СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23873/21
пр. № 2/759/1292/22
10 січня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків,
Представник позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у жовтні 2021 року звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року у розмірі 40190,20 грн, яка складається з: 3 % річних за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року у розмірі 11061,52 грн., інфляційних витрат за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року у розмірі 29128,68 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 23.09.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 044/731511-KR, відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 15753,00 доларів США. У зв'язку із невиконання відповідачем зобов'язань перед Банком рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Кредитним договором № 044/731511-КR від 23.09.2008 року у розмірі 152 825 грн. 37 коп. Разом з тим, тривале невиконання відповідачем судового рішення завдає позивачу як правонаступнику кредитора майнової шкоди, тому позивач звертається з позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2021 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Відповідач у встановлений судом строк до суду відзив не подали.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.
Судом встановлено, що 23.09.2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 044/731511-KR, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 15753,00 доларів США із сплатою 11.90 % річних та комісій, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 22.09.2015 року.
У зв'язку з невиконання позичальником умов договору, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2012 року у справі № 2-885/11 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Кредитним договором № 044/731511-КR від 23.09.2008 року у розмірі 152 825 грн. 37 коп.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.
З моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника, Банк-правонаступник набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу банку, що приєднався до нього, у зв'язку з чим Банк, що приєднується, вважається юридичною особою, у якої відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів
10.09.2019 року рішенням загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
15.10.2019 року Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному актів, а саме - з 15.10.2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи із цих норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором у зобов'язанні своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
Таким чином, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» за зобов'язаннями ОСОБА_1 за Кредитним договором № 044/731511-KR від 23.09.2008 року.
Згідно ст.ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України ).
За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18, а також постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року у справі № 522/16531/17.
Так, у постанові від 06 липня 2020 року у справі № 522/16531/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов'язань, до прострочення відповідача застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат є сума несвоєчасно виплаченого відшкодування. Встановивши, що боржником прострочено грошове зобов'язання по виплаті позивачу присудженого рішенням суду відшкодування майнової та моральної шкоди, апеляційний суд дійшов вірного висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних.»
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь 3% річних від простроченої суми заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у сумі 11061,52 грн. за заявлений період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року та інфляційних втрат у сумі 29128,68 грн. за заявлений період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року, оскільки відповідачем не виконано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2012 року та не погашено перед позивачем стягнуту за рішенням суду заборгованість по Кредитному договору № 044/731511-KR від 23.09.2008 року на суму 152825,37 грн., наслідком чого є право позивача на реалізацію захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника у виді 3% річних від суми боргу за користування утримуваними відповідачем грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає до задоволення в повному обсязі.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 3 % річних та інфляційних збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. В. Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року у розмірі 11061 грн. 52 коп., інфляційні втрати за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року у розмірі 29128 грн. 68 коп., та сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп., а всього стягнути 42460 ( сорок дві тисячі чотириста шістдесят ) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Петренко