Справа № 584/1103/21
Провадження № 2-а/584/2/22
Іменем України
13.01.2022 Путивльський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Токарєва С.М.
з участю: секретаря судового засідання Зікрати Я.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Вернигора В.М.
представника відповідача Литвиненко А.О. /в режимі відеоконференції/
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Путивль в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
16 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище адміністративним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 6 вересня 2021 року інспектором СРПП ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області винесено щодо нього постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Вважає постанову незаконною, винесеною з порушенням його прав, оскільки вона винесена без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження по справі.
Ухвалою від 21 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
19 жовтня 2021 року представником відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області Литвиненко А.О. подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, зазначає, що поліцейським при винесенні постанови дотримані вимоги процесуальних норм, права та інтереси позивача, оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у порядку та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. На підтвердження правомірності дій поліцейського надав диск з відеозаписом події (а. с. 30-35).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Вернигора В.М. у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області Литвиненко А.О. у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши позивача та представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси та просити про їх захист.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 КАС України).
Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 8 КАС України).
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 6 вересня 2021 року відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 497514 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 6 вересня 2021 року о 00 год. 04 хв. в с. Мазівка по вул. Центральній керував т.з. Ford Escort р.н. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 10).
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данівстановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме - п.7 постанови, містить інформацію про те, що до постанови додається відеозапис з відео реєстратора.
Приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16.
Оскільки оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, даних про фіксацію на відеокамеру усних пояснень позивача та, як наслідок, в силу положень ч. ч. 3, 4 ст. 70 КАС України наданий відповідачем відеозапис є недопустимим доказом.
Також на відеозапису не зафіксовано вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
З огляду на це, суд наданий відповідачем відеозапис до уваги не приймає.
Як пояснив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував, у нього було в наявності посвідчення водія у електронному вигляді, яке містилося в мобільному телефоні у додатку «Дія». Однак, працівники поліції відмовились приймати для перевірки таке посвідчення водія та склали відносно нього протокол.
Зазначені обставини також підтвердила й допитана в судовому засіданні у якості свідка дружина позивача - ОСОБА_2 , яка перебувала в салоні транспортного засобу, яким керував позивач.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка інспектор СРПП ВП №2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області капітан поліції ОСОБА_3 показав, що 6 вересня 2021 року позивачем при перевірці документів не було пред'явлено водійського посвідчення, у зв'язку з чим ним було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Підставою для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, була несправність транспортного засобу, а саме те, що у транспортного засобу не горіли задні габаритні вогні. Відсутність посвідчення водія позивач пояснював тим, що забув його вдома. Посвідчення водія у електронній формі у додатку «Дія» позивачем для перевірки не надавалось. При винесенні постанови позивачеві було роз'яснено його права, а також вручено копію постанови після її винесення.
Суд зазначає, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.
Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про необґрунтованість заявлених позовних вимог та правомірність рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень.
При цьому, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_3 , зважаючи на те, що останній є співробітником відповідача та саме ним виносилась оскаржувана постанова, що ставить під сумнів його незацікавленість.
Враховуючи відсутність будь-яких інших доказів порушення позивачем ПДР, показання свідка ОСОБА_3 не можуть бути беззаперечним свідченням вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з цим позовом позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 454 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241, 243-246 КАС України, суд,
вирішив:
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 497514 від 6 вересня 2021 року, винесену інспектором СРПП ВП № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Сорокою Володимиром Миколайовичем щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.М.Токарєв