Провадження № 22-ц/803/1007/22 Справа № 210/5457/21 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
13 січня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року, яке ухвалене суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області відомості щодо дати складання повного тексту судового рішення відсутні, -
В вересні 2021 року представник ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі -ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»)про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач ОСОБА_1 у період з 18.03.2008 року по 04.03.2020 року працював на посаді кошового конвертерного цеху Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг» в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично-допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.
Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини у червні 2021 року позивачу встановлено наступний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст. (пиловий бронхіт І-ІІ ст., емфізема легень І-ІІ ст.), група В.ЛН другого ступеня. Висновком МСЕК від 14.09.2021 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 20% з переоглядом 01.08.2022 року.
У зв'язку з хронічним професійним захворюванням позивач не має змоги і вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки - без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Змінилися його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Працювати позивач не може, навіть допомогти по господарству своїй родині, йому важко, бо його турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, сухий приступоподібний кашель, важкість у грудній клітці, періодичні приступи задухи. Все це ставить під загрозу його життя - це висновки лікарів, що підтверджуються виписками з його медичної карти. 11 років 11 місяців позивач працював на підприємстві відповідача, був опорою і підтримкою для своєї сім'ї, тепер же за станом здоров'я він не може повноцінно забезпечувати свою сім'ю, усі державні компенсації ідуть на медичну реабілітацію та придбання ліків, крім того, родина позивача тепер несе додаткові витрати на нього. Від нього він почуває себе неповноцінною людиною. При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання, тому він звернувся до суду з цим позовом.У зв'язку з чим просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 180 000 грн. без утримання податків з доходів фізичних осіб, інших зборів та платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з втратою здоров'я на виробництві - 60 000,00 гривень без відрахування податку з доходів фізичних осіб та витрати на правничу допомогу - 1100,00 гривень
В решті позову - відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 гривень
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Вважає, що судом залишено поза увагою роз'яснення викладені в п. 3 Пленуму ВС України у Постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Позивачем не надано жодних доказів того, що в його житті відбулися негативні зміни внаслідок хвороби. Крім того, позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди саме відповідачем та не обґрунтовано розмір морального відшкодування.
Зокрема, зазначає, що підприємство не порушувало технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку настанням шкоди не вчиняло, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров'я позивача. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.
Судом першої інстанції надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з копії трудової книжки, що позивач ОСОБА_1 у період з 11.06.2004 року по 18.03.2020 року працював на посаді газозварника, з 18.03.2008 року, 04.03.2020 року працював кошовим конвертерного цеху металургійного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» , 04.03.2020 року позивача переведено сортувальнико -здавальником металу . (а.с.21-26).
Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини, позивачу 17.06.2021 року встановлено наступний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень І-ІІ ст. (пиловий бронхіт І-ІІ ст., емфізема легень І-ІІ ст.), група В.ЛН другого ступеня (а.с.12).
Відповідно до п.18 Акту №17 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.07.2021 року (форма П-4), складеного ВАТ « АрселорМіттал Кривий Ріг», причиною виникнення професійного захворювання є пил - аерозолі переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію, що перебільшували ГДК (а.с.6). Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 11 років 11 місяців на підприємстві відповідача.
Висновком МСЕК від 14.09.2021 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20% з 17.08.2021 року безстроково, групу інвалідності не встановлено, з переоглядом 01.09.2022 року (а.с.4).
У зв'язку з професійним захворюванням, позивач перебував неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.13-20).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно п. 18 Акту №17 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.07.2021 року причиною виникнення професійного захворювання є пил - аерозолі переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію, що перебільшували ГДК (а.с.6).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди,колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, взяв до уваги пояснення та відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості.
Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 20 %, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивачки, так і відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційних скарг відсутні, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 січня 2022 року.
Головуючий:
Судді: