печерський районний суд міста києва
Справа № 757/529/22-к
20 січня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, -
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 42021000000001336 від 22.06.2021 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2021 на грошові кошти ОСОБА_4 , що знаходяться на рахунках і перебувають у володінні та обслуговуються АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528), АТ «БАНК СІЧ» (МФО 380816).
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, питання про накладення арешту вирішено без повідомлення ОСОБА_5 , що позбавило можливості власника майна висловити свої доводи та заперечення, не враховано відсутність належної правової підстави для арешту майна та можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, оскільки як підставу для накладення арешту зазначено саме п.1 ч.2 ст.170 КПК України: з метою збереження речових доказів; не враховано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третьої особи. У кримінальному провадженні немає обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а тому заходи забезпечення кримінального провадження не можуть бути застосовані.
Разом з тим, такий арешт майна перешкоджає ОСОБА_4 , проводити незалежну професійну діяльність в якості приватного нотаріуса, що призводить до порушення законних прав та інтересів останнього. Також, зазначає, що раніше арешт майна вже скасовувався згідно ухвали слідчого судді від 29.12.2021.
У судове засідання прокурор не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав.
Представник власника майна, адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб які не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів убачається,що слідчими Головного слідчого управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42021000000001336 від 22.06.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2021 у справі №757/68682/21-к накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_4 , що знаходяться на рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які перебувають у володінні та обслуговуються АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), рахунках НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які перебувають у володінні та обслуговуються АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528), рахунку НОМЕР_7 , який перебуває у володінні та обслуговується АТ «БАНК СІЧ» (МФО 380816) у частині позбавлення права відчуження, розпорядження та користування.
Зі змісту ухвали слідчого судді від 30.12.2021 вбачається, що арешт на грошові кошти ОСОБА_4 , накладено, у зв'язку з тим, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що грошові кошти відповідають критеріям ст. 98, п.1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а саме набуті внаслідок незаконної діяльності та є доказом кримінального правопорушення, їх визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного та/або обвинуваченого також відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.
Слідчий суддя приймає також до уваги, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2021 у справі № 757/67952/21-к скасовано арешт, в тому числі заборону на відчуження, розпоряджання та користування, накладений згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 у справі № 757/66167/21-к на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_4 .
Окрім того, доказів які б вказували, що арештоване майно є предметом, засобом чи знаряддям злочину, яке розслідується у вказаному кримінальному провадженні не має.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Згідно зі ст. 1 протоколу 11 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах приватного нотаріуса ОСОБА_4 про скасування арешту з майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2021 у справі №757/68682/21-к - задовольнити.
Скасувати арешт, в тому числі заборону на відчуження, розпоряджання та користування, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2021 у справі №757/68682/21-к на грошові кошти ОСОБА_4 , ІПН: НОМЕР_8 , що знаходяться на рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які перебувають у володінні та обслуговуються АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), рахунках НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які перебувають у володінні та обслуговуються АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528), рахунку НОМЕР_7 , який перебуває у володінні та обслуговується АТ «БАНК СІЧ» (МФО 380816).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1