61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
05.01.2022 Справа №905/1398/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Семенової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп», м. Київ
до відповідача: Головного управління державної податкової служби у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області
про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди у розмірі 120649,00грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Хілінський А.О. (адвокат на підставі ордеру серії ВН №148444 від 15.07.2021);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Покатович М.О. (в порядку самопредставництва);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп», м. Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди у розмірі 120649,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на поширення відповідачем недостовірної інформації у стверджувальній формі у запиті №62136/10/05-99-12-02-14 від 02.08.2019, у зв'язку із чим просить її спростувати та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 120649,00грн.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 19, 32, 34, 68 Конституції України, статті 23, 91, 277, 200, Цивільного кодексу України, статті 1, 4, 5, 7, 30 Закону України «Про інформацію».
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії листа №62136/10/05-99-12-02-14 від 02.08.2019, листа №176 від 14.08.2019, наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» №25-К від 02.08.2019, №7-К від 01.04.2021 «Про внесення змін до штатного розпису підприємства»; бухгалтерської довідки №266/1 від 09.04.2021; довідки форми №20-ОПП від 01.06.2019, договорів добровільного медичного страхування від 25.07.2019; листа Громадської організації «Всеукраїнська федерація захисту прав працівників залізничного» б/н від 04.11.2018; договору №1600/63 від 15.02.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг; картки рахунку ТОВ «Норс Бізнес Груп» за період з січня 2019 року по грудень 2020 року.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1398/21 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.07.2021 позовну заяву залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп», м. Київ строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою господарського суду від 02.09.2021 у зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1398/21; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 27.09.2021.
20.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому останній просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ «Норс Бізнес Груп». В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що позивачем не доведено факт протиправних дій відповідача, недоведена вина у розповсюдженні недостовірної інформації, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями та заподіяною шкодою. Також, відповідач вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з вимогою про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди. Відповідач стверджує, що наведені відомості у запиті не утворюють склад жодного правопорушення. Відповідач вказує про безпідставність вимог щодо стягнення моральної шкоди та надає заперечення щодо розрахунку розміру моральної шкоди. У відзиві відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача беруть свій початок від правовідносин, які виникають у публічно-правовий у публічно правовій сфері та безпосередньо пов'язано з реалізацією функцій податкового контролю.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.09.2021 відкладено розгляд справи на 18.10.2021.
27.09.2021 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Розпорядженням керівництва суду №33-р від 30.09.2021 зупинено з 01.10.2021 прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду, внаслідок чого повідомлення учасників справи здійснюється альтернативними способами повідомлення.
У період з 18.10.2021 по 29.10.2021 включно суддя Чернова О.В. перебувала у відпустці, внаслідок чого судове засідання 18.10.2021 не відбулося.
Ухвалою господарського суду від 02.11.2021 підготовче засідання призначено на 22.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/1398/21, призначено розгляд справи по суті на 08.12.2021.
Ухвалою господарського суду від 08.12.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.01.2022.
14.12.2021 засобами поштового зв'язку від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
04.01.2022 та 05.01.2022 до суду від відповідача надішли клопотання про надання доказів.
У судове засідання 05.01.2022 з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача підтримує клопотання про закриття провадження у справі, просить долучити до матеріалів справи докази.
Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 10.12.2021 про закриття провадження у справі, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік спорів, які розглядаються господарськими судами, зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або само зайнятою особою.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України 1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Так, предметом розглядуваного позову є спростування недостовірної інформації, яка, на думку позивача, порушує особисті немайнові права підприємства, а саме недоторканість його ділової репутації, перешкоджає нормальній господарській діяльності, дискредитує позивача перед існуючими потенційними контрагентами.
Незважаючи, що стороною спору є суб'єкт владним повноважень, судом не встановлено, що такий спір має публічно-правовий характер в розумінні п.2 ч.1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 10.12.2021 про закриття провадження у справі, про що постановив ухвалу у протокольній формі.
Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про надання доказів, які надійшли до суду 04.01.2022 та 05.01.2022, суд зазначає про таке.
Відповідно до приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За приписами ч. 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Згідно з ч.2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що подані докази відповідачем були наявні у останнього на час подання відзиву на позовну заяву, також, вказані клопотання подано після закінчення встановленого законом строку для подання доказів, а саме, після закриття підготовчого провадження, від відповідача клопотань про продовження або поновлення строків для подання доказів у справі до суду не надходило, таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду таких доказів.
У судовому засіданні 05.01.2022 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив докази та провів судові дебати.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
02.08.2019 Головне управління ДФС у Донецькій області направило запит про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) №62136/10/05-99-12-02-14 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінірал», за змістом якого Головним управлінням ДФС у Донецькій області виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «Євромінірал» даних податкового кредиту у сумі 3722500грн та розрахунку бюджетного відшкодування в сумі 3622501грн по взаємовідносинах з ТОВ «Норс Бізнес Груп», що містяться у податковій звітності з податку на додану вартість за березень-травень 2019 року. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень-травень 2019 року та інформації, отриманої відповідно до Регламенту взаємодії структурних підрозділів ДФС.
У вказаному запиті також зазначено таке: «…з'ясовано, що документальне оформлення господарської операції проведено за відсутності факту її реального здійснення, оскільки:
- відсутнє (не встановлено) реальне (законне) джерело походження послуг, які було придбано у ТОВ «Норс Бізнес Груп» в березень-травень 2019 року, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій,
- неможливе виконання операції з надання послуг наявним трудовим ресурсом ТОВ «Норс Бізнес Груп»: відсутність працівників, розмір заробітної плати на рівні мінімальної та з іншої сторони - операції з надання послуг у такій кількості потребують значного обсягу трудовитрат, високого рівня їх оплати праці тощо,
- неможливе виконання операції з надання послуг без наявності на балансі у ТОВ «Норс Бізнес Груп» основних засобів та фондів: виникає необхідність зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження), необхідних виробничих потужностей та транспорту вантажного та іншого спеціального призначення,
- відсутність даних щодо здійснення ТОВ «Норс Бізнес Груп» іншої діяльності, ніж участь в ланцюгу нереальної поставки (продажу) лише з метою виникнення податкової вигоди.».
За змістом запиту Головного управління ДФС у Донецькій області про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) №62136/10/05-99-12-02-14 від 02.08.2019 останній просить надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених фактів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромінірал» направило на адресу позивача лист №176 від 14.08.2019, за змістом якого просить позивача надати власні пояснення, аргументи, докази, які допоможуть спростувати неправдиву інформацію, що зазначена у запиті контролюючого органу.
Позивач направив на адресу Головного управління ДПС у Донецькій області адвокатський запит №31_03_20-1_а/з від 31.03.2020, з проханням підтвердити або спростувати інформацію відносно надсилання запиту №62136/10/05-99-12-02-14 від 02.08.2019 та викладеної у ньому інформації.
У відповідь на вказаний адвокатський запит відповідач зазначив, що останній не наділений повноваженнями у частинні надання у запиті інформації без письмової згоди власника інформації (ТОВ «Євромінірал»).
Позивач, вважаючи, що інформація у запиті Головного управління ДФС у Донецькій області про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) №62136/10/05-99-12-02-14 від 02.08.2019 порушує особисті немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп», м. Київ на недоторканість його ділової репутації, звернувся до суду з відповідним позовом про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди у розмірі 120649,00грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Спір у даній справі стосується визнання інформації недостовірною, такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації позивача, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
У ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України закріплено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Статтею 277 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Верховний Суд констатує, що за змістом приписів ст. 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;
- поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
При цьому відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об'єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).
Згідно з приписами статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Відповідно до пп.20.1.6, 20.1.14 п. 20.1. статті 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.
Дослідивши зміст запиту Головного управління ДФС у Донецькій області про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) №62136/10/05-99-12-02-14 від 02.08.2019, суд встановив, що за своєю природою останній містить тільки запит на інформацію, яку відповідач має право отримувати в процесі виконання функцій податкового контролю, та направленню такого запиту передує попередня інформація, отримана від структурних підрозділів ДФС.
Також, вказаний запит суд не може розцінювати як поширення інформації, оскільки, безпосередньо такий запит стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінірал», та такий запит не має на меті доведення певної інформації до третьої особи, а спрямований з метою повного дослідження обставин в рамках здійснення податкового контролю.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що інформація у запиті є попередньою, перевірка якої здійснюється в процесі здійснення податкового контролю, однак, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження її недостовірності, дійшов висновку, що позивачем не доведена її недостовірність.
Зокрема, позивач надав суду копії наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп» №25-К від 02.08.2019, №7-К від 01.04.2021 «Про внесення змін до штатного розпису підприємства»; бухгалтерської довідки №266/1 від 09.04.2021; довідки форми №20-ОПП від 01.06.2019, договорів добровільного медичного страхування від 25.07.2019; листа Громадської організації «Всеукраїнська федерація захисту прав працівників залізничного» б/н від 04.11.2018; договору №1600/63 від 15.02.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг; картки рахунку ТОВ «Норс Бізнес Груп» за період з січня 2019 року по грудень 2020 року.
Однак, позивачем не надано будь-яких первинних документів за договором №1600/63 від 15.02.2018 про надання транспортно-експедиторських послуг.
Інші надані позивачем докази не стосуються періоду березень-травень 2019 року, щодо якого складено відповідний запит, у тому числі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі №200/12135/20-а.
З огляду на викладене, судом не встановлено юридичний склад правопорушення, який є підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, у зв'язку з чим, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, та як наслідок суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Норс Бізнес Груп», м. Київ до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди у розмірі 120649,00грн відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 05.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст складено та підписано 14.01.2022.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.