті прийому-передачі (п. 1.2).
Відповідно до п. 1.3, обладнання передається в оренду на термін строком від 6 місяців. Термін оренди обчислюється з дня, наступного за днем підписання акту прийому-передачі обладнання. Дата передачі обладнання 05.12.2020.
Виконавець зобов'язався: - повернути обладнання депоненту по першій вимозі в 10-денний термін (п. 2.1.3); - споживати об'єм кави згідно з встановленою нормою споживання на переданий у користування вид обладнання, зазначений в акті прийому-передачі, норма споживання становить: кавомашина WMF Bistro - 25 кг/місяць. У разі не виконання обов'язків норми споживання, виконавець повинен здійснювати оплату за кожен кілограм, який не був придбаний до вказаної норми споживання, у розмірі 150 грн. (п. 2.1.4); - споживати каву, шоколад (шоколадний напій) на даному виді обладнання, придбані винятково у ФОП Ваганова П.С. (п. 2.1.5).
Згідно з п. 2.3, виконавець має право користуватися обладнанням, переданим на зберігання, для своїх промислових потреб за умови використання обладнання за його призначенням.
Згідно з п. 3.2, депонент має право в будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково обладнання, яке знаходиться на зберіганні.
Відповідно до п. 4.1 договору, виконавець несе відповідальність за збереження і цілісність обладнання з дати передачі на зберігання до дати повернення депоненту. У разі знищення або пошкодження обладнання, яке зберігається або його частини, виконавець повинен за свій рахунок повернути депоненту рівну кількість аналогічного обладнання в належному стані.
Згідно з п. 4.2, у разі неповернення обладнання депоненту по першій вимозі, виконавець повинен виплатити депоненту відшкодування у розмірі 0,5% від вартості обладнання за кожен день затримки.
Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 (п.п. 6.1, 7.1). У разі, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення, договір вважається пролонгованим строком на наступний рік (п. 7.2).
Відповідно до акту № 1 від 05.12.2020 прийому-передачі майна по договору № 05/1220 від 05.12.2020, ФОП Ваганов П.С. передав, а ФОП Демиденко О.О. прийняв майно відповідно до наведеного нижче списком обладнання: 1. Кавомашина WMF Bistro, серійний номер 03993, у кількості 1 шт. на суму 87000 грн.; 2. Охолоджувач, серійний номер 06836, у кількості 1 шт. на суму 10000 грн., адреса зберігання обладнання: с. Петро-Михайлівка, вул. Миру, 56. Зазначено, що майно передано повністю у відповідності з умовами угоди сторін, зауважень до якості і кількості майна немає, момент передачі майна зафіксовано вірно та стоїть дата « 18.12.2020».
18.08.2021 позивач рекомендованим листом з описом вкладення надіслав відповідачу вимогу, згідно якої у десятиденний термін з дня отримання даної вимоги вимагав повернути ФОП Ваганову П.С. обладнання, отримане за актом № 1 прийому-передачі майна по договору № 05/1220 від 05.12.2020, в разі знищення або пошкодження обладнання, яке зберігається, вимагав повернути рівну кількість аналогічного обладнання в належному стані або відшкодувати вартість обладнання в повному обсязі.
Вказана вимога отримана відповідачем 02.09.2021, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідь на вказану вимогу в матеріалах справи відсутня та відповідачем не подана.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГПК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
В силу положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Позивач зазначає, що укладений сторонами договір не є договором відповідального зберігання, а підпадає під ознаки договору оренди обладнання, отже є удаваним.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу України). Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 947 ЦК України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи «в парі» з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 925/1199/18.
Відповідно до змісту прав і обов'язків сторін договору безоплатного користування обладнанням № 05/1220 від 05.12.2020, відповідач прийняв на відповідальне зберігання обладнання для спільного використання, при цьому обладнання передано в оренду строком від 6 місяців (п.п. 1.1, 1.3).
Крім того, за умовами спірного договору відповідач взяв на себе зобов'язання споживати об'єм кави (25 кг/місяць), придбаний винятково у позивача; у разі не виконання обов'язків норми споживання, відповідач має здійснювати оплату за кожен кілограм, який не був придбаний, у розмірі 150 грн. (п.п. 2.1.4, 2.1.5).
Суд відзначає, що за змістом оспорюваного договору, останній є змішаним та таким, що включає в себе зобов'язання як за договором оренди (передання обладнання у користування за плату, яка встановлена у даному випадку у натуральній формі, а за умови не внесення її у натуральній формі, встановлена плата 150 грн. за кожен кілограм), так й за договором зберігання (зберігання обладнання з умовою його використання).
Суд вважає, що при укладенні оспорюваного правочину сторони діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обов'язків, які передбачені договором.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що сторони укладаючи договір відповідального зберігання, мали на увазі договір обладнання.
Наявність у спірному правочині елементів різних договорів (змішаний договір) не суперечить принципу свободи договору та загальним положенням цивільного законодавства. Адже за цим договором сторони передбачили використання відповідачем обладнання, тобто його оренду за плату, що визначили у договорі.
При цьому, у договорі визначено предмет оренди (обладнання), плата за його користування, а також строк оренди.
Дослідивши та проаналізувавши умови оспорюваного правочину, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що оскаржуваний договір безоплатного користування обладнанням № 05/1220 від 05.12.2020 року є удаваним відхиляються судом як такі, що спростовуються матеріалами справи та вищезазначеними висновками суду. У даному випадку сторони вчинили правочин не для приховування іншого правочину.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору безоплатного користування обладнанням № 05/1220, укладеного 05.12.2020 між ФОП Вагановим Пилипом Сергійовичем та ФОП Демиденком Олександром Олександровичем, удаваним правочином у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.
Як встановлено судом, відповідач отримав 02.09.2021 вимогу позивача про повернення обладнання, переданого за договором безоплатного користування обладнанням № 05/1220 від 05.12.2020.
Згідно з цією вимогою, позивач вимагав у десятиденний термін з дня отримання даної вимоги повернути ФОП Ваганову П.С. обладнання, отримане за актом № 1 прийому-передачі майна по договору № 05/1220 від 05.12.2020.
За умовами п. 2.1.3 договору № 05/1220, відповідач зобов'язався повернути обладнання позивачу по першій вимозі в 10-денний термін.
Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).
Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач доказів повернення позивачу кавомашини WME Bistro, серійний номер 03993, у кількості 1 шт., охолоджувача, серійний номер 06836, у кількості 1 шт., загальна сума вартості яких становить 97000,00 грн., зокрема, підписаного між сторонами акту приймання-передачі (повернення) вказаного обладнання, суду не подав.
Відтак, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом прийому-передачі майна по договору № 05/1220 від 05.12.2020: кавомашини WMF Bistro, серійний номер 03993, у кількості 1 шт., охолоджувача, серійний номер 06836, у кількості 1 шт., загальна сума вартості яких становить 97000,00 грн., підлягає задоволенню судом.
Позивач нарахував відповідачу на підставі п. 4.2 договору № 05/1220 штраф у сумі 100050,00 грн. від вартості кавомашини та у сумі 11500,00 грн. від вартості охолоджувача. Розрахунок здійснив за період з 31.12.2020 (останній строк дії договору) до 18.08.2021 (день направлення вимоги), за 230 днів.
Суд не погоджується з розрахунком позивача, виходячи з такого.
За умовами п. 2.1.3 договору виконавець зобов'язався повернути обладнання депоненту по першій вимозі в 10-денний термін.
Вимога про повернення обладнання була надіслана відповідачу 18.08.2021 та отримана останнім 02.09.2021, що підтверджується матеріалами справи та зазначено позивачем у позовній заяві. У вимозі позивач встановив строк для повернення обладнання: у десятиденний термін з дня отримання даної вимоги.
Відтак, кінцевим строком для повернення обладнання відповідачем було 13.09.2021 (враховуючи, що останній день строку (12.09.2021) припадає на вихідний день - неділю, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання з повернення обладнання настало з 14.09.2021 та саме з цієї дати позивач мав право нараховувати плату у відповідності до п. 4.2 договору.
Нарахування штрафу за період з 31.12.2020 позивачем зроблено неправомірно, оскільки доказів розірвання та припинення договору № 05/1220 з 31.12.2020 матеріали даної справи не містять. Відповідно до п.п. 6.1, 7.1, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020. У разі, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення, договір вважається пролонгованим строком на наступний рік (п. 7.2).
Позивач не подав суду доказів того, що він або відповідач заявили про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення.
Відтак, станом на час направлення вимоги про повернення обладнання договір № 05/1220 був пролонгованим до 31.12.2021.
Докази відмови позивача від договору № 05/1220, а також докази його розірвання будь-якою із сторін, докази заперечення позивача щодо володіння та користування відповідачем обладнанням після закінчення строку договору 31.12.2020, суду не подані.
Також в матеріалах справи відсутні докази знищення або пошкодження обладнання, яке було передано відповідачу за актом № 1 від 05.12.2020.
Позивач також неправомірно нарахував штраф за період до 18.08.2021, оскільки це день направлення вимоги відповідачу про повернення обладнання. При цьому, позивач сам у цій вимозі встановив термін для повернення обладнання: десять днів з дня отримання даної вимоги.
Докази того, що позивач раніше, аніж 18.08.2021 надсилав відповідачу вимогу про повернення обладнання, а отже вимога від 18.08.2021 не є першою вимогою, у матеріалах справи відсутні та позивачем не подані.
Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
На підставі викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу за неповернення обладнання за договором безоплатного користування обладнання за заявлений період з 31.12.2020 до 18.08.2021 за 230 днів, у наступних розмірах: 100050,00 грн. від вартості кавомашини, 11500,00 грн. від вартості охолоджувача, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позову у цій частині.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судовий збір у сумі 1455,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Демиденка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Фізичній особі-підприємцю Ваганову Пилипу Сергійовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за актом прийому-передачі майна по договору № 05/1220 від 05.12.2020 кавомашину WMF Bistro, серійний номер 03993, у кількості 1 шт., охолоджувач, серійний номер 06836, у кількості 1 шт., загальна сума вартості яких становить 97000,00 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демиденка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Ваганова Пилипа Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 18 січня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко