Справа №760/5165/21
2/760/6352/21
/ додаткове /
29 грудня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Байрамов Талят Рефатович, Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Байрамов Талят Рефатович, Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Виконавчий напис № 3381 від 09 вересня 2020 року, вчинений Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., про звернення стягнення за кредитним договором № 205/ФКВ-07 від 21 березня 2007 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Предметом спору сторін було визнання таким, що не підлягає виконанню, Виконавчого напису, № 3381 від 09 вересня 2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000, 00 гр.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу останнім було додано до матеріалів справи: Договір№ 25/02-П про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25 лютого 2021 року, Додаткову угоду № 1 до Договору № 25/02-П, документи, що підтверджують оплату наданих послуг, Акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 01 липня 2021 року, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.
З огляду на це, просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч.ч.1,2,3,4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням суду від 23 червня 2021 року позов задоволено.
Питання про розподіл судових витрат, які позивач понесла в зв'язку з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в судовому рішенні вирішено не було.
При цьому, при зверненні до суду, в порядку виконання вимог п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем було заявлено про орієнтовний розмір судових витрат, які він планує понести в зв'язку з розглядом справи, в розмірі 17 000, 00 гр.
З матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2021 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «БЕРБЕРІС» був укладений Договір №25/02-П про надання професійної правової (правничої) допомоги.
Відповідно до п. 1.1 Договору Адвокатське об'єднання зобов'язалося, протягом обумовлених строків надавати позивачу послуги професійної правової (правничої) допомоги, а позивач зобов'язався оплатити надані послуги та компенсувати фактичні витрати понесені під час надання послуг.
Пунктом 1.2. обумовлено, що конкретний перелік послуг, які мають надаватися за Договором, строк їх надання, вартість, порядок та спосіб розрахунків визначаються у додаткових угодах.
Відповідно до п. 2.2. Договору сума коштів (гонорар), що підлягає сплаті за цим Договоро та спосіб розрахунків визначається за домовленістю сторін у відповідних додаткових угодах.
Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 до Договору №25/02-П про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25 лютого 2021 року гонорар Адвокатського об'єднання за представництво позивача та надання інших видів правової допомоги за цією додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі та складає 17 000, 00 гр.
01 липня 2021 року сторони підписали Акт №1 прийому-передачі наданих послуг за Договором №25/02-П.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
В ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Звертаючись до суду, представник позивача зазначає суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000, 00 гр., з яких позивачем 05 березня 2021 року, 09 березня 2021 року та 01 липня 2021 року сплачено 16 998, 00 гр.
Щодо обсягу вчинених адвокатом дій та визначення їх вартості, необхідних для представництва інтересів клієнта, та приведених у розрахунку, суд виходить з наступного.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З Акту виконаних робіт вбачається, що надані та приведені в ньому правничі послуги діляться на декілька частин з приведенням кількості часу, витраченого на кожну з них:
-підготовка, формування та надсилання до Солом'янський районного суду міста Києва позовної заяви про визнання виконавчого напису №3381 від 09 вересня 2020 року вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., таким, що не підлягає виконанню - 7 год.;
-підготовка, формування та надсилання до Солом'янський районного суду міста Києва заяви про забезпечення позову про визнання виконавчого напису №3381 від 09 вересня 2020 року вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., таким, що не підлягає виконанню - 5 год.;
-підготовка та подання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Байрамову Т.Р. заяви про зупинення вчинення виконавчих дій - 1 год.;
-підготовка та надіслання до Солом'янського районного суду м. Києва заяви про ухвалення по справі № 760/5165/21 додаткового рішення щодо стягнення судових витрат (витрат на правничу допомогу адвоката) - 2 год.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Як зазначено вище, справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не звертався.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в сраві № 201/14495/16 від 30 вересня 2020 року, в окремих випадках суд може самостійно зменшувати розмір відшкодуваня витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене вище, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10 000, 00 гр.
Крім того, пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що Гонорар визначений пунктом 4 цієї додаткової угоди сплачується Клієнтом у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання вказаний у Договорі №25/02-П про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25 лютого 2021 року у наступному порядку:
-10 000, 00 гр. не пізніше 5 березня 2021 року (включно);
-7 000, 00 гр. не пізніше двох робочих днів з моменту винесення судового рішення, яким буде вирішено справу за позовом позивача про визнання виконавчого напису №3381 від 09 вересня 2020 року вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., таким, що не підлягає виконанню.
Статтями 19 та 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, поняття гонорару адвоката, порядок його обчислення та сплати, а також критерії оцінки при визначенні його розміру.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Єропейський суд з прав людини рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, встановлені судом взаємовідносини сторін, врегульовані та чітко визначені законом, висновки суду про необхідність та підстави часткового задоволення вимог позивача, враховуючи критерії підходу до визначення розміру судових витрат у практиці Європейського суду з прав людини та висновках Верховного Суду, які, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, мають враховуватися судом, суд приходить до висновку про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000, 00 гр.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Заяву про ухвалення додаткового рішення здовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»/ адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, ЄДРПОУ 40340222 / на користь ОСОБА_1 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН: НОМЕР_1 / 10 000, 00 гр. витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.А. Шереметьєва