м. Вінниця
12 січня 2022 р. Справа № 120/11781/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області (вул. Замостянська, 7, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 38054707) про: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі- ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у лютому 2021 року позивачка подала до відповідача заяву, якою просила вчинити дії щодо повернення їй помилково сплачений нею податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) та військового збору (далі - ВЗ) від операції з продажу нерухомого майна, що мала місце 24.12.2020. Однак, відповідачем не вчинено дій щодо направлення до органів казначейства висновку про повернення належних їй коштів, чим порушено її право на повернення помилково сплачених коштів.
Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачці строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.
06.10.2021 позивачка подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою від 08.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено сторонам строк для подання відзиву та відповіді на відзив. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області.
28.10.2021 на адресу суду надійшов відзив від ГУ ДПС у Вінницькій області. Так, на думку відповідача, підстави для повернення помилково сплачених коштів відсутні, оскільки обов'язок сплати податків з операцій купівлі - продажу нерухомості виникає виключно у разі відчуження об'єктів нерухомості, які перебувають у власності менше трьох років. Так, відповідно витягів з ЄДР речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 23.03.2017 зареєстровано право власності на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , та право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0520688900:04:003:0486 площею 0,1466 га. 08.11.2018 між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку з відстроченням частини платежу, про що 08.11.2018 до ЄДР внесено відповідний запис та власником нерухомого майна зазначено ОСОБА_2 22.04.2019 між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договору купівлі - продажу житлового будинку з відстроченням частини платежу від 08.11.2018, про що 22.04.2019 в ЄДР внесено запис та власником майна зазначено ОСОБА_1 24.12.2020 між позивачкою та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку з відстроченням частини платежу. Відтак, на думку відповідача позивачка набула право власності на нерухоме майно 22.04.2019, а відчуженння відповідного майна здійснила 24.12.2020, що є менше ніж три роки, тому відповідно до ст. 172 ПК України підстави для повернення сплачених коштів відсутні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Так, судом встановлено, що відповідно витягу з ЄДР речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 23.03.2017 зареєстровано право власності на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , та право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0520688900:04:003:0486 площею 0,1466 га.
08.11.2018 між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку та договір купівлі - продажу земельної ділянки з відстроченням частини платежу, про що 08.11.2018 до ЄДР внесено відповідний запис та власником нерухомого майна зазначено ОСОБА_2
22.04.2019 між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки з відстроченням частини платежу від 08.11.2018, про що 22.04.2019 в ЄДР внесено запис та власником майна зазначено ОСОБА_1
24.12.2020 між позивачкою та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку з відстроченням частини платежу та договір купівлі - продажу земельної ділянки з відстроченням частини платежу.
З метою вчинення вищезазначених правочинів згідно платіжних квитанцій позивачкою сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 165945,90 грн. та військовий збір в сумі 49783,90 грн.
З метою повернення помилково сплачених коштів 17.02.2021 позивачка звернулась до Головного управління ДФС у Вінницькій області з відповідною заявою.
18.03.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області розглянуто заяву позивачки та таку залишено без розгляду.
Не погоджуючись з позицією відповідача позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно підп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з п. 164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відповідно до п.172.2 ст.172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Згідно п. 167.2 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Також, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка військового збору становить 1,5 відсотка доходів, визначених статтею 163 цього Кодексу.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами 22.12.2020 позивачка під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням частини платежу, за яким вона виступає продавцем та отримала дохід, було сплачено податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.
Водночас, відповідно до пункту 172.1 статті 172 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Проте, відповідач наполягає на тому, що позивачка була власником нерухомого майна менше трьох років, що виключає можливість повернення їй ПДФО та ВЗ.
На думку суду, саме це питання є спірним у даних правовідносинах та зважає на наступне.
Доводи сторони позивачки зводяться до того, що факт розірвання 22.04.2019 договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки з відстроченням платежу від 08.11.2018 доводять те, що між нею та ОСОБА_2 не відбулась угода про відчуження належних їй об'єктів нерухомості та дохід вона не отримала. А факт реєстрації 22.04.2019 повернутих об'єктів нерухомості та земельної ділянки не може свідчити про набуття нею права власності на ці об'єкти 22.04.2019, оскільки вона їх не набула, а повернула. Звернуто увагу суду і на те, що факт розірвання договору від 08.11.2018 про відчуження житлового будинку та земельної ділянки повернуло сторін у попередній стан - ця обставина не може свідчити про отримання доходу, тому фактично мала місце реституція. Відтак, відчуження 24.12.2020 житлового будинку та земельної ділянки, а відповідне нерухоме майно перебуває у її власності з 27.03.2017, вважає, що таке відчуження відбулось понад три роки з моменту отримання його у власність.
Однак, з такими доводами сторони позивачки суд не погоджується з огляду на наступне.
Так, у відповідності до пункту 172.1 статті 172 ПК України не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об'єкт незавершеного будівництва таких об'єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці).
З аналізу зазначеної статті видно, що законодавцем визначено умову за якої, звільняється від оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу житлового будинку, а саме: перебування такого майна у власника податку більше трьох років.
Як встановлено судом, не заперечується позивачкою та підтверджується наданими останньою доказами, зокрема, наявною інформацією з ЄДР речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за позивачкою зареєстровані 27.03.2017 та 22.04.2019 право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .
Віповідно до ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 4 зазначеної статті свідчить, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
В свою чергу, підставою для відчуження права власності на об'єкти нерухомості, зареєстровані 27.03.2017, були договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки з відстроченням частини платежу від 08.11.2018, пунктом 4.1 яких визначено, що право власності на вказаний в цьому Договорі виникає у покупця у відповідності до ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку з чим, права власності на зазначені об'єкти нерухомості були зареєстровані на покупця ОСОБА_2 08.11.2018.
В подальшому, на підставі Договорів від 22.04.2019 про розірвання вищезазначених Договорів купівлі - продажу право власності перейшло до попереднього власника ОСОБА_1 , про що внесено запис 22.04.2019 до ЄДР.
Підстави для набуття права власності визначені п. 9 Договорів від 22.04.2019, якими визначено, що цей договір є підставою для реєстрації права власності в ЄДР речових прав на нерухоме майно.
Відтак, на думку суду, наявні записи в ЄДР речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчать про те, що позивачка набула право власності на об'єкти нерухомого майна 22.04.2019 та у відповідності до норм Подактового кодексу України правомірно сплатила податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, оскільки з моменту останньої реєстрації права власності пройшло менше трьох років, відтак підстави для повернення помилково сплачених податків та зборів відстуні.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ ВП 44069150).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області ( вул. Замостянська, 7, м. Вінниця, 21007, ЄДРПОУ 38054707).
Рішення суду сформовано 12.01.2022 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна