Справа № 503/711/21
Провадження № 1-кп/503/9/22
20 січня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021161180000398 від 28.04.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загнітків Кодимського району Одеської області, громадянина України, українця, не працюючого, виконує роботи за наймам, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 23.10.2015 року Кодимським районним судом Одеської області засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, 08.07.2016 року Кодимським районним судом Одеської області скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 24.09.2018 року після відбуття двох третин строку покарання умовно-достроково звільнений від відбування невідбутої частини покарання,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Майори Біляївського району Одеської області, громадянина України, українця, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_7 , обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_8 , секретарі судового засідання ОСОБА_9 , ОСОБА_2 ,
встановив:
27.04.2021 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 та з Особою 3, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, проходячи повз домоволодіння розташоване по АДРЕСА_1 вступили у злочинну змову спрямовану на таємне викрадення металобрухту, який зберігається на території вищевказаного домоволодіння та належить ОСОБА_7 .
З метою реалізації вказаного злочинного наміру, діючи умисно за попередньою змовою в той же день та час, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 та з Особою 3, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, з урахуванням сприятливої обстановки, яка на їх переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, зайшли на огороджену територію домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 , де на його подвір'ї виявили металевий балок - тавру, довжиною 6 метрів, яка належить ОСОБА_7 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, взявши у руки металевий балок - тавру, вийшли з зазначеного подвір'я, однак в той час їх дії перестали бути таємними, оскільки біля території вказаного домоволодіння проходила ОСОБА_10 та викрила їх.
Усвідомлюючи, що їхні дії помічені ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_4 та Особою 3, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, продовжили скоєння кримінального правопорушення та умисно, відкрито, при цьому ОСОБА_3 з кваліфікуючою ознакою повторності (маючи незняту і непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України), викрали шести метровий металевий балок - тавру, вагою 112 кг, вартістю 619 гривень 36 копійок, яка представляє для потерпілого цінність брухту чорних металів та покинули територію вказаного домоволодіння завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на вказану вище суму.
При цьому виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не змогли його закінчити з причин, які не залежали від їх волі, оскільки в той же день та час на АДРЕСА_1 із викраденим майном їх виявив потерпілий ОСОБА_7 та припинив їхні протиправні дії.
В судовому засіданні обвинуваченні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України визнали повністю, надавши суду тотожні за своїм змістом покази про те, що умисел на вчинення крадіжки в них виник коли вони проходили повз домоволодіння потерпілого та під час її вчинення були помічені місцевою жителькою, яка проходила повз, внаслідок чого у подальшому дійсно скоїли відкрите викрадення вище вказаного майна потерпілого. В скоєному розкаюються, тиску на них або примушування до визнання ними своєї вини до них не застосовувалось.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений. При цьому, подав до суду письмову заяву про розгляд судового провадження за його відсутності.
Вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення підтверджується встановленими судом обставинами на підставі сукупності належних і допустимих доказів, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:
- показами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наданими ними в ході їх допитів під час судового розгляду, які є аналогічними між собою та фактично зводились до підтвердження вище наведених фактичних обставин кримінального провадження, при цьому не містили обставин які б суперечили їм або спростовували їх;
- протоколом огляду предмету від 07.05.2021 року із фототаблицею до нього (а.с.190-192 том 1), яким зафіксованого проведення огляду металевого балоку довжиною 6 метрів та вагою 112 кг, яка була предметом вчинення кримінального правопорушення, на території сокового заводу;
- протоколами проведення слідчих експериментів від 31.05.2021 року (а.с.176-178 том 1) за участі обвинуваченого ОСОБА_3 , на той час підозрюваного, із відеозаписом продемонстрованим з носія (а.с.179 том 1), та від 27.05.2021 року (а.с.180-184 том 1) за участі обвинуваченого ОСОБА_4 , на той час підозрюваного, із відеозаписом продемонстрованим з носія (а.с.185 том 1), якими зафіксовано відтворення окремо кожним із обвинувачених їх дій, обстановки під час вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення та самих обставин вчинення останнього, а саме обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали місце звідки ними разом з іншою особою було викрадено металевий балок - тавру, а саме огороджену парканом територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_7 розташованого по АДРЕСА_1 ; спосіб у який здійснювалось її переміщення з місця викрадення до будинку обвинуваченого ОСОБА_3 ; момент їх викриття свідком ОСОБА_10 , яка є сусідкою потерпілого ОСОБА_7 ; та сам маршрут, яким вони спільно несли викрадене майно до моменту їх виявлення на стежці і припинення їхніх дій потерпілим ОСОБА_7 ;
- висновком експерта від 17.05.2021 року № СЕ-19/116-21 /8103-ТВ з ілюстративною таблицею (а.с.195-198 том 1) за проведеною товарознавчою експертизою, згідно висновку якого ринкова вартість 1 кг побутового брухту чорного металу, за цінами ринку побутового брухту чорних металів, станом на 28.04.2021 року могла становити 5,53 грн.
Судом обвинуваченим було додаткового роз'яснено положення ч.3 ст. 23 та пункту 1 ч.4 ст. 42 КПК України щодо можливості реалізації права на допит свідків обвинувачення і допиту свідків захисту, але сторона захисту даним процесуальним правом не скористалася.
Отримавши і дослідивши вище зазначенні показання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, документи та висновок експерта, а також враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у кримінальному провадженні, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього.
Учасникам судового провадження судом попередньо також було роз'яснено, що згідно ч.2 ст. 394 КПК України вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України. З чим учасники погодились і проти чого також не заперечували.
Суд визнає зазначене вище формулювання обвинувачення доведеним, а дії обвинуваченого ОСОБА_3 , з урахуванням примітки 1 до ст. 185 КК України, абзацу 3 пункту 4 та абзацу 7 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року № 10, кваліфікує за ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України, як закінчений замах на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище. В свою чергу дії обвинуваченого ОСОБА_4 , з урахуванням абзацу 3 пункту 4 та абзацу 7 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року № 10, кваліфікує за ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України, як закінчений замах на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище.
Діючи у відповідності до вимог ст. 337 КПК України суд, з урахування показань наданих обвинуваченими під час судового розгляду, вважає доведеною вину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до висунутого їм обвинувачення, а тому останні повинні нести відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд визнає їх щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Відповідно до наявних у суду відомостей, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, не одружений, дітей та членів сім'ї не має, не працює, але виконує роботи за наймам, у лікаря-нарколога та/або лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий за вчинення злочину проти власності, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став і знову повторно вчинив умисний корисливий злочин.
Відповідно до наявних у суду відомостей, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, дітей не має, але проживає разом із своєю бабою - ОСОБА_11 похилого віку, не працює, у лікаря-нарколога та/або лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Аналіз інформації про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 з досудової доповіді органу з питань пробації (а.с.231-232 том 1), вказує на те, що ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) становлять небезпеку для суспільства та оцінені як високі, у зв'язку з чим беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, орган з питань пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб), а досягнення мети покарання можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: проведення індивідуально-профілактичної роботи та групових занять з метою корекції поведінки обвинуваченого, в свою чергу у разі його звільнення від відбування покарання з випробуванням вважає доцільним покладення на останнього обов'язків, передбачених ч.3 ст. 76 КК України, а саме виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».
Аналіз інформації про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 з досудової доповіді органу з питань пробації (а.с.228-229 том 1), вказує на те, що ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) не становлять високої небезпеки для суспільства та оцінені як середні, у зв'язку з чим беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, орган з питань пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі та у разі його звільнення від відбування покарання з випробуванням вважає доцільним покладення на останнього обов'язків, передбачених ч.3 ст. 76 КК України, а саме виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Формування життєвих навичок»: модуль 4. Цілепокладення та побудова життєвих планів.
При призначенні міри покарання ОСОБА_3 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого діяння - кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, а саме активні дії зі сторони потерпілого ОСОБА_7 для припинення протиправного діяння, а також характер та рівний ступінь участі ОСОБА_3 під час співучасті у вчиненні кримінального правопорушення.
У зв'язку з вище зазначеним, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші вище наведені обставини справи, зокрема те, що до обвинуваченого ОСОБА_3 судом вже було застосовано покарання у виді позбавлення волі на певний строк під час засудження за раніше вчинений злочин проти власності, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, але після скасування звільнення від його відбуття з випробуванням та його подальшого реального відбуття обвинувачений належних висновків для себе не зробив та не став на шлях виправлення, внаслідок чого вчинив нове кримінальне правопорушення, то суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових злочинів можливо лише у разі його ізоляції від суспільства та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, тому вважає за необхідне призначити міру безальтернативного покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції ч.3 ст. 186 Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням обмеження строку покарання за вчинення замаху на кримінальне правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 68 КК України, яке є необхідним й достатнім як для кари обвинуваченого ОСОБА_3 так і для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст. 69, 75 КК України суд не знаходить.
При призначенні міри покарання ОСОБА_4 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого діяння - кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, а саме активні дії зі сторони потерпілого ОСОБА_7 для припинення протиправного діяння, а також характер та рівний ступінь участі ОСОБА_4 під час співучасті у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку з чим приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити міру безальтернативного покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції ч.3 ст. 186 Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням обмеження строку покарання за вчинення замаху на кримінальне правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 68 КК України, яке є необхідним й достатнім як для кари обвинуваченого ОСОБА_4 так і для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України суд не знаходить.
При цьому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, зокрема позитивну характеристику за місцем проживання, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за можливе прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку та покладенням відповідних обов'язків.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також призначення міри покарання пов'язаної з його ізоляцією від суспільства та поміщенням на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, то при ухваленні судового рішення по суті суд вважає за необхідне змінити відносно ОСОБА_3 раніше застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання і застосувати відносно нього до набрання вироком законної сили більш суровий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», взявши його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також з огляду на прийняття рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, то при ухваленні судового рішення по суті суд вважає за необхідне залишити застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили з продовженням до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на два місяці з дня ухвалення вироку, покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Арешт на майно із забороною користування та розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30.04.2021 року (а.с.189 том 1), а саме металевий балок - тавру довжиною 6 метрів, яка будучи предметом кримінального правопорушення є речовим доказом, згідно положень ч.4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
Речовий доказ - металевий балок - тавру довжиною 6 м. (а.с.186-188 том 1), яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області (квитанція 328, порядковий № 328 у книзі обліку № 1054), згідно положень пункту 5 ч.9 ст. 100 КПК України, підлягає поверненню його власнику - потерпілому ОСОБА_7 .
Процесуальні витрати в сумі 514,86 грн, пов'язані із проведенням товарознавчої експертизи (а.с.194 том 1), згідно положень ст. 118, 124 ч.2, 126 ч.1 КПК України, підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (з урахуванням існування Особи 3, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження) на користь держави у рівних частинах, а саме по 171,62 грн. з кожного.
Керуючись ст. 369-374, 381-382 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки і 4 (чотири) місяці.
Застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигл яді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 20 січня 2022 року.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік і 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього, у відповідності до ст. 76 КК України, обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- а також додатковий обов'язок - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Формування життєвих навичок»: модуль 4. Цілепокладення та побудова життєвих планів.
Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити до набрання вироком законної сили із продовженням до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на два місяці з дня ухвалення вироку, покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із с. Загнітків Кодимської ТГ Подільського району Одеської області, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього судом обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Скасувати арешт майна із забороною користування та розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30.04.2021 року, а саме на металевий балок - тавру довжиною 6 метрів.
Речовий доказ - металевий балок - тавру довжиною 6 м., яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, після набрання вироком законної сили повернути його власнику - ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із проведенням товарознавчої експертизи, в сумі по 171,62 грн. з кожного.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд, який ухвалив його - Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1