65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" грудня 2021 р. м. Одеса Справа № 916/329/21(916/2711/21)
Господарський суд Одеської області у складі судді Антощук Світлани Іванівни;
при секретарі судового засідання Родовець С.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (67660, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-К; код ЄДРПОУ 39204320)
до відповідачів: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) та фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Омарової Віолети Султанівни
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №7874, 7876, 7878 від 17.06.2021р., витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За участю представників сторін:
від позивача: Бова Д.В.;
від відповідача фізичної особи ОСОБА_2 : Ставніченко М.В. ;
СУТЬ СПОРУ: Розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражна керуюча Бова Д.В. звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 17.06.2021р., укладених між гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстровані у реєстрі за №7874, 7876, 7878; витребування у ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" машиномість НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, розташованих за адресою АДРЕСА_4; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на зазначені машиномісця.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2021р. позовну заяву залишено без руху; зобов'язано розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражну керуючу Бову Д.В. надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2021р. відкрито провадження у справі №916/2711/21; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Омарову Віолету Султанівну; справу ухвалено розглядати в межах справи №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/329/21(916/2711/21). Підготовче засідання суду призначено на 20.10.2021р.
18.10.2021р. від відповідача ОСОБА_2 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
19.10.2021р. до господарського суду надійшла заява Позивача про відкладення судового засідання. У заяві Позивач зазначив, що відзив на позовну заяву ним отримано тільки 19.10.2021р., у зв'язку із чим йому необхідний додатковий час для підготування відповіді на відзив.
20.10.2021р. у судовому засіданні постановлено ухвалу про перерву у підготовчому засіданні суду до 17.11.2021р., про що зазначено у протоколі судового засідання.
16.11.2021р. до господарського суду надійшло клопотання Позивача про розгляд справи без участі представника Позивача, вмотивоване тим, що у Розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" наявні ознаки гострої респіраторної хвороби COVID-19
17.11.2021р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із клопотанням про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №916/2710/21.
У судовому засіданні, 17.11.2021р., розгляд вказаного клопотання було відкладено до наступного судового засідання та постановлено ухвалу про перерву у підготовчому засіданні суду до 24.11.2021р.
24.11.2021р. відповідачем ОСОБА_2 до господарського суду надано додаткові пояснення, у яких заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні.
24.11.2021р. у судовому засіданні господарським судом постановлено ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі; продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та перерву у підготовчому засіданні суду до 29.11.2021р.
29.11.2021р. у судовому засіданні було задоволено усне клопотання Позивача щодо дослідження у матеріалах господарської справи №916/329/21(916/2710/21) оригіналів договору іпотеки та договорів купівлі продажу, копії яких додано до позовної заяви у даній справі. Господарським судом встановлено ідентичність копій наданих до позовної заяви у даній справі оригіналам таких доказів, що містяться у справі №916/329/21(916/2710/21). У зв'язку з незадовільною якістю копій, доданих до позовної заяви, судом залучено до матеріалів справи копії оглянутих у судовому засіданні оригіналів документів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2021р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у засіданні суду на 20.12.2021р. о 14:30 год.
20.12.2021р. у судовому засіданні було постановлено ухвалу про перерву у судовому засіданні до 29.12.2021р. о 14:30 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021р. задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" про забезпечення позову та накладено арешт на: машиномісце НОМЕР_3, НОМЕР_4, АДРЕСА_3 .
29.12.2021р. відповідач ОСОБА_1 та Приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна у судове засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені; причини неявки суду не повідомили.
ОСОБА_1 та Приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна відзив на позовну заяву не надавали, у зв'язку із чим, суд відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази та заслухавши пояснення сторін, суд
23.05.2017р. між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» укладено договори купівлі-продажу машиномісць: (т.2 а.с.195)
- № НОМЕР_3, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 23,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 404375751101;
- № НОМЕР_4, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 22,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 404400851101;
- № НОМЕР_5, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 17,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 404522151101.
29.01.2020р. між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за № 126 (далі - Договір іпотеки). Відповідно до умов договору Іпотекодавець в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_4 (Боржник), що виникли за договором позики від 29.01.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 125 (далі - Договір позики), передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: машиномісця № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 та належать йому на праві власності. (т.2 а.с.201)
Відповідно до п. 1.1. даного Договору у разі невиконання Боржником зобов'язань за Договором позики, забезпечених іпотекою, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Боржника.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що за цим Договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Боржника за Договором позики, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. 29.01.2020 року та зареєстрований у реєстрі за № 125, та всіх додаткових договорів до нього, у тому числі додаткових договорів, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов Договору позики, в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру позики, зміни строку повернення позики, зміни штрафів (надалі - "Договір позики), згідно з яким Іпотекодержатель надав Боржнику позику в розмірі та строки, визначені договором позики, а Боржник зобов'язується на умовах, визначених в Договорі позики, повернути Іпотекодержателю позику в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів, що у національній валюті України на день підписання цього договору складає 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) гривень 00 копійок без нарахування відсотків, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Договору позики.
Пунктом 1.6. Договору іпотеки встановлено, що на термін дії цього Договору Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця виключно за цільовим призначенням.
Згідно п. 2.4.3 Договору іпотеки у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань (закінчення строку, визначеного у зв'язку з моментом пред'явлення вимоги), забезпечених цим Договором, вони не будуть виконані, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.1 Договору Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за договором позики і за цим Договором, яке виникає в Іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) Боржником своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за договором позики та у випадках, передбачених цим Договором.
Пунктом 3.2. даного Договору встановлено, що Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» спосіб стягнення:
- на підставі рішення суду;
- на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі.
Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30-ти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного Боржником Основного зобов'язання та/або умов цього Договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається Іпотекодержателем у цій вимозі.
Пунктом 5.1 Договору іпотеки визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання всіх зобов'язань за вказаним Договором та додатковими угодами до нього; у разі повного виконання зобов'язань за Договором позики до 31.12.2020 року, тобто до перебігу дії Договору позики, дія цього Договору припиняється з дати повного виконання зобов'язань.
04.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" з вимогою про усунення порушень або виконання порушеного боржником основного зобов'язання, оскільки станом на 31.12.2020р. ОСОБА_4 свого зобов'язання за договором позики від 29.01.2020р. не виконав (т.2 а.с.204). Вказана вимога отримана директором ТОВ «БЕЛРУМ» Бріксою Л.І. 30.01.2021р., про що свідчить відповідний особистий напис.
У вказаній вище вимозі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 та Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ», що у випадку не усунення порушень або не виконання порушеного боржником основного зобов'язання (неповернення грошових коштів у розмірі еквівалентному 25 000 доларів США за договором позики від 29.01.2020р., що зареєстрований у реєстрі за №125) протягом 30 календарних днів з дня її отримання та/або ознайомлення з її змістом, Іпотекодержатель буде здійснювати стягнення на Предмет іпотеки у порядку, визначеному Договором іпотеки.
Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки, звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:
- продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, яка визначається суб'єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або за згодою сторін, але не більше ринкової вартості предмету іпотеки, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця;
- переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
На підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2021р. (т.2 а.с.205) ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив машиномісце № НОМЕР_3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. та зареєстровано в реєстрі за № 7874. Продаж вчинено за 117 330 грн., що відповідає експертно-грошовій оцінці.
На підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2021р. (т.2 а.с.206) ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. та зареєстровано в реєстрі за № 7876. Продаж вчинено за 165 308 грн., що відповідає експертно-грошовій оцінці.
На підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2021р. (т.2 а.с.207) ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив машиномісце № НОМЕР_5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. та зареєстровано в реєстрі за № 7878. Продаж вчинено за 134 501 грн., що відповідає експертно-грошовій оцінці.
Згідно п. 2. кожного з договорів купівлі-продажу Продавець здійснює відчуження вищезазначених машиномісць згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку", на підставі іпотечного Договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченком Н.В. 29.01.2020р., реєстровий номер 126.
У позовній заяві Позивач зазначає, що станом на дату відчуження предметів іпотеки (17.06.2021р.) існувало судове рішення від 12.04.2021р. про відкриття провадження у справі №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ». Вказаним рішенням суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «БЕЛРУМ», зв'язку із чим, на думку Позивача, ОСОБА_1 не мав права відчужувати майно належне ТОВ «БЕЛРУМ» у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а для задоволення вимог за Договором іпотеки від 29.01.2020р. повинен був звернутись із відповідною заявою до господарського суду.
Щодо вказаних обставин суд враховує наступне.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2021р. (т.2 а.с.77-88) відкрито провадження у справі №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Бову Д.В.
Положеннями ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Пунктами 140-142 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021р. у справі № 904/1360/19 визначено наступне:
« 140. Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв'язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки)».
Наявні в матеріалах справи договір іпотеки від 29.01.2020р., укладений між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (Іпотекодавець), а також вимога ОСОБА_1 від 04.01.2021р., адресована ОСОБА_4 та Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" про усунення порушень або виконання порушеного боржником основного зобов'язання, підтверджують наявність невиконаного забезпеченого майном зобов'язання ТОВ «БЕЛРУМ» перед ОСОБА_1 , яке виникло на підставі цивільно-правового договору, та строк виконання якого настав до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «БЕЛРУМ».
Відповідно до положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства вказані вимоги мають ознаки забезпечених вимог кредитора до боржника, що не заперечується у відзиві Відповідача ОСОБА_2 .
Частиною 1, 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
Згідно положень ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави.
Частиною 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Частиною 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.
Наведеними положеннями Кодексу України з процедур банкрутства врегульовано, що у зв'язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів встановлюється особливий правовий режим задоволення вимог кредиторів боржника.
Важливими елементами вказаного механізму є те, що:
- по-перше, обмежувальні заходи щодо задоволення вимог кредиторів боржника стосуються усіх кредиторів, незалежно від того, чи звернувся кредитор із заявою у справу, чи ні. Проте задоволення вимог кредиторів передбачено лише у межах справи прави про банкрутство, як під час дії мораторію, так і після його закінчення;
- по-друге, презюмується згода боржника на здійснення задоволення вимог кредиторів боржника лише із застосуванням обмежувальних заходів. Наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить про неспроможність боржника самостійно забезпечити справедливу реалізацію прав кредиторів на задоволення своїх вимог, що вимагає запровадження інших механізмів, які передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 здійснив задоволення своїх забезпечених вимог до ТОВ «БЕЛРУМ» 17.06.2021р. шляхом укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, тобто під час мораторію на задоволення вимог кредиторів Позивача, який діяв з 12.04.2021р. по 29.09.2021р. (п.4 резолютивної частини ухвали підготовчого засідання суду).
Позивач у позові також зазначала, що вказаний кредитор у справі про банкрутство відсутній.
Доказів звернення кредитора ОСОБА_1 із заявою до боржника ТОВ «БЕЛРУМ» у справі про банкрутство відповідачі не надали.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позов (т.2 а.с.89-97) зазначав, що обізнаний щодо того, що ОСОБА_1 із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство не звертався.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази участі ОСОБА_1 у справі №916/329/21 про банкрутство ТОВ «БЕЛРУМ» у якості кредитора, а також відсутні докази здійснення задоволення його вимог під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів саме у межах вказаної справи.
Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача ОСОБА_2 щодо можливості задоволення вимог кредиторів до введення мораторію за задоволення вимог кредиторів у справі № 916/329/21 або після сплину 170 днів дії мораторію і до дати прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки позовні вимоги ґрунтуються саме на обмеженнях, які діяли для кредитора Відповідача ОСОБА_1 під час мораторію, тобто вказані Відповідачем обставини не входять у предмет доказування по справі.
Заперечення Відповідача стосовно того, що інші кредитори у справі не мають відношення до майна, яке є предметом забезпечення вимог ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими, оскільки імперативні положення ч. 14 ст. 39, ч.ч. 1,3.8 ст. 41 Кодексу України з процедур не ставлять у залежність від наявності або відсутності прав інших кредиторів на певне майно боржника обов'язок здійснення задоволення усіх вимог кредиторів боржника лише у межах справи про банкрутство.
З огляду на зазначене, господарським судом встановлено, що 17.06.2021р. гр. ОСОБА_1 не мав права у позасудовому порядку відчужувати майно, яке належало на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" шляхом укладання договорів купівлі-продажу із гр. ОСОБА_2 , оскільки станом на вказану дату діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі №916/329/21.
У позовній заяві Позивач просить суд визнати недійсними договорів купівлі-продажу від 17.06.2021р., укладених між гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстровані у реєстрі за №7874, 7876, 7878; витребувати у ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" машиномість НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, розташованих за адресою АДРЕСА_4; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначені машиномісця.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Частиною 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства Розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника.
Пунктом 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розпорядник майном боржника є належним позивачем у справі щодо захисту права на майно боржника, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Щодо належності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд враховує наступне.
Відповідно правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (п.п.141-144, 146):
«- власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України);
- метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю);
- однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем;
- задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними».
Отже, для застосування вимог ст.388 Цивільного кодексу України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.
Позов про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.
До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.
Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
Як встановлено судом з наявних матеріалів справи право власності на машиномісця № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 , належать ТОВ «БЕЛРУМ» на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2017р. (т.2 а.с.195)
На час подання позову до суду та до даного часу відповідні об'єкти нерухомості знаходяться у розпорядженні Відповідача ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами у справі.
Будь-яких договірних відносин між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_2 з приводу вищезазначених об'єктів нерухомості не існувало та не існує.
Відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем машиномісця № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 ,. за відплатним договором, укладеним з Відповідачем ОСОБА_1 , який як встановлено обставинами справи здійснив відчуження майна у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №916/329/21, тобто у період, коли не мав на це права.
Наявність законодавчих заборон щодо розпорядження майном боржника для задоволення вимог кредиторів після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію виключає наявність згоди (волі) власника майна (боржника) для задоволення вимог кредиторів.
Таки чином, судом встановлено, що відчуження Відповідачем ОСОБА_1 машиномісць НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 , на користь Відповідача ОСОБА_2 відбулось поза волею власника майна, тобто Позивача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З огляду на зазначене, господарський суд вважає, що позовні вимоги розпорядника майном ТОВ «БЕЛРУМ» до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині витребування майна, а саме машиномісць НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 , із незаконного володіння є належним та ефективним способом захисту прав позивача, який обґрунтовано належними, достатніми та допустимими доказами.
Суд вважає необґрунтованими твердження Відповідача ОСОБА_2 про необхідність застосування у даній справі висновків Верховного Суду зазначених у постановах від 18.03.2020р. у справі №199/7375/16-ц; від 20.05.2020р. у справі №199/8047/16-ц; від 27.05.2020р. у справі №641/9904/16-ц та 18.02.2021р. у справі №14/5026/1020/2011, які викладено у додаткових поясненнях ОСОБА_2 , оскільки Відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що задоволення позовних вимог Позивача у частині витребування у нього майна покладає на Відповідача індивідуальний та надмірний тягар у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інші заявлені позивачем вимоги господарський суд вважає, що не відповідають критерію ефективності способу захисту порушеного права з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова КГС ВС від 28.05.2020 № 917/750/19; постанова КГС ВС від 21.05.2020 № 920/551/19).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), а також у постанові КГС ВС від 02.06.2020 № 910/6110/19).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Так, власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Вказана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.
Таким чином, позовні вимоги розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 17.06.2021р., укладених між гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстровані у реєстрі за №7874, 7876, 7878 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на придбані за вказаними договорами машиномісця задоволенню не підлягають, оскільки не є ефективними способом захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ».
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд вважає за належне задовольнити позов розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» частково, витребувавши у ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" машиномісця НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, що розташовані за адресою АДРЕСА_4 . Позовні вимоги у іншій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись вказаними положеннями, суд покладає на Відповідачів судові витрати, понесені Позивачем під час розгляду даної справи у розмірі 6 257, 08 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Витребувати у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (67660, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-К; код ЄДРПОУ 39204320):
машиномісце № НОМЕР_3, що розташоване за адресою АДРЕСА_4, загальною площею 23,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 404375751101;
машиномісце № НОМЕР_4, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 22,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 404400851101;
машиномісце № НОМЕР_5, що розташоване за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 17,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 404522151101.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (67660, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-К; код ЄДРПОУ 39204320) 50% відсотків судового збору у сумі 3 128, 54 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (67660, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-К; код ЄДРПОУ 39204320) 50% відсотків судового збору у сумі 3 128, 54 грн.
5. У іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.01.2021р.
Копію ухвали надіслати: Ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражній керуючій Бові Д.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); представнику ОСОБА_2 адвокату Ставніченку М.В. (ІНФОРМАЦІЯ_2); ОСОБА_1 (АДРЕСА_1); Приватному нотаріусу Одеського нотаріального округу Омаровій Віолеті Султанівні (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 33).
Суддя С.І. Антощук