17 січня 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер справи 824/235/21
номер провадження 22-вк/824/23/2022
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасників справи: представник заявника Ліпінський Є.В.,
представник боржника ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника акціонерного товариства «Ріетуму Банка» Ліпінського Єгора Вікторовича про визнання та надання дозволу на виконання рішення Балтійського міжнародного третейського суду по справі №С-1107/110621 від 31 серпня 2021 року
у справі за позовом акціонерного товариства «Ріетуму Банка» проти Oleos Swiss S.A., ОСОБА_2 про стягнення спільного боргу у розмірі 3 076 335, 14 євро та витрат на третейський судовий процес у розмірі 17 038, 42 євро, -
Заявник звернувся до апеляційного суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Балтійського міжнародного третейського суду по справі №С-1107/110621 від 31 серпня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Ріетуму Банка» проти Oleos Swiss S.A., ОСОБА_2 про стягнення спільного боргу у розмірі 3 076 335, 14 євро та витрат на третейський судовий процес у розмірі 17 038, 42 євро.
В обґрунтування заяви вказував на те, що 31 серпня 2021 року Балтійським міжнародним третейським судом у складі постійного третейського судді Яніса Тіесніекса прийнято рішення по справі № С-1107/110621 яким позов задоволено у повному обсязі та постановлено:
1. Стягнути солідарно з Oleos Swiss S.A. та ОСОБА_2 на користь AT «Ріетуму Банка» борг, що випливає з Договору кредитної лінії №032/2020 від 15.02.2021 та Договору поруки №032/2020 від 15.02.2021 у сумі 3 582 521,41 EUR, який складається з:
- неповернутої основної суми кредиту - 3 000 000,00 EUR;
- відсотків за користування кредитом з 25.05.2021 по 28.05.2021 -1 621,41 EUR;
- законних відсотків з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 58 666,67 EUR;
- неустойки з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 233,33 EUR;
- пені з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 522 000,00 EUR.
2. Стягнути солідарно з Oleos Swiss S.A. та ОСОБА_2 на користь AT «Ріетуму Банка» витрати на третейський судовий процес у розмірі 17 038,42 EUR.
3. Встановити право AT «Ріетуму Банка» на одержання солідарно від Oleos Swiss S.A. та ОСОБА_2 законних відсотків у розмірі 8% річних від неповернутої основної суми кредиту до дня виконання рішення.
Рішення третейського суду складене та набралочинності 1 вересня 2021 року. Рішення третейського суду є кінцевим, оскарженню не підлягає та є обов'язковим для сторін, добровільно не виконане.
Щодо юрисдикції справи вказував, що Банк є заставодержателем майна компанії Oleos Swiss S.A., а саме: 3 412 324 кг соняшникової олії нерафінованої, з насіння соняшнику врожаю 2019-2020 року, що розміщено на портовому терміналі ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина», за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено актами прийому-передачі Товару від 27.05.2021, 29.05.2021, 30.05.2021, 17.05.2021 та 18.05.2021; виданими Банку FCR (сертифікати, що підтверджують права Банку на майно); розпорядженнями Oleos Swiss S.A., за якими розпоряджатися олією може тільки зі згоди Банку.
Крім того, ОСОБА_2 , як співвідповідач, має місце проживання на території України, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується афідевітами, посвідченими приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, якими підтверджено його свідчення щодо підписання останнім Кредитного договору та Договору поруки.
Щодо повідомлення про розгляд справи, вказував, що з метою дотримання прав всіх учасників спору по справі № С-1107/110621 Балтійський міжнародний третейський суд належним чином неодноразово направляв повідомлення на адресу Відповідачів, а саме 11.06.2021 було надіслано повідомлення про одержання позову та початок судочинства, у якому було запропоновано протягом 15 днів подати відзив та зустрічний позов, а також угоду про конкретного постійного третейського суддю для вирішення спору; Відповідач: Oleos Swiss S.A. одержав повідомлення за адресою в Україні 14.07.2021, за адресою у Швейцарії 21.06.2021, про що свідчить система відстеження відправлень Державного AT «Латвіяс Пасто; На прохання Позивача 17.06.2021 відповідачам додатково було надіслано повідомлення про отримання позову та початок судочинства з перекладеною позовною заявою російською мовою у додатку як за посередництва «Латвіяс Пасто, так і кур'єрською поштою (DHL). Відповідач: Oleos Swiss S.A. одержав повідомлення за адресою в Україні 14.07.2021, за адресою у Швейцарії 23.06.2021, про що свідчить система відстеження відправлень Державного AT «Латвіяс Пасто. Відправлення кур'єрською поштою DHL відповідно отримані: за адресою Oleos Swiss S.A. у Швейцарії 18.06.2021, за адресою в Україні 22.06.2021, ОСОБА_2 22.06.2021, про що свідчать результати відстеження відправлень кур'єрської пошти DHL 9859017022, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . На прохання Позивача 30.06.2021 відповідачам додатково було надіслано повідомлення про отримання позову та початок судочинства з перекладеною позовною заявою українською мовою у додатку як за посередництва «Латвіяс Пасто, так і кур'єрською поштою (DHL).
Відповідач: Oleos Swiss S.A. одержав повідомлення за адресою в Україні 07.07.2021, про що свідчить система відстеження відправлень Державного AT «Латвіяс Пасто, за адресою у Швейцарії відправлення не отримане, про що свідчить повернуте відправлення. Відправлення кур'єрською поштою DHL відповідно отримані: за адресою Oleos Swiss S.A. у Швейцарії 02.07.2021, за адресою в Україні 05.07.2021, ОСОБА_2 05.07.2021, про що свідчать результати відстеження відправлень кур'єрської пошти DHL 6518470066, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
19 липня 2021 року на адресу електронної пошти Балтійського міжнародного третейського суду відзиви Відповідачів на позовну заяву від Імені ОСОБА_2 та Oleos Swiss S.A. та 23.08.2021 пояснення Відповідачів.
Окрім того, 24 серпня 2021 року в засіданні третейського суду був присутній представник Oleos Swiss S.A. та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який представляв обох Відповідачів на підставі довіреностей та ордера присяжного адвоката.
Отже, права Відповідачів щодо обізнаності розгляду справи у Третейському суді дотримані в повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні заяви. Вказував, що AT «РІЕТУМУ БАНКА» заявник фактично просить суд в Україні видати дозвіл на виконання рішення про стягнення коштів з компанії-нерезидента Oleos Swiss S.A., зареєстрованої у Швейцарській Конфедерації. В обґрунтування можливості подання такої заяви до Київського апеляційного суду представник AT «РІЕТУМУ БАНКА» зазначає, що на території України начебто знаходиться майно компанії Oleos Swiss S.A., а саме: олія соняшникова нерафінована врожаю 2019-2020 років, отримана компанією Oleos Swiss S.A. від TOB «Агрофірма Україна» за контрактом №SF0230421.01 від 23.04.2021 (зі специфікаціями та додатковими угодами), яку в свою чергу було передано ТОВ «Агрофірма Україна» для реалізації від ТОВ «АПК Енергія» за договором комісії №230321.20 від 23.03.2021, та яка знаходиться на терміналі - ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (Термінал). В той же час, вказував, що згідно відомостей, що містяться на офіційному сайті ДП «СЕТАМ» 17.11.2021 було проведено відкриті торги з продажу олії соняшникової нерафінованої урожаю 2019-2020 років у кількості 3053,699 т, яка ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» була передана на комісію ТОВ «АГРОФІРМА Україна» і останнім у квітні-травні 2021 року згідно актів Прийому-передачі Товару від 27.04.2021, 29.04.2021, 30.04.2021, 17.05.2021, 18.05.2021 поставлена компанії «ОЛЕОС СВІС С.А.» на ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ-УХЗС» (номер лоту 500695). Згідно протоколу електронних торгів №500695, розміщеному на офіційному сайті ДП СЕТАМ», вищевказану олію соняшникову було продано за 93 777 777,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на поточний момент становить 3 020 218,26 EUR. Крім того вказував, що реалізація заставного майна - олії соняшникової нерафінованої на загальну суму еквівалентну 3 020 218,26 EUR свідчить про те, що AT «РІЕТУМУ БАНКА» задовольнило більшу частину своїх вимог, а отже задоволення заяви AT «РІЕТУМУ БАНКА» про надання дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражу у загальній сумі 3 582 521,41 EUR, призведе до подвійного стягнення. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до п.п. б) п. 2 ч. 1 ст. 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги заяви.
Представник ОСОБА_2 підтримав доводи заперечень, просив оголосити перерву у справі для надання рішення господарського суду в обґрунтування правовідносин між сторонами.
Боржник Oleos Swiss S.A. в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що у матеріали справи судом долучено повідомлення про вручення, відправлене заявником.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника та дослідивши заперечення боржника, суд доходить висновку про те, що клопотання про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає, а заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Апеляційним судом 21.10.2021 р. /т. 2 а.с. 228/ на адресу боржників направлялось повідомлення про надходження заяви про виконання рішення третейського суду. Додатково аналогічне повідомлення з заявою про надання дозволу на виконання рішення, направлено і заявником поштовим зв'язком. /т. 2 а.с. 231-239/
Процедура повідомлення апеляційним судом дотримана.
22.11.2021 року у справі відкрито провадження, призначено розгляд справи на 13.12.2021 р., про що боржників також повідомлено як судом так і заявником. /т. 2 а.с. 247-249-а/
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 вже звертався з клопотанням про відкладення судового розгляду 13.12.2021 р. для надання можливості подати заперечення /т. 3 а.с. 2-3/, що було судом задоволено, заперечення надані.
Звертаючись з клопотанням вдруге, для надання можливості подачі рішення господарського суду, представник не зазначає ані реквізитів рішення, ані неможливості його надання з Єдиного державного реєстру судових рішень, водночас, з моменту направлення повідомлення про розгляд справи 21.10.2021 р. у боржників було достатньо часу на підготовку, а тому клопотання про відкладення розгляду справи вдруге задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 31 серпня 2021 року Балтійським міжнародним третейським судом у складі постійного третейського судді Яніса Тіесніекса прийнято рішення по справі № С-1107/110621 яким позов задоволено у повному обсязі та постановлено:
1. Стягнути солідарно з Oleos Swiss S.A. та ОСОБА_2 на користь AT «Ріетуму Банка» борг, що випливає з Договору кредитної лінії №032/2020 від 15.02.2021 та Договору поруки №032/2020 від 15.02.2021 у сумі 3 582 521,41 EUR, який складається з:
- неповернутої основної суми кредиту - 3 000 000,00 EUR;
- відсотків за користування кредитом з 25.05.2021 по 28.05.2021 -1 621,41 EUR;
- законних відсотків з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 58 666,67 EUR;
- неустойки з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 233,33 EUR;
- пені з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 522 000,00 EUR.
2. Стягнути солідарно з Oleos Swiss S.A. та ОСОБА_2 на користь AT «Ріетуму Банка» витрати на третейський судовий процес у розмірі 17 038,42 EUR.
3. Встановити право AT «Ріетуму Банка» на одержання солідарно від Oleos Swiss S.A. та ОСОБА_2 законних відсотків у розмірі 8% річних від неповернутої основної суми кредиту до дня виконання рішення.
Рішення третейського суду складене та набралочинності 01 вересня 2021 року. Рішення третейського суду є кінцевим, оскарженню не підлягає та є обов'язковим для сторін, добровільно не виконане.
Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Частиною 1 статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
У відповідності до ч. 1 ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ч. 2 ст. 474).
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Крім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі -Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, та членами якої є Швейцарія та Сполучене Королівство Велика Британія.
Нью-Йоркська конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.
Стаття 4 Конвенції, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: a) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; b) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.
Перевіряючи дотримання вище викладених вимог, судом встановлено, що трирічний строк на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення дотримано, до заяви стягувачем долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 4 Конвенції, що узгоджуються з положеннями ст. 476 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Окрім того, перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено в статті 478 ЦПК України.
Так, статтею 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, презюмуючи обов'язковість арбітражного рішення, також передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
Згідно статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
Стаття 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» також передбачає, що у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: - одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або - сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або - рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або - склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або - рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або - визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Апеляційний суд вказує на те, що спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), з яких не вбачається застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України.
Окрім того, підстави, наведені в пункті 2 статті V Нью-Йоркської конвенції, охороняють публічні інтереси держави, в якій подано клопотання про примусове виконання, та, відповідно, суди вправі використовувати їх ex officio, тобто в силу власних зобов'язань суду держави, після подання заяви про визнання й звернення до виконання арбітражного рішення.
Тобто суд держави, в якій подане таке клопотання, зобов'язаний ex officio, згідно з природою власних повноважень та його правовим статусом у державі, перевірити за власною ініціативою та в обов'язковому порядку дотримання публічного порядку в кожному випадку, незалежно від того, чи посилається сторона, яка заперечує проти визнання та звернення до виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, на предмет існування названих перешкод для такого звернення і його задоволення судом.
Такі обов'язки покладаються на суд держави, який діє від її імені, реалізуючи владні повноваження від імені країни як публічно-правового утворення.
Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у справі №519/15/17, яку долучено стороною боржника в обґрунтування заперечень, наголошує, що суди зобов'язані здійснити перевірку того, чи призведе до порушення публічного порядку України саме визнання і звернення до виконання цього арбітражного рішення.
З'ясування цього питання за своїм змістом є значно ширшим, ніж вирішення питання того, чи є правочин, укладений між сторонами арбітражного провадження, таким, що порушує публічний порядок України.
Враховуючи наведене, при розгляді справи судом також з'ясовувалось чи не порушуватиме надання дозволу на виконання рішення економічні інтереси держави.
Доводи заперечень щодо неможливості апеляційним судом розгляду справи, оскільки 17.11.2021 було проведено відкриті торги з продажу олії соняшникової нерафінованої урожаю 2019-2020 років у кількості 3053, 699 т, яка ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» була передана на комісію ТОВ «АГРОФІРМА Україна» і останнім у квітні-травні 2021 року згідно актів Прийому-передачі Товару від 27.04.2021, 29.04.2021, 30.04.2021, 17.05.2021, 18.05.2021 поставлена компанії «ОЛЕОС СВІС С.А.» на ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ-УХЗС», апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що порядок розрахунків між сторонами передбачає оплату до 24.11.2021 р., відповідно до протоколу торгів. Доказів здійснення остаточних розрахунків представником боржника не надано. Крім того був реалізований не весь обсяг олії, а 3053, 699 т з 3 412 324 кг якою Oleos Swiss S.A., розпоряджатися могло тільки зі згоди Банку, про що розпочате кримінальне провадження, водночас, ОСОБА_2 , як співвідповідач, має місце проживання на території України, а саме: АДРЕСА_2 .
Щодо доводів про подвійність стягнення, апеляційний суд вказує на те, що надаючи дозвіл на виконання рішення, суд позбавлений можливості надавати йому оцінку по суті, а у порядку його виконання сторони не позбавлені можливості проведення зарахувань.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність визначених статтею 36 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», статтею 478 ЦПК України та Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд заяву задовольняє.
Згідно з ч. 1 ст. 479 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Керуючись ст. 479 ЦПК України, суд, -
Заяву представника акціонерного товариства «Ріетуму Банка» Ліпінського Єгора Вікторовича про визнання та надання дозволу на виконання рішення Балтійського міжнародного третейського суду по справі №С-1107/110621 від 31 серпня 2021 року - задовольнити.
Визнати та надати дозвіл на виконання рішення Балтійського міжнародного третейського суду від 31.08.2021 по справі №С-1107/110621 за позовом Акціонерного товариства «Ріетуму Банка» (єдиний реєстраційний № 40003074497) до Oleos Swiss S.A. (реєстраційний номер № СНЕ - 343.734.543) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості, яким:
Стягнуто солідарно з Oleos Swiss S.A., зареєстрованого у Швейцарській Конфедерації під реєстраційним № СНЕ-343.734.543, та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Ріетуму Банка», єдиний реєстраційний № 40003074497, борг, що випливає з Договору кредитної лінії № 032/2020 від 15.02.2021 та Договору поруки № 032/2020 від 15.02.2021 у сумі 3 582 521,41 євро (три мільйони п'ятсот вісімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять одне євро, 41 євроцент), який складається з:
- неповернутої основної суми кредиту - 3 000 000,00 євро;
- відсотків за користування кредитом з 25.05.2021 по 28.05.2021 - 1 621,41 євро;
- законних відсотків з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 58 666,67 євро;
- неустойка з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 233,33 євро;
- пені з 29.05.2021 по 24.08.2021 - 522 000,00 євро.
Стягнуто солідарно з Oleos Swiss S.A. , зареєстрованого у Швейцарській Конфедерації під реєстраційним № СНЕ-343.734.543, та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Ріетуму Банка», єдиний реєстраційний № 40003074497, витрати на третейський судовий процес у розмірі 17 038,42 євро (сімнадцять тисяч тридцять вісім євро, 42 євроценти);
Встановлено право Акціонерного товариства «Ріетуму Банка», єдиний реєстраційний № 40003074497, на одержання солідарно від Oleos Swiss S.A., зареєстрованого у Швейцарській Конфедерації під реєстраційним № СНЕ-343.734.543, та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , законних відсотків у розмірі 8% річних від неповернутої основної суми кредиту до дня виконання рішення.
Видати Акціонерному товариству «Ріетуму Банка» виконавчий лист на примусове виконання рішення Балтійського міжнародного третейського суду від 31.08.2021 по справі № С - 1107/110621.
Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст ухвали складено 19.01.2022 року.
Суддя Лапчевська О.Ф.