Справа № 166/1088/21 Головуючий у 1 інстанції: Свистун О. М.
Провадження № 22-ц/802/103/22 Категорія: 39 Доповідач: Киця С. I.
18 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2021 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2021 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг Банку відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання Банківських послуг у Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://а-bаnk.соm.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених договором. Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання, а саме не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30 серпня 2021 року має заборгованість на суму 19316,45 гривень, яка складається з 14064,19 гривень - заборгованість за кредитом; 5252,26 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Банк просить стягнути із ОСОБА_1 19316,45 грн заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 14064 (чотирнадцять тисяч шістдесят чотири) гривні 19 коп заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2019 року, що становить заборгованість за тілом кредиту. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 1530,45 грн судового збору.
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позовні вимоги в цій частині, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що як убачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, а значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг і погодився з ними. В даному випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи з сайту банку, а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» в якому чітко зазначені обумовлені стронами умови кредитування, строки, процентна ставка. Суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, оскільки в справі № 342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи банку не були підписані боржником, а тому в даному випадку суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні процентів.
Відзив на апеляційну скаргу в цій справі не подавався.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З поданої апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5252,26 гривень заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві-анкеті позичальника відсутні відомості про вартість кредиту: процентну ставку, обов'язкові строкові платежі, розмір пені та штрафів тощо. Вказаний документ не містить і строку повернення кредиту.
З матеріалів справи встановлено, що 18.03.2019 між АТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, укладено договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Будь-яких даних про суму кредиту, відсоткову ставку за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, конкретного виду кредитної картки, яку бажає отримати заявник, дати її видачі та строку дії, анкета-заява не містить.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент- Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банк, які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банк розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим банком у період - з часу виникнення спірних правовідносин (2019 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (вересень 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-банк у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-банк, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банк не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані АТ «Акцент-Банк» Умови та Правила надання банківських послуг в у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 5252,26 гривень, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем не доведено факт досягнення між сторонами домовленостей про сплату процентів за користування кредитом.
Як вбачається із заяви б/н від 18 березня 2019 року, сторони не обумовили суму отриманого тіла кредиту, проценти за користування кредитом, чи штрафні санкції за неналежне виконання вимог щодо повернення кредитних коштів.
З поданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що розрахунок проведений за період з 18 березня 2019 року по 29 серпня 2021 року. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 46,8%.
Обґрунтовуючи підставність нарахування відсоткової ставки банк послався на Паспорт споживчого кредиту, який містить підпис відповідача.
Апеляційний суд відхиляє такі доводи банку, оскільки термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банк, які ОСОБА_1 не підписані, а зазначені у цьому Паспорті споживчого кредиту від 18 березня 2019 року процентні ставки не містять інформації, що вони стосуються саме договору б/н від 18 березня 2019 року, а тому не можуть свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагають положення статей 3, 627 ЦК України.
Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що міститься в матеріалах справи стосується двох кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна Gold», при цьому позивач не зазначив, яка саме кредитна картка була видана відповідачу.
Зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019, тобто станом на 18 березня 2019 року, день укладення договору про надання банківських послуг, вона не була чинною. Більше того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи банку про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими.
З врахуванням викладеного, цей паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору.
Висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 у справі № 313/346/20-ц провадження № 61-14573св20.
З виписки по рахунку, яку позивачем було долучено лише до апеляційної скарги, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами: знімаючи готівкою та розраховуючись в магазинах, тому з огляду на те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані банком на кредитну картку, але не повернув їх, місцевий суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку 14064,19 грн заборгованості за тілом кредиту, яка на час розгляду справи не повернута та розмір якої відповідачем не заперечувався, та не спростовувався.
Отже, висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову узгоджується з наведеними нормами матеріального права, правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 342/180/17, а також із встановленими у даній справі обставинами, тому перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення позову АТ «Акцент-Банк» відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо погашення складової заборгованості, а саме заборгованості за процентами, - відхиляються апеляційним судом, оскільки можливість нарахування банком відсотків у зазначеному розмірі позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого рішення, в оскаржуваній частині, не впливають.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2021 року в цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді