м. Вінниця
12 січня 2022 р. Справа № 120/11853/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Лука-Мелешківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №553 від 16.07.2021 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою.
Ухвалою від 04.10.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову, посилаючись на обґрунтованість прийнятого рішення №553 від 16.07.2021 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою, з підстав перебування бажаної земельної ділянки у приватній власності іншої особи. Окрім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520684906:03:001:0229, за рахунок якої позивач бажає відвести у власність земельну ділянку.
Ухвалою від 13.12.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 . Даною ухвалою також витребувано у Лука-Мелешківської сільської ради документально підтверджену інформацію щодо місця проживання ОСОБА_2 .
Ухвалою від 22.12.2021 запропоновано ОСОБА_2 подати в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали свої письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
29.12.2021 ОСОБА_2 подано докази перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0520684906:03:001:0229 у його приватній власності.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 04.06.2021 позивач звернулась до Лука-Мелешківської сільської ради з клопотанням про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовним розміром 0,10 га з метою подальшої передачі у власність в межах Лука-Мелешківської ОТГ (межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520684906:03:001:0257).
Разом із тим, рішенням №553 від 16.07.2021 відповідач відмовив позивачу в наданні відповідного дозволу, посилаючись на те, що бажана нею земельна ділянка перебуває у власності іншої особи.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118 ЗК України).
Крім того, згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, вимогами чинного законодавства встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.
В даному ж випадку, відмова відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була обумовлена перебуванням земельної ділянки у власності третьої особи.
При цьому, із інформації з Публічної кадастрової карти України судом встановлено, що земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520684906:03:001:0257 та співпадає із бажаною позивачем земельною ділянкою, поміченою на графічних матеріалах, є сформованою та має кадастровий номер 0520684906:03:001:0229.
В той же час, судом встановлено, що згідно відомостей Державного Акта на право власності на земельну ділянку №2775717 від 17.10.2008, ОСОБА_2 на підставі рішення Парпуровецької сільської ради від 17.01.2007 є власником земельної ділянки площею 0,2400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також має кадастровий номер 0520684906:03:001:0229.
Відповідний Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010884900223.
Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи та викопіювання з публічної кадастрової карти, судом з'ясовано, що обрана позивачем для відведення у власність земельна ділянка входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 0520684906:03:001:0229, яка перебуває у власності ОСОБА_2 .
Стаття 41 Конституції України гарантує, що право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується, що обрана позивачем земельна ділянка знаходиться у приватній власності інших осіб і це право на момент звернення позивача з відповідним клопотанням не припинялось, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
При цьому, та обставина, що оскаржуване рішення не містить підстави для відмови, сформульованої саме відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України , наведених вище висновків суду не спростовує.
Суд зазначає, що саме по собі перебування обраної для розробки проекту землеустрою та у подальшому безоплатної приватизації земельної ділянки у приватній власності іншої особі є вичерпною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо неї третім особам, зокрема позивачу.
Крім того, варто зазначити, що наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини, що слугували причиною для відмови, цілком кореспондують визначеному у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України переліку підстав для відмови, адже обрання позивачем земельної ділянки, що перебуває у власності іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 );
Лука-Мелешківська сільська рада (вул. Центральна, 2-а, с. Лука-Мелешківська, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04329856);
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення складено 12.01.2022.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна