61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
14.01.2022р. Справа №905/2104/21
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Деталь”, м.Запоріжжя
до відповідача: Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобуток”, м. Добропілля, Донецької область
про стягнення 292' 356,27грн,
без виклику учасників справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Деталь”, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобуток”, м.Добропілля, Донецької області, про стягнення 274' 686,36грн заборгованості, 12' 483,16грн пені, 2' 899,16грн інфляційних, 2' 287,59грн 3% річних (всього 292' 356,27грн).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором №281-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-02-15-003967-a від 22.03.2021 та договором №560-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-04-09-003159-a від 13.05.2021.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2104/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 02.12.2021 (з урахуванням поштового пробігу) для подання через канцелярію суду відзиву на позов.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 24.11.2021; відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 19.11.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
04.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання в якому він просить зменшити розмір заявлених до стягнення пені та 3% річних.
Станом на 14.01.2022 відзив на позовну заяву від відповідача до канцелярії суду не надходив.
Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на 14.01.2022 клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку ч. 8 ст. 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом ч. 1 ст.115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати
Частиною п'ятою ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За приписами ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи відкриття провадження у справі 10.11.2021, останній 60-ти денний строк розгляду справи припадає на вихідний день, то в силу наведених приписів законодавства останній день строку розгляду справи є 10.01.2022.
Статтею 8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, згідно п.7 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
За приписами ч. 2. ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Поняття “розумного строку” не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У рішенні Європейського Суду з прав людини “Савенков проти України” від 02.05.2013 “Папазов проти України” від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об'єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.
З огляду на обставини перебування судді у відпустці з 21.12.2021 по 12.01.2022 включно, рішення винесено за межами строків розгляду справи, але в розумні строки.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
22.03.2021 Державне підприємство “Добропіллявугілля-Видобудок”(далі- покупець) з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Деталь” (далі-постачальник) уклали договір №281-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-02-15-003967-a (далі - договір 1).
Також, 13.05.2021 Державне підприємство “Добропіллявугілля-Видобудок”(далі- покупець) з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Деталь” (далі-постачальник) уклали договір №560-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-04-09-003159-a (далі - договір 2).
Відповідно до пункту 1.1. договорів, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: “запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів” (запосні частини до автомобілів) (далі - продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і Специфікаціях, що є невід'ємною частиною відповідного договору.
Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору (п.1.2. договорів).
Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в Специфікації до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом. (п.4.1. договорів).
При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцю, вказана представником покупця у видатковій накладній (п. 4.8. договорів).
Зобов'язання постачальника вважається виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і Специфікації до договору. Зобов'язання покупця вважається виконаними з моменту оплати поставленої продукції ( п. 4.10. договорів).
Згідно п.5.3. обох договорів розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Якщо останній день строку для оплати, що встановлений договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.9. договорів).
Відповідно до п. 6.1. у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої із сторін прийнятих на себе за договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки(витрати), понесені на виконання даного договору, стягуються з винної сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 договору.
Згідно п.6.7. договорів у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1 % , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу, та не більше 5% від простроченої суми.
Пунктом 8.1 договорів передбачено, що цей договір бути скріплений печатками сторін вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.
У якості додатку до договору 1 сторонами була підписана Специфікація № б/н від 22.03.2021 на загальну суму 50' 000,00грн., у якій визначили найменування товару, його кількість та вартість. У виконання вказаної Специфікації позивач здійснив поставку товару загальною вартістю 53' 755,76грн. за видатковими накладними: №УТ-726 від 19.04.2021 на суму 14' 575,86 грн., №УТ-699 від 20.04.2021 на суму 37' 410,26 грн., УТ-891 від 07.05.2021 на суму 1257,24 грн., №УТ-1386 від 24.06.2021на суму 512,40 грн.
Враховуючи, що у якості підстави поставки товару у вказаних первинних документах є посилання на договір №281-21 АБ, в свою чергу товар був прийнятий без будь-яких заперечень та зауважень, суд дійшов висновку, що сторони своїми конклюдентними діями підтвердили факт поставки товару загальною вартістю 53' 755,76грн саме на підставі договору №281-21 АБ.
У якості додатку до договору 2 сторонами була підписана Специфікація №б/н від 13.05.2021 на загальну суму 253' 261,00грн., у якій визначили найменування товару, його кількість та вартість. У виконання вказаної Специфікації позивач здійснив поставку товару загальною вартістю 220' 930,56грн за видатковими накладними: №УТ-1158 від 04.06.2021 на суму 149' 916,06грн, №УТ-1280 від 15.06.2021 на суму 55' 991,28грн., №УТ-1373 від 24.06.2021 на суму 9' 058,26 грн., УТ-1385 від 24.06.2021 на суму 5' 964,96 грн.
Посилаючись на відсутність здійснення оплати товару, відтак обставини неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договорами, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 274' 686,36грн., пені у розмірі 12' 483,16грн., інфляції у розмірі 2' 899,16грн. та 3% річних 2' 287,59грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Укладені між позивачем та відповідачем договори №281-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-02-15-003967-a від 22.03.2021 та №560-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-04-09-003159-a від 13.05.2021 є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених їх умовами та за своєю правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаних правочинів також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, на підставі укладених між позивачем та відповідачем договорів у позивача виник обов'язок поставити товар, а у Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток” прийняти його та оплатити.
Як вже встановлено судом вище, виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором 1 підтверджується наступними видатковими накладними: №УТ-726 від 19.04.2021 на суму 14' 575,86 грн., №УТ-699 від 20.04.2021 на суму 37' 410,26грн., УТ-891 від 07.05.2021 на суму 1257,24 грн., №УТ-1386 від 24.06.2021на суму 512,40грн. Поставка товару за видатковими накладними №УТ-726 та №УТ-699 відбувалася автомобільним транспортом, у підтвердження чого суду надана товарно-транспортна накладна №59757 від 20.04.2021.
З первинних документів вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його ціну. Зі сторони Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток” товар прийнято представником за довіреністю. Тобто продаж товару загальною вартістю 53' 755,76грн. фактично відбувся.
Виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором 2 підтверджується наступними видатковими накладними: №УТ-1158 від 04.06.2021 на суму 149' 916,06грн, № УТ-1280 від 15.06.2021 на суму 55' 991,28 грн., №УТ -1373 від 24.06.2021 на суму 9' 058,26 грн., УТ-1385 від 24.06.2021 на суму 5' 964,96грн. Поставка товару відбувалася автомобільним транспортом, у підтвердження чого суду надані наступні товарно-транспортні накладні №29793 від 04.06.2021, №59802 від 15.06.2021, №59805 від 24.06.2021, №59806 від 24.06.2021.
З первинних документів вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його ціну. Зі сторони Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток” товар прийнято представником за довіреністю. Тобто продаж товару загальною вартістю 220' 930,56грн фактично відбувся.
Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною п'ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У п.5.9. договорів сторони також дійшли згоди, що якщо останній день строку для оплати, що встановлений договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Згідно п.5.3. договору 1,2 розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до п. 4.8. договорів при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.
Відтак, з урахуванням положень ст.253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов'язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 20.11.2020 року по справі № 910/13071/19.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги вказані у накладних дати поставки товару:
- за видатковою накладною №УТ-726 від 19.04.2021 оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем до 03.06.2021 включно, а вже з 04.06.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати товару;
- за видатковою накладною №УТ-699 від 20.04.2021 оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем до 04.06.2021 включно, з 05.06.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати товару;
- за видатковою накладною №УТ-891 від 07.05.2021 оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем до 21.06.2021 включно, з 22.06.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати товару;
- за видатковою накладною №УТ-1386 від 24.06.2021 зважаючи на те, що 08.08.2021 є вихідним днем, то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару є перший робочий день - 09.08.2021 (понеділок), відповідно з 10.08.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання;
- за видатковою накладною №УТ-1158 від 04.06.2021 оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем до 19.07.2021 включно, з 20.07.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати товару;
- за видатковою накладною №УТ-1280 від 15.06.2021 оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем до 30.07.2021 включно, з 31.07.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати товару;
- за видатковою накладною №УТ-1373 від 24.06.2021 зважаючи на те, що 08.08.2021 є вихідним днем, то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару є перший робочий день - 09.08.2021 (понеділок), відповідно з 10.08.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання;.
- за видатковою накладною №УТ-1385 від 24.06.2021 зважаючи на те, що 08.08.2021 є вихідним днем, то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару є перший робочий день - 09.08.2021 (понеділок), відповідно з 10.08.2021 почалося прострочення виконання зобов'язання.
Як стверджує позивач та не заперечується іншою стороною, спірний товар не був навіть частково сплачений покупцем. Так, за підрахунком позивача, виникла сума боргу у розмірі 274' 686,36грн., яка і заявлена до стягнення у прохальній частині позову.
Разом з тим, за арифметичним підрахунком суду загальний розмір заборгованості за всіма спірними накладними складає 274' 686,32грн. (53' 755,76грн + 220' 930,56грн.), відтак позивачем не доведена наявність заборгованості у більшому розмірі.
Згідно ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 7 ст. 193 ГК, ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст.76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем спірної продукції загальною вартістю 274' 686,32грн, докази сплати суми заборгованості суду не надані, наявність заборгованості у вказаному розмірі не спростована ДП “Добропіллявугілля-Видобуток” належними та допустимими доказами, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 274' 686,32грн. такими, що підлягають задоволенню.
В іншій частині вимоги у розмірі боргу 0,04грн. є недоведеними, отже не підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги пені у розмірі 12' 483,16грн., інфляції у розмірі 2' 899,16грн. та 3% річних 2' 287,59грн., суд зазначає про наступне.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Пунктом 6.7. договорів у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу, та не більше 5% від простроченої суми.
Разом з тим, положеннями п. 1.8 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до розрахунку, позивач заявляє до стягнення пеню за наступним розрахунком:
- за видатковою УТ-726 від 19.04.2021 на суму 14' 575,86грн. за період з 04.06.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 728,79грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-699 від 20.04.2021 на суму 37' 410,26 грн. за період з 05.06.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 1' 870,51грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-891 від 07.05.2021 на суму 1' 257,24 грн. за період з 22.06.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 62,87грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-1386 від 24.06.2021 на суму 512,40 грн. за період з 09.08.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 25,62грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-1158 від 04.06.2021 на суму 149' 916,06 грн. за період з 20.07.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 6' 477,20грн. (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ);
- за видатковою УТ-1280 від 15.06.2021 на суму 55' 991,28 грн. за період з 31.07.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 2' 799,56грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-1373 від 24.06.2021 на суму 9' 058,26 грн. за період з 09.08.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 312,70грн. (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ);
- за видатковою УТ-1385 від 24.06.2021 на суму 5' 964,96 грн. за період з 09.08.2021 по 23.10.2021 заявлена сума пені у розмірі 205,91грн (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ).
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов наступних висновків.
Позивачем неправомірно заявлений до стягнення розмір пені за видатковими накладними УТ-1386 від 24.06.2021 та УТ-1280 від 15.06.2021 у розмірі 5% від простроченої суми боргу, оскільки він перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
Суд також не погоджується з розрахунком пені за видатковими накладними УТ-1386 від 24.06.2021, УТ-1373 від 24.06.2021, УТ-1385 від 24.06.2021 за період з 09.08.2021 по 23.10.2021, адже як вже встановлено судом вище, період прострочення за вказаними накладними починається з 10.08.2021.
Враховуючи викладене, за власним підрахунком суду пені (в межах обраних позивачем періодів нарахування) за допомогою програми інформаційно-пошукової системи “ЛІГА Закон”, приймаючи до уваги 6.7. договорів:
- за видатковою УТ-726 від 19.04.2021 на суму 14' 575,86 грн. за період з 04.06.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 728,79грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-699 від 20.04.2021 на суму 37' 410,26 грн. за період з 05.06.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 1' 870,51грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-891 від 07.05.2021 на суму 1' 257,24 грн. за період з 22.06.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 62,87грн. (яка дорівнює 5% від простроченої суми);
- за видатковою УТ-1386 від 24.06.2021 на суму 512,40 грн. за період з 10.08.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 17,46грн. (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ);
- за видатковою УТ-1158 від 04.06.2021 на суму 149' 916,06 грн. за період з 20.07.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 6' 477,20грн. (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ);
- за видатковою УТ-1280 від 15.06.2021 на суму 55' 991,28 грн. за період з 31.07.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 2' 153,75грн. (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ);
- за видатковою УТ-1373 від 24.06.2021 на суму 9' 058,26 грн. за період з 10.08.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 308,73грн. (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ);
- за видатковою УТ-1385 від 24.06.2021 на суму 5' 964,96 грн. за період з 10.08.2021 по 23.10.2021 підлягає задоволенню сума пені у розмірі 203,30грн. (яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ).
Таким чином підлягає задоволення пеня у сумі 11' 822,61грн., в іншій частині пеня у розмірі 660,55грн. не підлягає задоволенню.
Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2'287,59грн суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Аналогічно з розрахунком пені позивачем здійснює нарахування 3% річних за наступним розрахунком:
- за видатковою УТ-726 від 19.04.2021 на суму 14' 575,86грн. за період з 04.06.2021 по 23.10.2021 у сумі 170,12грн.;
- за видатковою УТ-699 від 20.04.2021 на суму 37' 410,26грн. за період з 05.06.2021 по 23.10.2021 у сумі 433,55грн.;
- за видатковою УТ-891 від 07.05.2021 на суму 1' 257,24грн. за період з 22.06.2021 по 23.10.2021 у сумі 12,81грн.;
- за видатковою УТ-1386 від 24.06.2021 на суму 512,40грн. за період з 09.08.2021 по 23.10.2021 у сумі 3,20грн.;
- за видатковою УТ-1158 від 04.06.2021 на суму 149' 916,06грн. за період з 20.07.2021 по 23.10.2021 у сумі 1' 182,90грн.;
- за видатковою УТ-1280 від 15.06.2021 на суму 55' 991,28грн. за період з 31.07.2021 по 23.10.2021 у сумі 391,17грн.;
- за видатковою УТ-1373 від 24.06.2021 на суму 9' 058,26грн. за період з 09.08.2021 по 23.10.2021 у сумі 56,58грн.;
- за видатковою УТ-1385 від 24.06.2021 на суму 5' 964,96грн. за період з 09.08.2021 по 23.10.2021 у сумі 37,26 грн.
Аналогічно з розрахунком пені позивач не правомірно нараховані 3% річних за видатковими накладними УТ-1386 від 24.06.2021, УТ-1373 від 24.06.2021, УТ-1385 від 24.06.2021 за період з 09.08.2021 по 23.10.2021, адже як раніше встановлено судом період прострочення за вказаними накладними починається з 10.08.2021.
Враховуючи викладені висновки, суд здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3% річних в межах обраних позивачем періодів, встановив, що підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2' 286,32грн. Відтак, вимоги в цій частині у розмірі 1,27грн не підлягають задоволенню.
Розглянувши також заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2' 899,16грн, суд зазначає наступне.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
При цьому Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, Об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем на заборгованість за видатковими накладними УТ-726 та УТ 699 із застосуванням індексів інфляції з червня по вересень 2021 включно, за видатковими накладними УТ-891 із застосуванням індексів інфляції з липня по вересень 2021 включно, за видатковими накладними УТ-1158, УТ- 1280, УТ-1386, УТ-1373 та УТ-1385 із застосуванням індексів інфляції з серпня по вересень 2021 включно, враховуючи вищевикладене, період нарахування є правомірним.
Суд перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок інфляційних, в межах обраних позивачем періодів встановив, що він є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 2899,16 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені та 3% річних, суд зазначає наступне:
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Крім того, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, визначені в ст.3 ЦК України, висновок суду щодо необхідності зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися на засадах справедливості та розумності.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що одним з основних постачальників вугілля на ТЕС, в той час продовжує тривати найбільша криза в енергетиці, напередодні холодного сезону не було накопичено достатню кількість вугільних запасів.
Водночас, жодних доказів в обґрунтування поданого клопотання суду не надано.
Суд надаючи оцінку ступеню виконання зобов'язання, причинам невиконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт за спірним договором, зазначає наступне.
Матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті товару відповідачем були виявлені будь-які його недоліки. Не маючи зауважень до поставленого товару, отримавши послугу та використовуючи її здобутки у своїй господарській діяльності, ДП «Добропіллявугілля-Видобуток» до дати прийняття рішення у цій справі не здійснило навіть часткового розрахунку з позивачем, в той час як прострочення виконання зобов'язання триває вже більше 5 місяців.
Враховуючи також інтереси ТОВ “Агро-Деталь”, суд вважає, що внаслідок порушення грошового зобов'язання відповідачем позивач не отримав те, на що розраховував, тим самим не досяг очікуваних результатів від своєї господарської діяльності.
Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення заявленої пені є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності підприємства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пред'явленої до стягнення пені.
Відповідно до приписів ст.. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Деталь”, м.Запоріжжя, до Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобудок”, м.Добропілля, Донецька область про стягнення 274' 686,36грн заборгованості, 12' 483,16грн пені, 2' 899,16грн інфляційних, 2' 287,59грн 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Добропіллявугілля-Видобуток” (85001, Донецька обл., місто Добропілля, пр. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Агро-Деталь ” (69013, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Академіка Курчатова, буд.1; код ЄДРПОУ 39705831) суму основного боргу у розмірі 274' 686,32грн, пеню у розмірі 11' 822,61грн, інфляційні втрати у розмірі 2' 899,16грн, 3% річних у розмірі 2' 286,32грн, судовий збір у розмірі 4' 376,42грн.
В частині вимог у розмірі суми основного боргу у розмірі 0,04грн., 3% річних у розмірі 1,27грн, пені у розмірі 660,55грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2022.
Суддя Ю.В. Макарова