Справа № 158/2167/21 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.
Провадження № 22-ц/802/108/22 Категорія: 58 Доповідач: Киця С. I.
11 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Кіт А. Д.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2021 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2021 року,
Позивач ОСОБА_1 09 серпня 2021 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації. Позов мотивовано тим, що 30.01.2021 о 16 год 00 хв. в с. Метельне по вул. Наливайка, Ківерцівського району Волинської області, між ним та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виникла конфліктна ситуація, після якої останніми було викликано працівників поліції та повідомлено про те, що ОСОБА_1 керує автомобілем марки «Шкода Фабія», д.н.з. « НОМЕР_1 », перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння. На виклик ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули працівники ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області та, за свідченнями відповідачів, склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.03.2021 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає, що надання відповідачами працівникам поліції неправдивої інформації щодо обставин 16.03.2021, принизило його честь і гідність та ділову репутацію, оскільки він є військовослужбовцем, учасником бойових дій і вищевказані події негативно впливають на його авторитет серед колег та керівництва в цілому. Діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому спричинена моральна шкода, яку оцінює в розмірі 60 000 грн. Просить стягнути як відшкодування моральної шкоди з відповідачів в рівних частинах по 30 000 грн з кожного. 21.09.2021 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію, а саме: що 30 січня 2021 року о 16 год 00 хв у с. Метельне по вул. Наливайка Ківерцівського району Волинської області, ОСОБА_1 керує автомобілем марки «Шкода Фабія», д.н.з. « НОМЕР_1 », перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'ягніння за кермом цього транспортного засобу шляхом подання оголошення в газету «Волинь» з офіційним спростуванням своїх свідчень.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2021 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 адвоката Жуковського В. В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності, та ділової репутації задоволено. Ухвалено додаткове рішення у цій справі, яким доповнено рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2021 року цій справі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 4800 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 4800 грн.
Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2021 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2021 року. Вважає їх необґрунтованими, такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказує, що 30.01.2021 о 16 год 00 хв. у с. Метельне по вул. Наливайка він зробив зауваження відповідачам, після чого у нього виникла конфліктна ситуація з ними. Після того, як заїхав до свого дому, відповідачі зателефонували до поліції та повідомили про те, що він керуючи автомобілем, перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.03.2021 в справі № 158/258/21 провадження про адміністративне порушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного порушення. Відповідачі навмисно викликали працівників поліції та надали недостовірну інформацію про те, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, яка була спростована під час розгляду справи № 158/258/21. Вказане свідчить про порушення відповідачами його особистих немайнових прав: на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України) та на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК України), у відповідності до ст. 277 ЦК України вважає, що він має право на спростування недостовірної інформації шляхом відповідної публікації у газеті «Волинь». Ним доведено підставність позовних вимог. Додатковим рішенням від 16 листопада 2021 року стягнуто судові витрати на професійну (правничу) допомогу. Вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Посилається на постанову Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 та постанову від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що зазначені представником відповідачів витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтовані, не відповідає обставинам справи. Просить рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги; скасувати додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2021 року у цій справі.
Відзиви на апеляційну скаргу в цій справі не подавались.
Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені, просив її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши сторін, приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін, а додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2021 року у цій справі змінити.
Судом встановлено, що 30 січня 2021 року о 16 год. в с.Метельне Ківерцівського району Волинської області по вул.Наливайка між сторонами виник конфлікт. Після цього відповідач ОСОБА_2 подзвонив в поліцію та повідомив, що позивач ОСОБА_1 керує автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Працівники поліції Луцького районного управління поліції Головного управління Національної полііції у Волинській області виїхали на виклик та склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КпАП України.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.03.2021 в справі про адміністративне правопорушення № 158/258/21провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. З постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.03.202 встановлено, що ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспортним засобом. Свідок - відповідач по справі ОСОБА_2 , висловив свою думку щодо можливого перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Інший свідок - відповідач ОСОБА_3 , показав, що ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками перебував в стані алкогольного сп'яніння. Вказані обставини були наведені відповідачами у судовому засіданні. Суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як працівниками поліції не було встановлено факту керування останнім транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, і цей факт заперечується сами ОСОБА_1 .
Відповідно до положення ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтями 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідно до роз'яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Як роз'яснено п. 15 тієї ж Постанови, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 19 вищевказаної постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
За ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висловлювання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо можливого перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння є їх оціночним судженнями, які не можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, навіть якщо такі судження є хибними, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Звернення відповідачів до правоохоронних органів не може розглядатися як дії, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на усунення правопорушення.
У даному випадку мало місце реалізація конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації, так як відповідачі звернулись до правоохоронних органів з заявою про вчинення, на їх думку, адміністративного правопорушення з метою перевірки та припинення цього правопорушення. Правоохоронні органи за законом наділені повноваженнями перевіряти інформацію на достовірність. Ця інформація не поширювалась відповідачами іншим, третім особам, а також не повідомлялась ними по місцю роботи позивача.
Отже, обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатись поширенням інформації, як обов'язковий елемент юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації особи.
Відсутні докази, які б доводили, що звернення до правоохоронних органів мотивоване діями, направленими на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
Судом не встановлено порушення прав позивача відповідачами, підстав для спростування інформації не має, і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди у цій справі.
Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2021 року у цій справі стягнуто з позивача на користь відповідачів стягнуто 9600грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, закрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститись у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Крім того, у постанові від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю адвоката Жуковського В. В., копія ордеру від 30.08.2021 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 адвокатом Жуковським В. В., копія ордеру від 30.08.2021 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_5 адвокатом Жуковським В. В., які подані до суду першої інстанції 31.08.2021 з клопотанням про відкладення розгляду справи, тобто з першою заявою, яка подавалась до суду стороною відповідача. На звороті обох ордерів ОСОБА_2 та Шевчуком М. Л. відповідно вказано «бажаю стягнути витрати на адвоката».
У відзиві на позовну заяву, поданому адвокатом Жуковським В. В. 16.09.2021 до суду зазначено клопотання про стягнення понесених судових витрат та додано два розрахунки понесених та очікуваних витрат двох відповідачів на загальну суму 4200,00 грн кожний (попередня консультація щодо характеру правовідносин тривалістю 1 год вартістю 500 грн/год; вивчення документів та правовий аналіз виниклих правовідносин, тривалістю 1,5 год вартістю 600 грн/год, що в цілому становить 900 грн; складання відзиву на позовну заяву тривалістю 6 год вартістю 700 грн/год, що в цілому становить 4200 грн. Вказані витрати розділені на двох відповідачів в рівних частках по 2800 грн. Враховуючи позицію позивача, вимогу про виклик для допиту двох свідків, вимогу відповідачів про витребування матеріалів судової справи № 158/258/21 очікується розгляд справи тривалістю 6 год, оскільки розмір витрат на правничу допомогу в судовому засіданні становить 800 грн/год /з врахуванням витрат на доїзд до суду/, то очікувані додаткові витрати становлять 6 х 800 грн = 4800 грн, які також діляться на двох відповідачів по 2400 грн. В відзиві на позовну заяву з збільшеними позовними вимогами представником відповідачів вказано, що відповідачами понесено додатково окрім 5600 грн, тобто по 2800 грн кожним, ще 1750 грн витрат, тобто по 875 кожним.
Згідно акту від 02.11.2021 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 30.08.2021 та квитанції до прибуткового касового ордера № 31 від 02.11.2021 відповідачем ОСОБА_2 сплачено адвокату Жуковському В. В. гонорар у розмірі 4800,00 грн за надану правову допомогу, а саме: попередня консультація 250 грн; вивчення документів та правовий аналіз виниклих правовідносин 450 грн; складання відзиву на позовну заяву 2100 грн; складання заперечення 1050 грн; складання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог 350 грн; участь в підготовчому судовому засіданні 200 грн; участь у судовому розгляді 400 грн.
Згідно акту від 02.11.2021 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 30.08.2021 та квитанції до прибуткового касового ордера № 31 від 02.11.2021 відповідачем ОСОБА_3 було сплачено адвокату Жуковському В. В. гонорар у розмірі 4800,00 грн за надану правову допомогу, а саме: попередня консультація 250 грн; вивчення документів та правовий аналіз виниклих правовідносин 450 грн; складання відзиву на позовну заяву 2100 грн; складання заперечення 1050 грн; складання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог 350 грн; участь в підготовчому судовому засіданні 200 грн; участь у судовому розгляді 400 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Суд вважає, що дана справа не є складною, розгляд справи у суді у підготовчому засіданні тривав 40 хв., а в судовому засіданні 45 хв, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним, заявлена сума до стягнення не відповідає критерію співмірності.
Таким чином, виходячи з опису виконаних робіт, змісту Договору, тривалості витраченого адвокатом часу та розміру сплачених коштів, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає за необхідне зменшити їх розмір і до відшкодування належать судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн для кожного з відповідачів.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 259, 268, 270, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін. Додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2021 року у цій справі змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді