СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 756/13514/20 пр. № 1-кп/759/354/22
17 січня 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР № 12020100080003924 від 19 червня 2020 року за обвинувальним актом стосовно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, гр-н України, українець, освіта середня, не одружений, працює, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , не судимий,-
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,
сторони: прокурори - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачений - ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_9 ; інші учасники - потерпілий ОСОБА_10 , його представник ОСОБА_11 ,
ОСОБА_8 19 червня 2020 року приблизно о 05 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 12-А по проспекту Оболонському у м. Києві, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження (за ознакою небезпеки для життя) за таких обставин.
Так, у вказаний час ОСОБА_8 , сидячи на парканчику, перебував біля п'ятого під'їзду вказаного будинку у стані алкогольного сп'яніння. Коли поруч проходив раніше невідомий йому ОСОБА_13 , ОСОБА_8 в пошуках своїх друзів, яких перед цим загубив, звернувся до нього з нерозбірливими для останнього запитаннями, відповіді на які сприйняв як грубі та образливі. У зв'язку з цим ОСОБА_8 приблизно о 05 год. 05 хв., будучи обуреним відповіддю ОСОБА_14 , наздогнав його та, утримуючи його лівою рукою за праве плече, почав погрожувати останньому застосуванням фізичної розправи. Далі ОСОБА_8 , не реагуючи на прохання ОСОБА_14 залишити його у спокої, використовуючи малозначний привід та діючи з неконкретизованим умислом, спрямованим на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, дістав правою рукою з сумки ніж з рукояткою чорного кольору загальною довжиною 286 мм та клинком довжиною - 166 мм, який до холодної зброї не відноситься, та наніс цим ножем один удар потерпілому у живіт зліва, тим самим спричинивши проникаюче колото-різане поранення. Коли ОСОБА_13 , закривши рукою рану, повернувся спиною до ОСОБА_15 , останній завдав потерпілому колото-різане поранення в області лівої підлопаткової ділянки. Після цього ОСОБА_8 припинив свої насильницькі дії, а потерпілий самостійно та безперешкодно залишив місце події, згодом був евакуйований на автомобілі швидкої медичної допомоги, яку викликали сторонні громадяни. У свою чергу, ОСОБА_8 за цією ж адресою був затриманий працівниками поліції.
Вказаними діями ОСОБА_8 умисно завдав потерпілому ОСОБА_12 тяжке тілесне ушкодження (за ознакою небезпеки для життя) у виді проникаючої колото-різаної рани живота зліва з рановим каналом, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, м'язи, пристінкова очеревина, тонка кишка, а також легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у виді колото-різаної рани в лівій підлопатковій ділянці з переходом на ділянку хребта.
Позиція сторони захисту.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин визнав у повному обсязі та щиро покаявся, пояснивши таке. У вечорі 18 червня 2020 року вжив вітамінний комплекс та займався спортом. Через деякий час на запрошення знайомої дівчини приєднався до святкування в компанії друзів її дня народження, яке завершувалося вночі на набережній. Оскільки відразу мова йшла про намір жарити шашлики, тому він взяв із собою ніж, який і був в нього згодом вилучений поліцією. Під час святкування він вживав горілку (100 гр), а потім і вино (200-300 гр). Коли вони компанією після шашликів прогулювалися нічним містом, він зустрів іншу свою знайому дівчину, з якою певний час спілкувався та вжив ще дві пляшки сидру. Через деякий час побачив, що його компанія десь поділася, тому почав шукати своїх друзів, так на ранок наступного дня опинився у дворі будинку АДРЕСА_2 , в якому до цього ніколи не був. Він питав випадкових перехожих, чи не бачили вони його друзів, з цим питанням звернувся і до раніше незнайомого ОСАУЛЕНКА. Останній спочатку проігнорував його звернення, а потім грубо відповів, після чого швидко пішов від нього. Будучи обуреним цим, а відповідь ОСАУЛЕНКА сприймаючи як особисту образу, він, ОСОБА_16 , наздогнав потерпілого, розвернув його за плече та висуваючи претензії, маючи намір нанести тілесні ушкодження та налякати ОСАУЛЕНКА, дістав ніж, який мав при собі на сумці, та почав їм розмахувати. У цей момент він майже одночасно наніс потерпілому два удари ножем, спочатку в живіт, а потім по спині, коли потерпілий повернуся, проте пригадати цих обставин чітко не може. Після того, як потерпілий почав тікати, його не переслідував, оскільки не бажав продовжувати насилля. ОСАУЛЕНКО втік, а він на той час вирішив, що нічого страшного не сталося, спокійно повернувся на парканчик, де був раніше. Через декілька хвилин приїхала поліція, вилучила в нього ніж, сфотографувала його для впізнання і після цього затримала. Як при цьому визнав обвинувачений, саме він, розмахуючи ножом та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час вказаних подій наніс потерпілому виявлені на його тілі два ножові поранення, характер яких не оспорював, при цьому категорично наполягав на тому, що наміру вбити потерпілого не мав, у тверезому стані ніколи таких дій не зробив би.
Як також уточнив обвинувачений: - перебуваючи на вулиці біля будинку перед початком конфлікту він кликав своїх знайомих, шукаючи їх; - ініціатором розмови з потерпілим був саме він, обвинувачений; - вказаний ніж він носив у прикріпленому до сумки чохлі; - оголивши ніж, тримав його у правій руці, з потерпілим спочатку розташовувалися обличчям один до одного, рани ножом останньому були завдані в живіт та по спині, хоча відразу їх наслідків не бачив, оскільки потерпілий втік; - ці удари потерпілому були завдані з незначним проміжком у часі (секунди) і на одному місці, після цього ОСОБА_17 він не переслідував і вслід йому нічого не кричав; - він ніколи раніше стільки алкоголю не вживав, наразі, як і раніше, спиртне взагалі не вживає, продовжує спортивну кар'єру, пропагує здоровий образ життя; - мав можливість позбавити життя потерпілого на місці або наздогнавши його, але такого наміру не мав, ніхто в їх конфлікт не втручався, щоб хтось був присутнім поруч - також не бачив, зауважень щодо його поведінки до конфлікту з ОСОБА_17 та під час такого йому ніхто не робив, першими до нього з цього приводу підійшли працівники поліції; - він мав можливість після цієї події викинути чи сховати ніж, втекти, але цього не робив, не усвідомлюючи справжні тяжкі наслідки своїх дій, продовжував чекати друзів.
Сторона захисту наполягала на тому, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду доказів наявності в діях ОСОБА_15 прямого умислу на вбивство потерпілого та хуліганського мотиву, а тому їх належить перекваліфікувати на ч. 1 ст. 121 КК України, застосувавши до обвинуваченого належну правову процедуру.
Позиція сторони обвинувачення.
Прокурор в порядку ст. ст. 338 та 341 КПК України змінив висунуте раніше обвинувачення з ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, змінивши та доповнивши фактичні обставини кримінального правопорушення (т. 2 а. 212-217). За зміненим обвинуваченням ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 19 червня 2020 року приблизно о 05 год. 00 хв. перебував біля п'ятого під'їзду будинку АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп'яніння, коли у цей же час вздовж вказаного будинку проходили раніше невідомі йому чоловіки - ОСОБА_18 , який вигулював собаку, та ОСОБА_13 .
Далі в обвинувальному акті уточняється, що, сидячи на паркані біля п'ятого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та побачивши раніше невідомих йому людей, почав викрикувати незрозумілий текст, на який прохожі чоловіки не звернули уваги. У цей час ОСОБА_13 йшов далі по алеї в іншу сторону від ОСОБА_15 , однак той зненацька підійшов до ОСОБА_14 та з мотивів явної неповаги до суспільства, на ґрунті явної зневаги до громадян, зневажливо ставлячись та ігноруючи норми моралі та етики, почав вести себе зухвало, в пошуках своїх друзів звернувся до останнього з нерозбірливими для ОСОБА_14 запитаннями, відповіді на які ОСОБА_15 не задовольнили, розізлили і здалися йому грубими. Після чого ОСОБА_8 , будучи обуреним, агресивним та невдоволеним відповіддю ОСОБА_14 , що стало малозначним приводом для його поведінки та наміру, вживаючи нецензурну лексику, почав погрожувати останньому застосуванням фізичної розправи. У цей час у ОСОБА_15 раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті раніше невідомому ОСОБА_12 з хуліганських мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 у той же день приблизно о 05 год. 05 хв. підійшов впритул до ОСОБА_14 , не реагуючи на прохання останнього залишити його у спокої, продовжив погрожувати ОСОБА_12 фізичною розправою. Після чого, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з хуліганських мотивів, використовуючи малозначний привід, не зважаючи на присутність сторонніх осіб неподалік, з особливою зухвалістю та нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, демонструючи явну неповагу до існуючих правил поведінки, діючи відкрито з прямим умислом на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 з хуліганських мотивів, став навпроти нього, утримуючи його лівою рукою за праве плече, дістав правою рукою з сумки ніж з рукояткою чорного кольору загальною довжиною 286 мм та клинком довжиною - 166 мм, який до холодної зброї не відноситься, та зненацька наніс цим ножом один удар в місце розташування життєво важливих органів - у живіт зліва, тим самим спричинивши проникаючи колото-різане поранення живота зліва, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Після цього ОСОБА_13 , закривши рану рукою для зупинення кровотечі, почав бігти від ОСОБА_15 задля збереження свого життя та кликати на допомогу.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_8 відкрито, не ховаючись від сторонніх осіб, біг за ОСОБА_19 з ножом у правій руці та наздогнавши його, наніс останньому один удар ножом у спину - у ліву підлопаткову ділянку з переходом на ділянку хребта, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Після нанесення другого удару ножом у спину потерпілому ОСОБА_8 , вважаючи що наніс достатню кількість ударів для заподіяння йому смерті, припинив переслідувати останнього та пішов в інший бік, залишивши ОСОБА_14 біля будинку № 12-А по проспекту Оболонському в м. Києві.
Як вважає сторона обвинувачення, ОСОБА_8 , розуміючи протиправність своїх дій та їх відкритість, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, нанісши два ножовим поранення, одне з яких у ділянку розташування важливих органів, задля умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_12 залишив його, але злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілому надано своєчасну медичну допомогу сторонніми особами, потім і працівниками КМКЛ ШМД.
Таким чином, як підсумовується в обвинувальному акті (дослівно), ОСОБА_8 своїми діями, які виразилися у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), вчинене з хуліганських мотивів, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Прокурор вважав подані та безпосередньо досліджені судом докази достатніми для того, щоб критично оцінити захисну версію обвинуваченого та довести його винуватість у висунутому обвинуваченні у повному обсязі.
Оцінка поданих сторонами доказів судом.
Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов таких висновків.
Факт належного та своєчасного відкриття даного кримінального провадження ЄРДР № 12020100080003924 від 19 червня 2020 року (06 год. 23 хв. 40 сек.) підтверджено відповідним витягом (т. 1 а. 157), який не є доказом обвинуваченням, проте береться до уваги колегією суддів для оцінки здобутих під час слідства доказів як допустимих.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 , підтвердивши вказані показання обвинуваченого, також показав, що раніше ОСОБА_16 не знав і з ним знайомим не був. Ранком біля 05 год. 19 червня 2020 року він йшов по асфальтованій алеї біля будинку 12-А по проспекту Оболонському у справах, побачив попереду зліва біля парканчика ГУСТОВА, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння когось шукав і з цього приводу щось незв'язне вигукував. Він, потерпілий вирішив обійти ГУСТОВА, тому почав вертатися, але той несподівано наздогнав його, розвернув за плече і звернувся з питанням: «Де мої друзі?». Він у відповідь сказав ОСОБА_16 : «Відчепись від мене, я не знаю де твої друзі, пішов ти…». ГУСТОВ таку відповідь сприйняв агресивно та, висловлюючи погрози побиттям, звідкись витяг ножа і вдарив ним у лівий бік живота. Відразу, коли він, потерпілий, після отриманого удару кинув свої кульки, які тримав в руках, та розвернувся, отримав від ОСОБА_16 друге поранення в спину, біль від якого відчув лише коли відбіг на певну відстань. Коли він забіг за кут будинку, то переконався, що його ніхто не переслідує, потім добіг до людей, які викликали поліцію та швидку медичну допомогу.
Як також уточнив потерпілий: - він не бачив, щоб перед конфліктом з ним ОСОБА_16 розмовляв з кимось іншим; - дійсно, неподалік від місця нападу він бачив на алеї чоловіка, який вигулював собаку, а потім зник, коли почув крик про допомогу, вказана особа участі в конфлікті не брала; - наносячи удар в живіт, ОСОБА_16 тримав ніж в правій руці, сам ніж був довгим і не широким, лезо близько 20 см, на кухонний ніж він схожим не був; - часовий проміжок між першим та другим ударом не перевищував декілька секунд; - під час і після конфлікту ОСОБА_16 погроз вбивством не висловлював; - коли він почав тікати, то ОСОБА_16 на його адресу нічого не говорив і не кричав вслід, переслідування він, потерпілий, також не бачив, а втікаючи саме він крикнув «Допоможіть!», всього йому вдалося відбігти метрів 200 до повороту за будинок та потім ще метрів 300, де вже його виявили люди та поліцейські; - якщо ОСОБА_16 хотів би його наздогнати, то зробив би це без перешкод; - у зв'язку з отриманими ушкодженнями в лікарні він перебував тиждень; - вся завдана злочином шкода, у тому числі витрати на лікування та реабілітацію, були добровільно відшкодовані ОСОБА_16 , родичі якого відвідували його у лікарні. Як категорично вважає потерпілий, ОСОБА_16 наміру позбавити його життя не мав, оскільки, якщо б хотів, то мав можливість це безперешкодно зробити як на початку конфлікту, так і потім спокійно наздогнавши його.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив наведені показання потерпілого, окрім послідовності його та потерпілого дій, що передували застосуванню насильства, висловив щирий жаль з приводу вчиненого та вкотре попросив в останнього пробачення.
Свої показання потерпілий ОСОБА_13 в цілому підтвердив і на місці події під час слідчого експерименту, продемонструвавши механізм нанесення ОСОБА_16 йому ударів ножем в живіт та у спину, що знайшло своє відображення у протоколі цієї слідчої дії від 08 липня 2020 року разом з додатками до нього у виді відео фіксації перебігу слідчої дії (т. 2 а. 4-8). Зокрема, на відео записі цієї слідчої дії зафіксовано вздовж будинку АДРЕСА_2 за проїжджою частиною відгороджену парканчиком, на якому за твердженням потерпілого перед початком конфлікту перебував ОСОБА_16 , асфальтовану алею, яка з боку будинку засаджена кущами та деревами, а з іншого - містить облаштований дитячий майданчик, за яким також наявна пішохідна доріжка. За результатами самого слідчого експерименту потерпілий рухався від дитячого майданчика в напрямку ГУСТОВА вказаною асфальтованою алеєю, нею намагався спочатку піти у зворотному напрямку, а потім і тікати від ОСОБА_16 , між першим пораненням у живіт і другим - по спині йому вдалося подолати цією алейкою відстань близько десяти метрів (точно потерпілий визначитися не зміг) майже до ближнього кута дитячого майданчику.
При цьому, надані потерпілим під час вказаного слідчого експерименту інші загальні показання перевірені шляхом його безпосереднього допиту судом, а тому у такому форматі не можуть бути прийняті через недотримання легітимної мети слідчого експерименту в цій частині (відтворення обставин події) шляхом його проведення у формі, що містить ознаки отримання показань відповідно до правил ст. 95 КПК України (правові позиції Верховного Суду (джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/91702552 - постанова від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17; http://reyestr.court.gov.ua/Review/92363757 - постанова від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к; http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 82261840 - постанова від 30 травня 2019 року у справі № 164/1457/16-к).
Звертає на себе увагу те, що в цілому з фактичного боку (час, місце, обстановка - в умовах конфлікту, який ініціював обвинувачений, реагуючи на грубу, як він оцінив, відповідь потерпілого, знаряддя - ніж, кількість та локалізація двох поранень та ін.) показання в суді потерпілого та обвинуваченого не суперечать одне одному, мають взаємодоповнюючий характер, не різняться вони і в оцінках самих насильницьких дій обвинуваченого та його умислу - потерпілий також вважає, що ОСОБА_16 , завдавши йому виявлені та зафіксовані тілесні ушкодження, не мав наміру його вбивати, оскільки мав таку можливість, але нею явно не скористався.
Отже, за показаннями потерпілого ОСОБА_17 посилання сторони обвинувачення на наявність в насильницьких діях ОСОБА_16 прямого умислу на його вбивство свого підтвердження не отримало.
Натомість, дійсно, дані про послідовність дій обвинуваченого, коли він перед нанесенням удару ножем звертався до потерпілого, у показаннях обвинуваченого та потерпілого мають певну невідповідність. Так, ОСОБА_16 стверджував, що потерпілий спочатку грубо відповів, після чого швидко від нього пішов, що і змусило його наздоганяти, а ОСОБА_17 - що взагалі вперше відповів ОСОБА_16 лише тоді, коли той його наздогнав, а не перед цим. Крім того, дані про траєкторію руху потерпілого на місцевості після початку конфлікту з ОСОБА_16 , про інтервал у часі між двома ударами ножем з боку обвинуваченого, про які повідомив потерпілий ОСОБА_17 під час слідчого експерименту, різняться з його ж показаннями в суді. Так, потерпілий в суді акцентував увагу на тому, що він мав намір обійти ГУСТОВА, а єдиний контакт між ними стався, коли ОСОБА_16 наздогнав його, відразу після отриманого удару ножем в живіт він, потерпілий, кинув свої кульки, розвернувся, отримав другий удар ножем у спину та почав тікати. Що ж стосується обвинуваченого, то ці деталі він не зміг відтворити, повідомивши лише, що розмахував ножем перед потерпілим. Відтак, в цій частині показання потерпілого та обвинуваченого потребують додаткової перевірки іншими доказами.
У заяві ОСОБА_14 про визнання потерпілим у межах даного провадження від 20 червня 2021 року (т. 1 а. 242) обставини події злочину не розкриваються.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 - працівник поліції показав, що очевидцем самих подій він не був. Близько 05 год. 13 хв. ранку 19 червня 2020 року він у складі екіпажу отримав повідомлення про ножове поранення по Оболонському проспекту. Приблизно о 05 год. 14 - 15 хв. вони прибули за вказаною адресою виклику і затримали схожого за описом на нападника молодого хлопця в панамці, сумка - барсетка через плече, на якій був закріплений ніж у чохлі. Вказаний хлопець назвався ОСОБА_21 , він виконував всі вимоги поліцейських, поводив себе спокійно, опору не чинив, щодо ножа надав письмовий документ на підтвердження того, що цей ніж не є холодною зброєю. Крім того, свідок уточнив, що ОСОБА_16 під час затримання протиправних дій не вчиняв, хоча перебував з ознаками алкогольного сп'яніння (нечітка мова, почервоніле обличчя тощо), на ножі ГУСТОВА були плями червоного кольору, пораненого потерпілого виявив інший екіпаж, потерпілий за фото ОСОБА_16 , яке вони зробили телефоном на місці, впізнав нападника, після чого на ОСОБА_16 були надягнуті кайданки, тривале перебування у яких останній сприйняв з обуренням.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 - працівник поліції показав, що очевидцем самих подій він не був, проте близько 05 год. ранку 19 червня 2020 року він у складі екіпажу отримав повідомлення про ножове поранення по Оболонському проспекту. Через декілька хвилин вони прибули за вказаною адресою, екіпаж поліції у складі ОСОБА_23 та СУЩЕНКА, який приїхав першим зупинили обвинуваченого і спілкувалися з ним, останній поводив себе спокійно, а вони, отримавши додаткове повідомлення про місце розташування ймовірного потерпілого, на сусідній вулиці у дворах виявили останнього з явними ножовими пораненнями. Потерпілий лежав на асфальті, була викликана швидка медична допомога, сам потерпілий про обставини конфлікту не розповідав, лише за фото, яке телефоном надіслав інший екіпаж, впізнав ОСОБА_16 як нападника на себе. Крім того, свідок уточнив, що ОСОБА_16 під час затримання протиправних дій перебував з ознаками сп'яніння (збудженість тощо).
Показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 знайшли своє підтвердження під час дослідження судом, в тому числі і за участі автора документу - ОСОБА_23 , службового рапорту від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 161), який суд оцінює за правилами документу та за яким, зокрема, було первинно ідентифіковано пораненого як ОСОБА_25 , а нападника - як ОСОБА_5 , а також службових рапортів від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 162-165) щодо реєстрації заяв про події «тілесні ушкодження» о 06 год. 10 хв. та «хуліганство» о 05 год. 12 хв. - заявник особа на ім'я « ОСОБА_26 ».
Є очевидним те, що ці документовані первинні дані, тим більше зафіксовані з чужих слів, не можуть бути самі по собі оцінені як докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_15 , оскільки потребували безумовного підтвердження зібраними у подальшому під час досудового розслідування даними. Як вбачається зі змісту вказаних документів, свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 очевидцями самих подій завдання тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема й ознак хуліганства з боку затриманого ОСОБА_16 , не були, що власне підтверджено їх показаннями в суді безпосередньо.
За протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 228-233; т. 2 а. 92-94) свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_27 (інший співробітник поліції) впізнали ОСОБА_16 як затриману ними особу, чого власне не оспорював в суді і сам обвинувачений.
Натомість, суд критично оцінює, а тому відхиляє дані протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного з потерпілим ОСОБА_19 20 червня 2020 року (т. 2 а. 1-3), оскільки, як встановлено під час судового розгляду допитом свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , потерпілому фотографія затриманого ОСОБА_16 пред'являлася для впізнання відразу після виявлення останнього, що передувало вказаній слідчій дії. Однак, ці висновки суду не ставлять під сумнів безспірну ідентифікацію ОСОБА_16 як єдиного учасника конфлікту з потерпілим ОСОБА_17 , що мав місце ранком 19 червня 2020 року.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні протоколів огляду місця події від 19 червня 2021 року з додатками у виді фото таблиць (т. 1 а. 168-178, 179-181), на оглянутій місцевості навпроти 5 під'їзду будинку АДРЕСА_2 були виявлені плями бурого кольору, сліди яких тягнуться біля 210 метрів у напрямку паркувального майданчика за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 19-А (здійснено змиви).
З урахуванням наведених даних невідкладність проведення вказаної гласної слідчої (розшукової) дії - огляд місця події була очевидною, а тому її початок до внесення відомостей до ЄРДР не суперечить вимогам закону (ч. 3 ст. 214 КПК України).
Виявлена у змивах на місці події (навпроти під'їзду № 5 буд. 12А по Оболонському проспекту та з торця цього будинку) кров людини за результатами висновку судово-медичного експерта - імунолога № 081-276-2020 від 31 липня 2020 року (т. 2 а. 29-33) не виключає можливості її походження від потерпілого ОСОБА_14 .
Згідно із дослідженим судом протоколом затримання від 19 червня 2020 року та додатками, протоколом особистого обшуку з відео фіксацією цієї слідчої дії, яка переглянута судом та дані щодо якої зафіксовані у протоколі огляду цього відеозапису (т. 1 а. 182-201), 19 червня 2020 року о 05 год. 20 хв. ОСОБА_15 було затримано безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, під час особистого обшуку (розпочато о 06 год. 50 хв.) в нього були вилучені чорний ніж з нашаруваннями на клинку вологої речовини бурого кольору разом з пластиковим чохлом, накладна № КРВИМ-0959 від 04 травня 2020 року, висновок технічного дослідження № 3428-1 від 08 квітня 2016 року, чохол від паспорту із слідами речовини бурого кольору та інші предмети, які не мають доказового значення.
Виявлені нашарування вологої речовини бурого кольору на клинку ножа за результатами висновку судово-медичного експерта № 10-1799 від 30 липня 2020 року (т. 2 а. 47-61) містять сліди крові та клітин з ядрами, які збігаються за генетичними ознаками із зразком букального епітелію потерпілого, їх походження від ГУСТОВА виключається.
Виявлені сліди речовини бурого кольору на чохлі від паспорту за результатами висновку судово-медичного експерта - імунолога № 081-278-2020 від 31 липня 2020 року (т. 2 а. 24-28) є неінформативними, натомість за висновками судово-медичного експерта № 101-40-2020 від 02 вересня 2020 року (т. 2 а. 86-89) є слідами крові, генетичні ознаки якої вказують на її походження від ГУСТОВА.
За даними протоколу огляду документів (наявна при ГУСТОВУ та вилучена в нього накладна № КРВИМ-0959 та висновок технічного дослідження № 3428-1) від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 202-205), а також змістом їх самих засвідчено факт придбання ОСОБА_16 через інтернет-магазин ножа «SKIF UKROP-1» (довжина клинка 16,6 см), який до холодної клинкової зброї не відноситься, принаймні відсутність таких ознак виявленого при ньому ножа «SKIF UKROP-1» стороною обвинувачення не спростовано.
Під час дослідження судом всіх цих документів, виявлених під час затримання та складених за його наслідками, ОСОБА_16 визнав свою причетність до завдання вказаним ножем потерпілому ОСОБА_17 колото-різаних тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим і утворилися сліди крові на ножі та на місці події. Ці показання обвинуваченого є послідовними, набули свого експертного підтвердження та узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , наведеними документованими даними.
Згідно з висновком КМНКЛ «Соціотерапія» № 003931 від 23 червня 2020 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_15 (т. 1 а. 239), останній станом на 10 год. 35 хв. 19 червня 2020 року перебував у стані алкогольного сп'яніння (2,53 проміле).
За даними протоколу огляду місця події від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 210), в гардеробі лікарні за адресою: АДРЕСА_3 були виявлені та вилучені елементи одягу потерпілого (футболка з пошкодженнями та нашаруваннями рідини бурого кольору, джинси з ременем, взуття зі шкарпетками, кепка, нижня білизна) та гаманець зі слідами бурого кольору.
Згідно з первинними медичними даними (службовий рапорт від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 162-163) щодо реєстрації заяви лікарів про подію «тілесні ушкодження», довідка МКЛШМД № 126 від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 167), картка виїзду швидкої медичної допомоги № 257 (т. 2 а. 76), іншим документами одержаним в порядку тимчасового доступу (т. 2 а. 67-71) та висновком на підставі їх дослідження експерта № 042-1204-2020 від 29 вересня 2020 (т. 2 а. 77-84), у потерпілого ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження у виді: - колото-різаної рани в лівій підлопатковій ділянці з переходом на ділянку хребта, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; - проникаючої колото-різаної рани живота зліва (рана на лівій переднє-бічній поверхні живота по середньо-ключичній лінії на рівні пупка та в 10 см вліво від нього, розмірами 8х4 см з рановим каналом глибиною 5 см, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, м'язи, пристінкова очеревина, тонка кишка на відстані 1 мм від зв'язки Трейца, крововилив), яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за ознакою небезпеки для життя) та утворилися від двократної травмуючої дії гострого предмету, що має колюче-ріжучі властивості (клинок ножа) в термін 19 червня 2020 року, не виключається у спосіб, на який вказав ОСОБА_17 під час слідчого експерименту, проте спосіб отримання останнім цих тілесних ушкоджень під час слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_28 та ОСОБА_29 не відображений.
Сторони достовірність вказаного висновку експерта не оспорювали, а тому зафіксовані в ньому дані суд також кладе в основу свого вироку, при цьому ці дані узгоджуються з єдиною версією подій, яку повідомили, як обвинувачений, так і потерпілий.
Таким чином, завдяки дослідженим доказам через їх обмежену інформативність усунути раніше акцентовані судом розбіжності в показаннях обвинуваченого та потерпілого не можливо. Однак, всі наведені документовані докази та показання свідків також не спростовують узгоджених між собою показань обвинуваченого та потерпілого про відсутність в насильницьких діях ГУСТОВА прямого умислу на його вбивство.
Не спростовують показань обвинуваченого та потерпілого в суді по суті висунутого обвинувачення й показання інших свідків - безпосередніх очевидців події. Однак окремі уточнення в показаннях таких очевидців дозволяють уточнити послідовність дій обвинуваченого та потерпілого перед нанесенням удару ножем, місце заподіяння потерпілому ножових поранень, їх часовий інтервал та траєкторію руху обох учасників конфлікту на місцевості до та після таких поранень - відтак усунути виявлені розбіжності з цього приводу в показаннях обвинуваченого та потерпілого.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показав, що обвинуваченого раніше не знав, а потерпілого ОСОБА_17 епізодично бачив - він збирає пусті пляшки. Перебуваючи з дружиною вдома за адресою АДРЕСА_2 (квартира у третьому під'їзді, на другому поверсі), приблизно о 05 год. ранку 19 червня 2020 року, побачили ГУСТОВА, який перед будинком в районі під'їзду № 5 сидів на парканчику та поводив себе дивно - щось із собою вголос розмовляв і це змусило звернути на нього увагу. У цей час потерпілий, збираючи пляшки, рухався алейкою навпроти їх під'їзду № 3 у напрямку ГУСТОВА. У подальшому, коли ОСОБА_17 наблизився до парканчику, на якому був ОСОБА_16 , останній звернувся до ОСАУЛЕНКА, зміст звернення чутно не було, але у відповідь ОСОБА_17 щось вигукнув і став швидко уходити доріжкою в глибину двора в бік дитячого майданчика. ГУСТОВ встав з парканчика та наздогнав ОСОБА_17 біля дитячого майданчика, там між ними продовжився конфлікт. Було чутно, що конфліктують дві особи, але змісту самої сварки чутно не було, через «густу зелень» не можна було розглядіти й їх рухи, але ознаки боротьби чи бійки були відсутні. Там же потерпілий кинув сумку з пляшками і знову почав тікати в бік, де все розпочалося (майданчик навпроти 5 під'їзду), за ним трохи пробіг ОСОБА_16 , але наздоганяти не став, ОСОБА_17 при цьому кричав «Викликайте швидку, поліцію, він мене підрізав!», це було чутно чітко. ОСАУЛЕНКО вибіг на алейку, якою на початку йшов, і нею пробіг вздовж всього будинку, а ОСОБА_16 залишився напроти 5 під'їзду біля парканчику, на якому був до цього. Він, свідок, викликав поліцію, яка прибула через хвилини три, поліції так і повідомив «у дворі кричить чоловік, що його підрізали».
Як також уточнив свідок ОСОБА_30 : - за вказаними подіями він спостерігав з балкону, на вулицю не виходив; - перед самим конфліктом ОСОБА_16 своєю поведінкою його, свідка, родині не заважав, вони звернули на нього увагу випадково, лише тому, що були на балконі; - конфлікт між ОСОБА_16 та ОСАУЛЕНКОМ тривав швидко, коли ОСОБА_16 після втечі потерпілого повертався на своє попереднє місце, в його руці було видно предмет, схожий на ніж, в якій саме - не пам'ятає; - від обвинуваченого під час конфлікту ні чого не було чутно, можна було почути лише крики потерпілого про допомогу; - вперше ОСОБА_17 обвинувачений наздогнав біля клумби за дитячим майданчиком перед третім під'їздом будинку, там потерпілий кинув свою сумку з пляшками і знову почав тікати у зворотному напрямку, ОСОБА_16 після цього його не переслідував і став повертатися назад, потерпілий біля 5 під'їзду повернув ліворуч на алейку і побіг нею вздовж будинку, за кутом якого зник; - ОСОБА_16 ніхто і ні що не перешкоджало наздогнати потерпілого з тим, щоб продовжити його побиття, проте він цього не робив; - хто надавав допомогу потерпілому за будинком він, свідок, бачити не міг; - інших очевидців цих подій, крім своєї дружини, він не бачив, хоча у той же час трохи в стороні дійсно гуляв чоловік із собакою; - обвинувачений після конфлікту з потерпілим повернувся і залишався на місці, де був перед цим, наміру тікати чи переховуватися не виявляв, хоча мав таку можливість; - всі ці події також бачила його, свідка, дружина, яка була з ним поруч на балконі квартири.
Звертає на себе увагу відповідність показань свідка ОСОБА_31 даним службових рапортів від 19 червня 2020 року про виклик поліції особою на ім'я « ОСОБА_26 », яким і є цей свідок.
Свої показання свідок ОСОБА_30 підтвердив на місці події під час слідчого експерименту, що знайшло своє відображення у протоколі цієї слідчої дії від 08 липня 2020 року разом з додатками до нього у виді відео фіксації перебігу слідчої дії (т. 1 а. 214-217). Зокрема, за результатами слідчого експерименту свідок ОСОБА_30 продемонстрував місце на парканчику, де до конфлікту перебував ОСОБА_16 і до якого асфальтовою алейкою наблизився потерпілий, збираючи пусті пляшки, саме на цьому місці і відбулася між ними обома перша розмова, після чого потерпілий взяв із собою пакет та прискорено пішов у бік дитячого майданчику, обходячи його зліва, там його наздогнав ОСОБА_16 , між ними продовжився конфлікт, після цього потерпілий, кинувши сумку з пляшками, почав тікати у напрямку, де раніше знаходився ОСОБА_16 , тоді і кричав потерпілий про те, що його підрізали, з того місця ОСОБА_17 побіг алейкою в напрямку, з якого з'явився перед цим.
Під час дослідження даних слідчого експерименту в суді свідок ОСОБА_32 повністю підтвердив його результати, визнавши, що ножа в руках обвинуваченого не бачив, оскільки закривав огляд балкон, на час слідчого експерименту події пам'ятав краще, а у своїх вільних показаннях повідомив про цю обставину з урахуванням даних, які стали йому відомі пізніше. Враховуючи таке уточнення, суд оцінює критично та відхиляє показання цього свідка в суді про те, що він нібито бачив як ОСОБА_16 рухався на місцевості з ножем в руках.
Щодо критичної оцінки наданих свідком під час слідчого експерименту загальних показань суд вже висловив свою правову позицію, якої послідовно дотримується.
Отже, свідок ОСОБА_30 як в суді, так і під час проведеного слідчого експерименту на місцевості повністю та в деталях відтворив обставини конфлікту, очевидцем якого він був, на відміну від його учасників він не перебував ані у шоковому стані як потерпілий, ані у стані сп'яніння як обвинувачений, а тому здатен був максимально точно та об'єктивно відтворити всі обставини події, що усуває сумніви в їх достовірності.
Більш того, потерпілий ОСОБА_13 повністю підтвердив наведені показання свідка ОСОБА_33 , уточнивши, чи був контакт з обвинуваченим біля клумби другим, пригадати не може через свій стан після поранення, але і перше поранення в живіт і друге поранення в спину були на одному місці і майже в один час, після поранення в живіт він відразу кинув сумку з пляшками та почав тікати. Обвинувачений також підтвердив наведені показання свідка ОСОБА_33 , визнавши їх більш точними та уточнив, що після того, як ОСОБА_17 після нанесених поранень почав тікати, він можливо дійсно зробив декілька кроків за ним, але як такого переслідування потерпілого не було.
Повідомлені свідком ОСОБА_28 обставини події знайшли своє відтворення і в показаннях допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_34 , яка показала, що біля 05 ранку вона разом з чоловіком вийшла на балкон пити каву, їх увагу привернув ОСОБА_16 , який сидів на парканчику навпроти п'ятого під'їзду їх будинку і хитав ногами. ГУСТОВ привернув увагу на себе тому, що навколо нікого не було, а він так рано когось чекав. З іншої сторони будинку в напрямку ГУСТОВА алейкою йшов ОСАУЛЕНКО і збирав пусті пляшки, а коли наблизився до ОСОБА_16 між ними відбувся якійсь словесний конфлікт, конкретний зміст якого зрозуміти не можна було, як і те, що його спровокувало, оскільки не було чутно їх розмови. ОСАУЛЕНКО почав тікати і за ним побіг ОСОБА_16 . Чоловік викликав поліцію, яка прибула на місце дуже швидко і затримала ОСОБА_16 , який спокійно перед цим повернувся на місце, де було розпочато конфлікт. Як також уточнила свідок: - до конфлікту ОСОБА_16 поводив себе хоча і дивно, проте спокою громадян не порушував, потерпілий теж ні до кого не чіплявся; - самих ударів ножем по тілу потерпілого вони з чоловіком не бачили через кущі; - на вулиці інших осіб, окрім двох учасників конфлікту, не було, ОСОБА_17 кричав «Викликайте швидку, поліцію, він мене підрізав!», на його сорочці зі спини була червона пляма; - обвинуваченому ніщо не заважало, навіть чисто фізично, утримувати біля себе потерпілого і не дати йому втекти, вона не бачила, щоб це робив ОСОБА_16 .
Отже, і за показаннями свідків ОСОБА_32 знайшли своє підтвердження: а) показання ОСОБА_16 про послідовність своїх та потерпілого дій перед нанесенням удару ножем - потерпілий спочатку щось відповів ОСОБА_16 , після чого швидко пішов від нього і ця відповідь змусила ОСОБА_16 його наздоганяти; б) показання потерпілого в суді про точковість за часом насильницької фази конфлікту, а не розтягування його у часі з елементами переслідування, як про це вказано в обвинувальному акті. Водночас, знову ж таки не отримано даних про будь-який вияв назовні з боку обвинуваченого наміру позбавити життя потерпілого - погрози вбивством від ОСОБА_16 не лунали, потерпілий, хоча і був поранений, мав змогу залишити місце нападу, ОСОБА_16 його не переслідував та затримати не намагався, як і не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на приховування слідів злочину після його вчинення чи втечу з місця події.
Допитаний судом свідок ОСОБА_18 показав, що одного ранку (точної дати не пам'ятає), майже рік по тому, за адресою проспект Оболонський в м. Києві в районі будинків 12-А, 14-А, 14-Б саме він вигулював собаку, побачив ОСОБА_16 , на якого зреагувала його собака і почала лаяти, тому він, відтягуючи собаку почав обходити зліва дитячий майданчик і крикнув ОСОБА_16 , щоб той не підходив ближче. ГУСТОВ побачивши, що йде інший чоловік, який кожного ранку збирав пляшки, переключився на нього. Він, свідок, пішов далі, а ОСОБА_16 тим часом почав приставати до того чоловіка, який побачив в руках ОСОБА_16 тесак з чорного металу, кинув кульки з пляшками та почав тікати, далі ОСОБА_16 з потерпілим зникли за кущами. Подальших подій він не бачив, а вже наступного дня дізнався, що того чоловіка ОСОБА_16 порізав. Як також уточнив свідок: - коли ОСОБА_16 сидів на парканчику перед будинком 12-А, то поводив себе спокійно, побачивши потерпілого, почав до нього щось казати, той голосно відповів ОСОБА_16 і лише після цієї словесної перепалки ОСОБА_16 став наздоганяти потерпілого і наздогнав біля дитячого майданчику, він, свідок, у цей час перебував в кінці дитячого майданчику та чув крики потерпілого «Ой, Ай»; - за весь час цих подій він не чув, щоб щось кричав обвинувачений, тілесних ушкоджень на тілі потерпілого не бачив; - коли із собакою повертався додому нікого не бачив; - всі обставини цієї події він відтворив під час слідчого експерименту, результати якого підтверджує.
За даними фіксації слідчого експерименту за участі вказаного свідка як додатку до протоколу цієї слідчої дії від 08 липня 2020 року (т. 1 а. 224) свідок ПАСТЕРНАК перед самим конфліктом обвинуваченого з потерпілим рухався дальньою пішохідною доріжкою в бік дитячого майданчику, тобто у протилежному напрямку відносно руху потерпілого ОСОБА_17 , бачив ОСОБА_16 праворуч біля парканчику, коли на нього лаяла собака, а на конфлікт між ними звернув увагу лише тоді, коли ОСОБА_16 звертався до ОСОБА_17 , а той просив його відчепитися - ці події були за спиною свідка. Після словесного конфлікту ОСОБА_17 пішов від ОСОБА_16 в його, свідка, напрямку руху, вздовж дитячого майданчику, за ним побіг ОСОБА_16 , а біля дитячого майданчику останній вперше витяг ножа. У подальшому ОСОБА_17 почав тікати від ОСОБА_16 у зворотному напрямку, тобто в напрямку місця, де раніше перебував ОСОБА_16 , останній також спокійно та мовчки повернувся до свого паркану. Свідок за цими подіями спостерігав з іншого кута будинку.
Під час дослідження даних слідчого експерименту в суді свідок ПАСТЕРНАК повністю підтвердив його результати, визнавши, що не чув погроз вбивством з боку ОСОБА_16 , щоб бачити події періодично обертався, відтак їх безперервно не відслідковував.
Враховуючи викладене, колегія судді критично оцінює, а тому відхиляє як недостовірні викладені у протоколі результати цієї слідчої дії (т. 1 а. 221-223), які не відповідають даним її фіксації, а саме, про те, що за ОСОБА_16 йшов потерпілий ОСОБА_17 , а не навпаки. Щодо критичної оцінки наданих свідком під час слідчого експерименту загальних показань суд вже висловив свою правову позицію, якої послідовно дотримується і в даному випадку.
Звертає увагу відповідність в деталях між показаннями свідків ОСОБА_32 та свідка ПАСТЕРНАКА, що робить узгоджені з цими показаннями показання обвинуваченого та потерпілого неспростовними, не зважаючи на їх критичну оцінку з боку прокурора.
За дослідженими судом протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 червня 2020 року (т. 1 а. 211-213, 218-220, 225-227, 234-236) свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_35 , ОСОБА_18 та ОСОБА_36 безспірно ідентифікували ОСОБА_15 як учасника конфлікту з потерпілим ОСОБА_19 , чого власне не оспорював в суді і сам обвинувачений. При цьому, суд критично оцінює, а тому відхиляє дані вказаних протоколів, в яких зафіксовані показання вказаних осіб щодо обставин самої події, учасником якої був ідентифікований ними ОСОБА_16 , оскільки встановлення таких даних не є легітимною метою цієї слідчої дії, а відбувається шляхом допиту свідків, окремі з яких були допитані судом безпосередньо та не підтвердили цих обставин. Так, допитані судом свідки ОСОБА_35 , ОСОБА_30 та ОСОБА_18 показали, що вони не бачила самих обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, звернули на це увагу і експерти медики у своєму висновку № 042-1204-2020 від 29 вересня 2020 року. Також, свідок ОСОБА_30 не міг визначити, хто саме і що спровокувало конфлікт між ОСОБА_16 та ОСАУЛЕНКОМ, хоча сам факт такого та активну роль у ньому ОСОБА_16 підтвердив, а свідок ОСОБА_18 не чув будь-яких криків та погроз з боку ГУСТОВА на адресу потерпілого, в тому числі, й погроз вбивством.
Як видно з дослідженого судом висновку комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 116 від 08 вересня 2020 року (т. 2 а. 62-66), ОСОБА_8 у період часу інкримінованих йому дій не виявляв і на даний час не виявляє ознак будь-якого психічного розладу, в тому числі тимчасового хворобливого, знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння, за своїм психічним станом міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу інкримінованих йому дій не знаходився в стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному стані, який би суттєвим чином вплинув на його поведінку. Вказаний висновок експертів колегія суддів кладе в основу свого висновку про відсутність сумнівів у осудності ОСОБА_15 , однак ці дані жодним чином не вказують на доведеність винуватості у вчиненні поставлених йому у провину умисних дій.
Окремі документи, на які прокурор посилалася у своїх дебатах (постанови про визнання речовими доказами, квитанції про передачу їх на зберігання, документи на підтвердження повноважень захисника, доручення слідчого, постанова про визнання потерпілим, залучення його представника та інші процесуальні рішення органу досудового розслідування та слідчих суддів, супровідні листи, довідки про вартість проведених експертиз) не можна за змістом ст. 84 КПК визнати доказами обвинувачення за визначенням.
Колегія судді не вважає за потрібне коментувати текст наведених прокурором нібито показань допитаних судом осіб, яких (показань) насправді під час судового розгляду зафіксовано не було. Це стосується нібито показань в суді потерпілого про те, що обвинувачений його наздоганяв після першого удару ножем і під час цього переслідування завдав другого удару по спині, свідків МИРОНОВИХ про те, що обвинувачений нібито переслідував потерпілого з ножем в руках та наздоганяв його і після того, як в потерпілого візуалізувалися плями крові на одязі в області спині. Суд оцінює докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду. Оскільки наведені прокурором у своєму виступі в судових дебатах дані під час судового розгляду не були отримані, тому суд звільнений від обов'язку оцінювати їх та побудовані прокурором саме на їх підставі правові конструкції.
Таким чином, оцінюючи всі наведені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів вважає, що:
- показання в суді обвинуваченого, потерпілого та всіх свідків, в частині, в якій вони не суперечать одні одним, а так само не відхилені судом результати слідчих експериментів, узгоджені з показаннями вказаних осіб в деталях документовані докази та висновки експертів, через взаємодоповнюючий та уточнюючий характер не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності, а тому всі вони кладуться в основу даного вироку - у судових дебатах просила визнати достовірними показання потерпілого та свідків і прокурор;
- акцентовані судом розбіжності у показаннях обвинуваченого та потерпілого усунуті, суд з цього приводу визнає достовірними показання: а) обвинуваченого про послідовність його та потерпілого дій перед застосуванням ножа, оскільки вони безумовно підтверджені свідками МИРОНОВИМИ та ПАСТЕРНАКОМ, у зв'язку з чим оцінює критично в цій частині як неповні показання в суді потерпілого; б) потерпілого в суді про місце отримання ножових поранень, майже відсутність часового інтервалу між ними та траєкторію руху обох учасників конфлікту на місцевості до та після таких поранень, оскільки вони підтверджені обвинуваченим та уточнені в деталях безсторонніми очевидцями - свідками МИРОНОВИМИ та ПАСТЕРНАКОМ про одну зону контактної фази конфлікту - біля дитячого майданчика, де ГУСТОВ, всупереч твердженням прокурора, мав єдиний фізичний контакт з потерпілим ОСОБА_17 із застосуванням ножа;
-дані про траєкторію руху потерпілого на місцевості після початку конфлікту з ОСОБА_16 , про інтервал у часі між двома ударами ножем, про які повідомив потерпілий під час слідчого експерименту, суд оцінює критично як помилкові, а тому відхиляє;
-неконкретизовані показання обвинуваченого ОСОБА_16 щодо механізму нанесення ножових поранень потерпілому ОСОБА_17 (розмахував ножем) не вступають в суперечність з показаннями з цього приводу потерпілого в суді, які конкретизують показання обвинуваченого та узгоджуються із судово-медичними даними;
- показання допитаних судом осіб, а тим більше документовані докази, не містять даних про те, що ОСОБА_8 , сидячи на паркані біля під'їзду житлового будинку, а так само під час конфлікту з потерпілим виявляв явну неповагу до суспільства (виголошення незрозумілого тексту, на який до того ж присутні особи не звертали уваги, звернення до осіб з метою пошуків друзів, обурення відповіддю на таке звернення, адресна погроза застосуванням фізичної розправи та фактичне застосування фізичного насильства до потерпілого самі по собі не містить такої ознаки хуліганського мотиву). Більш того, твердження з цього приводу в обвинувальному акті спростовані показаннями як обвинуваченого з потерпілим, так і свідків: - ОСОБА_33 , який стверджував, що ОСОБА_16 своєю поведінкою його родині не заважав, звернув на нього увагу випадково, лише тому, що був на балконі, від обвинуваченого під час конфлікту ні чого чутно не було, ножа в його руках не бачив; - ОСОБА_34 - що ОСОБА_16 привернув увагу на себе лише тому, що він так рано когось чекав, поводив себе хоча і дивно, проте спокою громадян не порушував, конкретний зміст конфлікту зрозуміти не можна було; - ОСОБА_37 - що ОСОБА_16 сидів на парканчику, поводив себе спокійно, коли побачив потерпілого, почав до нього щось казати, зміст цієї розмови він не чув, за весь час цих подій він не чув, щоб обвинувачений щось кричав взагалі;
-показання допитаних судом осіб, а тим більше документовані докази, не містять даних про те, що ОСОБА_16 своєю поведінкою виявляв бажання позбавити життя потерпілого ОСОБА_17 (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, навіть за ознакою небезпеки для життя, не свідчить саме по собі про бажання у такій спосіб позбавити потерпілого життя). Більш того, твердження з цього приводу в обвинувальному акті спростовані показаннями як обвинуваченого з потерпілим, так і свідків: - ОСОБА_33 , який стверджував, що змісту самої сварки між обвинуваченим та потерпілим чутно не було, після цього останній почав тікати, за ним трохи пробіг ГУСТОВ, але наздоганяти не став, ОСОБА_16 ніхто і ні що не перешкоджало наздогнати потерплого з тим, щоб продовжити його побиття, проте він цього не робив, повернувся на місце, де був перед цим, наміру тікати не виявляв, хоча мав таку можливість; - ОСОБА_34 - що обвинуваченому ніщо не заважало утримувати біля себе потерпілого і не дати йому втекти, але вона не бачила, щоб це робив ОСОБА_16 ;
-показаннями всіх допитаних судом осіб доведено, що ОСОБА_17 після відповіді на звернення ОСОБА_16 намагався віддалитися від нього в глибину двора в бік дитячого майданчика, саме біля останнього його наздогнав ОСОБА_16 , де і завдав з абсолютно незначним інтервалом у часі (декілька секунд) два ножових поранення, спочатку тяжке у живіт, а потім нетяжке - у спину, після чого не став переслідувати пораненого потерпілого, який активно рухався і безперешкодно подолав значну відстань в декілька сотень метрів.
Таким чином, поставлені за обвинувальним актом у провину ОСОБА_38 викрики незрозумілих текстів, коли поруч проходили раніше невідомі йому чоловіки - ОСОБА_18 , який вигулював собаку, та ОСОБА_13 , суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, виключає з висунутого обвинувачення, оскільки такі дії, на які до того ж самі перехожі не звертають уваги, як про це констатовано у тому ж обвинувальному акті, не містять ознак кримінального правопорушення.
Колегія суддів також не знаходить мотиву явної неповаги до суспільства чи явної зневаги до громадян, а також ознак зневажливого ставлення та ігнорування норм моралі чи етики, зухвалості в діях обвинуваченого ОСОБА_15 , який лише, як стверджується в обвинувальному акті, в пошуках своїх друзів звернувся до потерпілого з нерозбірливими для нього запитаннями, а тому посилання на такі мотив та ознаки первинного звернення обвинуваченого до потерпілого суд також виключає з висунутого обвинувачення, як не тільки не доведені, а й абсурдні за своїм змістом.
Суд критично оцінює через не підтвердження наведеними доказами, а відтак також відхиляє як сумнівні відомості про нібито вчинене обвинуваченим хуліганство, які містять службові рапорти від 19 червня 2020 року як офіційні документи (т. 1 а. 162-165), до того ж грубе порушення громадського порядку, як конститутивна ознака об'єктивної сторони складу кримінально караного хуліганства, у провину ГУСТОВУ за обвинувальним актом, не зважаючи на його виклад прокурором у новій редакції, не ставиться.
Суд визнає спростованим і твердження в обвинувальному акті про те, що ГУСТОВ біг за пораненим у живіт ОСАУЛЕНКОМ з ножем в руках і саме під час цього переслідування, наздогнавши його, наніс ще один удар ножем у спину, після чого, вважаючи, що наніс достатню кількість ударів для заподіяння смерті ОСОБА_17 , покинув його. Таке твердження суд оцінює як припущення, яке не може бути покладене в основу вироку.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, також вимушена критично, лише як припущення, оцінити твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений бажав настання смерті потерпілого, тобто мав прямий умисел на протиправне заподіяння тому смерті, виконавши для цього усі дії, які вважав необхідними для доведення вбивства до кінця, але вбивство не закінчив з причин, які не залежали від його волі.
Для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України необхідно поза розумним сумнівом довести те, що він не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки у виді ймовірно і смерті потерпілої, але й бажав настання саме такого наслідку. Якщо ж особа лише свідомо припускала настання таких наслідків, але їх не бажала, її дії не містять ознак прямого умислу, що виключає їх оцінку як закінчений замах на умисне вбивство. Така позиція ґрунтується і на судовій практиці, послідовно сформованій Верховним Судом (див., напр., постанова від 25.11.2020 року у справі № 642/6363/16-к, джерело - https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217868).
В обвинувальному акті стверджується, що у ОСОБА_16 після відповіді потерпілого, яка здалася йому грубою, раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті раніше невідомому ОСОБА_17 . Разом з тим, встановлені самим прокурором та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини не вказують на виникнення такого умислу в обвинуваченого, навпаки, спростовують таке твердження.
Так, сторона обвинувачення встановила і це знайшло своє підтвердження за результатами судового розгляду, що ОСОБА_16 , будучи обуреним відповіддю ОСАУЛЕНКА, використовуючи малозначний привід, почав погрожувати останньому застосуванням фізичної розправи. Є очевидним, що погрози такого характеру не можуть бути розцінені як прояв умислу тільки на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому.
Питання про умисел на вбивство необхідно вирішувати, виходячи не тільки з кількості, характеру, локалізації поранень, спосіб та знаряддя злочину, які у даному випадку, дійсно, є доволі небезпечними - поранення в живіт, використання при цьому ножа, а й із сукупності цих з іншими обставинами діяння, зокрема, причини його припинення, поведінку винного і потерпілого, що передувала події та після, їх стосунки тощо. Визначальним при цьому залишається суб'єктивне ставлення саме винуватого до наслідків своїх дій. На цьому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд (див., напр. постанова від 29.01.2020 у справі № 303/7357/17 - джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87334572), правильно акцентувала увагу у судових дебатах і прокурор.
Наявність умислу на позбавлення життя потерпілого обвинувачений ОСОБА_16 заперечував послідовно, не сприйняв наявність такого умислу в діях обвинуваченого і сам потерпілий, його показання з цього приводу також є послідовними, а допитані свідки не надалі суду даних, спираючись на які, можна було б стверджувати, що ОСОБА_16 , бодай на мінімальному рівні, виявляв такий умисел своїми діями і це було очевидним для будь-якого стороннього спостерігача. Погрози вбивством від ОСОБА_16 не лунали, свої насильницькі дії він припинив самостійно і не тому, що потерпілий впав безпорадний, а тому, що почав тікати, хоча мав реальну можливість безперешкодно продовжити протиправні дії, будь-яких перешкод пораненому потерпілому залишити місце нападу не чинив, дій, спрямованих на приховування слідів злочину чи втечу з місця події, також не вчиняв.
Дійсно, суд вважає правильною оцінку прокурора завданого удару ножем в живіт як в житєвоважливий орган. Натомість характер самого такого удару з боку ГУСТОВА каже про його дещо обмежений характер. Завдана рана була глибиною 5 см (т. 2 а. 81) при довжині клинка ножа 16,6 см (т. 1 а. 204). Тому ГУСТОВ, враховуючи при цьому і зручне для нападу взаємне розташування з потерпілим - обличчя в обличчя, фактор несподіваності та належну фізичну підготовку, мав реальну можливість завдати потерпілому в таких умовах більш тяжких за наслідками ушкоджень, однак цього не зробив - фактичний тичок клинком ножа на таку глибину лише умовно можна назвати ударом.
Відтак оцінка стороною обвинувачення подій конфлікту як замах на вбивство потерпілого виявилася помилковою, оскільки не знайшла свого об'єктивного підтвердження, а всі сумніви з цього приводу тлумачаться судом тільки на користь обвинуваченого, дії якого та їх суспільно безпечні наслідки мають отримати кримінально правову оцінку за фактично спричиненими найбільш тяжкими наслідками у вигляді шкоди здоров'ю потерпілого, а саме як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 121 КК України).
Звертає на себе увагу, що буквальне твердження в обвинувальному акті про те, у чому саме обвинувачується ОСОБА_8 (абз. перший сформульованого прокурором обвинувачення - т. 1 а. 215), є абсолютно некоректним з огляду на його ж обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (абз. останній сформульованого прокурором обвинувачення - т. 1 а. 216), оскільки не містить жодних відомостей про ознаки будь-якого кримінального правопорушення в принципі.
Так, ОСОБА_8 за обвинувальним актом буквально обвинувачується лише у тому, що 19 червня 2020 року приблизно о 05 год. 00 хв. перебував біля п'ятого під'їзду будинку АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп'яніння, коли у цей же час вздовж вказаного будинку проходили раніше невідомі йому чоловіки - ОСОБА_18 , який вигулював собаку, та ОСОБА_13 . Далі по тексту обвинувального акта із застосуванням прислівника «так» прокурор деталізує зміст висунутого обвинувачення, наводячи відповідні деталі події кримінального правопорушення.
Забезпечуючи право на захист обвинуваченому, суд переконався у тому, що стороні захисту зрозуміле висунуте прокурором у такій редакції обвинувачення за ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, не зважаючи на виявлені стилістичні недоліки його викладу, а тому покладаючись на таку позицію сторони захисту, визнає виявлені недоліки викладу обвинувачення формальними і такими, що не перешкодили обвинуваченому зреалізувати свої права на захист, які гарантовані п. 1 ч. 3 ст. 42 та ч. 1 ст. 348 КПК України.
За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав, дослідивши всі обставини даного провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, враховуючи наведену вище оцінку доказів, вважає, що обсяг обвинувачення та кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_16 , які підтримав прокурор і виклав в обвинувальному акті в остаточній редакції, не в повній мірі знайшли своє підтвердження за результатами судового розгляду, оскільки доведено поза розумним сумнівом лише те, що ОСОБА_8 19 червня 2020 року приблизно о 05 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 12-А по проспекту Оболонському у м. Києві, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_12 тяжке тілесне ушкодження (за ознакою небезпеки для життя) та легке тілесне ушкодження, а тому ці дії обвинуваченого колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 337 КПК України, перекваліфіковує з ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України, що охоплюється межами зміненого прокурором обвинувачення.
Враховуючи викладене, втрачена необхідність правової оцінки наявності в насильницьких діях обвинуваченого хуліганського мотиву, оскільки така кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ст. 121 КК України, законом про кримінальну відповідальність не передбачена. Що ж стосується самого приводу, який ГУСТОВ використав для застосування насильства щодо потерпілого, то він безумовно є малозначним, проте це не вливає на правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд, за правилами ч. 1 ст. 337 КПК України позбавлений можливості надати самостійну правову оцінку діям обвинуваченого за ознаками поставленого йому провину хуліганського мотиву, оскільки грубе порушення громадського порядку межами висунутого обвинувачення не охоплювалося, така ознака взагалі не згадується в обвинувальному акті.
Призначення покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_38 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким, поведінку обвинуваченого після вчиненого, яка сповнена жалем та розкаянням, а з процесуальної точки зору є виключно добросовісною та свідчить про щиру готовність нести відповідальність (двічі добровільно прибував до суду після звільнення з-під варти, що вказує на його реальне бажання предстати перед судом і продемонструвати своє виправлення, судових рішень про обрання/продовження тримання під вартою не оскаржував), дані про особу винного, який раніше не притягувався до жодного виду відповідальності, характеризується за місцем проживання і в побуті виключно позитивно (т. 2 а. 110-114), шкідливих звичок не має, успішно займається спортом (т. 1 а. 86-90, 138-144), навчається та працевлаштований (т. 2 а. 209), має хвору матір (т. 2 а. 174, 208), на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т. 2 а. 108-109), тому відсутні сумніви в його осудності, дані про його будь-яку схильність (повторюваність, рецидив тощо) до вчинення правопорушень відсутні, сім'я ОСОБА_16 не має компрометуючих даних. Бере суд до уваги молодий вік обвинуваченого, який перебував під вартою більше року (з 19 червня 2020 року по 25 червня 2021 року - т. 2 а. 194), а також позицію потерпілого, який вважав за можливе виправлення обвинуваченого в умовах без ізоляції від суспільства, хоча це і не є домінуючим для суду. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_16 , суд визнає щире каяття в обсязі доведеного обвинувачення та активне сприяння розслідуванню, добровільне та повне відшкодування потерпілому шкоди, завданої злочином, який з цього приводу не мав претензій до обвинуваченого (т. 1 а. 92). Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_16 , суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого, його добросовісну процесуальну поведінку під час судового провадження, строк перебування під вартою, думку потерпілого, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_16 в умовах без ізоляції від суспільства, а тому, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, знаходить можливим у даному конкретному випадку застосувати до нього правила ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно встановивши достатній для виправлення іспитовий строк та обов'язки, які також сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке рішення суду, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_16 та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.
В контексті оцінки процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, колегія суддів звертає увагу, що доволі емоційні оцінки з боку прокурора проміжних рішень суду щодо заходів забезпечення (абз. 2 виступу в судових дебатах) вимагали від прокурора щонайменше, критичної оцінки власного неприбуття вчасного до суду, що прямо вплинуло на долю запобіжних заходів, і не викривляти зміст судових рішень. Так, колегія судді в ухвалі від 13 липня 2021 року не констатувала повне визнання обвинуваченим своєї вини, який послідовно не погоджувався з висунути обвинуваченням, натомість, судом було встановлено, що «обвинувачений повністю визнав свою причетність до злочину, фактичних обставин якого не оспорював…», без уточнення їх обсягу та повноти. Отже, виявлений суб'єктивізм та обвинувальна заангажованість в оцінках прокурора, породжує сумніви в безсторонньому виконанні ним своїх повноважень, що є неприпустимим.
Колегія суддів бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України). Значний строк перебування під вартою є достатнім у даному випадку обмеженням свободи ОСОБА_16 , який демонструє стійкі переконання виправитися. Відтак, кара у даному випадку виконала свою функцію невідворотності. Тому, якщо подальше перебування в ізоляції засудженого, який перший раз в житті оступився, створює очевидний ризик віддалити його від нормальних соціальних стандартів життя із втратою шансів для виправлення, а наявна при цьому реальна можливість його виправлення поза межами такого тягарю буде судом проігнорована, правосуддя навряд чи у такому виді забезпечить досягнення визначеної законодавцем мети покарання.
Зважаючи на процесуальну поведінку обвинуваченого, відсутність ризиків його ухилення від суду, а також зроблені судом висновки щодо призначеного покарання, суд не знаходить правих підстав для задоволення клопотання прокурора про обрання щодо засудженого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 05 (п'ять) років.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки: - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Клопотання прокурора про обрання щодо засудженого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи 13 878 грн. 48 коп. в дохід держави.
Накладений у межах провадження арешт на речі та предмети - скасувати.
Речові докази: диски із відео записами - зберігати при матеріалах провадження; особисті речі обвинуваченого (т. 1 а. 206-209, окрім ножа) - повернути обвинуваченому; особисті речі потерпілого, його медична документація - повернути за належністю; біологічні зразки, змиви та ніж (т. 1 а. 206-209) - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДІ: ОСОБА_39
ОСОБА_40
ОСОБА_41