Провадження № 22-ц/803/558/22 Справа № 212/4793/21 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
12 січня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Кислиця І.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року, яке постановлено суддею Дехтою Р.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 28 вересня 2021 року, -
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 240 000 грн. у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 20 травня 2021 року позивачу було первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 109 999 грн. без утримання податку з доходів з фізичних осіб та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 099,99 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
На думку апелянта, судом не в повній мірі враховано, що позивач отримав тяжке ушкодження здоров'я, шкода його здоров'ю була заподіяна у великому розмірі, у зв'язку з чим позивач змушений постійно лікуватись, оскільки його постійно турбує біль в шийному та поперековому відділах хребта, порушення ходи, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів, заніміння кінцівок.
У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», зазначає про те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки фактично вони не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву відповідача на апеляційну скаргу представника позивача, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 17 листопада 2003 року по 05 квітня 2004 року прохідником, з 05 квітня 2004 року по 02 червня 2009 року - гірничим робочим, з 02 червня 2009 року по 10 березня 2020 року - гірником на ш. «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком». 10 березня 2020 року позивач звільнився, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 14-17).
Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 березня 2021 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок його праці на підприємстві відповідача, де в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням (а.с. 21).
Відповідно до п. 18 Акту, причиною професійного захворювання позивача є важкість праці (а.с. 21-зворот).
Висновком МСЕК від 20 травня 2021 року позивачу було первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 23-24).
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отриманопозивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач тривалий час працював в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, при цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.
Зокрема, судом враховано характер професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, період роботи у відповідача в шкідливих умовах праці, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з виникненням професійного захворювання позивач змушений постійно лікуватись, оскільки його постійно турбує біль в шийному та поперековому відділах хребта, порушення ходи, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів, заніміння кінцівок.
У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, період роботи у відповідача в шкідливих умовах праці, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 109 999 гривень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 січня 2022 року.
Головуючий:
Судді: