нп 2/490/563/2020 Справа № 487/744/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
17 січня 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Павленко Т.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської радипро визнання права власності в порядку спадкування за законом, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,-
Істоія справи.
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернулася до Заводського районногосуду з позовом до Миколаївської міської ради. Третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила визнати за нею право власності на 1\40 частину житлового будинку АДРЕСА_1 частину земельної ділянки НОМЕР_1 у СВТ «Схід», та садового будинку, 1\4 частину квартири АДРЕСА_2 , 1\4 частку вкладу по договору депозиту від 19.03.2012 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 5 000 грн., 1\4 частку квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6 .
Свої вимоги позивач обгрунтувала наступним.
02.01.1972 року уклала шлюб з ОСОБА_6 .
Батько чоловіка - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті батька він звернувся до Третьої нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За такого, спадщину після смерті батька - прийняв.
Спадкове майно померлого ОСОБА_5 складалось із земельної ділянки в СВТ «Схід», садового будинку, 1\2 частки у складі 10\100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 частки квартири АДРЕСА_2 , 1\2 частки квартири АДРЕСА_5 частки вкладу по депозитному вкладі від 19.03.2012 року у ПАТ КБ « ПриватБанк» на суму 20 000 грн.
За рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.02.2018 року встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , визнано спільною сумісною власністю 10\100 часток житлового будинку АДРЕСА_6 , земельну ділянку, квартиру АДРЕСА_2 , грошові кошти по депозитному вкладу від 19.03.2012 року у ПАТ КБ«ПриватБанк», та за ОСОБА_2 визнано право власності на 1\2 частину зазначеного майна.
ОСОБА_6 , будучи спадкоємцем першої черги після смерті батька - ОСОБА_5 , не встиг оскаржити рішення суду та отриматии свідоцтво про право на спадщину.
Після смерті чоловіка звернулась до Третьої Миколавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та постановою від 19.09.2018 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів.
Оскільки чоловік фактично прийняв спадщину, то вона на підставі вимог ст. 392, 1268, 1296, 1216, 331 ЦК України, і має право на спадкування належного йому майна. Посилаючись на викладене, позивач і просила про задоволення позову.
ІІ. Хід справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Біцюка А.В., від 30.01.2019 року дана позовна заява залишена без руху для зазначення ціни позову.
Ухвалою від 08.02.2019 року дана цивільна справа за підсудністю направлена до Центрального районного суду м. Миколаєва.
При цьому зазначено, що ціна позову складає 108 055 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого мана, пред'являються за місцем знаходждення майна або його основної частини. Якщо пов'язані між собою вимоги пред'явлені дночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна,спір розглядається за місцем знаходження об'єкта, вартість якого є найвищою.
Оскільки два об'єкта нерухомості, що входять до складу спадщини, знаходяться га території Центрального району, сукупна вартість яких складє 52 216, грн., що є найбільшою, відносно інших, суддею Біцюк А.В. і направлена справа до Центрального суду м. Миколаєва.
Спори про підсудність між судами не допускається.
Протоколом автоматизованого розподілу від 19.03.2019 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П., та отриманаостанньою 26.03.2019 року ( знаходження судді у нарадчій кімнаті, та відрядждення ).
Ухвалою судді від 26.03.2019 року дана позовна заявп залишена без руху.
В ухвалі зазначено про необхідість визначення належного відповідача, вказати коло спадкоємців, визначити їх правове положення та вказавти частки у спадковому майні, надати правовстановлюючі документи на підтвердження наявності спадкового майна або дані у підтвердження неможливості їх надання.
На виконання даної ухвали, ОСОБА_1 надала 15.04.2019 року заяву, у якій зазначила, що вказане в ухвалі суду, у відповідності до приписів ст. 197 ЦПК України, суд може роз'яснити учасникам процесу, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником процесу, та керуючись правом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, визначених ст. 4 ЦПК України, просила відкрити провадження у справі.
17.04.2019 року відкрито загальне позовне провадження, та визначена дата підготовчого судового засідання на 11.06.2019 року.
Ухвалою від 17.04.2019 року постановлено про витребування з Третьої нотаріальної державної нотаріальної контори копії спадкової справи після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , витребувано із БТІ технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_7 , індивідуальний гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_8 , правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 . З Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради Державний акт про право власності на земельну ділянку ЯЖ № 867848, виданий 08.07.2009 року на підставі рішення Миколахвської міської ради від 28.04.2009 року № 34\43.
26.04.2019 року ММБТІ на виконання ухвали направлені копії матеріалів технічної інвентаризації по АДРЕСА_8 індивідуального гаража № НОМЕР_2 ; СВТ «Схід» № 42, та копії правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 .
27.05.2019 року на викнання ухвали Управлінням земельних ресурсів направлена інформація наступнго змісту.
Державний акт на право власності серії ЯЖ№ 867848 було отримано управлінням земельних ресурсів ММР для підпису головою міської ради та передано 25.01.09 на реєстрацію державних актів, яка на той час (2004-2012) була покладена на Центр державного земельного кадастру. Другі примірники державних актів на земельні ділянки зберігались там же.
28.05.2019 року на адресу суду Третьою державною нотаріальною конторою направлена копія спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та копія спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10.06.2019 року від адвоката позивача ОСОБА_7 надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання.
Слухання справи відкладено на 23.09.2019 року (з 01.07.2019 року суддя знаходилась у плановій відпустці).
23.09.2019 року адвокатом позивача Кучерявою Т.Ю. надана заява про відкладення підготовчого судового засідання для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідних клопотань.
Ухвалою суду від 23.09.2019 року задоволено клопотання адвоката третьої особи- ОСОБА_8 про притягнення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5 , який є сином померлого ОСОБА_9 , витребувано від управління Держгеокадастру Миколаївського району Миколаївської бласті державний акт на право власності ЯЖ № 867848 на земельну ділянку 42 в СВТ «Схід», у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 07.11.2019 року.
У зв'язку з невиконанням ухвали суду по надання доказу, слухання справи відкладено на 22.01.2020 року.
20.11.2019 року на адресу суду направлена копія Державного акту серії ЯЖ № 867848 на земельну ділянку № НОМЕР_1 у СВТ «Схід» на ім'я ОСОБА_5
22.01.2020 року від адвоката Кучерявої Т.О. надійшло кдлопотання про закриття підготовчого судового засідання у її відсутність, заяв та клопотань перед судом немала.
Ухвалою суду від 22.01.2020 року закрито підготовче судове засдання,та справу призначено до судового розгляду на 13.04.2020 року.
У зв'язку із неявкою сторін до судового засідання, слухання справи відкладено на 22.06.2020 року.
22.06.2020 року позивачкою ОСОБА_1 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з карантином.
Із- за неявки сторін до судового засідання , слухання справи відкладено на 07.10.2020 року.
Сторони до судового засідання не з'явились, у зв'язку з чим, слухання справи відкладено .
Сторони неодноразово не з'являлись до судового засідання, у зв'язку з чим слухання справи неодноразово відкладалось.
Сторони до судового засідання 12.01.2022 року не з'явились, надали заяви пр слухання справи у їх відсутнсть.
При цьому представник позивача адвокат Соколова А.О. позов підтримала у повному обсязі та просила про його задоволення.
Адвокат третьої особи - ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просила прийняти рішення на підставі насявних у справі документів та відмовити у задоволенні позову.
Інші учасники заперечень проти позову не надали.
Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
ІІІ. Обставини справи, встановлені судом.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28.01.2017 року Центральним районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_6 , 1972 року народження вступив до шлюбу з ОСОБА_10 , 1972 року народження, та дружина змінила прізвище на ОСОБА_11 .
За свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 14.06. 1972 року, батьками ОСОБА_6 були ОСОБА_5 та матір'ю - ОСОБА_12 .
У ОСОБА_5 був також син ОСОБА_9 , 1967 року народження, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2017 року оголошений померлим.
ОСОБА_5 є сином оголошеного померлим ОСОБА_9 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті заведена спадкова справа № 160\2017 у Третій Миколаївській державній нотаріальній конторі.
24.03.2017 року за прийняттям спадщини звернувся ОСОБА_6 , ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 (внук померлого) - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
03.05.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з 01.10.1997 року по 20.12.2013 року, та визнання майна: земельної ділянки, садового будинку АДРЕСА_7 , 10\100 часток житлового будинку АДРЕСА_6 . квартири АДРЕСА_2 , саморобного причепу, індивідуального гаражу № НОМЕР_2 по АДРЕСА_8 , вкладу по депозитному договору від 19.03.2012 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 1\2 частку вище вказаного майна.
Ухвалою суду від 06.07.2017 року замінений відповідач-Миколаївська міська рада на належних: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Рішенням Заводського районного суду від 21.02.2018 року даний позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в період з 01.01.2004 року по 19.12.2013 року. Визнано спільною сумісною власністю 10\100 часток житлового будинку АДРЕСА_6 . земельну ділянку НОМЕР_1 у СВТ «Схід», квартиру АДРЕСА_2 , грошові кошти у розмірі 20000 грн. з нарахованими відповідно процентами вкладу за договором від 19.03.2012 року у ПАТ КБ « ПриватБанк», та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину вказаного майна. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У відповідності до приписів ст. 82 ЦПК України, обставини справи, встановлені рішенням суду, щонабрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Так, рішенням суду встановлено, що за життя ОСОБА_5 було придбано наступне майно.
На підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2001 року за № 3-3-24, посвідченого Універсальною біржею «Миколаївська нерухомість», ОСОБА_5 придбав 41\200 частку житлового будинку АДРЕСА_6 та зареєстровано в ММБТІ за № 259 від 21.02.2001 року.
В подальшому, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.07.2010 року, за ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Миклаївської міської ради № 843 від 23.06.2010 року, замість договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на 10\100 часток житлового будинку АДРЕСА_6 .
Крім того,на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі № 3725, ОСОБА_5 , придбав квартиру АДРЕСА_2 , право власності за ОСОБА_5 зареєстровано в ММБТІ за № 17146 від 04.01.2002 року. В подальшому,згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.11.2004 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на переплановану квартиру АДРЕСА_2 , в результаті чого житлова площа зменшиласьна 4,9 кв.м.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 867848, виданого 08.07.2009 року, за ОСОБА_5 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.04.2009 року № 34\43, визнано право власності на земельну ділянку 42, площею 0,0464 га, розташованої в СВТ «Схід» для ведення садівництва. Крім того, відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 26.06.2008 року, ММБТІ, ОСОБА_5 на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СВТ «Схід», належить садовий будинок з господарськими та побутовими спорудами.
Крім того, 19.03.2012 року, між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі голови правління, був укладений договір банківського вкладу (депозиту) №SAMDN25000724371465 на суму 20 000 грн. з процентною ставкою на суму вкладу 16,5%. Грошові кошти ОСОБА_5 внесені у розмірі 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2034732689 від 17.03.2012 року, відповідно до додаткової угоди про зміну процентної ставки при лонгації вкладу, строк вкладу продовжений на 12 місяців до 19.03.2014 року, процентна ставка складає 18,5 %.
У задоволенні інших вимог відмовлено, виходячи з наступного.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 26.06.2008 року ММБТІ, ОСОБА_5 належить садовий будинок АДРЕСА_7 , проте доказів того , що за ним зареєстровано право власності в установленому порядку, та здійснена державна реєстрація, не надано. У зв'язку з чим відсутні підстави для визнання права власності за ОСОБА_2 .
Згідно технічного паспорту на індивідуальний гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_8 від 03.11.2008 року, виготовленого ММБТІ, ОСОБА_5 самочинно збудовано індивідуальний гараж літери А, площею забудови 19,4 кв.м. Розпорядженням адміністрації Заводського району № 240 від 20.04.2010 року, індивідуальний гараж готовий до експлуатації, у зв'язку з чим ММБТІ внесені зміни до технічної документації, при цьому доказів того,що ОСОБА_5 була здійснена державна реєстрація та зареєстровано право власності в установленому законом порядку суду не надано. При цьому, із технічного паспорту вбачається,що він збудований на самозахопленій земельній ділянці площею 20 кв.м., тому відсутні підстави для визнання права власності за ОСОБА_2
26.06.2018 року Державним нотаріусом Третьої Миколаївської державнї нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 на 1\2 частку у праві спільної сумісної власності на майно подружждя за час шлюбу, яке складається із :грошових вкладів на депозитному рахунку із залишком 10 000 грн.,карткового рахунку із залишком 1376,15 грн. (реєстровий 3-353).
За свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.06.2018 року, виданого державним нотаріусом Третьої державної нотаріалної контори, спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є його син ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_9 , право на отримання спадщини за якого переходить до його сина- ОСОБА_5 на 1\3 частку майна померлого, яке складається із 1\2 частини грошових вкладів, на депозитному рахунку із залишком 10 000 грн., на картковому рахунку із залишком 1376,15 грн. Свідоцтво про право власності на спадщину на 1\3 частку від 1\2 частини грошових вкладів видано ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 2\3 частки грошових вкладів не видано ( реєстровий 3-354).
Після смерті ОСОБА_6 заведена Третьою нотаріальною конторою спадкова справа 425\2018.
Із заявою про прийняття спадщини звернулась 19.09.2018 року ОСОБА_1 . За даною заявою, документи, які стосуються оформлення спадкових прав, будуть надані пізніше.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 20.03.2018 року, згідно якого ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; довідка ТОВ «Центральний-1» про реєстрацію ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 ; інформаційна довідка зі спадкового реєстру, витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі. Свідоцтво про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_13 ( ОСОБА_11 ); витяг з Єдиного реєстру щодо місця реєстрації ОСОБА_1
19.09.2018 року за № 2265\02-14, державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори - Фоменко С.П. видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що спадкоємець не надала правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.
Таке рішення нотаріусом прийнято з посиланням на вимоги ст. ст. 49,68 ЗУ « Про нотаріат», п.4.15 розділу 11 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
IV.Джерела права та їх застосування. Висновки суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинстває справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
17 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 309/2340/15-ц, провадження № 61-16776св20 (ЄДРСРУ № 96977985) досліджував питання щодо наслідків незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Окрім цього, процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав прав та обов'язків (24 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 1316/364/12, провадження № 61-7023св20 (ЄДРСРУ № 96106030).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
За такого, незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2020 року №761/30025/16-ц.
Встановлені судом обставини справи та аналіз норм права, які підлягають застосуванню свідчать про те, що даний спір пов'язаний з правом власності позивача на спадкове майно, належне померлому ОСОБА_6 , та отримане останнім в результаті спадкування після смерті батька - ОСОБА_14 , та спір про обсяг майна та його частки існує між спадкоємцями, а за такого, Миколаївська міська рада не є належним відповідачем у даній справі.
Вказання спадкоємців третіми особами свідчить про неможливість заміни відповідача на підставі вищевказаного судом, окрім того, професійним представником позивача- адвокатами таке клопотання не заявлялось.
Відповідно до п.23 Постанови від 30.05.2008 року №7 Пленума Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» ,у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За ч.3 ст. 24 Постанови Пленуму,при розгляді цих справ слід перевіряти наявність абовідсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.09.2021 року и№227/3750/19 , визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
За статтею 2 Закону України «Про нотаріат» , правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Згідно ст. 4 вказаного Закону нотаріус має право:
-витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;
-одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, плату за вчинення інших дій, покладених на них відповідно до закону, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій;
-складати проекти документів, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
Згідно ст. 5 Закону нотаріус зобов'язаний:
-здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;
-сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
-зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;
-відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;
-вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;
-дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса,не допускати їх пошкодження чи знищення;
-надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;
-постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;
-виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
У ст. 7 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних договорів.
Стаття 34 даного Закону містить перелік нотаріальних дій, та передбачає, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії :
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо);
Пункт 1 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя;
Пункт 4 частини першої статті 34 в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;
9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;
Пункт 9 частини першої статті 34 в редакції Закону № 5208-VI від 06.09.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020
9-1) накладають заборону щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до частини четвертої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону;
Частину першу статті 34 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
11) засвідчують справжність підпису на документах;
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;
16) посвідчують час пред'явлення документів;
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
19) вчиняють виконавчі написи;
20) вчиняють протести векселів;
21) вчиняють морські протести;
22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
Статтею 39 передбачений порядок вчинення нотаріальних дій , у відповідності до цього Закону та інших актів законодавства України.
Стаття 46 даного Закону передбачає витребовування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.
Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Стаття 46-1 передбачає використання відомостей єдиних та державних реєстрів.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.
Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.
Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
На підставі приписів статті 49, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Пункт 9 частини першої статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.(ст. 67)
Такі ж вимоги закріплені в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, в редакції чинній на момент спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлені судом обставини справи та зазначені норми права свідчать про те, що позивач не довела , що звернення до сужу з даним позовом є винятковим способом захисту, який може бути застосований судом в даному випадку, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину не підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України.
Оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підствою для відмови у задоволенні позову, заявлені ОСОБА_1 вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
V.Щодо судових витрат.
За приписами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовнх вимог. Оскільки позов задоволенню непідлягає, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15, 16, 328, 1261, 1269 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської міської радипро визнання права власності в порядку спадкування за законом, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 17 січня 2022 року.
Суддя: Черенкова Н.П.