1Справа № 335/9008/21 2/335/336/2022
13 січня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» про стягнення заборгованості за договором позики, в обґрунтування кого зазначив наступне.
26.08.2018 між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» було укладено договір позики №86/78/18, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 737342 грн. 50 коп., що підтверджується квитанціями. Відповідно п. 6 договору відповідач зобов'язався повернути грошові кошти не пізніше 01.10.2019.
Відповідач не виконав умови договору та грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики у розмірі 737342 грн. 50 коп., три відсотки річних з період з 02.10.2019 по 19.07.2021 у розмірі 39755 грн. 86 коп., інфляційні втрати з жовтня 2019 по червень 2021 у розмірі 90941 грн 62 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8680 грн. 40 коп.
30.08.2021 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
21.10.2020 року ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, 13.01.2022 до суду надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності без проведення фіксації судового процесу, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, заяв та клопотань н адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст. ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення сторін у судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.08.2018 між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» було укладено договір позики №86/78/18, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 737342 грн. 50 коп., що підтверджується копіями квитанцій №0.0.1119871124.1, №0.0.1119894712.1 та №0.0.1119899006.1 від 28.08.2018.
Відповідно до п. 6 договору відповідач зобов'язався повернути грошові кошти не пізніше 01.10.2019.
Пунктом 9 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення позики позичальник сплачує виключну штрафну санкцію у вигляді пені у розмірі 0,01% за кожен день прострочки від суми платежу неповернутої своєчасної позики.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ст.6 ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно із нормами статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Аналогічні по суті висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, від 08.06.2016у справі № 6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц, які відповідно до ст.417 ЦПК України є обов'язковими для застосування іншими судами загальної юрисдикції таких норм права.
Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду України, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні також виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч. 2 ст.1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Таким чином, у випадку, якщо договір позики не є безоплатним (безпроцентним) у розумінні частини другої статті 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплатити винагороду (проценти за користування позикою) й у випадку, коли таким договором не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики (Постанова ВСУ від 02 липня 2014 року у справі № 6-36цс14).
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач, якій прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
З огляду на викладені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню боргу у розмірі 737342 грн. 50 коп., три відсотки річних за період з 02.10.2019 по 19.07.2021 у розмірі 39755 грн. 86 коп., інфляційні втрати з жовтня 2019 по червень 2021 у розмірі 90941 грн 62 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 8680 гривень 40 копійок.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28.08.2018 №86/78/18 у розмірі 737342 (сімсот тридцять сім тисяч триста сорок дві) гривні 50 копійок, три відсотки річних за період з 02.10.2019 по 19.07.2021 у розмірі 39755 (тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 86 копійок, інфляційні витрати за період з жовтня 2019 по червень 2021 у розмірі 90941 (дев'яносто тисяч дев'ятсот сорок одну) гривню 62 копійки, а всього стягнути 868039 (вісімсот шістдесят вісім тисяч тридцять дев'ять) гривень 98 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 8680 (вісім тисяч шістсот вісімдесят) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ»: код ЄДРПОУ 41044919, адреса: 69019, мю Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 23.
Повне судове рішення складено 13 січня 2022 року.
Суддя А.В. Стеценко