Справа № 161/20346/21 Провадження №33/802/89/22 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.
Категорія:ч.4 ст.188-39 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А.
20 січня 2022 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Сидорука Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сидорука Романа Вячеславовича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , голову Торчинської селищної ради Волинської області, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн.
Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 454 грн. коп. судового збору.
Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що в мережі Інтернет на офіційній сторінці Торчинської громади у мережі "Facebook" розміщено відеозапис від 04.10.2021 року "Звернення голови Торчинської селищної ради до жителів Торчинської громади щодо хуліганських дій з боку осіб ромської національності", у якому він оголосив зміст свого листа на адресу начальника Луцького РУ ГУНП у Волинській області Сергія Рудницького, в якому зазначалися персональні дані членів ромської сім'ї, зокрема, адреса проживання ( АДРЕСА_2 ), як ймовірних учасників вчиненого раніше правопорушення, що призвело до залишення місця проживання членами цієї сім'ї з метою забезпечення своєї безпеки, оскільки опис подій у зазначеному публічному зверненні відображено таким чином, що розпалює ненависть, нетерпимість, призводить до ворожого ставлення та негативних агресивних висловлювань до ромської національної меншини.
Отже, ОСОБА_1 як посадова особа органу місцевого самоврядування, володільця персональних даних, не забезпечив належний рівень захисту персональних даних окремих осіб ромської меншини, чим порушив вимоги ч.3 ст.10 та ч.ч.1-2 ст.24 Закону України "Про захист персональних даних", за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Не погоджуючись із такою постановою судді захисник ОСОБА_1 - адвокат Сидорук Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки вважає його необґрунтованим та незаконним. Вказує, що суд першої інстанції не належним чином не з'ясував обставин щодо вчинення правопорушення, так як висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам, викладеним у протоколі. Судом залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_1 у відео-зверненні було зачитано заяву до правоохоронних органів для вжиття заходів з приводу можливих неправомірних дій невстановленими особами. Адреса, яка була зачитана у відео-зверненні, не стосувалась конкретних осіб та не є їх місцем проживання. Метою даного пункту звернення було встановлення правомірності проживання будь-кого із осіб за вказаною адресою, оскільки за цієї адресою постійно надходять скарги місцевих жителів. Відповідно до інформації, яка наявна у Торчинській селищній раді, будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , зареєстрований за гр. ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 , які померли. Заповіт від їх імені в Торчинській селищній раді не посвідчувався. Відтак, інформацію про адресу будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , не є персональними даними будь-кого з осіб на даний час, а правомірність проживання в ньому і просив встановити у своєму зверненні селищний голова ОСОБА_1 у зв'язку з неодноразовими скаргами мешканців громади. Вважає, що озвучена у зверненні інформації не дає можливості конкретно ідентифікувати будь-яку особу. А тому, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що озвучена ОСОБА_1 інформація є персональними даними зазначених осіб.
Крім того, зазначає, що відео-файл зі зверненням голови селищної ради до жителів громади на оптичному диску не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП, оскільки не підтверджує факту поширення персональних даних ним та факту публікації відео-файлу. Також не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 скріншот з мережі "Facebook", оскільки судом не встановлено чим підтверджується достовірність цього скріншоту, кому належить сторінка "Facebook" на якій здійснено опублікування відео-файлу, ким здійснено публікування та хто здійснює керування цією сторінкою.
За таких обставин, направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними. Посилаючись на наведене, захисник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Крім того, захисник у поданій апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Як на поважність причин пропуску такого строку посилається на те, що 02.12.21 справа була розглянута у відсутності ОСОБА_1 та постановлено судове рішення, яке ним не отримано по даний час. З текстом судового рішення він ознайомився в Єдиному реєстрі судовий рішень лише 28.12.21. Вважає, що саме з цієї дати (28.12.21) почав перебіг 10-денного строку на оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 та представник Уповноваженого ВРУ з прав людини у Волинській області в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. При цьому, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавали.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Сидорука Р.В., який скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити з підстав викладених в ній, доходжу наступного висновку.
Апеляційний суд вважає, що слід врахувати доводи апелянта та поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки, як встановлено судом, він фактично пропущений з поважних на те причин.
За положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Всупереч цьому, судом першої інстанції не було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є передчасним і не відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, як це передбачено п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, з наступних підстав.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.11.2021 року ОСОБА_1 ставиться у провину порушення положень п.7 ч.2 ст.8, ч.3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.24 Закону України "Про захист персональних даних" у вигляді того, що він як посадова особа органу місцевого самоврядування (голова Торчинської селищної ради) не забезпечив належний рівень захисту персональних даних окремих осіб ромської меншини поширивши в мережі Інтернет на офіційній сторінці Торчинської громади у мережі "Facebook" відеозапис від 04.10.21 "Звернення голови Торчинської селищної ради до жителів Торчинської громади щодо хуліганських дій з боку осіб ромської національності" з персональними даними цих осіб (про національність та місце їх проживання), що призвело до незаконного доступу до них невизначеного кола осіб та порушення прав суб'єктів персональних даних (представників ромської національної меншини) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та втрати, а також на захист від надання відомостей, що ганьблять їх честь. гідність.
Такі дії ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Відповідальність за ч.4 ст.188-39 КУпАП настає за недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП, а саме у тому, що він як посадова особа органу місцевого самоврядування, володільця персональних даних, не забезпечив належний рівень захисту персональних даних окремих осіб ромської меншини, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення від 04.11.21, скріншот з офіційної сторінки Торчинської громади у мережі «Facebook» відеозапису, копію звернення №883/1.11.2/21 від 04.10.21, відео-файл зі зверненням голови селищної ради до жителів громади на оптичному диску, копію звернення регіонального представника Уповноваженого ВРУ з прав людини у Волинській області №12537.2/21/44 від 25.10.21, копію повідомлення Луцького РУП ГУНП у Волинській області №13831/50/01-2021 від 28.10.21, письмові пояснення ОСОБА_4 від 19.10.21, письмові пояснення ОСОБА_1 від 04.11.21 та інші матеріали справи.
Сторона захисту вказуючи про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП, вказувала про те, що озвучена у зверненні інформації не дає можливості конкретно ідентифікувати будь-яку особу, а тому, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що озвучена інформація є персональними даними будь-кого з осіб.
Такі доводи сторони захисту знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Так, всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності у розрізі із нормами законодавства, яке регулює питання захисту персональних даних, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.7 ч.2 ст.8, ч.3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.24 Закону України "Про захист персональних даних", і таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" (далі - Закон №2297-VI) передбачено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. При цьому, суб'єкт персональних даних - це фізична особа, персональні дані якої обробляються.
Суб'єкт персональних даних має право на захист персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист він надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи (п.7 ч.2 ст.8 Закону №2297-VI).
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №2297-VI, використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №2297-VI, володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов'язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних. В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також у володільцях чи розпорядниках персональних даних, що здійснюють обробку персональних даних, яка підлягає повідомленню відповідно до цього Закону, створюється (визначається) структурний підрозділ або відповідальна особа, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці.
Зі змісту звернення Торчинського селищного голови ОСОБА_1 від 04.10.21 за вих.883/1.11.2/21, адресованого на ім'я начальника Луцького РУП ГНП у Волинській області С.Рудницькому, яке він оголосив у відео-зверненні до мешканців громади, вбачається, що він фактично зазначив про непоодинокі прояви жорстокості, порушення правопорядку та залякування місцевих жителів зі сторони осіб ромської національності, і зокрема, про випадок нападу на чоловіка, якому особами ромської національності було спричинено тілесні ушкодження, який стався 03.10.21 в центрі смт.Торчин. У цьому зверненні він просить: 1) всебічно та об'єктивно розслідувати випадок, який стався 03.10.21 в районі автостанції смт.Торчин; 2) дати правову оцінку щодо проживання жителів ромської національності за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) зареєструвати кримінальне провадження та інформувати громадськість про хід розслідування у зв'язку з тим, що даний злочин набрав великого резонансу.
Отже, проаналізувавши зміст оголошеного у відео-зверненні листа, а також зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 04.11.21, апеляційний суд вважає, що у них не зазначено якої конкретно особи були порушені права і свободи, оскільки відповідно до ст.2 Закону №2297-VI суб'єктом персональних даних є виключно фізична особа, персональні дані якої обробляються.
Зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.11.21 даних про те, що головою Торчинської селищної громади ОСОБА_1 було розголошено персональні дані осіб ромської меншини, які проживають на території громади (дані про національність цих осіб та місце їх проживання), не може слугувати підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.188-39 КУпАП.
За положеннями ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів по адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні ч.1 ст.251 КУпАП, місця проживання або реєстрації конкретних осіб за вказаною у зверненні селищного голови адресою - АДРЕСА_2 , що могло б свідчити про суб'єкта персональних даних, тобто фізичну особу, персональні дані якої обробляються, а не визначення кола осіб, що має місце в даному випадку.
При цьому, апеляційний суд також вважає, що посилання суду першої інстанції на рішення КС України від 20.01.12 у справі №2-рп/2012 є таким, що не узгоджується із встановленими фактичними даними у даній справі, оскільки містить офіційне тлумачення ч.ч.1, 2 ст.32 Конституції України щодо інформації про особисте та сімейне життя, будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована чи може бути конкретно ідентифікована, що не має місце в даному випадку.
Крім того, як встановлено судом, в даному випадку має місце звернення селищного голови до правоохоронних органів для здійснення ними повноважень відповідно до їх компетенції щодо встановлення даних про осіб та правомірності проживання невідомих осіб за певною адресою, а також необхідності проведення досудового розслідування за вчинення неправомірного проступку, який мав місце 03.10.21 та, яке було оголошено мешканцям громади у відео-зверненні у зв'язку із резонансом.
Таким чином, відео-звернення селищного голови до мешканців громади шляхом оголошення листа до правоохоронних органів та інші документи, які додані до протоколу, що містяться в матеріалах справи, не можуть бути належним та допустимим доказом в розумінні ст.251 КУпАП, які підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Отже, в матеріалах справи докази, які прямо вказували б про недодержання ОСОБА_1 встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних, окрім як зазначення про це в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.11.21, - відсутні.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення від 04.11.21 також не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
А тому, посилання сторони захисту про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
За таких обставин, що постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.12.2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення за санкцією цієї статті, не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними в справі, і таких не було здобуто в ході апеляційного розгляду.
За положеннями п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, то провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП за наведених в протоколі обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.294, 247 КУпАП,
Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Сидоруку Роману Вячеславовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року в даній справі.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сидорука Романа Вячеславовича задовольнити.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року в даній справі скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк