21.01.2022
Справа № 642/51/22
Провадження: № 1-кс/642/178/22
18 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря- ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , поданого у кримінальному провадженні за № 42021220000000482 від 28.12.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 364 КК України, про арешт майна-
Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначила, що У провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021220000000482 від 28.12.2021 за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст.309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст.204, ч.1 ст.364 КК України
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Харківська обласна прокуратура.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.03.2021 № 119 о/с був переміщений на посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Під час проходження служби в підрозділах поліції ОСОБА_5 було присвоєно чергове спеціальне звання капітан поліції.
Відповідно до посадової інструкції заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 :
-здійснює керівництво дільничними офіцерами поліції;
-забезпечує взаємодію дільничних офіцерів поліції з працівниками оперативних служб, органів досудового розслідування, інших підрозділів ОВС щодо попередження правопорушень, розшуку злочинців та інших напрямків оперативно - службової діяльності;
-систематично контролює, аналізує і оцінює результати діяльності дільничних офіцерів поліції;
-контролює і несе відповідальність за прийняття та своєчасний і якісний розгляд ДОП повідомлень, заяв, скарг громадян та посадових осіб з питань попередження й розкриття кримінальних правопорушень, профілактики правопорушень, охорони публічної безпеки;
-здійснює контроль і облік службової діяльності ДОП щодо реалізації усіх покладених на них завдань і функцій, дотримання ними законності при розгляді звернень громадян, виконання інших службових обов'язків;
-контролює ведення справ ДОП адміністративного нагляду, осіб формально підпадаючих під адмін нагляд, домашнього арешту
Згідно зі Статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, ОСОБА_5 , як працівник органу державної влади, зобов'язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Національну поліції»
ОСОБА_5 , як поліцейський, був представником держави, законні вимоги якого є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. При виконанні покладених на нього обов'язків ОСОБА_5 повинен керуватись тільки законом, діяти в його межах і підпорядковуватись тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліції»
у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Отже, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, постійно здійснював функції представника влади - працівника правоохоронного органу, і відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та Примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.
Так, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище, у грудні 2021 року створив умови для надання йому ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 , неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 5000 $ (п'ять тисяч доларів США) за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження, у якому той перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.
24.12.2021 приблизно о 17:00, перебуваючи поблизу відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, пров. Балашовський, 12, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, при цьому зазначив, що повернення майна власнику не є підставою для закриття кримінального провадження. Також ОСОБА_5 зазначив, що, у разі не надання йому неправомірної вигоди, ОСОБА_8 будуть постійно викликати до відділу поліції та перевіряти на причетність до інших аналогічних злочинів, тим самим ОСОБА_5 вимагав надання неправомірної вигоди та створив такі умови, за яких ОСОБА_7 був вимушений погодитися на його пропозицію.
У той же день приблизно о 23:30 ОСОБА_5 , діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, з використанням наданого йому службового становища, зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що для закриття кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності необхідно надати йому більшу суму неправомірної вигоди, а саме 5000 $ (п'ять тисяч доларів США).
Водночас, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність наведених вище ОСОБА_5 вимог, з метою викриття та припинення злочинної діяльності вказаної особи, звернулися до правоохоронних органів із відповідною заявою.
29.12.2021 приблизно о 14:30 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, зателефонував ОСОБА_6 та запитав про дату надання ОСОБА_7 раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 5000 $ (п'ять тисяч доларів США). На зазначені доводи про відсутність такої суми грошових коштів у ОСОБА_7 , ОСОБА_5 повідомив про необхідність, у такому разі, надати йому частину неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США до Нового року, а іншу частину в сумі 3000 доларів США - на початку січня 2022 року.
Після чого, 30.12.2021 приблизно о 16:20, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, з використанням наданого йому службового становища, перебуваючи поблизу відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, пров. Балашовський, 12, отримав від ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 , раніше обумовлену частину неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, еквівалентних згідно з офіційним курсом НБУ 54 415,4 гривень, за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , закриття кримінального провадження № 12021226180000771 від 24.12.2021, у якому останній перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.
Після чого, 05.01.2021 приблизно о 13:30 ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, та реалізовуючи злочинний умисел направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, перебуваючи у приміщенні відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м.Харків, пров. Балашовський, 12, в ході телефонної розмови з ОСОБА_6 повідомив останньому про необхідність передачі йому другої раніше обумовленої частини неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США через ОСОБА_9 у приміщенні пункту прийому металобрухту за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому зазначивши, що кримінальне провадження, у якому перевірявся на причетність ОСОБА_7 , у такому разі буде закрите.
ОСОБА_6 , діючи на вимогу ОСОБА_5 , прослідував за вказаною адресою, де передав ОСОБА_9 раніше обумовлену зі ОСОБА_5 другу частину неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США, еквівалентних згідно з офіційним курсом НБУ 81 892,8 грн.,для передачі останньому за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , закриття кримінального провадження №12021226180000771 від 24.12.2021, у якому останній перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.
Таким чином, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, з використанням наданого йому службового становища, у період з 30.12.2021 до 05.01.2022 одержав від ОСОБА_6 , що діяв в інтересах ОСОБА_7 , неправомірну вигоду на загальну суму 5000 доларів США,, еквівалентних згідно з офіційним курсом НБУ 136 308,2 гривень,за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , закриття кримінального провадження № 12021226180000771 від 24.12.2021, у якому останній перевіряється на причетність до вчинення крадіжки та не здійснення викликів до поліції за іншими матеріалами.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає, дії з використанням наданого службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
06.01.2022 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Крім того, 06.01.2022 внесено відомості до ЄРДР за № 62021170020000005 за ч.1 ст. 309 КК України, № 62021170020000004 за ч.1 ст. 263 КК України, № 62021170020000003 за ч.2 ст.204 КК України, № 62021170020000006 за ч.1 ст. 364 КК України.
12.01.2022 кримінальні провадження № 42021220000000482, № 62021170020000005, № 62021170020000004, № 62021170020000003, № 62021170020000006 об'єднано та присвоєно єдиний номер № 42021220000000482.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від 5 (п'яти) до 10 (десяти) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Орган досудового розслідування вважає, що в зв'язку з тим, що санкція статті 368 ч. 3 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачає конфіскацію майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання необхідно накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з НОМЕР_2 , перебуває у власності ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки з регіонального Сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області власником транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з НОМЕР_3 являється ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Незастосування тимчасового позбавлення можливості будь-яких осіб відчужувати це майно, може призвести до зникнення, втрати, пошкодження вказаного майна, що може перешкодити встановленню істини по справі.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала та просила суд його задовольнити.
Представник власника майна заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що автомобіль не вилучався, тому на нього неможливо накласти арешт, він є доказом у кримінальному провадженні та зі слів власника йому не належить, окрім того, відсутні підстави вважати, що судом буде призначено покарання у вигляді конфіскації майна.
Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положення абзацу першого частини третьої ст.170 КПК України, які в контексті співвідношення з положеннями ст.98 КПК України, як критеріями для визначення речей чи документів речовими доказами, встановлює, що окрім віднесення певного предмету до речового доказу, він обов'язково має відповідати критеріям, визначеним в ч.3 ст.170 КПК України, тобто має бути предметом матеріального світу, який перебуває у власності суб'єкта права та відповідати вимогам ст.190 ЦК України.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Крім того, згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Суд вважає, що в зв'язку з тим, що санкція статті 368 ч. 3 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачає конфіскацію майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання необхідно накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_5 .
Слідчий суддя при постановленні ухвали про накладення арешту на майно, враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 167-173 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-171 КПК України,-
ухвалив:
Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , поданого у кримінальному провадженні за № 42021220000000482 від 28.12.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 364 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, перереєстрації, реєстрації, в тому числі в межах виконавчих проваджень, на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з НОМЕР_2 , (2006), що на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 .
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору та слідчому.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1