Справа № 629/132/22
Провадження № 2/629/459/22
19.01.2022 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Каращук Т.О., вивчивши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Литвинової Ганни Віталіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК “Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
До суду надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Литвинової Ганни Віталіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК “Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача вказувала про звільнення від сплати судового збору її довірителя, оскільки відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору. Адвокат вказувала, що боржник не позбавлений права на захист своїх прав, а тому визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних відносин та у випадку пред'явлення позову споживачем фінансових послугу підлягає застосуванню ЗУ “Про захист прав споживачів”. Враховуючи викладене, представник позивача вказувала про те, що її довіритель звільнена від сплати судового збору з урахуванням положень вище вказаного Закону.
Разом з позовом адвокат Литвинова Г.В. подала заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування.
Вивчивши викладене позивачем, суд дійшов наступного висновку.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Споживачі мають право на захист своїх прав державою (п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
За правилом ч.1 ст.5 ЗУ «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в постанові «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», вимоги споживачів про захист їх прав розглядаються у позовному провадженні. Заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ЦПК щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Так, права споживачів визначені у ІІ Розділі ЗУ «Про захист прав споживачів».
Інші випадки порушення прав споживачів регламентовані ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Звертаючись до суду із позовною заявою, представник позивача не зазначила про те, які конкретно права довірителя як споживача порушено, коли і в чому це виявилося, а фактично просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 ЗУ «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Можливість оскарження нотаріальної дії передбачена положеннями ст.50 ЗУ «Про нотаріат», де зазначено, що право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 року по справі №569/8884/17.
З наведеного вище вбачається, що посилання адвоката на ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є помилковим, оскільки фактично позивач звернулася до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, правовідносини за яким не підпадають під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів». Так, позов позивача стосується вчинення нотаріусом виконавчого напису з порушенням чинного законодавства, яким регулюється нотаріальна діяльність. Вказане свідчить про те, що дані відносини не підпадають під ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки ОСОБА_1 не заявляє вимог щодо незаконності дій банку, стягнення шкоди з фінансової установи чи інше, а лише просить визнати виконавчий напис нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Будь-яких інших підстав для звільнення від сплати судового збору позивача вказано не було, тому суддя дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору при зверненні з вищезазначеним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким чином, позивачу необхідно було додати документ, який підтверджує сплату судового збору у сумі 992, 40 грн.
Крім того, вважаю за необхідне зазначити, що для того, щоб позов був прийнятий до провадження судом, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України.
Крім того, пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі щодо своєчасної сплати судового збору для чого особа, зацікавлена у поданні позову, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 640/9385/20.
Необхідність сплати судового збору узгоджується також з позицією Верховного суду України, викладеною в ухвалі від 27.05.2021 року у справі №372/1293/20.
Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Таким чином, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків.
Щодо клопотання адвоката про забезпечення доказів шляхом їх витребування, суддя зазначає, що відповідно до ст.117 ЦПК України, за подання заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір, визначений законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Перевіривши матеріали, судом встановлено, що документ про сплату судового збору відсутній.
Згідно ч.4 ст.117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє заяву.
Керуючись ст.ст.116, 117, 175, 177, 185, 258 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Литвинової Ганни Віталіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК “Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем даної ухвали.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Литвинової Ганни Віталіївни про забезпечення доказів - повернути заявнику.
Копію ухвали направити позивачу та її представнику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали в частині повернення заяви, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О.Каращук