Справа № 161/19445/21
Провадження № 2/161/217/22
10 січня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2014 року, який було розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2021 року. Від цього шлюбу в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що син проживає з нею та перебуває на її утриманні.. Також позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконує свої батьківські обов'язки щодо матеріального утримання дитини.
На підставі наведеного позивач просить суд стягувати з ОСОБА_2 , на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, які наведені у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн щомісячно. Вказував, що не працевлаштований на не має стабільного доходу, а також на утриманні в нього перебуває ще троє неповнолітніх дітей.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію відповідача щодо стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 11).
Також встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю, яка здійснює його виховання, догляд та матеріальне утримання. Відповідач (батько дитини) проживає окремо.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Також встановлено, що відповідач в добровільному порядку не надає допомогу позивачу на утримання дитини.
Таким чином, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про участь в утриманні неповнолітнього сина, позивач має право на звернення до суду із вимогою про стягнення аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З досліджених письмових доказів суд позбавлений можливості перевірити матеріальне становище відповідача, адже останній документально не підтвердив види та розміри своїх доходів.
Так, відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Як встановлено з пояснень відповідача, він на даний час офіційно не працює, а тому, визначити його реальний дохід не можливо, однак дана обставина не звільняє його від обов'язку утримувати неповнолітнього сина, батьком якого він є.
Суд також враховує, що відповідач має задовільний стан здоров'я, на своєму утриманні має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявність на праві власності, володіння та/або користування у відповідача майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав судом не встановлено.Отже вищевказане свідчить про те, що відповідач не може забезпечити виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі, що заявлений позивачем.
Покликання відповідача на ту обставину, що на його утриманні перебуває ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом до уваги не беруться, адже на пітвердження даної обставини відповідачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів.
Також, при визначенні розміру аліментів суд враховує що спосіб та розмір утримання неповнолітньої дитини має бути достатнім для її повноцінного життя та приймаючи до уваги що рекомендований законодавцем розмір аліментів дорівнює прожитковому мінімуму дитини відповідного віку, вважає що принципу розумності і справедливості утримання дитини відповідає розмір аліментів у вигляді 1/5 частки від усіх його видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Аліменти підлягають стягненню починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, її фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом, не є надмірним і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 992 гривні 40 копійок слід стягнути з відповідача на користь держави.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,279,352,354,430 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 184 СК України, Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 жовтня 2021 року і до досягнення повноліття.
Стягнути зОСОБА_2 в дохід держави 992 гривні 40 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складання повного тексту рішення - 14 січня 2022 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк