вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" січня 2022 р. Cправа № 902/924/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Сичуку І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, код - 21647131
до: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
про стягнення 72 455,54 грн
Представники сторін:
позивача: Гермаш С.М. (в режимі відекоконференції)
відповідача: Литвин М.Ю.
13.09.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (вих. № 70462 від 30.08.2021 року) Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 72 455,54 грн збитків в порядку регресу.
Ухвалою суду від 20.09.2021 року відкрито провадження у справі № 902/924/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
30.09.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов лист № 611/3605 від 28.09.2021 року. Додатком до листа додано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
18.10.2021 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 70462 від 11.10.2021 року.
Ухвалою суду від 20.10.2021 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.11.2021 року.
В судовому засіданні 11.11.2021 року судом постановлено протокольну ухвалу про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
За результатами проведеного 11.11.2021 року судового засідання суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/924/21 на 02.12.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами проведеного 02.12.2021 року судового засідання суд оголосив перерву у справі № 902/924/21 на 13.01.2022 року, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
В судове засідання 13.01.2022 року з'явились представники позивача та відповідача.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задоволити.
Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 04.09.2020 року по вул. Київській, в м. Первомайську Миколаївської обл. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗІЛ 131", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "ВАЗ 21122", державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортним засобам "Volkswagen Transporter" та "ВАЗ 21122" було завдано механічних пошкоджень, а власникам автомобілем матеріального збитку.
Відповідно до Постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.09.2020 року по справі №484/2945/20 вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , чим останній скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Власник пошкодженого автомобіля "Volkswagen Transporter", днз НОМЕР_4 ОСОБА_4 07.09.2020 року повідомила Позивача про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому звернулась з заявою про відшкодування шкоди.
Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження 17.10.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen Transporter", днз НОМЕР_4 склала: 79 456,12 грн.
На підставі Наказу про відшкодування шкоди, з фонду захисту потерпілих, Позивачем було здійснено регламентну виплату потерпілому в розмірі: 70 737,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2545520 від 09.12.2020 року.
Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 1 718,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №247504 від 12.01.2021 року.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат Позивача склав: 72 455, 54 грн.
Водій ОСОБА_1 , на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом "ЗІЛ 131", днз НОМЕР_3 , в силу виконання службових обов'язків перед Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 .
В силу положень п.п. 38.2.1, п. 38.2 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 11, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, у Відповідача виникло зобов'язання перед Позивачем відшкодувати завдані збитки, в порядку регресу в розмірі фактично понесених Позивачем витрат.
З огляду на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 72 455,54 грн. завданих збитків, в порядку регресу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні та зазначає, що саме водій - ОСОБА_1 має відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки саме його було визнано винним у вчиненні правопорушення, згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.09.2020 року.
Позивач у відповіді на відзив, окрім іншого, посилаючись на судову практику зазначає, що відшкодування шкоди здійснюється безпосередньо володільцем транспортного засобу, а не особою, що перебуває у трудових відносинах з останнім та керує транспортним засобом.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 04.09.2020 року о 11 год. 00 хв. по вул. Київській, в м. Первомайську Миколаївської обл. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗІЛ 131", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "ВАЗ 21122", державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам "Volkswagen Transporter" та "ВАЗ 21122" було завдано механічних пошкоджень, а власникам автомобілем матеріального збитку.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.09.2020 року по справі №484/2945/20 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. на користь держави.
Вказана постанова суду набрала законної сили 26.11.2020 року.
При розгляді справи судом було встановлено, що 04.09.2020 року о 11:00 год. в м. Первомайську Миколаївській області на вул. Київській керував автотранспортом ЗІЛ 131, номерний знак НОМЕР_3 , під час проїзду регульованого перехрестя вул. Київська - вул. Леоніда Федорова, яке регулюється світлофором, з увімкнутим правим покажчиком повороту виконував поворот праворуч, але з невідомих причин не впорався з керуванням допустив наїзд на автомобіль марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , який стояв біля краю проїзної частини, на червоний сигнал світлофора. Після наїзду автомобіль марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_4 , допустив бокове зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21122, номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті чого тілесні ушкодження ніхто не отримав, проте транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а саме: ЗІЛ 131 - деформований передній бампер з правого боку та пошкоджено лакофарбове покриття, Volkswagen Transporter - розбите ліве дзеркало та скло у дверцятах з лівого боку з переду, деформовано передні ліві дверцята, переднє ліве крило, передній бампер з лівого боку, капот з лівого боку та пошкоджено на них лакофарбове покриття, розбита ліва фара, деформовано переднє праве крило, капот з правого боку, бампер з лівого боку деформований підкрилок з правого боку з переду, ВАЗ 21122 - деформовано задні та передні дверцята з лівого боку, переднє ліве крило, капот з лівого боку, лівий поріг та стійку, пошкоджено лакофарбове покриття на них, тріщина на лобовому склі, розбите скло у дверцятах з лівого боку розбита передня ліва фара, зламаний дифлектор капота, передня частина автомобіля зміщена в правий бік.
Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б, 12.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке встановлено за ст. 124 КУпАП.
При цьому, з наявних матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом "ЗІЛ 131", днз НОМЕР_3 , в силу виконання службових обов'язків перед Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 .
Так, згідно командира в/ч НОМЕР_1 (по технічній частині) № 247 від 01.09.2020 року, тимчасово закріплено водіїв за автомобілями, в тому рахунку, автомобіль ЗиЛ-131 військовий номер НОМЕР_6 за старшим солдатом військової служби за контрактом А.Юрчиком.
Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження 17.10.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen Transporter", днз НОМЕР_4 склала: 79 456,12 грн.
На підставі Наказу про відшкодування шкоди, з фонду захисту потерпілих, Позивачем було здійснено регламентну виплату потерпілому в розмірі: 70 737,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2545520 від 09.12.2020 року.
Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 1 718,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №247504 від 12.01.2021 року.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат Позивача склав: 72 455, 54 грн.
Так, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з позовом до суду про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 72 455,54 грн збитків в порядку регресу.
Станом на час розгляду справи в суді грошові кошти в сумі 72 455,54 грн відповідачем не сплачено.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Положеннями ст.22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За загальними правилом ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту норм глави 82 ЦК України слідує, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.
Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 ЦК України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Відповідно до п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок фонду коштів захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільну відповідальність.
Відповідно до п.38.2.1. ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1. Закону.
З матеріалів справи вбачається, що третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - водій ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 та виконував свої трудові та службові обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб "ЗІЛ 131", державний номерний знак НОМЕР_3 на момент вчинення ДТП належав Військовій частині НОМЕР_1 .
Отже, з урахуванням викладених вище положень Цивільного кодексу України Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну потерпілому у результаті ДТП, що сталась 04.09.2020 року, а моторне (транспортне) страхове бюро України як позивача у справі та особи, що виплатила страхове відшкодування, набуло право вимоги.
На підставі Наказу про відшкодування шкоди, з фонду захисту потерпілих, Позивачем було здійснено регламентну виплату потерпілому в розмірі: 70 737,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2545520 від 09.12.2020 року.
Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 1 718,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №247504 від 12.01.2021 року.
За своєю сутністю дані витрати є збитками позивача, в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, який останній повинен був понести для відновлення свого порушеного права.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат Позивача склав: 72 455, 54 грн.
Отже, позивачем правомірно пред'явлено позов до належної особи у визначеному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 та факт виконання останнім свої трудових (службових) обов'язків на момент вчинення ДТП стверджується Довідкою про ДТП, яка складена працівниками Первомайського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, згідно якої ОСОБА_1 є водієм юридичної особи, який має право керування транспортним засобом, що зазначено у Довідці про ДТП в графі "Кваліфікація водія учасника ДТП".
Виходячи з вищезазначеного вбачається відсутність доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом "ЗІЛ", днз НОМЕР_3 .
У свою чергу, наявність у військовослужбовця ОСОБА_1 на момент ДТП посвідчення водія, військового квитка (з відміткою про перебування на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 ), а також враховуючи те, що транспортний засіб "ЗІЛ", днз НОМЕР_3 , був закріплений за ОСОБА_1 , згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №247 від 01.09.2020 року полковника ОСОБА_5 , свідчить про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ЗІЛ", днз НОМЕР_3 , на законних підставах та виконував свої службові (трудові) обов'язки перед Військовою частиною НОМЕР_1 .
Дана обставина також підтверджується долученою до матеріалів справи Військової частини НОМЕР_7 від 28.09.2021 року (а.с. 42). а також поясненнями представника відповідача. який повідомив, що ОСОБА_1 проходив службу за контрактом, тобто отримував винагороду за виконання військових обов'язків.
Отже, в силу приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України саме Військова частина НОМЕР_1 , має нести обов'язок з відшкодування завданої шкоди.
За таких обставин позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76 -80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, код - 21647131) 72 455,54 грн відшкодування збитків та 2 270,00 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за відсутності офіційної електронної адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку за наступними електронними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1 , germash.sergey@gmail.com.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 24 січня 2022 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; а/с 27, Київ-2, 02002)
4 - відповідачу (вул. Соборна, 44, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)
5 - третій особі Юрчику А.В. ( АДРЕСА_2