09 серпня 2021 року Справа № 160/8794/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/8794/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, визнання права, зобов'язання вчинити певні дії,
02.06.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 ОСОБА_1 , про яке повідомлено у листі відповідача від 11.05.2021 за №15287-12091/С-01/8-0400/21 з посиланням на лист від 06.05.2021 за №0400-010303-8/62603;
- визнати за ОСОБА_1 право на призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, з 27.10.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 наступні періоди його роботи, які разом становлять 26 років 2 місяці 20 днів:
1. з 24.02.1994 по 02.02.2004, включно, у Криворізькому воєнізованому гірничорятувальному загоні респіраторником 1-го взводу, командиром 1-го взводу, заступником командира 1-го взводу;
2. з 03.02.2004 по 29.12.2005, включно, у Південному регіональному спеціальному (воєнізованому) аварійно-рятувальному загоні помічником командира Криворізького С(В)ГРЗ, заступником командира 1-го взводу;
3. з 30.12.2005 по 31.03.2020, включно, у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій на контрактній основі, заступником команди 1-го взводу, командиром відділення в 1-му взводі, респіраторником оперативного взводу, з респіраторником 1-го взводу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області знову повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2020 про призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 відповідно вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 та призначити ОСОБА_1 пенсію за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 відповідно до вимог ч.5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, від 27.10.2020;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі за цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що станом на 16.11.2020 його стаж роботи становив 26 років 2 місяці 20 днів на підземних роботах та у гірничорятувальних частинах, у зв'язку з чим позивач вважає, що він має право на призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003. Проте на звернення до пенсійного органу щодо призначення відповідної пенсії ОСОБА_1 отримував від відповідача відмови. Позивач зазначив, що відповідні дії пенсійного органу були ним оскаржені до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №160/17101/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. ОСОБА_1 вважає, що в означеному рішенні суд фактично дійшов висновку про наявність у нього права на призначення відповідної пенсії на пільгових умовах. Водночас, обраний судом за цим рішенням спосіб захисту прав позивача, як зауважив останній, виявився неефективним, оскільки відповідач повторно відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Позиція пенсійного органу мотивована тим, що у рішенні суду відсутні вимоги щодо призначення позивачу пенсії та зобов'язання зарахувати йому певні періоди роботи до пільгового стажу. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 був вимушений повторно звернутися до суду за захистом своїх власних прав та інтересів із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/8794/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14.07.2021 та 20.07.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлений засобами електронного і поштового зв'язку відзив на позовну заяву (вх. №10979/21-ел і вх. №60779/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених до суду ОСОБА_1 позовних вимог. Відповідач зазначив, що періоди роботи позивача з 24.02.1994 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 29.12.2005 були зараховані пенсійним органом до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, у зв'язку з чим позовні вимоги в означеній частині, на думку відповідача, є безпідставними. Відповідач наголосив, що жодним документом не підтверджено наявність у ОСОБА_1 стажу роботи у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у період з 30.12.2005 по 31.03.2020 за переліком професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки пільговий стаж за цією нормою має становити 25 років, у той час як пільговий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 10 місяців 7 днів, у зв'язку з чим пенсійний орган вважає безпідставною позовну вимогу про визнання за позивачем права на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Окрім того, відповідач зазначив, що позивачем безпідставно обчислено пільговий стаж роботи за період з 24.02.1994 по 02.02.2004, з 03.02.2004 по 29.12.2005, з 30.12.2005 по 31.03.2020 у вигляді 26 років 2 місяці 20 днів, оскільки відповідно до протоколу «Стаж для розрахунку» від 27.10.2020 періоди роботи ОСОБА_1 в загальному підрахунку складають 24 роки 1 місяць 21 день. Одночасно із цим, відповідач додатково звернув увагу суду на те, що з урахуванням наданої підприємством довідки, пенсійним органом не були зараховані до пільгового стажу роботи періоди роботи позивача з 13.12.2012 по 16.12.2012, з 19.01.2013 по 23.01.2013; з 20.02.2015 по 21.02.2015; 05.03.2015; з 08.03.2015 по 09.03.2015; з 28.06.2015 по 29.06.2015; з 01.01.2016 по 02.01.2016; 18.04.2019; 15.07.2019; 05.09.2019 (сумарна кількість - 21 день), оскільки у ці періоди ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відповідач заперечив проти задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, оскільки позивачем не доведено та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення.
Крім того, у прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідачем заявлено до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі №160/8794/21 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про залучення до участі у справі №160/8794/21 в якості співвідповідача Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
27.07.2021 до суду надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив (вх. №63524/21), в якій позивач виклав доводи на спростування позиції відповідача аналогічні до обґрунтування його позовних вимог. Позивач наголосив, що в його трудовій книжці наявні всі відомості, які підтверджують факт роботи протягом 26 років 2 місяців 20 днів у підрозділах гірничорятувальних частин за посадами та професіями, що відносяться до посад та професій, які передбачені ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за №1058-IV від 09.07.2003 та розділом III постанови Кабінету Міністрів України за №202 від 31.03.1994. Щодо клопотання про залучення співвідповідача вказує, що немає підстав для залучення Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій в якості співвідповідача, оскільки видання ним уточнюючої довідки не потребується і його дії фактично не впливають на визначення права позивача на призначення пенсії.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 27.10.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав документи для призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду означеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом за вих. №0400-0305-8/106123 від 09.11.2020, згідно з якою позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зазначено, що позивачем була надана пільгова довідка №01/2-94 від 02.04.2020, яка видана підприємством "Державний воєнізований гірничорятувальний загін" про періоди пільгової роботи за Списком №1 (ст.114 п.2). Рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивачу зарахований до пільгового стажу період роботи з 24.02.1994 по 29.12.2005, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до п.3 ст.114. Таким чином, загальний стаж роботи позивача становить 28 років 2 місяця 7 днів, пільговий стаж (п.3 ст.114) - 11 років 10 місяців 7 днів, пільговий стаж (п.2 ст.114) - 12 років 3 місяця 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.
Не погоджуючись з діями пенсійного органу щодо не зарахування всіх періодів роботи до пільгового стажу за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за №1058-ІV від 09.07.2003, а також відмовою в призначення пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №160/17101/20, яке набрало законної сили 30.03.2021, встановлені наступні обставини.
Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 24.02.1994, ОСОБА_1 працював:
1) у період з 24.02.1994 по 02.02.2004 у Криворізькому воєнізованому гірничорятувальному загоні:
- з 24.02.1994 по 01.06.2001 респіраторником 1-го взводу;
- з 01.06.2001 по 01.11.2001 командиром 1-го взводу;
- з 01.11.2001 по 02.02.2004 заступником командира 1-го взводу;
2) у період з 03.02.2004 по 29.12.2005 включно позивач працював у Південному регіональному спеціальному (воєнізованому) аварійно-рятувальному загоні:
- з 03.02.2004 по 04.06.2004 помічником командира Криворізького С(В)ГРЗ;
- з 04.06.2004 по 29.12.2005 заступником командира 1-го взводу;
3) у період з 30.12.2005 і по 31.03.2020 включно позивач працював у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій на контрактній основі:
- з 30.12.2005 по 20.11.2010 заступником командира 1-го взводу;
- з 20.11.2010 по 01.08.2013 командиром відділення в 1-му взводі;
- з 01.08.2013 по 16.10.2018 респіраторником оперативного взвод;
- з 16.10.2018 по 31.03.2020 респіраторником 1-го взводу.
Суд зауважує, що рішенням №13 від 06.10.2020 комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду заяви позивача та наданих документів було підтверджено період роботи ОСОБА_1 в Криворізькому ВГРЗ з 24.02.1994 по 29.12.2005 для зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до п. 3 ст.114 Закону №1058, у зв'язку з чим спір між сторонами в означеній частині відсутній, про що додатково наголосив у відзиві на позовну заяву відповідач.
При цьому, стосовно питання щодо зарахування періоду роботи позивача з 30.12.2005 по 31.03.2020 до пільгового стажу відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за №1058-ІV від 09.07.2003 в означеному рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №160/17101/20 зазначено, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління надав довідку, уточнюючу пільговий характер роботи за період з 30.12.2005 по 31.03.2020, видану Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно - рятувальним) загоном за №01/2-94 від 02.04.2020.
Відповідно до зазначеної довідки, ОСОБА_1 працював повний робочий день в ДВГРЗ:
«з 30.12.2005 року по 19.11.2010 року заступником командира взводу, з 20.11.2010 року по 31.07.2013 року командиром відділення, з 01.08.2013 року по 02.08.2016 року респіраторником та з 01.07.2018 року по 31.03.2020 року респіраторником, що передбачено Списком №1, Розділом І, підрозділом 5, позиції 1.56, 1.5а.
Довідка видана на підставі, зокрема, наказів про проведення атестації робочих місць - наказ №75 від 03.06.2004 року, наказ №54 від 31.03.2009 року, наказ №65 від 29.02.2012 року, наказ №16 від 18.06.2013 року та наказ №126 від 15.06.2018 року.».
Головним управлінням було проведено перевірку довідки, уточнюючої пільговий характер роботи ОСОБА_1 у період роботи з 30.12.2005 по 31.03.2020, виданої Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно - рятувальним) загоном за №01/2-94 від 02.04.2020, в результаті якої 10.11.2020 було складено Акт №3422/10.5-13 про те, що «розбіжностей між первинними документами та даними, заявленими в довідці від 02.04.2020 року №01/2-94 щодо граничних дат роботи ОСОБА_1 , не встановлено".
У зв'язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зараховано періоди роботи ОСОБА_1 в ДВГРЗ з 30.12.2005 по 02.08.2016 та з 01.07.2018 по 31.03.2020 до пільгового стажу за Списком №1 у розмірі відпрацьованого часу - 12 років 03 місяці 14 днів (як зазначено підприємством у довідці).
Згідно Наказу №126 від 15.06.2018 "Про результати атестації робочих місць за умовами праці ДВГРЗ ДСНС України", відповідно до приписів законодавства, командиром загону ОСОБА_3 наказано затвердити та ввести в дію з 01.07.2018 року, зокрема: підпункт 3) пункту 1 - Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням (Додаток 3); та окремо підпункт 4) пункту 1 - Перелік виробництв, робіт, професій, посад, який дає права на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості не менш ніж 25 років.
Згідно Наказу №163/1 від 30.08.2018 командиром загону ОСОБА_3 наказано внести зміни до наказу ДВГРЗ ДСНС України №126 від 15.06.2018 року, зокрема: підпункт 4) пункту 1 виключити; додаток 4 виключити.
У спірний період діяли списки робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року за № 20, де в розділі ІІІ включені: гірничорятувальні частини, які обслуговують шахти і рудники, небезпечні щодо газодинамічних явищ, гірничих ударів, надкатегорійні і третьої категорії за газом: респіраторники; командири відділень і взводів, їх заступники (помічники).
Як судом вже зазначалось, у період з 24.02.1994 по 31.03.2020 ОСОБА_1 працював на посадах респіраторника, командира, заступника командира, помічника командира у підрозділах гірничорятувальних частин, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02.12.1973.
Крім того, у вищезазначеному рішенні суду наголошено, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо проведення атестації робочих місць позивача, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Слід зауважити, що згідно з наявною інформацією в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.02.1994 атестацію робочих місць по професіям позивача проведено за Списком №1, однак, як встановлено судом під час розгляду даної справи, посади, за якими працював позивач у спірний період включені у розділ ІІІ списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №20 від 31.03.1994.
Разом із тим, виконання роботи позивачем з повним робочим днем у період з 30.12.2005 по 31.03.2020 підтверджується копією довідки №01/2-94 від 02.04.2020, яка видана підприємством "Державний воєнізований гірничорятувальний загін".
З огляду на викладене, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №160/17101/20, яке набрало законної сили 30.03.2021, судом зроблено висновок, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового страхового стажу.
Означеним рішенням суду визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV ОСОБА_1 , оформлене листами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.11.2020 року за № 0400-0305-8/106123 та від 09.12.2020 року за № 0400-010303-8/117923, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.10.2020 року про призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Листом за вих. №15287-12091/С-01/8-0400/21 від 11.05.2021 Відділ перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивача про те, що з урахуванням висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду у рішенні від 26.02.2021 по справі №160/17101/20 пенсійним органом повторно переглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.10.2020, в результаті чого відділом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, про яке позивача повідомлено в листі за вих. №0400-010303-8/62603 від 06.05.2021.
При цьому, у вищезазначеному листі вказано, що в рішенні суду відсутні вимоги щодо призначення пенсії й зобов'язання зарахувати позивачу певні періоди до пільгового стажу за Списком №1.
Не погодившись із означеною позицією та рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Як встановлено судом, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №160/17101/20, яке набрало законної сили 30.03.2021, зроблено висновок, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в зарахуванні спірних періодів роботи.
Означеним рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2020 про призначення пенсії за ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV, з урахуванням висновків суду в означеній справі.
Однак, відповідач повторно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахував спірний період роботи ОСОБА_1 (зокрема, з 30.12.2005 по 31.03.2020) до пільгового стажу позивача.
За змістом частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача спірний період роботи (зокрема, з 30.12.2005 по 31.03.2020), правомірність зарахування якого встановлена в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №160/17101/20, що набрало законної сили - 30.03.2021.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 період його роботи у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій на контрактній основі, заступником командира 1-го взводу, командиром відділення в 1-му взводі, респіраторником оперативного взводу, респіраторником 1-го взводу з 30.12.2005 по 31.03.2020, включно підлягає задоволенню судом.
Водночас, позовна вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача зарахувати до його пільгового страхового стажу періоди роботи з 24.02.1994 по 02.02.2004 і з 03.02.2004 по 29.12.2005 не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, означені періоди з урахуванням рішення №13 від 06.10.2020 комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджено для зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до п. 3 ст. 114 Закону №1058, у зв'язку з чим спір між сторонами в означеній частині відсутній.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права на призначення пенсії за ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за №1058-ІV від 09.07.2003 з 27.10.2020, оскільки така вимога не відповідає меті адміністративного судочинства, яке спрямоване на відновлення порушених прав протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а не на встановлення або визнання прав осіб на пенсійне забезпечення.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
За приписами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, відповідачем не доведено правомірності дій при винесенні рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням" №1058-ІV від 09.07.2003, про яке повідомлено у листі Відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.05.2021 за вих. №15287-12091/С-01/809499/21, є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву позивача від 27.10.2020 та призначити ОСОБА_1 пенсію, суд зазначає таке.
Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), п.п. 28 - 36, Series A №18).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд звертає увагу на те, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж тих, яким судом надано правову оцінку у ході розгляду цієї справи, відповідачем не наведено, а тому суд робить висновок, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії на пільгових умовах.
Окремо суд вважає за необхідне зауважити, що, навіть, за виключенням зазначених у довідці Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій за №01/2-94 від 02.04.2020 періодів роботи позивача з 13.12.2012 по 16.12.2012, з 19.01.2013 по 23.01.2013; з 20.02.2015 по 21.02.2015; 05.03.2015; з 08.03.2015 по 09.03.2015; з 28.06.2015 по 29.06.2015; з 01.01.2016 по 02.01.2016; 18.04.2019; 15.07.2019; 05.09.2019 (сумарна кількість - 21 день), протягом яких ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, пільговий стаж останнього за ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить більше 25 років.
Відтак, оскільки для прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах виконано всі умови, визначені законом, за наявності відповідного пільгового стажу у позивача (з урахуванням врахованих судом періодів), на переконання суду, зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію з дати звернення - з 27.10.2020, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж ті, що досліджені та спростовані судом у ході розгляду справи.
З огляду на вказане, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2020 про призначення пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 відповідно вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 та призначити ОСОБА_1 пенсію за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 відповідно вимог ч.5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, з дати звернення - 27.10.2020.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо заявленого ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за цим позовом, суд зазначає таке.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 1 статті 382 КАС України), про що також просить позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 КАС України).
Так, суд зауважує, що норма, закріплена у частині 1 статті 382 КАС України не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про наявність або відсутність підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Натомість, позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, а, відтак, означене клопотання позивача є таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №39642 від 28.05.2021.
З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, сплачений останнім судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, тобто в сумі 454, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення, визнання права, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, про яке повідомлено у листі Відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.05.2021 за вих. №15287-12091/С-01/8-0400/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 період його роботи у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій на контрактній основі, заступником команди 1-го взводу, командиром відділення в 1-му взводі, респіраторником оперативного взводу, респіраторником 1-го взводу з 30.12.2005 по 31.03.2020, включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2020 про призначення пенсії за ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 відповідно вимог ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 та призначити ОСОБА_1 пенсію за ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 та ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 відповідно вимог ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, з дати звернення - 27.10.2020.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 09.08.2021.
Суддя О.В. Царікова