Справа № 643/191/22
Провадження № 2-о/643/128/22
18.01.2022
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Олійника О.О.,
присяжних - Клюєвої І.С., Паніщевої І.Є.,
за участю секретаря - Свешнікової О.О.,
заявника - представника Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» лікаря-психіатра - Світличної О.В.,
прокурора - Сук І.В.
представника ОСОБА_1 - адвоката Лютянської Н.С.,
особи, відносно якої розглядається заява - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали заяви Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 без його згоди у психіатричний стаціонар КНП ХОР «ОКПЛ № 3» у примусовому порядку, -
11.01.2022 року заступник генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» Черкасова А.О. звернулась до суду з заявою, в якій просить продовжити примусову госпіталізацію ОСОБА_1 без його згоди у психіатричний стаціонар КНП ХОР «ОКПЛ № 3» у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про психіатричну допомогу».
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 був госпіталізований до лікарні 31 липня 2021 року о 15:40 год. Направлення на госпіталізацію було видане лікарем БШМД № 104 Глушкіним, який після особистого огляду ОСОБА_1 зробив висновок про необхідність застосування примусової госпіталізації у психіатричний стаціонар для лікування у зв'язку із наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих. Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є відомості про поведінку ОСОБА_1 , які надійшли від батька ОСОБА_2 . На підставі цих відомостей ОСОБА_1 31.07.2021 року був оглянутий лікарем-психіатром ОСОБА_3 , яка підтвердила висновок про необхідність госпіталізації. На підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2021 року до ОСОБА_1 була застосована примусова госпіталізація в умовах психіатричного стаціонару КНП ХОР «ОКПЛ № 3». 11.01.2022 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів лікарні, які дійшла висновку, що ОСОБА_1 , страждає тяжким психічним розладом у формі шизофренії, параноїдної форми, безпреривного типу перебігу, внаслідок чого становить безпосередню небезпеку для себе та оточуючих та потребує продовження примусової госпіталізації в психіатричному стаціонарі згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». Інформація про стан здоров'я повідомлена хворому в обмеженому обсязі (згідно зі ст. 26 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
У судовому засіданні представник лікарні лікар-психіатр Світлична О.В. підтримала заяву про продовження примусової госпіталізації та викладені в ній доводи. Зазначила, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 представляє небезпеку для себе та оточуючих. Пояснила, що його лікування можливе виключно в умовах стаціонару, оскільки він страждає на важке психічне захворювання у формі: шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, внаслідок якого становить небезпеку для оточуючих. У зв'язку з чим, потребує застосування примусової госпіталізації в психіатричному стаціонарі згідно ст. 14 Закону України “Про психіатричну допомогу”. Представник лікарні заперечувала можливість амбулаторного лікування ОСОБА_1 .
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 до лікарні.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Люятнська Н.С. в судовому засіданні підтримала заяву лікарні.
ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви та продовження його примусового лікування.
Зацікавлена особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Як вбачається із супровідного листка № 1494/104, ОСОБА_1 31.07.2021 року був доставлений до лікарні бригадою швидкої медичної допомоги з будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з попереднім діагнозом: шизофренія, загострення.
Згідно акту психіатричного огляду особи, госпіталізованої до психіатричної лікарні у примусовому порядку згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 21/89 від 11.01.2022 року, складеного комісією лікарів лікарні, ОСОБА_1 страждає тяжким психічним розладом у формі шизофренії, параноїдної форми, безперервного типу перебігу, внаслідок чого становить безпосередню небезпеку для себе та оточуючих (поводиться неадекватно, потребує суворого контролю прийому ліків, афективно нестійкий), а тому потребує продовження примусової госпіталізації в психіатричному стаціонарі згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
З вказаного акту також вбачається, що ОСОБА_1 за даними архівних документів хворіє з 2010 року, коли вперше став безпричинно проявляти агресію до родини, провокував конфлікти, не пускав матір додому, був неохайним, замкнутим, поступово перестав спілкуватися з друзями. В 2015 році стан погіршився, почав рубати двері, бив вікна, наніс матері травму носа, бив посуд, тікав з будинку, голосно кричать, намалював хрести на дверях. Тримаючи в руках саморобне мачете, погрожував відрубати голову. З огляду на виражену небезпеку для себе та оточуючих був госпіталізований відповідно до ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2021 року до ОСОБА_1 була застосована примусова госпіталізація в умовах психіатричного стаціонару КНП ХОР «ОКПЛ № 3».
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги (затверджені Розолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119) коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.
Відповідно до пункту 1 принципу 16 «Примусова госпіталізація» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу як пацієнт в примусовому порядку або вже була госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку можуть утримувати як пацієнта в психіатричному закладі в примусовому порядку, тоді і лише тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, що працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4 (діагноз про те, що особа страждає на психічне захворювання, встановлюється відповідно до міжнародних визнаних медичних стандартів), що дана особа страждає на психічне захворювання, і визначить:
а) що внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам; або
b) що в разі особа, чиє психічне захворювання є важким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або утримання даної особи в психіатричному закладі може привести до серйозного погіршення її здоров'я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути проведено за умови госпіталізації до психіатричного закладу у відповідності до принципу найменш обмежувальної альтернативи. У випадку, зазначеному в підпункті b), необхідно, по можливості, проконсультуватися з другим таким фахівцем, що працює в області психіатрії. У разі проведення такої консультації госпіталізація до психіатричного закладу або утримання в ньому у примусовому порядку можуть мати місце лише за згодою другого фахівця, який працює в області психіатрії.
Відповідно до пункту 2 принципу 16 «Примусова госпіталізація» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги госпіталізація до психіатричного закладу або утримання у ньому у примусовому порядку здійснюється спочатку протягом нетривалого періоду, визначеного внутрішньодержавним законодавством, з метою спостереження та проведення попереднього лікування до розгляду питання про госпіталізацію або тримання пацієнта в психіатричному закладі наглядовим органом. Причини госпіталізації або змісту має бути негайно поінформовано пацієнту; про факт госпіталізації або змісту і їх причини також невідкладно і в докладному вигляді повідомляється наглядовому органу, особистому представнику пацієнта, якщо такий є, а також, якщо пацієнт не заперечує, сім'ї пацієнта.
Відповідно до частини шостої статті 284 Цивільного кодексу України надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.
Частиною другою ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу повинно розглядатися як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою, оскільки воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази як окремо, так і в їх сукупності та взаємозв'язку в цілому, суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, який обумовлює його безпосередню небезпеку для себе та оточуючих виключно в стаціонарних умовах. На момент звернення лікарні із даною заявою, його психічне захворювання достовірно доведено висновком комісії лікарів, який був досліджений в судовому засіданні, захворювання є тяжким психічним захворюванням, яке створює небезпеку як для оточуючих, так і для самого ОСОБА_1 і захворювання залишається стабільно стійким.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів компетенцію та висновки лікарів-психіатрів щодо наявності у ОСОБА_1 тяжкого психічного захворювання, внаслідок якого він представляє безпосередню небезпеку для себе та оточуючих.
Враховуючи наведене, наявні передбачені законодавством України підстави для продовження госпіталізації ОСОБА_1 до лікарні у примусовому порядку без його згоди.
Керуючись ст. 2,76-80,89,258-259,263-265,268,273,293,294,341-342,354 ЦПК України, суд -
Заяву Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», зацікавлені особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 без його згоди у психіатричний стаціонар КНП ХОР «ОКПЛ № 3» у примусовому порядку - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусову госпіталізацію в умовах психіатричного стаціонару Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» у примусовому порядку на строк протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію, але не більше ніж на 6 місяців.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - О.О. Олійник
Присяжні - І.С. Клюєва
І.Є. Паніщева