печерський районний суд міста києва
Справа № 757/78/22-к
17 січня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 ., який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у кримінального провадження № 42019000000001779 від 19.08.2019 ,
04.01.2022 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні №42019000000001779, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у якій скаржник просить зобов'язати уповноважених осіб повернути тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 26.10.2021 слідчим групи слідчих ГСУ НПУ ОСОБА_5 проведено обшук автомобіля DODGE CHALLENGER д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 . За наслідками даної слідчої дії автомобіль було вилучено.
28.10.2021 прокурор Офісу Генерального прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному проваджені, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт вилученого автомобіля.
08.11.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги викладені в скарзі підтримав у повному обсязі.
У судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду повідомлений належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані до суду.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить наступного висновку.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення тимчасово вилученого майна, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Із змісту положень ст. 236 КПК України вбачається, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Стаття 167 КПК України, встановлює, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ст. 169 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим та має бути повернуте особі, у якої вони вилучені у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, а саме: за клопотанням слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна, в іншому випадку вилучене майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучено.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування, а Офісом Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019000000001779.
Відповідно до матеріалів судового провадження слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42019000000001779, яке належить ОСОБА_6 .
Відтак, вилучене майно є тимчасово вилученим, а тому має застосовуватися порядок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України.
За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 ., який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у кримінального провадження № 42019000000001779 від 19.08.2019 року - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених посадових осіб у кримінальному провадженні № 42019000000001779, повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки DODGE CHALLENGER, 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1