Справа № 638/4194/21
Провадження № 2/638/97/22
20.01.2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Жакун Н. О.
з участю судового розпорядника Календіної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,-
Комунальне підприємство «Харківводоканал» в особі уповноваженого представника у березні 2021 року звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 33060 грн. 84 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року в розмірі 17512 грн. 17 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року у розмірі 12653 грн. 60 коп.; інфляційні витрати у розмірі 2016 грн. 72 коп.; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 878,35 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюється за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Нарахування за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення проводяться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг. Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідачі не здійснюють, внаслідок чого утворилась заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 30165, 77 грн. Крім того, відповідачам нараховано інфляційні витрати у розмірі 2016 грн. 72 коп. та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 878,35 грн., оскільки відповідачі прострочили зобов'язання. Просить суд позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надали.
Відповідач ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд частково задовольнити позовні вимоги, зокрема не стягувати суму заборгованості з нього, адже за вказаною у позові адресою не проживає з 2009 року та фактично не зареєстрований з 01.04.2021 року, стосунків з іншими відповідачами не підтримує, зв'язку немає. Ще у 2009 році він одружився з ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та переїхав жити до неї. За вказаною адресою вони зареєстрували і спільного сина - ОСОБА_6 . Відповідачі наголошує, що раніше не міг знятись з реєстрації, оскільки постійно виїжджає за кордон, зокрема до Російської Федерації. Просить суд вважати його таким, що не має заборгованості перед позивачем.
Комунальне підприємство «Харківводоканал» подало до суду відповідь на відзив, згідно якого позивач вказує, що ОСОБА_1 зверталася до позивача та посилалася на факт непроживання за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , але доказів цього не надала. Факт зняття ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання не звільняє його від обов'язку оплати заборгованості, яка утворилася за час його проживання за вказаною адресою.
Відповідач ОСОБА_4 подав до суду заперечення, в яких вказав, що він не проживає за адресою з 2009 року, ним оскаржувалися всі судові рішення та накази про стягнення з нього заборгованості. У своєму відзиві позивач визнає факт звернення ОСОБА_1 із заявою про непроживання за адресою ОСОБА_4 . Крім того позивачем пропущено позовну давність, своїм правом на судовий захист позивач вчасно не скористався.
Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 станом на момент звернення до суду - 25.03.2021 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та з 01.04.2021 року відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області (а. с. 109-112).
Як вбачається із розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритим на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідачів існує заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 33060 грн. 84 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року в розмірі 17512 грн. 17 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року у розмірі 12653 грн. 60 коп.; інфляційні витрати у розмірі 2016 грн. 72 коп.; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 878,35 грн. (а. с. 118-125).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України від 09 листопада 2017року №2189 VIІI «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189 VIІI).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2189 VIIІ житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
Споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (стаття 9 Закону №2189 VIIІ).
Відповідно до абзацу 13 частини першої ст.1 Закону України №1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 1875-IV), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до пунктів 5, 10 ч.3 ст.20 Закону №1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Відповідно до зазначених норм та за змістом Закону №1875-IV зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Статтею 67 Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК України) встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» № 2918-ІІІ від 10.01.2002 споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Частиною 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII передбачено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
На виконання закону КП «Харківводоканал» розроблено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на основі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та погоджено рекомендаційним роз'ясненням Харківського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України від 16.07.2009 за № 9.
Договір між споживачами є публічним та уважається укладеним, незважаючи на відсутність письмового договору, оскільки сторони певний час виконують конклюдентні дії, а саме КП «Харківводоканал» зі своєї сторони надає послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі в свою чергу приймають ці послуги.
Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України, встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Згідно статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачами, як споживачами послуг, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.
Водночас, у письмових заявах по суті справи відповідач ОСОБА_4 наголосив на порушення позивачем строку звернення до суду та що таке звернення відбулося поза межами строку позовної давності.
Надаючи оцінку вказаній заяві, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин третьої, четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Частиною другою статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Позивач - КП «Харківводоканал» звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення 25.03.2021 року, про що свідчить вхідний реєстраційний штамп канцелярії суду.
Аналізом розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритим на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що заборгованість відповідачів по сплаті послуг має місце з 2016 року, при цьому позивач просить суд стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року в розмірі 17512 грн. 17 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року у розмірі 12653 грн. 60 коп., тобто поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено одним із відповідачів - ОСОБА_4 .
За таких обставин, з відповідачів на користь КП «Харківводоканал» підлягає стягненню солідарно заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з березня 2018 року по дату, заявлену у позові - по 31 січня 2021 року, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 25 березня 2018 року по 31 січня 2021 року в розмірі 12238 (дванадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 64 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 25 березня 2018 року по 31 січня 2021 року у розмірі 8754 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп.
Разом з тим, розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції, який міститься в матеріалах справи, складений позивачем в межах позовної давності та становить відповідно: індекс інфляції - 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 72 коп. та 3% річних від простроченої суми - 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 35 коп.
З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідачів належить стягнути суму заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання в розмірі 12238 грн. 64 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення в розмірі 8754 грн. 40 коп., індекс інфляції - 2016 грн. 72 коп. та 3% річних - 878 грн. 35 коп.
З приводу заперечень відповідача ОСОБА_4 щодо відсутності підстав для стягнення з нього заборгованості, оскільки він не проживає в спірній квартирі з 2009 року, то вони є необґрунтованими, з таких підстав.
Згідно сторінок паспорту ОСОБА_4 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.07.1996 року по 01.04.2021 року, тобто вказаний період охоплюється періодом, за який у відповідачів виникла спірна заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи регулюються також Законом «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV (надалі Закон №1382-IV). Цим законом введений режим реєстрації фізичних осіб при зміні місця їх проживання або перебування за їх заявою.
Згідно статті 3 Закону №1382-IV місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону). Реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування (ст. 8 Закону № 1382-IV).
Таким чином, постійним місцем проживання є місце реєстрації (прописки) особи.
Відповідач не заперечує факту реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно вказує на те, що не проживає за нею з 2009 року, тобто з часу реєстрації шлюбу, однак ним не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження цього факту.
Крім того посилання відповідача у відзиві, на те, що його мати, яка теж є відповідачем по цій справі, зверталась до КП «Харківводоканал» із заявою, що ОСОБА_4 не проживає разом з нею за вищезазначеною адресою, не підтверджені належними доказами.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості стягнення з нього заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, з підстав з його відсутності за вищезазначеною адресою з 2009 року, як необґрунтовані. Крім того, він не був позбавлений можливості відповідно до п. 7 п. 16 типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, подати заяву про зменшення розміру плати за послуги.
Інші доводи заперечень, зокрема те, що даним відповідачем ініційовуються оскарження судових рішень та судових наказів про стягнення з нього боргу за житлово-комунальні послуги за вказаною адресою не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки вказане свідчить про реалізацію особою права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку та за встановлених судом обставин не є суттєвими.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
Згідно частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.
Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп., а також сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позову у розмірі 2270 грн. 00 коп., тобто всього сплачено 4540, 00 грн.
За результатами судового розгляду позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» задоволено частково: 23888, 11 грн. : 33060, 84 грн.: х 100 % = тобто 72, 3 %, тобто задоволено 72, 3 % від заявленої суми.
З огляду на викладене, та з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в залежності від ступеня задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 4540 грн. х 72, 3 % (частка задоволення позовної вимоги): 100 % = 3282, 42 грн.
На підставі викладеного, ст.ст.252-259, 261, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 4, 10, 13, 15, 16, 76-78, 81, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715, п/р НОМЕР_6 ) заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 25 березня 2018 року по 31 січня 2021 року в розмірі 12238 (дванадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 64 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 25 березня 2018 року по 31 січня 2021 року у розмірі 8754 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп.; індекс інфляції у розмірі 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн 35 коп, а всього стягнути 23888 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят вісім)грн. 11коп
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715, п/р НОМЕР_6 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 42 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: