Провадження № 2/325/64/2022
Справа № 325/1596/21
Іменем України
17 січня 2022 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання незаконним і скасування розпорядження про відсторонення та виплату заробітної плати,
09 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області № 178-К від 05.11.2021 р. про відсторонення діловода Олександрівської сільської ради ОСОБА_1 від роботи; зобов'язати Олександрівську сільську раду виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи; стягнути з Олександрівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач працює діловодом в Олександрівській сільській раді. Наприкінці жовтня 2021 року позивачка отримала повідомлення від сільської ради про обов'язковість щеплення проти COVID-19, в якому повідомлялось про необхідність надання документу, який би підтверджував наявність щеплення від COVID-19, або довідку про протипоказання про проведення щеплень, а у випадку відсутності таких, повідомлялось про відсторонення позивачки від роботи з 08.11.2021 р. Позивачка повернула вказаний документ без виконання. 05.11.2021 року розпорядженням сільського голови № 178-К, вирішено відсторонити позивачку від роботи з 08.11.2021 р. до моменту проходження вакцинації, або надання медичного висновку про наявність протипоказань. Позивачка вважає її відсторонення незаконним, оскільки посади працівників органів місцевого самоврядування не відносяться до переліку професій, які підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19. Крім того, в розпорядженні на мотивована причина відсторонення, законних підстав у роботодавця примушувати її вакцинуватись не існує. За час відсторонення позивачка не отримувала заробітну плату, через що зазнала моральних страждань, які полягали у душевних переживаннях через матеріальні складнощі та порушення нормальних відносин із близькими та знайомими.
Ухвалою судді від 10.12.2021 року позов залишено без руху, надано строку для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 29.12.2021 року, відкрито спрощене позовне провадження, справа призначена до розгляду на 17.01.2022 року з повідомленням учасників справи, витребувано у відповідача довідку про заробітну плату позивачки.
12.01.2022 року до суду надійшли письмові заперечення на позов, у яких відповідач позов не визнав, зазначив, що з вересня по грудень 2021 року у територіальній громаді захворіло багато людей на COVID-19. У апараті сільської ради відбувся спалах коронавірусу, 10 працівників втратили працездатність та одна особа померла. У таких умовах відповідач з метою зупинення подальшого зараження та захворювання, прийняв рішення про відсторонення всіх невакцинованих працівників. Вказана міра була вимушеною. Перелік професій, які підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19 постійно розширюється та з 17.01.2022 року вже буде охоплювати органи місцевого самоврядування. Заявлений розмір моральної шкоди відповідач вважає недоведеним. Також, разом з запереченнями, відповідач надав довідку про заробітну плату ОСОБА_1 .
В судове засідання позивачка не прибула, її представник надав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.
Від представника відповідача 17.01.2022 року надійшла заява про розгляд справи без його участі, просив в позові відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачка працює на посаді діловода Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.
Наприкінці жовтня 2021 року позивачка отримала повідомлення від Олександрівської сільської ради про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, у якому зазначено, що на підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, ОСОБА_1 необхідно надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання у строк до 05.11.2021 року. У разі ненадання вказаних документів, повідомлено про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 р. На повідомленні відсутня дата його складення та дата вручення позивачці.
01.11.2021 р. ОСОБА_1 листом на ім'я сільського голови ОСОБА_2 повернула без виконання вказане повідомлення, у зв'язку з тим, що працівники органів місцевого самоврядування не підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19.
Розпорядженням сільського голови Олександрівської сільської ради № 178-К від 05.11.2021 року, вирішено відсторонити ОСОБА_1 від роботи з 08.11.2021 року до проходження вакцинації проти COVID-19 або надання медичного висновку про наявність протипоказань, надано розпорядження бухгалтеру врахувати відсторонення при нарахуванні заробітної плати. Розпорядження мотивоване статтею 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Вавржичка проти Чеської Республіки». Фактичною підставою для відсторонення вказано лист ОСОБА_1 про відмову від профілактичного щеплення проти COVID-19.
Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 від 11.01.2022 р. № 25, за час відсторонення ОСОБА_1 заробітну плату не отримувала.
Відповідно до Реєстру листків непрацездатності Олександрівської сільської ради за вересень-грудень 2021 р., вказано 10 осіб.
Згідно із свідоцтвом про смерть, одна особа серед тих, хто були на лікарняному, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд керується такими нормами права.
Відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Водночас, частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що «працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Пункт 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за №1306/36928, передбачає, що обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами)), підлягають працівники:
- центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
- місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
- закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства охорони здоров'я України 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» цей наказ набрав чинності 8 листопада 2021 р. (через один місяць з дня його офіційного опублікування 8 жовтня 2021 р. в «Офіційному віснику України» №78).
Наказом МОЗ № 2393 від 01.11.2021 р., який набрав чинності з 09.12.2021 р. вказаний Перелік був доповнений працівниками: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
Поряд із цим, відповідно до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) керівників закладів освіти зобов'язано забезпечити: «1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі-перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»».
Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам у співставленні з нормами права, суд звертає увагу на те, що діючим законодавством регламентовано запровадження обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 лише для працівників, які зазначені у Переліку Наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 року.
У зазначеному Переліку працівники органів місцевого самоврядування відсутні, а тому суд приходить до висновку про відсутність у позивачки обов'язку проходження профілактичного щеплення проти COVID-19.
Також, чинним законодавством не надано право роботодавцю на власний розсуд покладати обов'язок на працівників проходити вакцинацію проти COVID-19, з подальшим відстороненням від роботи, поза межами Переліку Наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 року.
Суд приймає до уваги пояснення відповідача стосовно складної епідемічної ситуації в Україні та у територіальній громаді зокрема, проте подолання захворюваності в будь-якому випадку повинно відбуватись у передбачений законом спосіб і з дотриманням балансу між основоположними правами людини, зокрема і права на працю.
В даній ситуації відповідач не мав правових підстав для покладення на позивачку обов'язку пройти щеплення проти COVID-19 та в подальшому незаконно прийняв рішення про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, що призвело до порушення трудових прав позивачки.
Також, суд не погоджується із посиланням відповідача при прийнятті оскаржуваного розпорядження на рішення ЄСПЛ у справі «Вавржичка проти Чеської Республіки», оскільки вказана справа стосувалась планової і стандартної вакцинації дітей від хвороб, добре вивчених медичною наукою. При розгляді вказаної справи суд зважував саме інтереси дітей.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розпорядження про відсторонення позивачки є незаконним, і тому підлягає скасуванню.
Крім того, за час незаконного відсторонення від роботи позивачка не отримувала заробітної плати, і тому суд визнає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити позивачці середній заробіток за час відсторонення від роботи (вимушеного прогулу).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 та постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р., сума середнього заробітку за період з 08.11.2021 року по 17.01.2022 року складає 20988,66 грн. з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів (період відсторонення - 49 робочих днів, середньоденна нарахована заробітна плата складає 428,34 грн. і розраховується: 9863,25 грн. + 8127 грн. / 42 робочі дні за вересень-жовтень 2021 р. = 428,34 грн.; 428,34 грн. х 49 днів = 20988,66 грн.).
Крім того, суд вважає, що незаконне відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати і страхового стажу, саме по собі призвело до завдання їй душевних переживань і моральної шкоди. Водночас суд вважає недоведеними доводи позивачки про зміну у стосунках з оточуючими.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає , зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої…
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи з обставин цієї справи та приймаючи до уваги характер порушення прав і тривалість порушення, суд присуджує позивачці відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн., що суд вважає співмірним у даних правовідносинах.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивачки понесену суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання незаконним і скасування розпорядження про відсторонення та виплату заробітної плати - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області № 178-К від 05.11.2021 р. про відсторонення діловода Олександрівської сільської ради ОСОБА_1 від роботи.
Зобов'язати Олександрівську сільську раду Мелітопольського району Запорізької області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 20988 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 66 коп. з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 (дві тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення в частині виплати середнього заробітку у межах платежу за один місяць в розмірі 7281 грн. 78 коп. (з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів) підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення суду складено 17.01.2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Відповідач:Олександрівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 04353801, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 90)
Суддя Є.В. Діденко