17 січня 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 755/6381/21
номер провадження №22-ц/824/664/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача Кулініченко Г.В.,
відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року /суддя Савлук Т.В./
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою та передати ключі, -
Позивач звернулась з позовом в якому просила суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : - виділити в користування ОСОБА_3 житлову кімнату №2, площею 20,3 кв.м; - у користуванні ОСОБА_1 залишити житлову кімнату №3 , площею 10,8 кв.м, - у спільному користуванні залишити кухню площею - 8,1 кв.м, ванну кімнату площею 2,1 кв.м, вбиральню площею 0,9 кв.м. Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні належній їй Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Зобов'язати ОСОБА_1 передати позивачу ключі від вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 92-103/
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у зобов'язанні не чинити перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні 1/2 частиною квартири та передачі ключів, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду в цій частині скасувати, задовольнивши вказані вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідачем змінені дверні замки, при цьому не підтверджено належними доказами передачі їй ключів, спір між сторонами також підтверджено зверненням до правоохоронних органів. Наголошувала, що судом першої інстанції проігноровано дані обставини, чим фактично порушено її право власності на частину квартири.
ОСОБА_1 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів. Вказував, що порушення прав позивача були усунуті рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2009 року за яким позивачку вселено у спірну квартиру та отримано ключі від вхідних дверей. Посиланні на звернення до органів поліції, які не містять відомостей про проведення перевірки або встановленні порушень, не можуть доводити перешкоди у користуванні квартирою. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 26 квітня 2005 року укладено Договір дарування Ѕ частини квартири, за предметом договору ОСОБА_4 передала в дар ОСОБА_3 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Інша частка (1/2) квартири АДРЕСА_1 , залишилась у власності ОСОБА_5 .
Відповідно до даних технічного паспорту - квартира АДРЕСА_1 , складається з двох кімнат житловою площею 31,1 кв.м, у тому числі: 1-а кімната -20,3 кв.м, 2-а кімната - 10,8 кв.м, та місць загального користування: кухня площею 8,1 кв.м, коридор 6,0 кв.м., ванна кімната площею 2,1 кв.м, вбиральня площею 0,9 кв.м, квартира обладнана балконом 2,0 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом після щодо майна померлої матері - ОСОБА_5 , звернувся до органів нотаріату України із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптелою О.Р.
За даними, які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, 01 березня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір дарування Ѕ частини квартири, серія та номер:6-1492, виданий 26 квітня 2005 року, видавник Шоста Київська державна нотаріальна контора.
Також судом встановлено, що 09 вересня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення у цивільній справі №2-1444/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Хвиля», про усунення перешкод у користуванні квартирою при здійснення права власності, вселення та виселення ОСОБА_7 , ОСОБА_6 з квартири.
Вселено ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , при обмежені права власності.
Виселено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
В порядку примусового виконання рішення суду, 25 листопада 2010 року державним виконавцем Дніпровського районного управління юстиції Кирик А.О. складено Акт державного виконавця, яким встановлено, що « ОСОБА_1 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, вирішуючи спір з урахуванням обраного позивачем способу захисту, дійшов висновку, що порядок користування квартирою за варіантом запропонованим позивачем буде створювати дисбаланс інтересів співвласників та не забезпечує їм рівні умови для здійснення своїх прав власника, оскільки площа кімнати, яку просить виділити позивач становить 20,3 кв.м, що більше у відношенні до ідеальної частки відповідача у справі, як співвласника цієї квартири.
В цій частині рішення апелянтом не оскаржується.
Відмовляючи у вимогах щодо зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та передати ключі, суд першої інстанції вірно вказував на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.1 статті 81 ЦПК України)
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтовані висновки про те, що позивач не надала докази, які мали підтвердити той факт, що відповідач по цій справі, перешкоджає позивачу у проживанні (перебуванні) в квартирі після винесення державним виконавцем акту щодо виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги, щодо звернення до Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві 07 липня 2020 року та 28 жовтня 2020 року, за результатами розгляду яких надано відповідь згідно ЗУ «Про звернення громадян», судом першої інстанції відхилені, з чим погоджується і апеляційний суд, оскільки позивач особисто до правоохоронних органів не зверталась. Дані про те, що особа, вказана як запитувач інформації представляє інтереси позивача відсутні.
Таким чином, позивачем не було доведено обставин викладених у позовних вимогах а саме, що її не впускають у житло, або те, що передані ключі від вхідних дверей квартири у 2010 році на виконання рішення суду не підходять до дверних замків. Відсутні і докази щодо зміни замків вхідних дверей.
Таким чином, докази вчинення з боку відповідача протиправних дій відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: