11.01.2022
м. Одеса
Справа № 522/15008/21
Провадження № 2/522/273/22
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання - Насарая А.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянув у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
11.08.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за борговою розпискою, що в гривневому еквіваленті становить 161 820 грн.
27.08.2021 відкрито провадження у справі.
Відповідач в судові засідання не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. На адресу суду повертались поштові відправлення з причин відсутності адресата за адресою, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним врученням повістки.
ОСОБА_2 позов обґрунтовує тим, що 11.05.2019 між нею та ОСОБА_3 було складено дві боргові розписки на суму 3 000 дларів США, тобто в борг надано 6 000 доларів США. Отримання ОСОБА_3 грошей підтверджується оригіналом розписок. За умовами договору ОСОБА_3 зобов'язується повернути борг до 31.12.2019. Проте на час звернення до суду з позовом кошти не повернуто. Станом на час зверення до суду 6 000 доларів США становить 161 820 грн.
Відзив на позов не подавався.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
11.05.2019 ОСОБА_3 складено розписку (оригінал в матеріалах справи), за змістом якої вона для погашення кредиту отримала від ОСОБА_2 у борг 3 000 дол. США. Строк повернення 31.12.2019. В разі невиконання зобов'язання бере на себе обов'язок сплатити пеню в розмірі 1 % від суми за кожен день прострочення.
Також, 11.05.2019 ОСОБА_3 складено ще одну розписку (оригінал в матеріалах справи), за змістом якої вона отримала від ОСОБА_2 у борг 3 000 дол. США. Строк повернення 31.12.2019. В разі невиконання зобов'язання бере на себе обов'язок сплатити пеню в розмірі 1 % від суми за кожен день прострочення.
Зазначено, що кошти ОСОБА_3 отримала.
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, а ч.1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ч.2 ст. 640 ЦК України зазначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Вказана правова позиція відповідає судовій практиці Верховного Суду України у справі № 6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, у постанові у справі № 6-50цс16 від 24 лютого 2016 року.
Отже, досліджуючи боргову розписку, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, від 08.06. 2016 у справі № 6-1103цс16, від 18.01.2017 у справі № 6-2789цс16).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлений договором.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України (Постанова Пленуму Суду № 5 від 30.03.2012).
Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Судом встановлено, що за борговими розписками від 11.05.2019 ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США.
Строк повернення коштів 31.12.2019.
Факт укладення між сторонами договору позики, передачі позивачем відповідачу обумовлених в розписці коштів, підтверджено належними доказами (оригінали розписок).
Отже, розписки від 11.05.2019 підтверджують боргове зобов'язання відповідача перед позивачем, містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів, а також власноруч написана розписка є доказом укладення договору та посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, аргументи ОСОБА_2 щодо наявності у ОСОБА_3 простроченого грошового зобов'язання за договором позики, оформленого борговими розписками від 11.05.2019 в розмірі 6 000 доларів США, обгрунтовані. Відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасного повернення боргу за розпискою, тому позовні вимоги є доведеними.
На час звернення з позовом до суду (11.08.2021) борг у гривневому еквіваленті становить 161 820 грн. (6 000*26,97).
Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 618 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) борг у розмірі 161 820 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.01.2022.
Суддя Х.С. Ярема