2/130/468/2022
130/207/22
щодо прийняття позовної заяви
21.01.2022 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Шепель К.А.,
ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання законності дій споживача ОСОБА_1 при укладанні оригіналу письмового договору про постачання електроенергії, -
ОСОБА_1 20 січня 2022 року звертається до суду з цією позовною заявою, в якій просить :
- визнати, що підставою позову є виключно законність дій споживача при укладанні оригіналу письмового договору;
- визнати відсутність порушення споживачем законів України про правила укладання договорів - при укладанні письмового договору;
- визнати законність укладення оригіналу письмового договору від 1 січня 2019 року;
- визнати обов'язковість виконання умов оригіналу договору від 1 січня 2019 року обома сторонами договору;
- визнати, що оригінал письмового договору від 1 січня 2019 року був укладений раніше, ніж публічний договір, на який посилається відповідач у відзиві та судових засіданнях.
До позовної заяви додає копії: комерційної пропозиції для побутових споживачів, договору про постачання електричної енергії від 1 січня 2019 року, відзиву ТОВ "Енера Вінниця" на позов у справі № 130/2861/21.
Ознайомившись з позовною заявою, вважаю, що вона не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, і її слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення її недоліків, з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Процесуальне законодавство не передбачає обов'язкової форми (шаблону) позовної заяви. Однак закон встановлює обов'язкові її реквізити. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у Постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суди мають звертати особливу увагу, зокрема на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
В окремих випадках додаткові вимоги до змісту позовної заяви встановлюються іншими законами. Так, у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" зокрема, вказано (пункт 6), що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам статті 119 ЦПК (сьогодні це стаття 175 ЦПК) щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
З позовних вимог не вбачається порушення товариством Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач фактично просить визнати дійсним договір від 1 січня 2019 року, укладений між ним та товариством про постачання електричної енергії. Водночас просить визнати свої дії по укладеннію цього договору законними. Позивачем не вказаний спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, тобто закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Також відсутнє посилання на конкретні докази, якими підтверджуються конкретні обставини.
Позивач просить, зокрема, визнати "обов'язковість виконання умов оригіналу договору від 1 січня 2019 року обома сторонами договору", що випливає з вимог закону щодо обов'язковості виконання договору - стаття 629 ЦК України.
Позивач просить, зокрема, визнати, що один договір був укладений раніше другого, на який посилається відповідач у своїх відзивах на позов по іншим справам та судових засіданнях. Отже, позивач вважає, що предметом позову є, наразі, незаконна, на думку позивача, поведінка відповідача у інших справах та у судових засіданнях по іншим справам.
Отже, позивачем не вказані способи захисту цивільних прав та інтересів, право на застосування яких виникає у потерпілої особи у разі порушення її цивільного права чи інтересу та застосовуються в залежності від характеру порушення її права чи інтересу, визначені статтею 16 ЦК України - 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, позивачем не вказаний спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, тобто закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Також відсутнє посилання на конкретні докази, якими підтверджуються конкретні обставини.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Разом з тим відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване в §1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, аби сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого є лише одним з аспектів. Однак ідеться про можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в §1 статті 6 Конвенції.
Керуючись статтею 175 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання законності дій споживача ОСОБА_1 при укладанні оригіналу письмового договору про постачання електроенергії, - залишити без руху, надавши позивачеві строк п'ять днів з дня отримання копїї уухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачеві, що якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала не може бути оскаржена.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ